Ухвала суду № 9701969, 14.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції Шинкарьова І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

14 травня 2010 року № 2-а-16351/09/0570

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Міронової Г.М. суддів:

при секретарі

за участю позивача

відповідача Яманко В.Г., Лях О.П.

Сухоцькій Д.Ю.

ОСОБА_5 по довіреності від 29.12.2009 року;

ОСОБА_6 по довіреності від 23.04.2010 року; Контрольно - ревізійного управління в Донецькій області Донецького окружного адміністративного суду

22 грудня 2009 року

№ 2-а-16351/09/0570

Комунального підприємства «Бахмут - вода»

Контрольно - ревізійного управління в Донецькій області, в особі Артемівського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу

визнання правового акту щодо усунення виявлених порушень недійсним

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову позивач вказав, що співробітниками Артемівського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу КРУ в Донецькій області з 31 липня 2009 року по 20 серпня 2009 року була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "БАХМУТ-ВОДА" за період роботи з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року. За результатами вказаної перевірки був складений акт від 26 серпня 2009 року № 36-17/29, згідно якого визначені недоліки в фінансово-господарській діяльності підприємства. Позивач погодився з всіма встановленими порушеннями, крім висновків щодо донарахування та неоплати заробітної плати працівникам підприємства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року. Свої заперечення обґрунтовує наступним.

Комунальне підприємство "БАХМУТ -ВОДА" створено внаслідок реорганізації комунального підприємства КП "Донецькоблводоканал" на підставі рішень Донецької обласної ради від 14 вересня 2007 року № 5/11-322 " Про реорганізацію комунального підприємства "Донецькоблводоканал" та від 20 грудня 2007 року № 5/13-390 " Про передачу об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства з загальної власності територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні обласної ради" та рішення Артемівської міської ради від 28 листопада 2007 року № 479 "Про створення комунального підприємства "БАХМУТ-ВОДА" з метою забезпечення та надійності функціонування водопровідно-каналізаційного господарства у місті Артемівську та поліпшення послуг з водопостачання та водовідведення підприємствам, установам, організаціям та населенню територіальної громади міста. До перереєстрації необхідних дозволів, ліцензій, затвердження тарифів на послуги що надаються та оформлення необхідної документації для ведення господарської діяльності підприємства, враховуючи важливість функцій, які повинно виконувати підприємство по забезпеченню життєдіяльності територіальної громади, органами місцевого самоврядування та відповідними державними органами було надано дозвіл тимчасово керуватися документацією, дозволами та ліцензіями реформованого підприємства. Одночасно між адміністрацією та трудовим колективом було укладено колективний договір зі збереженням усіх соціальних гарантій реформованого підприємства, без перегляду їх у бік поліпшення у зв'язку з перехідним, організаційним періодом та до становлення і досягнення стабільного та рентабельного стану. У зв'язку з чим у колективному договорі у 2008 році не передбачалось застосування росту соціальних гарантій та застосування коефіцієнту співвідношень мінімальних тарифних ставок робітника 1 розряду (мінімальних місячних окладів) по підгалузях та видах робіт до встановленого угодою мінімального розміру місячної тарифної ставки робітника 1 розряду. Включення до тарифу на послуги водопостачання та водовідведення додаткових витрат у вигляді зазначеного коефіцієнту та збільшення заробітної плати потягло б за собою недотримання рекомендованих вимог органів місцевого самоврядування, та значно перевищило граничні тарифи на території Донецької області. При затвердженні тарифу на послуги водопостачання та водовідведення для підприємства у 2009 році, у структурі тарифу було передбачено застосування коефіцієнту. Проте, у зв'язку з економічною кризою, збитковістю позивача, керуючись статтею 14 Закону України «Про оплату праці», за узгодженням з профспілковим комітетом підприємство застосувало відстрочення коефіцієнту строком на 6 місяців. Позивач зазначає, що їм були виконані вимоги закону про додержання державних соціальних гарантій, обов'язкових на всій території України щодо оплати праці встановлених статтями 3, 10, 11 Закону України «Про оплату праці» та «Про державний бюджет України на 2009 рік» про підвищення заробітної плати працівникам підприємства з урахуванням мінімальної заробітної плати визначеною Верховною Радою України та генеральною угодою. У зв'язку з чим просить визнати обов'язкову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень від 25 вересня 2009 року № 36-17/1393, в частині застосування коефіцієнту співвідношень мінімальних тарифних ставок робітника 1 розряду (мінімальних місячних окладів) по підгалузях та видах робіт до встановленого угодою мінімального розміру місячної тарифної ставки робітника 1 розряду, та донарахування і сплати заробітної плати працівникам підприємства у сумі 209680,86 грн. за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року внаслідок не застосовування коефіцієнту співвідношення мінімальної тарифної ставки по підгалузях та видах робіт 1,30 при розрахунку тарифних ставок робітникам зайнятим на експлуатації та ремонті обладнання, недійсним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано частково недійсною вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень від 25.09.2009 року № 36-17/1393, в частині застосування коефіцієнту співвідношень мінімальних тарифних ставок робітника 1 розряду (мінімальних місячних окладів) по підгалузях та видах робіт до встановленого угодою мінімального розміру місячної тарифної ставки робітника 1 розряду, та донарахування і сплати заробітної плати працівникам підприємства у сумі 209680,86 грн. за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року внаслідок не застосування коефіцієнту співвідношення мінімальної тарифної ставки по підгалузях та видах робіт 1,30 при розрахунку тарифних ставок робітникам зайнятим на експлуатації та ремонті обладнання. Стягнуто з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Бахмут-вода» 3,40 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «БАХМУТ-ВОДА» є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 05 грудня 2007 року А00№625761, ідентифікаційний код 35298787.

Артемівським міжрайонним контрольно - ревізійним відділом було проведено ревізію фінансово - господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2008 січня по 30 червня 2009 року. За наслідками ревізії було складено акт від 26 серпня 2009 року (арк. справи 5). Як зазначено в акті, ревізія проводилась відповідно до плану роботи відповідача на 3 квартал 2009 року, на підставі посвідчень від 31 липня 2009 року № 80, 81 та від 05 серпня 2009 року № 83. 26 вересня 2009 року позивачем було отримано обов'язкові вимоги відповідача про усунення порушень від 25 вересня 2009 року № 36-17/1393 (арк. справи 52). Правомірність проведення ревізії позивачем не оскаржується.

Представник відповідачіа у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з чим не погоджувався представник позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, пояснень сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду без змін, з наступних підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Особливістю цих відносин є те, що вони повязані із реалізацією прав, свобод та інтересів субєктів у сфері публічно правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Тобто, процесуально правовий аспект адміністративного позову виражається в тому, що він є зверненням до адміністративного суду за захистом порушених прав та інтересів з боку суб”єкта владних повноважень у сфері публічно правових відносин, найважливішою ознакою публічно-правових спорів є участь у них субєкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає за доречне звернути увагу сторін на те, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу..У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким чином, колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції приписів закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-12 (далі за текстом Закон 2939). Відповідно до статті 3 зазначеного Закону Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України. Статтею 2 Закону 2939 встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та. державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Головні завдання державної контрольно-ревізійної служби окреслені статтею 2 даного Закону, права передбачені статтею 10 зазначеного Закону, з посиланням на яку позивачу предявлена вимога.

Вимоги є способом реалізації владних управлінських функцій відповідачем, як субєктом владних повноважень.

Пункт 7 статті 10 Закону України № 2939 надає право контрольно-ревізійному управлінню предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги, зокрема щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства

Під час апеляційного провадження встановлено, що саме за наведеною ознакою предявлена спірна вимога.

Рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради № 1162 від 26.12.2007 року наданий дозвіл комунальному підприємству «Бахмут-вода» застосовувати тимчасові тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, погоджених рішеннями виконкому міської ради від 21.07.2004 № 469, від 05.04.2006 року № 295, від 11.08.2006 року № 602. Дані затверджені тарифи використовувались позивачем при розрахунку вартості наданих послуг за період з 01.01.2008 по 30.06.2009 року, тобто у перевіряємий відповідачем період.

Відповідно до п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленному порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Згідно п. 1 ст. 73 Закону № 280 акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями.

Враховуючи той факт, що рішення виконавчого комітету Артемівської міської ради № 1162 від 26.12.2007 року «Про дозвіл комунальному підприємству «Бахмут-вода» застосування тимчасово тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, погоджених рішеннями виконкому міської ради від 21.07.2004 № 469, від 05.04.2006 року № 295, від 11.08.2006 року № 602», не скасовано в установленому законом порядку, вимоги відповідача до позивача суперечать діючому законодавству.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Отже, системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Таким чином, оскаржувана вимога предявлена відповідачем всупереч та не в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Повний текст виготовлено 19 травня 2010 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу контрольно - ревізійного управління в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі № 2-а-16351/09/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя: Г.М.Міронова

Судді: В.Г.Яманко

О.П.Лях