Ухвала суду № 9701953, 11.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя доповідач Міронова Г.М.

Головуючий у суді 1 інстанції Зеленов А.С.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

11 травня 2010 року справа № 2-а-3584/10/0570

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Міронової Г.М. суддів:

при секретарі

за участю представників:

позивача

відповідача № 1 Яманко В.Г., Білак С.В.

Сухоцькій Д.Ю.

Дибова О.В. - по довіреності;

Сичової І.О., Тіняєвої В.А. - по довіреностям від 11.01.2010 р., 07.05.2010 р.; Розглянувши

апеляційну скаргу

на постанову

від

у адміністративній справі

за позовом

до

про Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

Донецького окружного адміністративного суду

11 березня 2010 року

№ 2 -а-3584/10/0570

приватного виробничого підприємства «Лабрадоріт»

1.Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

2. Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2009 р. у розмірі 10024497,65 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року приватне виробниче підприємство «Лабрадоріт» звернулося до суду із зазначеним позовом і у березні 2010 року уточнило позовні вимоги та просило суд стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 10024497, 65 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на норми Закону України «Про податок на додану вартість», факт наявності заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відсутності порушень при проведенні позапланової перевірки Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька. Сума, заявлена до відшкодування із бюджету, підтверджена довідкою № 808/23-3/32576593 від 08.02.2010 року Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька.

Позивач посилався на норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 - 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість " (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), якими встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) із Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню). Позивач також посилався на безпідставне ненадання відповідачем висновку до органу державного казначейства щодо відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 10024497,65 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року позов було задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та процесуального права, вказавши, що вони є неналежними відповідачами у справі.

У судовому засіданні представник відповідача податкового органу, наполягав на задоволенні апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача.

Представник органу Державного казначейства надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

Приватне виробниче підприємство «Лабрадоріт» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32576593 та є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100153408.

Згідно з податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року (отримана податковим органом 21 грудня 2009 року), залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, -10025859 грн. (рядок 23), залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду 10025715 грн. (рядок 24), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 10025715грн. (рядок 25), на рахунок платника банку - 10025715грн. (рядок 25.1).

Разом з декларацією з податку на додану вартість за листопад 2009 року позивачем було подано першому відповідачу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок бюджетного відшкодування, згідно якому залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду 10025715 грн. (рядок 1), частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) -10025715грн. (рядок 2), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 10025715 грн. (рядок 3).

У зв'язку із поданням позивачем заяви про повернення суми бюджетного відшкодування до декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року першим відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача, за наслідками якої складено довідку від 8 лютого 2010 року № 23-3/32576593 про результати позапланової виїзної перевірки Приватного виробничого підприємства «Лабрадоріт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період за жовтень 2009 року (а.с.7-13).

У вказаній довідці першого відповідача зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад 2009 року в сумі 10025715 грн. буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок, запити на проведення яких були направлені нею до податкових органів за місцем реєстрації підприємств по ланцюгу постачальників позивача.

У апеляційній скарзі скаржником зазначено, що оскільки ними було надано висновок і скеровано його до органу державного казначейства, то спір був вирішений ще до прийняття судового рішення.

Проте, колегія суддів зазначає, що державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька всупереч виконання вимог Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року за № 451/501/132 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2004 року за N 971/9570, хоча і направила до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року приватному виробничому підприємству «Лабрадоріт», але висновок був повернутий 2-м відповідачем у справі листом від 09.03.20101 року за вих. № 19.39 02/566 з зазначенням на відсутність реєстру платників податку на додану вартість. Без останнього документу бюджетне відшкодування не може відбутися. А податковий орган свої обовязки в цій частині належним чином не виконав.

Стосовно посилань відповідачів на вищезазначений нормативно-правовий акт, колегія суддів вважає за доречне звернути увагу сторін на те, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції приписів саме Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача субєкта владних повноважень.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування, доведених листом Державної податкової адміністрації України № 16071/7/16-1517 від 29.08.2006 року, на які посилається апелянт у вимогах щодо задоволення апеляційної скарги, підтверджена податковим органом, сума бюджетного відшкодування це сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, яка обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) чи позапланової виїзної документальної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що згідно 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Крім того, слід зазначити, що зазначений Закон не передбачає відповідальності платника податків по зобов'заннях інших платників податків, зокрема підприємств, з якими він не мав договірних правовідносин і не ставить у залежність праве на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість від результатів проведених зустрічних перевірок. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням безпосередньо продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Покупець товару, в даному випадку приватне виробниче підприємство «Лабрадоріт» , не повинен доводити факт цієї сплати і цей обов'язок, покладений податковим органом на позивача , суперечить вимогам чинного законодавства України.

Отже, як встановлено судом першої інстанції і з чим не може не погодитись колегія суддів, сума бюджетного відшкодування, відповідно до позапланової виїзної документальної перевірки, за якої відповідачем складено довідку № 808/23-3/32576593 від 08.02.2010 року повинна вважатися підтвердженою, у звязку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів не може погодитися з доводом апеляційної скарги на відсутність у спірних правовідносинах предмету спору та такого засобу захисту порушеного права як стягнення з відповідачів суми бюджетного відшкодування.

Апелянт суперечить собі, оскільки у підпункті 4.1 пункту 4 Наказу Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 21.05.2001 N 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680 Порядку відшкодування податку на додану вартість зазначено:

4.1 Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 184, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року у справі № 2-а-3584/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлений 13 травня 2010 року.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді О.О.Радіонова

В.Г.Яманко