Ухвала суду № 9701963, 14.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя доповідач Міронова Г.М.

Головуючий у суду 1 інстанції Галатіна О.О..

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

14 травня 2010 року справа № 2-а-14814/09/0570

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Міронової Г.М. суддів:

при секретарі

за участю представників:

позивача

відповідача № 1 Яманко В.Г., Радіонової О.О.

Сухоцькій Д.Ю.

Руденко А.І. по довіреності;

Аріфуліна Р.З. по довіреності; розглянувши

апеляційну скаргу

на постанову

від

у адміністративній справі

за позовом

до

про Макіївської обєднаної державної податкової інспекції в Донецькій області

Донецького окружного адміністративного суду

09 листопада 2009 року

№ 2-а-14814/09/0570

товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг»

1. Макіївської обєднаної державної податкової інспекції в Донецькій області

2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 212 520 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ранг» (надалі ТОВ «Ранг») звернулося до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування свої вимог позивач посилався на те, що ним до Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки (надалі Гірницька МДПІ, правонаступником якої стала Макіївська ОДПІ) було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2005 року, до неї були додані: розрахунки бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування. Гірницькою МДПІ м. Макіївки були проведені виїзні позапланові перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами яких складено акти і довідки, але до теперішнього часу перерахування сум бюджетного відшкодування у повному обсязі не здійснено, що порушує його права. Тому просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 212 520 грн. 00 коп.

Сума, заявлена до відшкодування із бюджету, підтверджена перевіркою Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки, довідка № 1199/23-2 від 21.06.2005 року.

Однак, позивач зауважує, що у період з 08.12.2005 року по 09.12.2005 року співробітниками Гірницької МДПІ м. Макіївки була здійснена ще одна позапланова документальна невиїзна перевірка за березень, червень, липень, жовтень 2005 року, про що свідчить акт № 536/23-1/30102407 від 09.12.2005 р. Вказаною перевіркою встановлено, що позивач перевищив суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень, липень, жовтень 2005 року на 350742 грн.

У звязку з чим, 27.12.2005 р. позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Гірницької МДПІ м. Макіївки про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002142320/0 від 13.12.2005 року. Позовні вимоги позивача були задоволені.

Позивач посилався на норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 - 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість " (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), якими встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) із Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Позивач також посилається на безпідставне ненадання відповідачем висновку до органу державного казначейства щодо відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 212 520,00 грн. Просив стягнути із Державного бюджету України на користь ТОВ «Ранг» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 212 520 грн. та віднести судові витрати на рахунок Макіївської обєднаної державної податкової інспекції в Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року позов було задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні представник відповідача податкового органу, наполягав на задоволенні апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранг» (ідентифікаційний код 30102407), зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради 03.02.1999 року, є юридичною особою, є платником податку на додану вартість.

20.04.2005 року позивач надав до Гірницької МДПІ м. Макіївки декларацію з податку на додану вартість за березень 2005 року, розрахунок експортного відшкодування за березень 2005 року. В рядку 1 розрахунку експортного відшкодування за березень 2005 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 212 520,00 грн.

Гірницькою МДПІ м. Макіївки було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питання правильності заявленого до відшкодування податку на додану вартість позивачем за березень 2005 р., за результатами якої складено довідку від 21.06.2005 року № 1199/23-2. Також відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питання правильності заявленого до відшкодування податку на додану вартість позивачем за червень, липень 2005 р.,за результатами якої складено довідку від 17.10.2005 року № 112/23-2. Відповідно до зазначених довідок, проведеними перевірками порушень позивачем законодавства не встановлено.

Крім того, Гірницькою МДПІ м. Макіївки було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питання фактичної сплати до бюджету України податку на додану вартість, заявленого до відшкодування за березень, липень, жовтень 2005 року За результатами перевірки відповідачем складений акт від 09.12.2005 року № 536\23-1\30102407.

Вказаним актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, п. п. 7.7.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2005 р. на суму 212071,00 грн., за липень 2005 р. на суму 120584,00 грн., за жовтень 2005 р. на суму 18087,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Гірницькою МДПІ м. Макіївки прийняте податкове повідомлення - рішення від 13.12.2005 р. № 0002142320\0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 350742,00 грн., у т. ч.: за березень 2005 р. - на суму 212071,00 грн.. за липень 2005 р. на суму 120584,00 грн., за жовтень 2005 року на суму 18087,00 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 255 грн.

У апеляційній скарзі скаржником зазначено, що спірні суми не підтверджені зустрічними перевірками постачальників позивача по ланцюгу до кінцевого виробника, що перешкоджає наданню висновку щодо правомірності включення сум податку на додану вартість до відшкодування, а саме, непідтверджені зустрічними перевірками взаємовідносини позивача з контрагентами позивача.

Проте, колегія суддів зазначає, що Макіївська обєднана державна податкова інспекція в Донецькій області всупереч виконання вимог Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року за № 451/501/132 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2004 року за N 971/9570, не направила до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2005 року ТОВ «РАНГ».

Стосовно посилань відповідачів на вищезазначений нормативно-правовий акт, колегія суддів вважає за доречне звернути увагу сторін на те, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції приписів саме Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача субєкта владних повноважень.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування, доведених листом Державної податкової адміністрації України № 16071/7/16-1517 від 29.08.2006 року, на які посилається апелянт у вимогах щодо задоволення апеляційної скарги, підтверджена податковим органом, сума бюджетного відшкодування це сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, яка обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) чи позапланової виїзної документальної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що згідно 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Крім того, слід зазначити, що зазначений Закон не передбачає відповідальності платника податків по зобовязанням інших платників податків, зокрема підприємств, з якими він не мав договірних правовідносин і не ставить у залежність праве на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість від результатів проведених зустрічних перевірок. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням безпосередньо продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Покупець товару, в даному випадку ТОВ «РАНГ» , не повинен доводити факт цієї сплати і цей обов'язок, покладений податковим органом на позивача , суперечить вимогам чинного законодавства України.

Отже, як встановлено судом першої інстанції і з чим не може не погодитись колегія суддів, сума бюджетного відшкодування, відповідно до позапланової виїзної документальної перевірки, за якої відповідачем складено вищевказану довідку, повинна вважатися підтвердженою, у звязку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.

Головним доводом апеляційної скарги є посилання на відсутність у спірних правовідносинах такого засобу захисту порушеного права як стягнення з відповідачів суми бюджетного відшкодування.

Апелянт суперечить собі, оскільки у підпункті 4.1 пункту 4 Наказу Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 21.05.2001 N 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680 Порядку відшкодування податку на додану вартість зазначено: відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Постановою Господарського суду Донецької області від 23.06.2008 року у справі 23.06.2008 року у справі № 28/392а позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.12.2005 року № 0002142320/0 було задоволено повністю.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2008 року у справі № 22-а-8184/08 апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції в Донецькій області було залишено без задоволення, постанову Господарського суду Донецької області від 23.06.2008 року у справі 23.06.2008 року у справі № 28/392а без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У судовому засіданні представником позивача було надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.01.2010 року, якою клопотання Макіївської обєднаної державної податкової інспекції в Донецькій області про зупинення виконання постанови Господарського суду Донецької області від 23.06.2008 року у справі № 28/392а та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2008 року у справі № 22-а-8184/08 було відмовлено.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 184, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції в Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року у справі № 2-а-14814\09 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлений 19 травня 2010 року.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді В.Г.Яманко

О.О.Радіонова