Ухвала суду № 96989661, 17.05.2021, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/804/21

Провадження по справі № 1-кп/129/417/2021

У Х В А Л А

17.05.2021 року Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ковчежнюка В.М.

з участю секретаря Пелюшко Л.І.,

прокурора Джежик Р.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Мандзюка В.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Гайсині кримінальну справу № 12021020000000125 про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

Встановив:

Згідно з обвинувальним актом від 16.03.2021 р.«…близько 20 години 55 хвилин 22.01.2021р. водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем «Volkswagen Passat B 5», державний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , рухаючись на освітленій ділянці дороги у м. Гайсин по вул. 1 Травня у напрямку м. Умань, в районі буд. № 130, з врахуванням дорожніх умов, а саме стану проїзної частини дороги, яка перебувала у вологому стані, не вибравши безпечної швидкості руху, та не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини дороги, де стався наїзд на металевий відбійник.

Внаслідок даної пригоди пасажирка автомобіля «Volkswagen Passat B 5» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була госпіталізована до Гайсинської ЦРЛ, де від отриманих тілесних ушкоджень померла, пасажирка автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з отриманими тілесними ушкодженнями госпіталізована до Гайсинської ЦРЛ.

Відповідно до висновку судово – медичної експертизи № 12 від 24.02.2021 смерть ОСОБА_2 настала внаслідок травматичного шоку, який розвинувся на фоні сполучної травми у вигляді вивиху правого кульшового суглобу, відкритого перелому великогомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки, закритої тупої травми грудної клітки, яка проявилася двобічними непрямими переломами ребер. Ушкодження у вигляді двобічних непрямих переломів ребер грудної клітки зліва та справа по різним анатомічним лініям, відкритого перелому великогомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки ускладнились травматичним шоком і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Всі вище перелічені ушкодження мають ознаки при життєвості у вигляді реакції м`яких тканин та знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті.

Згідно з висновком судово – токсилогічної експертизи № 280 від 04.02.2021 при експертизі крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт у концентрації 4,2 0/00.

Згідно з висновком експертизи технічного стану транспортного засобу№ СЕ-19/1002-21/1182-ІТ від 08.02.2021 в деталях та вузлах робочої гальмівної системи, рульового керування автомобіля «Volkswagen Passat B 5», державний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, не виявлено.

Відповідно до висновку авто технічної експертизи № СЕ-19/102-21/1369-ІТ від 28.01.2021 в заданій дорожній обстановці можливість попередження виникнення дорожньо-транспортної пригоди з боку водія автомобіля Volkswagen Passat B 5», державний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_1 забезпечувалась відповідністю його дій вимогам п. 19.3 Правил дорожнього руху при умові постійного контролю за рухом цього транспортного засобу.

У ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля Volkswagen Passat B 5», державний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 19.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо – транспортної пригоди.

Водій ОСОБА_1 за вищевикладених обставин порушив вимоги п.п. 2.9 (а), 19.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно яких:

?п.2.9 – «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість рекції»;

?п. 19.3 – «У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення – зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення».

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 19.3 Правил дорожнього руху перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої».

Прокурор просила обвинувальний акт призначити до судового розгляду та продовжити домашній нічний арешт обвинуваченому ще на два місяці, останній та його захисник також вважали за необхідне призначити акт до розгляду, просили запобіжним заходом ОСОБА_1 обрати особисте зобов`язання, допитати як свідка ОСОБА_4 .

З урахуванням позицій учасників справи, змісту обвинувального акта та вимог закону суд визнає за необхідне повернути його прокурору з таких мотивів і підстав.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину.

Відповідно до п.п.5,7 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) від 25.07.2000 р. у справі «Матоцціа проти Італії» обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «в» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція). Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.

За рішенням ЄСПЛ від 09.10.2008 р. у справі «Абрамян проти Росії» деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про факти та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

Положення п.п.а п.3 ст.6 Ковенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Таким чином, зі змісту наведених приписів кримінального процесуального закону в органічному взаємозв`язку з судовою практикою ЄСПЛ стосовно змісту, обсягу та якості фактичної і юридичної сторони висунутого особі обвинувачення видно, що в обвинувальному акті повно, детально, точно, доречно повинні бути викладені всі обставини, які характеризують об`єктивну та суб`єктивну сторони діяння і підлягають доказуванню в суді та забезпечать можливість для ефективного захисту зокрема, і право на справедливий суд загалом; також в ньому повинні бути зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а, в разі його невстановлення, про це повинно бути наведено в обвинувальному акті.

Цих приписів стосовно даного обвинувального акту не виконано.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що близько 20 години 55 хвилин 22.01.2021р. водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем «Volkswagen Passat B 5», державний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , рухаючись на освітленій ділянці дороги у м. Гайсин по вул. 1 Травня у напрямку м. Умань, в районі будинку № 130, з врахуванням дорожніх умов, а саме стану проїзної частини дороги, яка перебувала у вологому стані, не вибравши безпечної швидкості руху, та не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини дороги, де стався наїзд на металевий відбійник; в діях водія автомобіля «Volkswagen Passat B5», державний номерний знак республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 19.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо – транспортної пригоди.

Водій ОСОБА_1 за вищевикладених обставин порушив вимоги п.п. 2.9. (а), 19.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими:

?п.2.9 – «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість рекції;

?п. 19.3 – «У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення – зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення».

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 19.3 Правил дорожнього руху перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_2 .

Однак в обвинувальному акті не зазначено: 1) твердження, що розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не встановлено замість помилкового твердження, що кримінальним правопорушенням шкоди не завдано; 2) знеособлене формулювання «стався наїзд на металевий відбійник» виключає юридичну можливість інкримінування цього наїзду та наслідків від нього ОСОБА_1 ; 3) формулювання обвинувачення ОСОБА_1 про те, що він не вибрав безпечної швидкості в освітленому місці дороги « та не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини дороги» очевидно не має ніякого логічного зв`язку з інкримінуванням обвинуваченому порушення п. 19.3 ПДР України, який регламентує дії водія в умовах погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, що виключає для ОСОБА_1 юридичну можливість ефективно захищатися від висунутого обвинувачення внаслідок невідповідності формулювання фактичних діянь їх правовому регулюванню ПДР України; 4) не зазначено мотив та форми вини щодо діяння та його наслідків.

Викладене є істотною перешкодою суду в ухваленні справедливого, законного, обґрунтованого, вмотивованого рішення, і безумовною підставою для його скасування відповідно до п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України.

За таких обставин обвинувальний акт від 16.03.2021 р. для виправлення недоліків підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам закону, на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України, за яким суд в підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 домашнього арешту ще на два місяці необхідно відмовити через недоведеність прокурором ризиків ухилення обвинуваченим від кримінальної відповідальності, протиправного впливу на потерпілого та свідків, яких, доречі у справі немає, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на обставини справи, особу обвинуваченого, його священницький сан, бездоганну процесуальну поведінку, позитивні взаємини з потерпілим - тестем, який особисто не бачив діянь, що складають фактичну сторону обвинувачення ОСОБА_1 , останньому достатньо обрати особисте зобов`язання як ефективну гарантію його належної процесуальної поведінки.

Керуючись п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, -

Ухвалив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12021020000000125 про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повернути прокурору відділу прокуратури Вінницької області Охоті Руслану Ігоровичу, для усунення недоліків, викладених у цій ухвалі.

Клопотання захисника Мандзюка В.А. задовільнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю с.Цибулівка Тростянецького району Вінницької області, жителю АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - прибувати за кожною вимогою прокурора та суду під час розгляду кримінального провадження;

- не відлучатися із місця свого проживання та не змінювати його без дозволу прокурора та суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених ухвалою обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.179 КПК України).

В задоволенні інших клопотань прокурора та захисника відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти діб з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: