Ухвала суду № 9701972, 14.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції Шальєва В.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2010 р. справа №2а-211/08/0570

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Міронова Г.М.

Суддів

при секретарі

за участю представників

позивача

відповідача 1 Яманко В. Г., Радіонової О. О.

Сухоцькій Д.Ю.

Кутько О.М. за довіреністю № 69 від 18.12.09 року

Лонської Ю. В.- за довіреністю від 01.10.2009 року, Бєляєвої О. А.- за довіреністю від 07.04.2010 року розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 р. у адміністративній справі № 2а-211/08/0570 за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Маркет 2006"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Касімус-2000" Про визнання господарського зобов'язання недійсним та стягнення на користь держави коштів, отриманих за угодою

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2007 року Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька звернулась до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30.10.2006 року, яким визнано недійсним статут і установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю «Касімус-2000», код ЄДРПОУ 34456603 з моменту реєстрації підприємства на ім'я ОСОБА_8, визнано недійсними з моменту реєстрації підприємства на ім'я ОСОБА_8 свідоцтво платника податку на додану вартість № НОМЕР_1 від 26.06.2006 року, фінансово-господарські документи, видані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Касімус-2000» з 20.06.2006 року по 25.10.2006 року, а саме: податкові накладні, товарно-транспортні закладні, накладні, доручення, угоди, векселі, рахунки. Припинено діяльність юридичної особи та визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Касімус-2000».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року було відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Маркет 2006" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Касімус-2000" про визнання недійсною угоди купівлі-продажу № 1 від 01.07.2006 року та стягнення на користь Державного бюджету України всього, одержаного за цією угодою.

Не погодившись з таким судовим рішенням, податковий орган звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржене судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: приписів ст. 208 Господарського Кодексу України та ст. 215 Цивільного Кодексу України, а також всупереч нормам Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право на подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними, стягнення в доход держави коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Суд першої інстанції вказав, що відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною - з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї, першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Частина 2 цієї статті передбачає, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що оскільки санкції, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні представник податкового органу наполягав на задоволенні апеляційної скарги, проти чого заперечували представники відповідача.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2008 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2006 року, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ «Касімус-2000», справу направлено до того ж суду на новий судовий розгляд.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" № 755-ІV від 15 травня 2003 року набрав чинності з 1 липня 2004 року, за Прикінцевими положеннями якого підприємства зобов'язані були провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. Нездійснення цих дій та не внесення даних до Єдиного державного реєстру не є ознакою ліквідації підприємства. Крім того, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30.10.2006 року, на яке посилається позивач, скасовано - реєстрація юридичної особи ПП «Касі мус-2000» є дійсною, та не встановлено судом факту недійсності укладених даним підприємством угод.

Щодо застосованих податковим органом норм цивільного законодавства, то системний їх аналіз свідчить про наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом. Під порушенням публічного порядку розуміється пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним, але у даній справі порушення публічного порядку укладенням та виконанням договорів купівлі-продажу шляхом незаконного заволодіння майна держави не було, оскільки правовідносини склалися між фізичною особою підприємцем та приватним підприємством та майно держави в цьому правочині не було предметом купівлі-продажу, а порушення податкового обліку не є ознакою нікчемності угоди.

Колегія суддів зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки вчиняючи правочин діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочину, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді стягнення отриманого за правочином в дохід держави.

Правові наслідки нікчемного правочину статтею 228 Цивільного кодексу України не передбачені. Такі санкції встановлені лише статтею 208 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 1 статті 208 ГК передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Санкції, встановлені цією нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) чи за факт неправильного відображення результатів господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За частиною 1 статті 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно приписів ст.216 Цивільного Кодексу України оскільки дійсність чи недійсність нікчемного правочину визначається безпосередньо законом і не залежить від волі сторін, то наслідки його недійсності визначаються безпосередньо законом. При цьому правові наслідки недійсності нікчемного правочину, встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Проте, суд з власної ініціативи, керуючись власними переконаннями і матеріалами справи, має право визначати, які саме наслідки недійсності нікчемного правочину будуть застосуватися у кожному окремому випадку. При цьому пропозиції або бажання сторін не мають правового значення.

Так як судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Маркет 2006" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Касімус-2000" про визнання недійсною угоди купівлі-продажу № 1 від 01.07.2006 року та стягнення на користь Державного бюджету України всього, одержаного за цією угодою залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 19 травня 2010 року.

Головуючий: Г.М.Міронова

Судді: В.Г.Яманко

О.О.Радіонова