Рішення № 96965666, 22.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3865/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явився,

представник позивача: адвокат Фекийшгазі Крістіан Степанович,

відповідач: Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області - представник Буря Олександр Олександрович,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 22 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 17 травня 2021 року у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці з 26 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року включно.

25 листопада 2020 року ОСОБА_1 через уповноваженого адвоката Фекийшгазі Крістіана Степановича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби України у Закарпатській області, якою просить: 1) зобов`язати Головне управління Державної початкової служби України у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків шляхом виключення даних про ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця; 2) зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Закарпатській області припинити нарахування будь-яких податків та обов`язкових платежів ОСОБА_1 (РНОКГІП: НОМЕР_1 ) як фізичній особі-підприємцю, в тому числі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуального запису про державну реєстрацію ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) як фізичної особи - підприємця.

14 грудня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

22 квітня 2021 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судових засідань, замінено первісного відповідача на правонаступника Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП 44106694)

22 квітня 2021 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судових засідань, прийнято до розгляду клопотання про уточнення позовних вимог від 21 квітня 2021 року, відповідно до якого позивач просить суд розглянути позовні вимоги у наступній редакції:

1) зобов`язати Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків шляхом виключення даних про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з 25.11.2020 року (дата звернення ОСОБА_1 до суду).

2) зобов`язати Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області припинити нарахування будь-яких податків та обов`язкових платежів ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, в тому числі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань актуального запису про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, в період з листопада 2019 року по листопад 2020 року отримав три безпідставні вимоги від ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, а саме: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року №Ф-4156-50; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 року №Ф-1352-50; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 року №Ф-11137-13. Нарахування недоїмки з ЄСВ викликано виключно наявністю у відповідача цілком недостовірних і непідтверджених даних про наявність у позивача статусу фізичної особи - підприємця, що не відповідає дійсності. Позивач неодноразово звертався із скаргами до ДПС України та до ГУ ДПС України у Закарпатській області з вимогами скасувати недоїмку та припинити йому нарахування боргу по сплаті ЄСВ. Факт відсутності правових підстав для такого нарахування неодноразово визнавався ДПС України шляхом скасування та відкликання протиправних вимог відповідача. Однак, станом на сьогодні відповідач продовжує протиправно нараховувати позивачу борг із сплати ЄСВ, що змушує позивача звернутись до суду з цим позовом, оскільки в позасудовому порядку вирішити це питання відповідач відмовляється. Звертають увагу суду, що з метою досудового врегулювання спору, позивач звертався з скаргою до ДПС України з проханням привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника, шляхом виключення даних про ОСОБА_1 та припинити будь-які нарахування ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, зокрема - єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Так, листом від 11.03.2020 року ДПС України повідомила позивача, що станом на сьогодні нею вживаються заходи, щодо вирішення питань порушених у скарзі. Проте, в подальшому будь-яка інша відповідь по суті звернення позивача так і не була надіслана. Натомість, 17 листопада 2020 року позивачу стало відомо про те, що жодні заходи щодо захисту порушених прав позивача не були вжиті, оскільки позивач отримав нову вимогу від 11.11.2020 року №Ф-11137-13 про сплату ЄСВ, відтак скарга позивача фактично була проігнорована, навіть не зважаючи на визнання ДПС України такої обґрунтованою. Враховуючи вищенаведене єдиним можливим правомірним способом поведінки відповідача є виконання вимоги ДПС України, а саме - приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника, шляхом виключення даних про ОСОБА_1 та як наслідок припинення будь-яких нарахувань ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, зокрема - єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вважають, що така ситуація дає суду всі правові підстави зобов`язати відповідача вчинити саме такі дії, з метою повного і всебічного захисту прав позивача.

11 січня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що відсутність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є доказом припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Позивач не надає жодних доказів, які б свідчили про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , а інформація щодо припинення підприємницької діяльності позивача від державного реєстратора не надходила, отже позивач має статус фізичної особи-підприємця. Таким чином, твердження позивача що він не був підприємцем до 01.07.2004 року є помилковим, оскільки позивач перебуває на обліку в контролюючому органі, як фізична особа - підприємець з 21.08.2002 та відповідно до інформаційних даних займався таким видом діяльності, як: 52.62 Роздрібна торгівля з лотків та на ринках. Чинним законодавством надано право контролюючому органу нараховувати єдиний внесок в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки. ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової служби України з скаргою на вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області Ф-11137-13 від 11.11.2020. Розглянувши заяву ОСОБА_1 Державна податкова служба України винесла Рішення про результати розгляду скарги, яким вирішила скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11137-13 від 11.11.2020 ГУ ДПС у Закарпатській області та вважати відкликаною з дня прийнято даного рішення. Відповідно до інтегрованої картки платника, ГУ ДПС у Закарпатській області здійснило коригування та зменшило щоквартальне нарахування по ЄСВ ОСОБА_1 на підставі Рішення Державна податкова служба України від 11.12.2020 у розмірі 6295,30 грн. Станом на сьогодні, згідно інтегрованої картки платника у позивача відсутня заборгованість по єдиному соціальному внеску.

15 січня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки у всіх трьох випадках, ДПС України як вищий контролюючий орган, визнала факт того, що ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а всі вимоги відповідача про сплату ЄСВ підлягають скасуванню. Зокрема, останнім рішенням ДПС України №34907/6/99-00-06-03-01-06 від 11.12.2020 року у третій (черговий) раз скасовано чергову вимогу відповідача про сплату ЄСВ. Звертають увагу суду, що: рішенням ДПС України від 24.12.2019 року, рішенням ДПС України від 09.04.2020 року та рішенням ДПС України від 11.12.2020 року зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків з урахуванням того, що ДПС України встановлено, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем. Таким чином, вищим податковим контролюючим органом - ДПС України при дослідженні фактичних обставин справи та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 встановлено, що позивач не є фізичною особою-підприємцем і підстави для нарахування ЄСВ позивачу відсутні, незгода відповідача з такою позицією центрального органу в сфері податкової політики є цілком незрозумілою і неприйнятною для відповідача, основним обов`язком якого є здійснення повноважень ДПС України на території Закарпатської області.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 13 листопада 2019 року ГУ ДПС у Закарпатській області сформувало вимогу № Ф-4156-50 про те, що станом на 31 жовтня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 26 539,26 грн, (а.с. 15).

21 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ДПС України із скаргою на вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу ( недоїмки) від 13.11.2019 року № Ф-4156-50, (а.с. 16-20).

24 листопада 2019 року ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого скасовано вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу ( недоїмки) від 13.11.2019 року № Ф-4156-50 та зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника. З метою приведення у відповідність облікових даних зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області звернутися до державного реєстратора та ГУ ПФ для отримання архівного витягу/інформації щодо реєстрації ОСОБА_1 , який згідно даних інформаційної системи органів доходів і зборів зареєстрований як фізична особа – підприємець до 01.07.2004, але не включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, (а.с. 21-23).

03 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ДПС України із скаргою, відповідно до якої просить зобов`язати ГУ ДПС у Закарпатській області негайно виконати рішення Державної податкової служби України від 24.12.2019 року №14393/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги, а саме: привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника, шляхом виключення даних про ОСОБА_1 та припинити будь-які нарахування ОСОБА_1 )' як фізичній особі- підприємцю, зокрема - єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, (а.с. 43-44).

06 лютого 2020 року ГУ ДПС у Закарпатській області сформувало вимогу № Ф-1352-50 про те, що станом на 31 січня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 2 754,18 грн, (а.с. 24).

06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ДПС України із скаргою на вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу ( недоїмки) від 06.02.2020 року № Ф-1352-50, (а.с. 25-31).

11 березня 2020 року ДПС України розглянула скаргу ОСОБА_1 від 03.02.2020 щодо низки питань та повідомила, що на сьогодні вживаються заходи щодо вирішення питань, порушених у скарзі, (а.с. 45).

09 квітня 2020 року ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого скасовано вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу ( недоїмки) від 06.02.2020 року № Ф-1352-50 та зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника. З метою приведення у відповідність облікових даних зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області звернутися до державного реєстратора та ГУ ПФ для отримання архівного витягу/інформації щодо реєстрації ОСОБА_1 , який згідно даних інформаційної системи органів доходів і зборів зареєстрований як фізична особа – підприємець до 01.07.2004, але не включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, (а.с. 32-34).

11 листопада 2020 року ГУ ДПС у Закарпатській області сформувало вимогу № Ф-11137-13 про те, що станом на 31 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 6 295,30 грн, (а.с. 35).

20 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ДПС України із скаргою на вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу ( недоїмки) від 11.11.2020 року № Ф-11137-13, (а.с. 36-42).

11 грудня 2020 року ДПС України рішенням про результати розгляду скарги скасовано вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу ( недоїмки) від 11.11.2020 року № Ф-11137-13 та зобов`язано ГУ ДПС у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи податкового органу та інтегровану картку платника, (а.с. 88-89).

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, для нарахування та сплати ЄСВ обов`язковим є наявність в особи статусу фізичної особи - підприємця.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII “Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру” (далі - Закон № 1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2390-VI.

Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

Суд вважає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року по справі № 260/81/19, дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Судом встановлено, що в ЄДР відомості по критеріях пошуку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутні.

Крім того, у відповіді Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25 листопада 2019 року зазначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та реєстраційної справи у паперовій формі на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не знайдено, (а.с. 96-97).

Разом з тим, в інформаційній системі податкового органу містять відомості про платника податків ФОП ОСОБА_1 , зареєстрованого підприємцем Ужгородською районною державною адміністрацією 21 серпня 2002 року, номер державної реєстрації: 0011701 (а.с.73). Оскільки відомості про припинення підприємницької діяльності відсутні, то податковий орган вважає, що ОСОБА_1 не втратив статус підприємця.

Державна реєстрація згідно зі статтею 4 Закону №755-IV базується, зокрема, на принципах обов`язковості державної реєстрації в ЄДР, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР.

Підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до підпункту 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до вимог ПК України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №422, який був чинний на момент спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців шостого - чотирнадцятого пункту 2 Розділу I Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю.

Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників.

Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.

Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Відповідно до абзаців першого - другого пункту 5 Розділу I Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Абзацами п`ятим - шостим пункту 5 Розділу I Порядку №422 визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відсутні відомості про позивача як ФОП.

З матеріалів справи вбачається, що ДПС України цей факт визнає та вважає, що ОСОБА_1 не має статусу ФОП, а тому скасовує всі вимоги про сплату ЄСВ, прийняті ГУ ДПС у Закарпатській області щодо нього як підприємця, (а.с. 21-23, 32-34, 88-89). Одночасно, у кожному з цих рішень ДПС України вказує ГУ ДПС у Закарпатській області на необхідність привести у відповідність облікові дані платника податків з врахуванням встановлених при розгляді скарг обставин, а саме того, що ОСОБА_1 не зареєстрований як ФОП відповідно до даних ЄДР.

Однак, не зважаючи на рішення Державної податкової служби України Головним управлінням ДПС у Закарпатській області не було вчинено такі дії.

З урахуванням встановлених обставин та на підставі норм чинного законодавства, що наведені вище, суд дійшов висновку, що позивач під час розгляду справи надав належні та допустимі докази, що підтверджують відсутність у нього статусу ФОП, а відтак відповідач допустив протиправну бездіяльність, що виразилась у не приведенні у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків та інтегрованої картки платника, з урахуванням рішень ДПС України про результати розгляду скарг та має вчинити дії щодо приведення у відповідність облікових даних позивача у інформаційній системі органу доходів і зборів та інтегрованої картки платник.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №825/999/17, зазначив, що у справах, в яких встановлено протиправність дій податкового органу щодо нарахування Товариству пені, належним способом захисту, що відновить порушені права позивача, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки шляхом виключення пені.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовну вимогу щодо зобов`язаня Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків шляхом виключення даних про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з 25.11.2020 року (дата звернення ОСОБА_1 до суду) та зобов`язати Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та дані інтегрованої картки платника податків шляхом виключення даних про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця відповідно до висновків рішення суду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання припинити нарахування будь-яких податків та обов`язкових платежів ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, в тому числі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань актуального запису про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, то суд вважає, що така не підлягає задоволенню, оскільки фактично є вимогою на майбутнє. Позивачем не надано доказів про те, що ГУ ДПС у Закарпатській області після приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків щодо ОСОБА_1 буде нараховувати йому ЄСВ як платнику зі статусом підприємця. Крім того, в подальшому ОСОБА_1 не позбавлений права у будь-який час набути такий статус.

Слід зазначити, що суд не може достовірно спрогнозувати можливість порушення відповідачем прав позивача у подальшому, оскільки вони можуть і не мати місця у майбутньому.

Таким чином, суд не застосовує вказаний позивачем спосіб захисту "на майбутнє", оскільки недопустимість вищезазначених дій податкового органу чітко вбачається зі змісту рішення.

Визначений судом спосіб захисту прав позивача шляхом приведення облікових даних інформаційної системи податкового органу у відповідність (через виключення статусу підприємця) та виключення з інтегрованої картки платника безпідставно нарахованих сум єдиного внеску є достатнім і дієвим.

Враховуючи зазначене, вказана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1681, 60 грн., що підтверджується квитанцією № 24 від 24 листопада 2020 року та квитанцією № 3810710037 від 07 грудня 2020 року, (а.с. 49,56).

Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 840,80 грн..

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частин 3, 4 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

23 лютого 2021 року представником позивача подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та судового збору у розмірі 1 681,60 грн., (а.с. 111-119).

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правої допомоги № 235/АО від 24 листопада 2020 року, копії квитанцій № 0.0.2018535523.1 від 17.02.21 у розмірі 4 900 грн., № 0.0.2018937570.1 від 17.02.21 у розмірі 3 000 грн., № 0.0.2019010937.1 від 17.02.21 у розмірі 2 100 грн.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

У частині 7 статті 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

02 березня 2021 року відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Клопотання обґрунтовано тим, що з Договору №235/АО від 24.11.2020 про надання правової допомоги неможливо ідентифікувати по якому судовому спорі надані послуги. Вказані документи не містять жодного посилання на предмет спору, а тому встановити по якій саме справі надана правнича допомога ніяк не можна. В п. 2.1 вказаного Договору зазначено, що для оплати наданої правової допомоги Об`єднання надає Клієнту рахунок-фактуру й акт виконаних робіт та наданих послуг та/бо звіт про виконану роботу та надані послуги із зазначенням: переліку видів наданої правової допомоги, розрахункової у порядку визначеному в н.2.1. Договору. Однак, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат та детальний опис робіт (наданих послуг) взагалі відсутній. Предмет спору у справі №260/3865/20 є зобов`язання вчинити певні дії, і тому не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Отже, заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гри. є неспівмірною, завищеною та не відповідають критерію їх реальності.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання правової допомоги № 235/АО від 24 листопада 2020 року клієнт доручає, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання підготувати та подати до суду позовну заяву Клієнта до Головного управління Державної податкової служби України у Закарпатській області щодо: зобов`язання ГУ ДГІС України у Закарпатській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків, шляхом виключення даних про ОСОБА_1 як фізичної особи – підприємця, зобов`язання ГУ ДПС України у Закарпатській області припинити нарахування будь - яких податків та обов`язкових платежів ОСОБА_1 (РНОКІШ: НОМЕР_1 ) як фізичній особі-підприємцю, в тому числі - єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуального запису про державну реєстрацію ОСОБА_1 (РНОКПГІ: НОМЕР_1 ) як фізичної особи – підприємця, а також здійснити представництво інтересів Клієнта при розгляді Закарпатським окружним адміністративним судом вказаної справи за позовною заявою Клієнта.

Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість правової допомоги, що надається на підставі цього Договору, становить 10000,00 грн., що включає підготовку та подання позовної заяви, процесуальних та інших документів, участь у судових засіданнях, надання консультацій та надання будь-яких інших видів правової допомоги у справі, що вказана у п.1.1. цього Договору, на стадії її розгляду судом першої інстанції, (а.с. 113-115).

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про судові витрати з додатками, відповідь на відзив відповідача на позовну заяву з додатками, всі копії документів завірені представником відповідача з дотриманням положень статті 94 КАС України, копії квитанцій № 0.0.2018535523.1 від 17.02.21 у розмірі 4 900 грн., № 0.0.2018937570.1 від 17.02.21 у розмірі 3 000 грн., № 0.0.2019010937.1 від 17.02.21 у розмірі 2 100 грн.

Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що адвокат позивача повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року по справі № 640/18402/19.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн., підтвердженими матеріалами справи.

Таким чином, у відповідності до ч.3 ст. 139 КАС України витрати на правничу допомогу підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 5 000 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та дані інтегрованої картки платника податків шляхом виключення даних про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця відповідно до висновків рішення суду.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень, 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяТ.В.Скраль