Рішення № 96998352, 12.05.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

12 травня 2021 року Справа № 926/529/21

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код 14360570)

до відповідачів:

1) Колективного підприємства «Хотин-Авто» (60000, вул. Грушевського, 4, м. Хотин, Чернівецька область, код 31537181);

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 47177,21 грн,

представники:

від позивача – Зюлковська Л.В.;

від відповідача-1 – не з`явився;

від відповідача-2 – не з`явився.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Колективного підприємства «Хотин-Авто» (далі – КП «Хотин-Авто»), ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором №б/н від 24.04.2015 в розмірі 47177,21 грн, з яких: 44920,54 грн заборгованість за кредитом, 1647,09 грн відсотки за користування кредитом та 609,58 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням КП «Хотин-Авто» умов договору банківського обслуговування б/н від 24.04.2015 у частині повернення суми кредиту та сплати відсотків. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою згідно з договором поруки № P1538660701680821758 від 04.10.2018, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов не скористалися.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 12.02.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 04.03.2021, установив відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.

03.03.2021 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява від 02.03.2021, скріплена електронним цифровим підписом, в якій він просить:

1) залишити без розгляду позовні вимоги до поручителя ОСОБА_1 ;

2) стягнути з Колективного підприємства «Хотин-Авто» на його користь заборгованість за договором №б/н від 24.04.2015 в розмірі 47177,21 грн.

Ухвалою від 04.03.2021 суд вирішив повернути без розгляду позивачу уточнену позовну заяву до справи № 926/529/21 від 02.03.2021 та відкласти розгляд справи по суті на 17.03.2021.

Ухвалою суду від 17.03.2021 відкладено розгляд справи по суті на 07.04.2021.

06.04.2021 від представника позивача до суду надійшла заява, від в якій просить: 1) залишити без розгляду позовні вимоги до поручителя ОСОБА_1 ; 2) вимоги, заявлені до Колективного підприємства «Хотин-Авто», залишити без змін.

Ухвалою від 07.04.2021 відкладено розгляд справи по суті на 20.04.2021.

Востаннє, ухвалою від 20.04.2021 суд постановив звернутися до Управління ДМС у Чернівецькій області із запитом щодо доступу до персональних даних громадянина України ОСОБА_1 , за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016; зобов`язати Управління ДМС у Чернівецькій області протягом п`яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) громадянина України ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); відкласти розгляд справи по суті до 12.05.2021 року. Водночас суд вирішив викликати відповідача ОСОБА_1 в судове засідання на 12.05.2021 року шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

06.05.2021 від Управління ДМС України в Чернівецькій області надійшла відповідь на запит щодо доступу до персональних даних про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , згідно якої останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач-1 явку свого представника у судове засідання 12.05.2021 не забезпечив, відзив на позов не подав. При цьому, ухвали суду неодноразово надсилались КП «Хотин-Авто» на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДРПОУ) – 60000, вул. Грушевського, 4А, м. Хотин, Чернівецька область, проте повернулись до суду неврученими у зв`язку із відсутністю адресата та інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення відповідно, що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв`язку.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України (далі – ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача-1 про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань": якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак суд вважає, що відповідач-1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Відповідач-2 ОСОБА_1 у судове засідання 12.05.2021 не з`явився, явку представника не забезпечив. Суд констатує, що ухвали суду надсилались йому на вказану в матеріалах справи та зазначену у відповіді на запит щодо доступу до його персональних даних про зареєстроване місце проживання (перебування), наданій Управлінням ДМС України в Чернівецькій області, адресу, а саме: вул. Чернівецька, 8, м. Хотин, Чернівецька область, утім всі поштові відправлення повернулись до суду неврученими разом з довідками Укрпошти, вказана причина невручення – за зазначеною адресою не проживає (помер).

При цьому, ОСОБА_1 викликався в судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (частина 4 статті 122 ГПК України).

Відповідно до частин четвертої статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На офіційному веб-сайті судової влади України 21.04.2021 розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 у справі № 926/529/21.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідач був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 20.04.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

По суті позовних вимог представник позивача в судовому засіданні 12.05.2021 підтримав раніше подану заяву про залишення без розгляду позову у частині вимог до ОСОБА_1 , позов до КП «Хотин-Авто» підтримав та просив задовольнити. Проти розгляду справи без участі представників відповідачів не заперечував.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

24.04.2015 КП «Хотин-Авто» підписало Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови) та Заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява).

Відповідно до Умов КП «Хотин-Авто» приєдналося до Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки», або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.2.1.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди (пункт 3.2.1.1.3 Умов).

Згідно з пунктом 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки», або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до пункту 3.2.1.1.6 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms – повідомлення або інших).

Згідно з пунктом 3.2.1.2.1.1. Умов Банк обслуговує кредитний ліміт на поточному рахунку Клієнта в порядку, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг».

При наявності вільних грошових ресурсів та відсутності розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з поточного рахунку Клієнта, здійснює платежі Клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку на підставі його розрахункових документів у межах ліміту, встановленого згідно з п. 3.2.1.1.6. цього розділу Умов та правил надання банківських послуг» (п. 3.2.1.2.1.2.).

Відповідно до пункту 3.2.1.2.1.4 Умов банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта згідно з наступним порядком. При надходженні розрахункових документів Клієнта в Банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" в межах встановленого ліміту.

За результатами операцій, проведених за поточним рахунком Клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку Клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредитний ліміт, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів № 00930CVXWSOLB від 14.01.2021 та виписками про рух коштів з рахунку відповідача-1.

Згідно з довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів № 00930CVXWSOLB від 14.01.2021 КП «Хотин-Авто» було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 , а саме у сумі: 0,00 грн - 24.04.2015, 15 000,00 грн - 06.10.2018, 30 000,00 грн - 14.11.2018, 0,00 грн - 09.04.2019, 50 000,00 грн - 03.05.2019, 10 000,00 грн - 08.05.2020, 0,00 грн - 30.09.2020.

04.10.2018 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 укладений договір поруки № P1538660701680821758 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання КП «Хотин-Авто» (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, у тому числі,

- до розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет (далі - Угода 1), по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредити:

За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.2 "Угоди-1" - 21% річних для договорів, забезпечених порукою;

За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.3 "Угоди-1" - 42 % річних для договорів, забезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.4.15 "Угоди-1" у розмірі 3% річних від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до пункту 3.2.1.4.11 "Угоди-1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць.

г) кредиту в розмірі 15 000,00 грн.

Якщо під час виконання "Угоди-1" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1", у тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за "Угодою-1" у розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.

- до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, "Угода-2", по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

За період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 "Угоди-2" - 64% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у "Угоді-2";

в) кредиту в розмірі 15 000, 00 грн.

Якщо під час виконання "Угоди 2" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 2", у тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за "Угодою 2" у розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

За приписами пункту 4.1 договору поруки, сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності до пункту 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди (пункт 3.2.1.1.3 Умов).

Згідно з пунктом 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно із п. 3.2.1.2.1.4 Умов банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта згідно з наступним порядком. При надходженні розрахункових документів Клієнта в Банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" в межах встановленого ліміту.

За результатами операцій, проведених за поточним рахунком Клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку Клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Так, 24.04.2015 КП «Хотин-Авто» підписало Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Заяву про відкриття поточного рахунку.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав КП «Хотин-Авто» кредитний ліміт – 50 000, 00 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів № 00930CVXWSOLB від 14.01.2021 та виписками про рух коштів з рахунку відповідача-1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із порушенням КП «Хотин-Авто» зобов`язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків та пені, у зв`язку із чим у нього наявна заборгованість за кредитом у розмірі 44920,54 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 1647,09 грн та 609,58 грн - пеня.

Оскільки у відповідача 1 - КП «Хотин-Авто» наявна заборгованість за договором б/н від 24.04.2015, з огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечені порукою відповідача 2 - ОСОБА_1, позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів зазначеної вище заборгованості за кредитом.

З аналізу змісту та підстав поданого позову, позивач, як кредитор, подав до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №415/2542/15-ц.

Однак, 06.04.2021 представником позивача подано заяву про залишення без розгляду позову в частині вимог до ОСОБА_1 .

Суд розглянув її в судовому засіданні 12.05.2021 та вирішив наступне.

Відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України: «Суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду».

Враховуючи, що заява про залишення позову без розгляду в частині вимог до відповідача-2 підписана уповноваженим представником позивача та не порушує права та обов`язки третіх осіб, суд вирішив її прийняти та у частині вимог до ОСОБА_1 позов залишити без розгляду.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитним договором у сумі 44920,54 грн, процентів за користування кредитом у сумі 1647,09 грн та заборгованості по пені в сумі 609,58 грн суд зазначає нижченаведене.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як підтверджено матеріалами справи, у заяві відповідача-1 про відкриття поточного рахунку на відкриття рахунку від 24.04.2015 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, витяг з Умов та Правил належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (07.08.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24.06.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який містить в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача-1, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.04.2015 шляхом підписання заяви.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

З огляду на вище наведене та обставини справи, враховуючи судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 1647,09 грн, заборгованості по пені у сумі 609,58 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №910/8189/19 зроблено висновок про те, що:

« 5.15. Оскільки позовні вимоги у частині стягнення процентів за користування чужими коштами та штрафних санкцій обґрунтовані позивачем саме з посиланням на те, що розмір та підстави, визначені сторонами у кредитному договорі, і позивач не заявляв вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з посиланням на статті 1048, 625 Цивільного кодексу України, не надав на підтвердження своїх вимог належних та допустимих доказів, колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування відповідачеві процентів за користування кредитними коштами, а також пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань у цьому випадку.

5.16. Мотивуючи необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що відповідачем у справі № 342/180/17-ц була фізична особа, тому на правовідносини між сторонами поширювалася дія законодавства про захист прав споживачів. Натомість у цій справі № 205/2825/18 відповідачем, з яким укладено кредитний договір, є юридична особа, на яку, за твердженням скаржника, норми законодавства про захист прав споживачів не поширюються.

На підставі наведеного АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що юридична особа в силу свого правового статусу здатна усвідомлювати значення та наслідки своїх дій, здатна ознайомитися з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку при укладенні кредитного договору. Тому, на думку скаржника, при розгляді цієї справи № 205/2825/18 слід відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц.

5.17. Доводи касаційної скарги щодо неможливості застосування до правовідносин сторін висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку слід виходити з наданого судом тлумачення норми права, а не суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 916/548/19, від 18.02.2020 у справі № 914/504/18.

5.18. З огляду на викладене, скаржник не довів необхідності відступлення від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, згідно з якою у разі заявлення банком позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості на підставі кредитного договору, необхідним є доведення позивачем належними та допустимими доказами те, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка установлена у вигляді сплати процентів за користування кредитом, комісії за використання ліміту, а також відповідальності у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів підстав для відступлення від наведених висновків також не вбачає.

5.19. Окрім того, відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».

За таких обставин вимоги до відповідача-1 про стягнення процентів та пені є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення основної заборгованості за кредитним договором суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як убачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 24.04.2015 станом на 20.12.2020 та виписок про рух коштів з рахунку відповідача-1 станом на 05.10.2020 заборгованість за кредитом становила 47027,22 грн.

У подальшому, 12.10.2020 відповідачем-1 здійснено погашення кредитної заборгованості в сумі 2000 грн, яка була розподілена банком на погашення кредиту 1428,14 грн, на сплату процентів за користування кредитом 570,53 грн та 1,33 грн на погашення пені.

Крім того, 11.11.2020 відповідачем-1 здійснено погашення кредитної заборгованості в сумі 2000 грн, яка була розподілена банком на погашення кредиту 678,54 грн, на сплату процентів за користування кредитом 1181,50 грн та 139,96 грн на погашення пені.

Зазначені факти підтверджується також представником позивача та випискою про рух коштів з рахунку відповідача-1.

Однак, як встановлено вище, стягнення з відповідача-1 заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та пені не передбачено кредитним договором, а, отже, банк неправомірно здійснив зарахування сплачених відповідачем-1 коштів на погашення відсотків та пені.

А тому сплачені 12.10.2020 та 11.11.2020 відповідачем 1 кошти в сумі 4000 грн. необхідно зарахувати на погашення кредитної заборгованості.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, суд вважає правомірним стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості за кредитом в розмірі 43027,22 грн (47027,22 – 4000). У решті заявлених вимог до відповідача-1 належить відмовити.

V. Висновки суду.

Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що у зв`язку із порушенням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту у нього наявна заборгованість за кредитом у розмірі 43027,22 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

У решті позовних вимог щодо стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 1893,23 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 1647,09 грн та пені в сумі 609,58 грн необхідно відмовити.

У частині вимог до ОСОБА_1 позов залишити без розгляду.

V. Розподіл судових витрат.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, п.5 ч.1 ст. 226, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства «Хотин-Авто» (60000, вул. Грушевського, 4, м. Хотин, Чернівецька область, код ЄДРПУ 31537181) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПУО 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 24 квітня 2015 року в розмірі 43027,22 грн та 2070,47 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У частині вимог до ОСОБА_1 позов залишити без розгляду.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 17 травня 2021 року.

Суддя І.В. Марущак