Рішення № 96926967, 17.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 р. Справа № 120/7197/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні питання про ухвалення додаткового судового рішення за заявою представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1008 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/7197/20-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1008 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 21.05.2020 по 28.05.2020 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 21.05.2020 по 28.05.2020 на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Рішенням суду від 05.02.2021 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А1008 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 22.05.2019 по 27.05.2020 включно. Зобов`язано військову частину А1008 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 22.05.2019 по 27.05.2020 включно в сумі 19340,84 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Крім того, з огляду на задоволення позову і враховуючи те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому проваджені), на підставі положень ст.ст. 134, 143 КАС України суд у вищезазначеному рішенні дійшов висновку про необхідність вирішення питання про розподіл витрат позивачки на правничу допомогу шляхом постановлення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження. При цьому стороні позивача надано строк для подання до суду доказів (а їх копії - відповідачу) щодо розміру понесених у справі витрат на професійну правничу допомогу - протягом 5 днів з дня вручення (отримання) копії рішення суду у цій справі, а відповідачу встановлено 5-денний строк з дня отримання від сторони позивача відповідних доказів для подання до суду клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги, у разі наявності заперечень щодо заявленого розміру цих витрат.

10.02.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, до якого додано копії договору про надання правничої допомоги № LE-30 від 29.07.2020, акта № 1 від 08.02.2021 здачі-приймання наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги № LE-30 від 29.07.2020, квитанції № 0.0.2007761382.1 від 09.02.2021 про сплату позивачкою ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн та меморіального ордеру № @2PL178201 від 09.02.2021 на підтвердження отримання адвокатом коштів від позивачки.

01.03.2021 до суду надійшло клопотання військової частини А1008 про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги. Як зазначає відповідач, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, відповідач вважає, що послуга зі складання проекту заяви командиру військової частини А1008 щодо здійснення нарахування і виплати позивачці індексації грошового забезпечення та середнього заробітку за час затримки при звільненні зі служби була надана адвокатом для врегулювання питання в досудовому порядку, тобто до звернення з цим позовом до суду.

Також, на думку відповідача, ця справа є нескладною та типовою, а тому підготовка позовної заяви не вимагала значних затрат, зусиль та часу адвоката.

Відповідач звертає увагу, що в пункті 2 Акта № 1 від 08.02.2021 здачі-приймання наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги № LE-30 від 29.07.2020 зазначено, що адвокатським об`єднанням "ВІНПАРТНЕРС" позивачці надано послуги з підготовки клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, які оцінені у 2500,00 грн. Однак з такими витратами відповідач не може погодитися, оскільки військова частина жодним чином не перешкоджала позивачці звернутися до суду вчасно. Тому такі витрати відповідач не повинен відшкодовувати.

Крім того, відповідач не погоджується з витратами позивачки, пов`язаними зі складанням заяви про зміну предмету позову від 29.01.2021 та заяви від 27.11.2020 про долучення копій трудової книжки позивачки до матеріалів справи.

Відтак відповідач заперечує заявлений позивач розмір витрат на професійну правничу допомогу та просить покласти такі витрати на позивачку.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач скористався своїм правом на його апеляційне оскарження.

12.03.2021 за вих. № 120/7197/20-а/1130/21 матеріали адміністративної справи № 120/7197/20-а надіслано до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу військової частини А1008 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.02.2021 повернуто особі, яка її подала.

06.05.2021 після апеляційного розгляду адміністративна справа № 120/7197/20-а повернулась до Вінницького окружного адміністративного суду.

З 26.04.2021 по 14.05.2021 включно головуючий суддя (суддя-доповідач) Сало П.І. перебував у відпустці, що об`єктивно унеможливило ухвалення додаткового рішення в цій справі протягом зазначеного періоду.

Отже, вирішуючи питання про розподіл витрат позивачки ОСОБА_1 на правничу допомогу адвоката, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 (далі - Замовник) та адвокатським об`єднанням "ВІНПАРТНЕРС" (далі - Виконавець) укладено Договір про надання правничої допомоги № LE-30 від 29.07.2020 (далі - Договір).

Згідно з п. 2.1 цього Договору Виконавець, на підставі звернення Замовника, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої допомоги:

2.1.1. представлення та захист прав і охоронюваних законом інтересів Замовника в органах виконавчої влади (в тому числі центральних) та в органах місцевого самоврядування, в цивільних (адміністративних, господарських) судах усіх рівнів та інстанцій, органах виконавчої служби, банківських установах, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, органах нотаріату, податкових органах, перед фізичними особами, правоохоронних органах, прокуратурі, що включає: складання, підписання та подання до визначених цим пунктом суб`єктів процесуальних документів; заяв, запитів, клопотань, тощо без обмежень повноважень.

Підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 цього Договору визначено, що Замовник приймає на себе зобов`язання оплачувати правничу допомогу у відповідності до умов розділу 4 даного Договору.

Так, відповідно до Розділу 4 Договору правничу допомогу, що надається Виконавцем, Замовник оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, що визначена в акті здачі-приймання наданих послуг, без ПДВ.

Після підписання даного Договору Замовник сплачує Виконавцю аванс у розмірі 2000,00 грн. Подальша оплата вартості наданих послуг за даним Договором здійснюється в день отримання Замовником акту здачі-приймання наданих послуг.

При розрахунку вартості правничої допомоги враховується час, витрачений Виконавцем для виконання умов даного Договору.

Сторони погодились, що вартість однієї години роботи Виконавця в робочий день складає 1000,00 грн. Під робочим часом у цьому випадку розуміється час з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно з чинним законодавством України.

У разі надання Виконавцем правничої допомоги на вимогу Замовника в неробочий час, то вартість години роботи Виконавця складає 1500,00 грн.

За результатами надання правничої допомоги складається акт здачі-приймання наданих послуг, що підписується сторонами. В акті здачі-приймання наданих послуг вказується обсяг наданої Виконавцем правничої допомоги, витрачений час та вартість. Акт здачі-приймання наданих послуг передається Замовнику Виконавцем особисто в руки або надсилається поштою (в тому числі електронною) за реквізитами визначеними розділом 10 цього Договору.

Акт здачі-приймання наданих послуг вважається підписаним, якщо протягом 3 (трьох) днів з моменту його отримання Замовником, останній не надав Виконавцю письмові аргументовані заперечення на акт здачі-приймання наданих послуг.

На виконання п.п. 4.1-4.5 Договору сторони склали Акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 08.02.2021.

Абзацом другим цього Акта передбачено, що Замовник прийняв, а Виконавець надав послуги за період з 29.07.2020 по 08.02.2021 відповідно до наведеного нижче переліку:

- аналіз судової практики, підготовка позовної заяви від 25.11.2020 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії (160 хв) - 2666,00 грн;

- підготовка клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 25.11.2020 (2,5 год) - 2500,00 грн;

- заява від 27.11.2020 про надання додаткових доказів у справі № 120/7197/20 (20 хв) - 333,00 грн;

- заява від 26.01.2021 про зміну предмета позову у справі № 120/7197/20 (20 хв) - 333,00 грн.

Всього Виконавцем (Адвокатом) витрачено 6 год 10 хв і, відповідно, витрати на правничу допомогу складають 5832,00 грн.

Оплата Замовником гонорару Виконавцю за надання правової допомоги по Договору від 29.07.2020 у сумі 6000,00 грн підтверджується квитанцією № 0.0.2007761382.1 від 09.02.2021 та меморіальним ордером № @2PL178201 від 09.02.2021.

Таким чином, витрати позивачки в розмірі 5832,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимим доказами.

Разом з тим, на переконання суду, з вказаної суми підлягають виключенню витрати розмірі 333,00 грн на складання заяви від 26.01.2021 про зміну предмета позову у справі № 120/7197/20, адже такі витрати були понесені безпідставно.

Так, ухвалою суду від 29.01.2021 вказану заяву повернуто представникові позивачки без розгляду, оскільки заяву подано до суду після початку розгляду справи по суті, що процесуальним законом не допускається.

Отже, в цій частині відсутні правові та фактичні підстави для відшкодування позивачці понесених витрат на правничу допомогу.

Втім, суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що до складу таких витрат не можуть бути включені витрати на підготовку адвокатом клопотання про поновлення строку звернення до суду та заяви від 27.11.2020 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження поважності наведених у такому клопотанні причин пропуску строку звернення до суду (вх. № 39996 від 27.11.2020, а.с. 36-41).

При цьому суд вважає помилковими посилання відповідача на те, що військова частина жодним чином не перешкоджала позивачці звернутися до суду вчасно, а тому не повинна відшкодовувати позивачці витрати на допомогу адвоката в цій частині.

Суд зауважує, що підставою для звернення позивчки до суду, хоча й з пропуском встановленого законом строку з поважних причин, що констатовано в ухвалі суду від 07.12.2020 про відкриття провадження в адміністративній справі, стала саме неправомірна поведінка військової частини А1008, яка полягала у протиправній бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачці ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 22.05.2019 по 27.05.2020 включно.

Відтак, у даному випадку, питання щодо поновлення строку звернення до суду стосується оскарження неправомірної бездіяльності відповідача та безпосередньо пов`язане із судовим розглядом справи.

Отже, витрати позивачки на правничу допомогу, пов`язану з підготовкою адвокатом відповідного клопотання та його підтвердженням належними доказами, входять до складу судових витрат та підлягають розподілу за результатами розгляду цієї справи.

Також безпідставними є заперечення відповідачем правових послуг зі складання проекту заяви командиру військової частини щодо здійснення нарахування і виплати позивачці індексації грошового забезпечення та середнього заробітку за час затримки при звільненні зі служби, оскільки, як видно з акту приймання-здачі правових послуг, відповідні послуги не включені до складу витрат на правничу допомогу, надану позивачці під час розгляду цієї справи.

Суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Однак суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивачки та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивачки в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог немайнового характеру, суд погоджується з доводами відповідача про те, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивачки на допомогу адвоката є надмірним.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що на користь позивачки ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 134, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивачки про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А1008 (код ЄДРПОУ 26614751, місцезнаходження: вул. Ковельська, 265, м. Володимир-Волинський, Волинська область, 44701).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове судове рішення складено 17.05.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович