Рішення № 96929497, 11.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2021 року м. Рівне №460/713/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) про визнання неправомірними дій щодо непереведення на пенсію по втраті годувальника та зобов`язання перевести на пенсію по втраті годувальника, нарахувати та виплатити з дня звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в липні 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Повідомила, що її чоловік ОСОБА_3 , з яким позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі та який був учасником війни і за життя визнаний інвалідом 1 групи, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поміж тим, за результатами розгляду її заяви пенсійний орган листом від 04.08.2020 відмовив у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, з тих підстав, що у пенсійній справі її померлого чоловіка відсутні відомості про те, що йому було встановлено статус учасника бойових дій. Вважає, що має право на пільги встановлені законодавством для сімей загиблих/померлих/ветеранів війни, а тому відмова ГУ ПФУ в Рівненській області є протиправною. З таких підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.8-9) .

18.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечень зазначив, що на дату смерті чоловік позивача отримував пенсію за віком, розмір якої визначено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказав, що згідно з долученими позивачем документами її померлому чоловіку встановлено першу групу інвалідності, захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. Наголосив, що чоловік позивачки не був особою з інвалідністю внаслідок війни, а отже відсутні підстави для проведення їй перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника як вдові інваліда ВВВ 1 групи та встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни в розмірі 650 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Вважає, що відмовляючи позивачу такому перерахунку пенсії, діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та з 01.09.1991 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.15).

З 24.02.1957 ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.5).

15.07.2020 ОСОБА_2 звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про проведення перерахунку пенсії, а саме: перевести її на пенсію по втраті годувальника як вдову інваліда ВВВ 1 групи (а.с.16,17).

04.08.2020 листом №1700-0305-8/22628 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивачу, що згідно з архівною пенсійною справою її чоловіка останній отримував пенсію за віком на загальних підставах та не належав до категорії осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відомостей про те, що померлому був встановлений статус учасника бойових дій в пенсійній справі відсутні. Інвалідність останньому встановлено внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою. Відповідно немає підстав призначати ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника як вдові особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с.3).

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

За правилами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону №1058-IV визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, згідно з якими пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Пунктом 1 ч.2 ст.36 Закону №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 до дня смерті чоловіка ОСОБА_4 знаходилася на його утриманні, що підтверджується довідкою Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 14.07.2020 (а.с.2).

Як свідчить зміст заяв ОСОБА_2 та позовної заяви, остання звернулася до пенсійного органу про переведення її на пенсію по втраті годувальника як вдови інваліда ВВВ 1 групи.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначений Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

За правилами ст.4 вказаного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Так, відповідно до ст.5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час*.

Відповідно статтями 6 та 7 Закону №3551-XII визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, та перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно зі ст.8 Закону №3551-XII учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Як встановлено судом, померлий чоловік позивача ОСОБА_4 мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 04.12.2003 (а.с.23).

Відповідно до довідки МСЕК №083270 ОСОБА_4 з 27.07.2005 мав статус особи з інвалідністю 1 групи, у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.2).

Таким чином, ОСОБА_4 мав статус особи з інвалідністю 1 групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників війни.

Поряд з цим, встановлені в ході розгляду справи обставини справи в їх сукупності не дають підстав вважати, що ОСОБА_4 мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни (інваліда війни).

Жодних доказів протилежного позивачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Крім того, твердження позивача про виплату їй пенсії по втраті годувальника з розрахунку 650 відсотків від прожиткового мінімуму (як інваліду війни 1 групи), суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до положень постанови КМУ від 28.07.2010 №656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи - 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 525 відсотків, III групи - 360 відсотків, в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності - 165 відсотків, таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів; щомісячна державна адресна допомога до пенсії, передбачена абзацом другим цього пункту, особам з інвалідністю внаслідок війни II і III груп із числа учасників бойових дій у період Другої світової війни та учасникам бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, виплачується в розмірі, встановленому для осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що вказана постанова КМУ прийнята 28.07.2020, набрала законної сили 05.08.2010. Тобто встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни 1 групи у розмірі 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбачено законодавцем лише з 05.08.2010 і відповідно така допомога не могла бути призначена ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В силу вимог ст.37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №667/1568/16.

Як свідчить зміст матеріалів пенсійної справи померлого ОСОБА_4 , останній на дату смерті отримував пенсію за віком на умовах, визначених Законом №1058-IV, в т.ч. підвищення до пенсії як учаснику війни 3 категорії (а.с.18-20).

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_4 на час смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не мав статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 1 групи, йому не нараховувалася та не виплачувалася щомісячна державна адресна допомога до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни 1 групи у розмірі 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то підстави для переведення ОСОБА_2 на пенсію по втраті годувальника - особи з інвалідністю внаслідок війни 1 групи у розмірі 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відсутні.

Натомість ОСОБА_2 може бути призначена пенсія по втраті годувальника ОСОБА_4 , виходячи з розрахунку його пенсії на дату смерті.

З огляду на наведене, ГУ ПФУ в Рівненській області, відмовивши ОСОБА_2 у переведенні на пенсію по втраті годувальника як вдови інваліда ВВВ 1 групи на підставі її заяви від 15.07.2020, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких вона просила в позові, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

За наведеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинення певних дій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 11 травня 2021 року

Суддя Н.С. Гудима