Ухвала суду № 96990807, 19.05.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/4949/21

Провадження № 1-кп/219/971/2021

У Х В А Л А

18 травня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого cудді Погрібної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук М.В.,

прокурора Овчаренка О.Ф.,

захисників Косинського В.І., Подлуцького А.М.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні суду в м. Бахмут у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинувальними актами складеними відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України

встановив:

До Артемівського міськрайонного суду Донецької області з Бахмутської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052150000250 від 23.03.2021 року, складених відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

В судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Косинський В.І., проти заявленого клопотання заперечував, просив застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Подлуцький А.М., проти заявленого клопотання заперечував, просив застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заперечували проти заявленого прокурором клопотання, просили клопотання їх захисників про застосування до них більш м`якого запобіжного заходу, задовольнити.

Прокурор проти заявленого клопотання заперечував з підстав, викладених вище.

В судовому засіданні стороною захисту та обвинуваченими не було надано матеріалів, які обґрунтовують доводи клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотань захисників обвинувачених та обвинувачених про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, слід відмовити.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25.03.2021 року ОСОБА_1 був обраний запобіжних захід у вигляді тримання під вартою до 21.05.2021року.

Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25.03.2021 року ОСОБА_2 був обраний запобіжних захід у вигляді тримання під вартою до 21.05.2021року.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Так, відповідно до ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, зважаючи на суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, офіційно не працевлаштовані, не мають постійного джерела доходу, можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які мешкають з ними в одному населеному пункті, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду. Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинувачених, однак застосування до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вони, перебуваючи на свободі, можуть переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли.

Таким чином, суддя приходить до висновку за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на 60 днів, оскільки скасування запобіжного заходу або його зміна на більш м`який запобіжний захід є недоцільним, так як не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Керуючись ст. ст. 131, 177, 183, 199, 331 КПК України, суд

ухвалив:

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії обраного ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25.03.2021 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 16 липня 2021 року включно.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії обраного ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25.03.2021 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 16 липня 2021 року включно.

В клопотанні захисника адвоката Косинського В.І. та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який, відмовити.

В клопотанні захисника адвоката Подлуцького А.М. та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим та направити до Бахмутської УВП УДПтСУ в Донецькій області (№6) для виконання в частині продовження строків тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області на протязі семи діб з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 19.05.2021 року.

Суддя Н.М.Погрібна