Рішення № 96971045, 17.05.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/238/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач, прокуратура), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 22.12.2020 №903к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області та з Херсонської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.12.2020;

- зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру поновити на роботі в Херсонській обласній прокуратурі на посаді, прирівняній до посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області з 23.12.2020, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;

- стягнути з Херсонської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.12.2020 і до дня фактичного поновлення на посаді;

- стягнути з Херсонської обласної прокуратури витрати на правову допомогу;

- відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду винесеного за результатами розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним звільненням з державної служби, спірним наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 22.12.2020 №903к на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.12.2020, який позивач вважає протиправним, таким, що не відповідає вимогам п.п. 1, 3, 4, 5, 7 та 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, протирічить положенням Конституції України, міжнародним договорам, ратифікованим Україною, Закону України «Про прокуратуру», Кодексу законів про працю України, порушує право на працю, повагу до приватного життя та засади рівності громадян, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, порушені її права мають бути поновлені, шляхом поновлення на роботі відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, згідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 з урахуванням зміни назви органу прокуратури, в Херсонській обласній прокуратурі на посаді, прирівняній до посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області з 23.12.2020.

ОСОБА_1 зауважила, що нею було оскаржено до Херсонського окружного адміністративного суду попередній наказ про звільнення від 30.04.2020 № 184к та рішенням від 17.11.2020 у справі № 540/1463/20 частково задоволено позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30.04.2020 №184к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05.05.2020, поновлено на відповідній посаді з 05.05.2020, стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.05.2020 по 17.11.2020 включно у сумі 176050 грн. 64 коп. з відрахуванням податків та зборів, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на відповідній посаді з 05.05.2020, допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 25 889 грн. 80 коп. з відрахуванням податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Позивач зазначила, що на виконання зазначеного рішення суду, відповідачем було винесено наказ від 16.12.2020 № 872к, яким скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30.04.2020 № 184к про звільнення та було поновлено на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області з 06.05.2020, та про існування зазначеного наказу позивач дізналася тільки 22.12.2020 під час ознайомлення з ним в Херсонській обласній прокуратурі. Цього ж дня, крім наказу про її поновлення на посаді, ОСОБА_1 було одночасно ознайомлено із спірним наказом від 22.12.2020 № 903к про звільнення, який дослівно відповідає скасованому наказу № 184к. ОСОБА_1 вважає, що спірний наказ не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру», звільнення із застосуванням ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», п.2 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», винесений з порушенням п. 10, п.п. 11-16 «Порядку звільнення прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів», затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.12.2020 №589, керівник прокуратури не попередив про подальше звільнення за 30 календарних днів та не запропонував іншу вакантну посаду в органах прокуратури перед звільненням; п 3 і пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» є необґрунтованим, оскільки оскаржуваний наказ не містить конкретної підстави для звільнення та, виходячи із положення п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», на момент звільнення реорганізації, ліквідації або скорочення штату прокуратури не відбулось, чим відповідачем було порушено принцип правової визначеності, що кореспондується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 24.05.19 по справі № 815/1554/17. Т

Також, позивач посилаючись на те, що Законом №113-ІХ внесено зміни до Закону №1697-VІІ, які мають однакову вищу юридичну силу, водночас, беручи до уваги назву Закону № 113-ІХ «Про внесення змін...», структура та зміст Закону № 113-ІХ дають підстави для висновку про незаконність звільнення з посиланням на «Прикінцеві та перехідні положення», оскільки цією частиною Закону № 113-ІХ не вносяться зміни до жодного нормативно-правового акту, зокрема, й до п. 9 ч.1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ. Пункти 3 та 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, на які послався керівник Херсонської обласної прокуратури в наказі про звільнення, таких змін також не містять, вважає, що частина Закону № 113-ІХ під назвою «Прикінцеві та перехідні положення» не є частиною Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ з урахуванням «Правил оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки (Методичні рекомендації)», розроблених та затверджених апаратом Верховної Ради України, які розміщені на офіційному сайті http://static.rada.gov.ua/site/bills/info/zak rules.pdf, зазначені пункти у спірному наказі не мають в собі логічного та юридичного зв`язку. Відповідно, Закон № 113-ІХ не має в собі принципів які характеризують положення, ступінь чіткості закону, правове положення останнього, на що було зосереджено позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Ґавенда проти Польщі» від 14.03.2002, у справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004, у справі «Аманн проти Швейцарії» від 16.02.2000, у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006, а також викладено позицію щодо порушення відповідачем положень чинного законодавства у рішеннях, зокрема, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду м. Одеса від 17.12.2020 у справі №540/1419/20, постанова Другого апеляційного адміністративного суду м. Харкова від 13.01.2021 у справі № 440/2733/20.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що на момент подачі даної позовної заяви до суду, не існує жодного рішення суду чи рішень органів державної влади про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи «Прокуратура Херсонської області (код ЄДРПОУ 04851120)», що цілком та повністю підтверджується даними Витягу з ЄДР та, відповідно, свідчить про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення, а також, зважаючи на те, що відбулась лише зміна назви відповідача з прокуратури Херсонської області на Херсонську обласну прокуратуру, у даних правовідносинах до застосування підлягає Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, відповідно до п. 2.15 якої визначено, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться відповідний запис, у зв`язку з чим позивач вважає необхідним поновити її на роботі на рівнозначній посаді на день звільнення в Херсонській обласній прокуратурі.

Позивач вказує на те, що вона безперервно працювала в органах прокуратури з 2005 року та за час роботи зарекомендувала себе добросовісним працівником, неодноразово заохочувалась та нагороджувалась за сумлінне виконання службових обов`язків, до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувалась, маючи тривалий, безперервний стаж роботи в органах прокуратури - 15 років, неодноразово проходила всі передбачені законодавством атестації, підвищення кваліфікації, спеціальні перевірки, люстраційну перевірку, щорічні таємні перевірки на доброчесність, що свідчить про достатній професійний досвід та сумлінне ставлення до покладених на неї, як начальника відділу прокуратури області, функціональних обов`язків, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі із застосуванням положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України, п. 2, п. 8, п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та позиції Верховного Суду, викладеної у п. 38 постанови від 06.08.2019 у справі № 0640/4691/18, у постанові від 03.10.2019 у справі №804/8042/17, а також в практиці при розгляді справ №№ 826/6973/15, 826/17605/14, 826/20119/14, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.12.2020 до моменту фактичного поновлення на посаді, просить стягнути також витрати на правову допомогу.

28.01.2021 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання на 15.02.2021 о 09:30 год.

15.02.2021 ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи задоволено, призначено підготовче судове засідання на 26.02.2021 о 09:30 год.

18.02.2021 до суду надійшов відзив від представника відповідача, в якому зазначено про невизнання позовних вимог за їх необґрунтованістю. Зокрема, у відзиві зазначено, що на виконання вимог Закону № 113-ІХ наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. На виконання вимог п.п. 9 і 10 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, за встановленою Порядком формою, ОСОБА_1 було подано підписану нею особисто заяву Генеральному прокурору про переведення її на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. У заяві позивач підтвердила своє бажання пройти атестацію, вказавши на ознайомлення та згоду з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначено Порядком №221, зокрема підтвердила, що усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації та за умови настання однієї з підстав, передбачених п. 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, її буде звільнено з посади прокурора. За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, ОСОБА_1 набрала 62 бала, що менше прохідного балу для успішного складання іспиту (п.4 розд. II Порядку) та є безумовною підставою згідно з п. 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. На підставі зазначених норм Закону №113-ІХ, враховуючи фактичні обставини, 02.04.2020 кадровою комісією було прийнято рішення №179 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Згідно з п. 6 розділу V Порядку № 221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу про звільнення прокурора на підставі п. 9 ч. І ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим, позивача наказом від 30.04.2020 № 184к було звільнено з займаної посади та з органів прокуратури Херсонської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-УІІ з 05.05.2020. Зазначений попередній наказ про звільнення від 30.04.2020 № 184к ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку у справі № 540/1463/20, рішенням суду першої інстанції від 17.11.2020 даний наказ було скасовано, та на виконання даного рішення суду наказом керівника прокуратури від 16.12.2020 № 872к ОСОБА_1 було поновлено на посаді з 06.05.2020, про що було повідомлено надісланим рекомендованою поштою повідомленням. ОСОБА_1 прибула до прокуратури 22.12.2020 і була відповідно ознайомлена із наказом №872к від 16.12.2020. Разом з тим, оскільки у справі №540/1463/20 було встановлено законність прийнятого рішення кадровою комісією від 02.04.2020 № 179 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, вказане рішення кадрової комісії не скасовано, прокуратурою було прийнято наступний наказ №903к від 22.12.2020, яким на підставі рішення кадрової комісії від 02.04.2020 № 179 звільнено позивача із займаної посади, з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697- VІІ. Зазначений наказ про звільнення №903к від 22.12.2020 відповідач вважає законним та обґрунтованим.

Представник відповідача зауважує у відзиві, що звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ за наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації прямо передбачено положеннями пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, а тому юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі цієї норми є не ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно рішення кадрової комісії № 179 від 02.04.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. При цьому, передбачений п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону юридичний факт скорочення кількості прокурорів органу прокуратури також мав місце станом на дату звільнення позивача, 22.12.2020, відповідно наказу Генерального прокурора від 19.08.2020 № 45ш встановлено граничну штатну чисельність прокурорів Херсонської обласної прокуратури у кількості 88 штатних посад, проти 100 штатних посад прокурорів прокуратури Херсонської області, як було передбачено раніше. Зокрема, п. 21 наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 №46ш «Про затвердження структури та штатної чисельності апаратів обласних прокуратур» затверджено структуру та штатну чисельність апарату Херсонської обласної прокуратури, згідно з якою в апараті Херсонської обласної прокуратури встановлено 88 штатних посад прокурорів, у тому числі адміністративних та п. 27 цього ж наказу визнано таким, що втратив чинність наказ Генерального прокурора України від 14.04.2016 № 51ш, яким було затверджено структуру апаратів регіональних прокуратур, а згідно з п. 29 цей наказ набирає чинності з дня початку роботи обласних прокуратур. Відповідно, наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020. Таким чином, відповідно до наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 №46ш структуру апарату прокуратури області, до якої входила і посада позивача, з 11.09.2020 скасовано.

Також, представник відповідача зазначив, що згідно з приписами п. 2 Порядку від 17.12.2020 № 589, його дія поширюється на прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних, спеціалізованих (на правах обласних та окружних) прокуратур, проте, позивач працювала прокурором на адміністративній посаді у регіональній прокуратурі, тому дія Порядку від 17.12.2020 № 589 на неї не поширюється, а відповідач відповідно не має обов`язку щодо завчасного попередження позивача про звільнення та пропозиції вакантної посади. Також, відповідно до приписів п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться в порядку, передбаченому цим розділом. Оскільки, позивач не пройшла успішно тестування, вона відповідно не може бути переведена на належну посаду, та як наслідок, відсутні підстави для прийняття рішення Комісією з добору керівного складу органів прокуратури, відповідно до положення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 15.04.2020 № 190 про схвалення призначення на адміністративну посаду ОСОБА_1 . Позивач помилково застосовує до спірних правовідносин п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 щодо внесення до трудової книжки відомостей про перейменування прокуратури, оскільки зазначена Інструкція не регулює питання виникнення, зміни, припинення трудових правовідносин, а лише визначає порядок ведення трудових книжок. Призначення прокурора на посаду відбувається шляхом прийняття рішення у формі наказу, який, в свою чергу, і є підставою для внесення відповідних відомостей до трудової книжки.

Представник відповідача наполягає на тому, що оскаржуваний наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 22.12.2020 № 903к видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, підстави для поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутні, просить суд відмовити в задоволенні позову.

26.02.2021 ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи задоволено, призначено підготовче судове засідання на 17.03.2021 о 09:30 год.

17.03.2021 ухвалою суду клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, призначено підготовче судове засідання на 15.04.2021 о 09:30 год.

19.03.2021 до суду надійшла від позивача відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав аналогічним, викладених в позовній заяві, наполягає на відсутність у відповідача доказів скорочення посади, яку займала ОСОБА_1 на день звільнення, спірний наказ ставить її у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє встановити дійсні підстави її звільнення та спрогнозувати подальший алгоритм дії, зокрема, щодо оскарження такого рішення суб`єкта владних повноважень. Також, виходячи з отриманої довідки від прокуратури від 24.02.2021 №21-54вих-21 зазначила, що за вказаною довідкою загальна сума нарахованого доходу складає 14420 грн., з яких 7210 грн. за жовтень 2020р. та 7210 грн. за листопад 2020р., середньоденна заробітна плата, яка розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», складає 343,33 грн. ((7210,00 х 2) /42 робочі дні у жовтні-листопаді 2020р.), де 7210 грн. це розмір посадового окладу, встановленого ОСОБА_1 з 06.09.2017 по 22.12.2020 та підтверджується довідкою Херсонської обласної прокуратури від 22.01.2021 за № 27-27вих - 21, з чим позивач не погоджується, посилаючись на ч. 2 ст. 235 КЗпП України, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», якою визначено з чого саме складається заробітна плата працівника прокуратури та зазначає, що з 25.09.2019 ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» викладено у такій редакції «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, відповідно, на час поновлення позивача на посаді з 06.05.2020, наказом від 16.12.2020 № 872к, з урахуванням також положень п. 1 ч. 4, п. 9 ч. 5 ст. 81 вказаного Закону та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні. Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру», до якого було внесено зміни Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VІІІ від 28.12.2014 (набрання чинності з 01.01.2015) у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р/2020 від 26.03.2020 у справі №1-223/2018 (2840/18), у зв`язку з чим, розмір посадового окладу позивача, з урахуванням коефіцієнту прокурора обласної прокуратури - 1,2, коефіцієнту для керівника підрозділу обласної прокуратури 1,27 та розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2020, становить: 2102 грн. х 15 х 1,2x1,27 = 48052 грн., та з цього випливає, що середньоденна заробітна плата складає (48052х2)/42= 2288 грн. Виходячи з розрахунку за жовтень, листопад 2020 року, з 01.01.2020 по 31.01.2020 - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб по 2102,00 грн.: 15*2102,00 грн. *1,2 *1,27 = 48052x2= 96104 (оклад начальника самостійного відділу за жовтень та листопад 2020). У жовтні та листопаді 42 робочих дні, тому 96104:42 = 2288 грн. - середньоденна заробітна плата керівника самостійного підрозділу Херсонської обласної прокуратури.

Таким чином, позивач просить задовольнити повністю позовні вимоги та просить суд стягнути з Херсонської обласної прокуратури на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, виходячи з розміру посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 23.12.20 і до моменту фактичного поновлення на роботі. Дану позицію, ОСОБА_1 виклала також в окремо поданій до суду заяві від 19.03.2021 за вх. №4878/21.

15.04.2021 до суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі та представником відповідача подано заяву про закінчення підготовчого провадження у справі, призначення справи до розгляду по суті, заяву просив розглянути у порядку письмового провадження.

15.04.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.05.2021 о 13:00 год.

05.05.2021 представником відповідача подано до суду заяву, в якій зазначено про відсутність заперечень проти розгляду даної справи у порядку письмового провадження у зв`язку із наявністю заяви позивача про розгляд справи без її участі та вказано про не визнання позовних вимог, просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Враховуючи наявні у справі клопотання сторін, з дотриманням норм процесуального законодавства, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, з урахуванням строків розгляду даної категорії справ, визначених ст. 193 КАС України.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини в даній справі виникли внаслідок прийняття керівником Херсонської обласної прокуратури Калюга В., керуючись ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» і п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», п. 3 і пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказу від 22.12.2020 №903к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області та з Херсонської обласної прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.12.2020.

Підстава для звільнення вказана - «рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №179».

Позиція позивача ґрунтується на відсутності у відповідача підстав, визначених ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» для звільнення із займаної посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області та з Херсонської обласної прокуратури, оскільки ліквідації, реорганізації органу прокуратури, а також скорочення штатної чисельності прокурорів органів прокуратури не було, відбулась лише зміна назви органу прокуратури на Херсонську обласну прокуратуру, у зв`язку з чим, звільнення вважає незаконним та просить суд скасувати наказ від 22.12.2020 №903к. В свою чергу, представник відповідача наполягає на законності спірного наказу, оскільки він був винесений на підставі прийнятого рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №179 про не успішне проходження атестації ОСОБА_1 , яке судовим рішенням у справі № 540/1463/20 не скасовано, та таке рішення комісії, відповідно до положення пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено підставою для звільнення працівника прокуратури в разі неуспішного проходження атестації.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі визначено наказ про звільнення від 22.12.2020 №903к, який було прийнято на підставі рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №179 про не успішне проходження атестації ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність правомірності в діях відповідача щодо винесеного спірного наказу відносно ОСОБА_1 за висновками рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №179.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 6 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи та закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 3 КАС України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно записів копії трудової книжки НОМЕР_1 проходила службу в органах прокуратури починаючи з 17.10.2005 (запис № 1), наказом №294-к від 17.10.2005 була призначена вперше на посаду помічника прокурора Полтавського району. За останнім записом (№10) від 03.08.2015, у зв`язку із змінами у структурі та штатному розписі прокуратури Херсонської області, наказом прокурора області №603к від 03.08.2015 була призначена на посаду начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, система прокуратури України, статус прокурорів, їх повноваження, порядок зайняття посади прокурора та порядок звільнення з адміністративної посади, визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).

25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), яким відповідно запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Згідно п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктами 10-14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур, з дотриманням Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233) та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221).

Таким чином, ОСОБА_1 , яка займала відповідну посаду в органах прокуратури Херсонської області, а саме посаду начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області, вчиняла відповідні дії, визначені вказаним Законом №113-ІХ щодо проходження атестації, подавши до комісії належну заяву, із наміром пройти тестування для подальшого проходження співбесіди, та подальшого зайняття відповідної посади на державній службі. ОСОБА_1 була обізнана із наслідками не проходження першого етапу тестування та відносно положеннями Закону №113-ІХ та Закону №1697-VІІ . Дані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до п.п. 16, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Відповідно до п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Згідно із п. 6 Розділу V Порядку від 03.10.2019 №221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

За наслідками пройденого тестування 02.03.2020, ОСОБА_1 оскаржувала в судовому порядку наказ про звільнення від 30.04.2020 № 184к, який було винесено з підстави наявності рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №179 про не успішне проходження атестації ОСОБА_1 , а також вказане рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №179. Дана підстава для винесення наказу №184к є ідентичною підставою, зазначено у спірному наказі в даній справі від 22.12.2020 №903к, що сторонами не заперечується.

Відповідно, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №540/1463/20 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30.04.2020 року № 184к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 травня 2020 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області з 05 травня 2020 року; стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2020 року по 17 листопада 2020 року включно у сумі 176 050 грн. 64 коп. з відрахуванням податків та зборів; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області з 05 травня 2020 року; допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 25 889 грн. 80 коп. з відрахуванням податків та зборів. У решті позовних вимог відмовлено. Судом встановлено, що рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №179 визнано законним та обгрунтованим.

Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Принцип обов`язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №540/1463/20, наказом Херсонської обласної прокуратури від 16.12.2020 № 872к скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30.04.2020 № 184к про звільнення ОСОБА_1 та поновлено останню на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області з 06.05.2020. З даним наказом позивач ознайомлена під підпис 22.12.2020, в день виходу на роботу 22.12.2020. Відповідний наказ внесено до трудової книжки позивача, запис № 13 від 22.12.2020, що підтверджується наявною у справі та дослідженою судом копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Цього ж дня, спірним наказом від 22.12.2020 №903к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та з Херсонської обласної прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», запис №14, що є предметом розгляду у даній справі.

На час вирішення справи, судом встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури задоволено, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 540/1463/20 скасовано та прийнято у цій справі нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зокрема, даним рішенням апеляційною інстанцією зазначено, що положення Закону №113-ІХ і Порядку №221 є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались, апелянтом ОСОБА_1 не доведено суду протиправності прийнятого першою кадровою комісією 02.04.2020 рішення №179 про неуспішне проходження прокурором атестації, з урахуванням того, що позивачка за результатами складення іспиту набрала меншу кількість балів, ніж прохідний бал, що визнається самою позивачкою. Суд апеляційної інстанції зазначив, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено, добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак рішення від 02.04.220 №179 є правомірним та не підлягає скасуванню. Також, зазначено, що Закон №113-IX пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізації органу прокуратури або про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом №113-IX з дня набрання ним чинності та оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, колегія суддів дійшла висновку, що наказ прокурора Херсонської області від 30.04.2020 № 184к є таким, що виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі №540/1463/20 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , встановлено законність рішення кадрової комісії від 02.04.220 №179, на підставі якого було винесено наказ від 30.04.2020 № 184к про звільнення, який відповідно визнано законним та законодавчо обґрунтованим. Постанова апеляційної інстанції набрала законної сили 13.04.2021 відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, повний текст постанови складено та підписано 21.04.2021, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.04.2021 та оприлюднене 23.04.2021, та є такою, що підлягає виконанню.

Станом на винесення судом ухвали від 05.05.2021 про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, сторони по справі мали можливість ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/ зі змістом вступної та резолютивної частини постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 по справі № 540/1463/21, та після виготовлення та підписання повного тексту постанови 22.04.2021, відповідно. На час перебування справи у провадження суду, сторонами не надано до справи додаткових пояснень, чи обґрунтувань своєї правової позиції, в межах строків, визначених КАС України.

Частиною 1 статі 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 73 КАС України).

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до п. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Згідно п. 3 зазначеної статті обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, та за п. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищезазначене, оскільки під час розгляду справи №540/1463/20 було встановлено законність рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №179, яке було підставою для винесення по даній справі спірного наказу № 903к від 22.12.2020, повноваження комісії та порядок її діяльності з дотриманням Закону №113-IX та згідно визначених Порядком проходження атестації прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, Порядком роботи кадрових комісій, затверджених наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233, переглянуто та досліджено в повному обсязі в зазначеній справі, що виключає необхідність суду, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України з`ясовувати обставини вже встановлені зазначеними рішеннями судів.

Виходячи із наданих до матеріалів справи викладених у письмовому вигляді позицій сторін, суд вбачає визнання сторонами обставин щодо встановлення в судовому порядку законності прийнятого рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №179 у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №540/1463/20, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання позивачем та представником відповідача, та у зв`язку із наявністю висновків, викладених у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі 540/1463/20, суд вважає відсутніми підстави для доведення сторонами неправомірності спірного наказу № 903к від 22.12.2020, оскільки постановою апеляційної інстанції по справі 540/1463/20 встановлено законність рішення кадрової комісії № 179 від 02.04.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, яке було підставою для прийняття відповідачем наказу, що є предметом розгляду у даній справі. Таким чином, суд вважає наказ № 903к від 22.12.2020 правомірним та відсутніми законодавчі підстави для його скасування.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає необґрунтованим та не доведеним належними та достатніми доказами посилання позивача на відсутність у спірному наказі від 22.12.2020№903к правової підстави для її звільнення, перелік яких визначений ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з тим, що даний наказ було винесено керуючись ст. 11 і п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», відповідно п.3 і пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX, зазначені положення є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались, Закон № 113-IX пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізації органу прокуратури або про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури.

Суд звертає увагу позивача, що ст. 60 Закону №1697-VІІ щодо звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, яка містить в собі конкретизовані зазначення щодо звільнення з посади прокурора з підстав перелічених ст. 51 Закону №1697-VІІ. Дію статті 60 зупинено до 1 вересня 2021 року згідно абзацу четвертого пункту 2 розділу II Закону № 113-IX від 19.09.2019.

Відповідно внесеними змінами в абзац перший частини першої статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX від 19.09.2019, дана ст. 60 №1697-VІІ визначає, що прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо, зокрема прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня. Тому, в даному випадку, такі можливі підстави для звільнення на які наполягає позивач, а саме ліквідація, реорганізація чи скорочення штату працівників прокуратури, є не обґрунтованими.

Виходячи з того, що позивач ОСОБА_1 проходила атестацію, та рішенням ради комісії від 02.04.220 №179 остання не успішно пройшла атестацію, набравши всього лише 62 бали, з визначеного прохідного 70 балів, дана обставина була основним юридичним фактом, визначеним Законом № 113-IX, що призвело до звільнення позивача на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» спірним наказом від 22.12.2020 №903к.

Твердження позивача щодо відсутності на момент її звільнення також обставин скорочення штатної чисельності працівників прокуратури, суд вважає дану позицію безпідставною та такою, що не підлягає розгляду та спростуванню, оскільки вона не була покладена в основу винесеного спірного наказу від 22.12.2020 №903к як підстава для звільнення зі служби.

Суд зазначає, що згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, решта тверджень та посилань сторін суд не приймає до уваги через їх неналежність до предмету позову та непідтвердженість матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Виходячи з вище встановлених обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , відсутності належних та допустимих доказів незаконності винесеного спірного наказу № 903к від 22.12.2020, в свою чергу, представником відповідача доведено належними та достатніми доказами законність спірного наказу, наявності законодавчо обґрунтованої підстави для звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.12.2020 з підстави прийняття рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №179 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.

Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, та враховуючи те, що решта заявлених позовних вимог позивача про зобов`язання Херсонської обласної прокуратури поновити на роботі в Херсонській обласній прокуратурі на посаді, прирівняній до посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Херсонської області з 23.12.2020, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.12.2020 і до дня фактичного поновлення на посаді та стягнення витрат на правову допомогу є похідними у даній справі, у суду відсутні підстави для їх задоволення.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 106030000