Рішення № 96898998, 12.05.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1387/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – позивач, Пенсійний фонд) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (далі – відповідач, Управління ЗПВР), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Григоренка М.Ю. від 18.03.2021 у виконавчому провадженню №62830155 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області штрафу у розмірі 10 200,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем виконано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі № 540/345/20 в межах суми стягнення за один місяць, листами №2100-0802-8/37767 від 11.09.2020 та №2100-0802-8/51663 від 09.12.2020 Пенсійний фонд повідомляло відповідача про дії, які вживаються управлінням на виконання рішення суду. Проігнорувавши інформацію боржника Пенсійного фонду щодо виконання рішення суду, головний державний виконавець 29.12.2020 виніс безпідставно спірну постанову, згідно якої незаконно накладено штраф у розмірі 5100 грн. Даний штраф оскаржено в судовому порядку. Надалі, у зв`язку з тим, що виконавчий лист № 696 від 06.08.2020 невиконаний, 18.03.2021 року головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. Так, позивач зазначає, що у своїй діяльності та зокрема під час виконання рішень суду, керується пп. 4, 5 п. 4 Положенням про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, відповідно, виплати пенсій здійснюються Пенсійним фондом виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Позивач також посилається на положення ст. 23, п. 20, 29 ст. 116 Бюджетного кодексу України, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства, ст. 121 Бюджетного кодексу України передбачає відповідальність посадових осіб. Враховуючи положення ст. 22 Бюджетного кодексу України Пенсійний фонд України є одержувачем бюджетних коштів, а не їх розпорядником та повноваження Пенсійного фонду, як виконавця бюджетних програм, визначаються ст. 23 даного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Таки чином, фактичне та у повному обсязі виконання позивачем судового рішення на час виникнення спірних правовідносин буде можливим у разі прийняття КМУ окремого порядку виплати соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які нараховані за попередні періоди. До затвердження вказаного окремого порядку позивач не може виконати в повному обсязі вказане судове рішення. Більш того, фактична виплата соціальних виплат за період з 01.06.2016 по 31.06.2019 в сумі 216495,69 грн. до затвердження вказаного окремого порядку буде розцінена як нецільове використання коштів. У зв`язку із чим постанову від 18.03.2021 ВП №62830155 вважає протиправною та просить скасувати.

05.04.2021 року позовну заяву залишено без руху.

14.04.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст.ст. 268-272, 287 КАС України, призначено судове засідання на 22.04.2021 року.

20.04.2021 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено про необґрунтованість позовних вимог, зазначає про законність вчинених дій по винесенню спірної постанови від 18.03.2021 ВП №62830155 на підставі ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», якою накладено на Пенсійний фонд штраф у сумі 10 200,00 грн. за повторне невиконання виконавчого листа №696 від 06.08.2020 по рішення суду у справі №540/345/20. Представник відповідача зазначив, що у зв`язку із невиконанням рішення суду 29.12.2020 на боржника відповідною постановою було накладено перший штраф у сумі 5100,00 грн. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі 540/186/21 відмовлено в скасуванні постанови про накладення штрафу. 12.03.2021 до відповідача надійшла заява стягувача про застосування повторних штрафних санкцій на боржника у зв`язку із тим, що рішення суду залишається невиконанним.18.03.2021 року відповідачем повторно накладено штраф у розмірі 10200 грн. за невиконання виконавчого листа № 696 від 06.08.2020 року. Зазначено також було про те, що виплата заборгованості за рішеннями суду буде проведена після надходження коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів Головному управлінню. Представник відповідача зауважив, що станом на 20.04.2021 рішення суду залишається невиконаним в повному обсязі, а отже спірна постанова є правомірною, у зв`язку із чим просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою від 22.04.2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в адміністративній справі № 540/1387/21.

26.04.2021 року від представника третьої особи надійшли пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду № 540/345/20 від 16.03.2020 не виконано. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

11.05.2021 від представників сторін по справі до суду надішли заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 194 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи наявні у справі клопотання представників сторін, з урахуванням визначеної категорії справи, задля дотримання норм процесуального законодавства, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження із особливостями вимог ст. 287 КАС України.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до наступного: рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 по справі № 540/345/20 Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (Код ЄДРПОУ 21295057, адреса: вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, Україна, 73005) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення/призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 року по 30.06.2019 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.06.2016 року по 30.06.2019 року включно; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області заборгованість по невиплаченій ОСОБА_1 пенсії за період з 01.07.2019 року по 30.08.2019 року включно в сумі 17 252,02 грн.; в частині присуджених виплат пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконати негайно; в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2016 року – відмовлено; в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.06.2016 року по 30.08.2019 року у порядку та у спосіб, передбачений положеннями статті 46 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІУ. Виплату заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.06.2016 року по 30.06.2019 року розпочати з місяця наступного за місяцем набрання чинності даним рішенням суду – відмовлено.

08.08.2020 року Херсонським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 696 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.06.2016 року по 30.06.2019 року включно.

З матеріалів справи досліджених судом та копій матеріалів виконавчого провадження № 62830155 вбачається, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Григоренко М.Ю. розглянуто заяву про примусове виконання рішення суду від 14.08.2020 подану представником ОСОБА_1 та винесено постанову від 19.08.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62830155, відповідно до виконавчого листа №540/345/20 виданого 06.08.2020.

Відповідно, до пункту 2 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2020 № 62830155 вказано обов`язок боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Дана постанова від 19.08.2020 надіслана сторонам виконавчого провадження, що підтверджується супровідним листом від 19.08.2020 № 20573.

19.08.2020 винесено постанову про стягнення виконавчого збору за ВП № 62830155 у сумі 18 892,00 грн., яка була надіслана супровідним листом на адресу боржника.

19.08.2020 на підставі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, головним державним виконавцем Григоренко М.Ю. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62830155 у сумі 186,10 грн.

07.09.2020 року відповідачем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 62830155, відповідно до якої внесені зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження замість № ВД: 540/345/20 зазначити ВД: 696, замість резолютивної частини «Робов`язати ГУ ПФУв Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 по 30.06.2019 включно» зазначити «Зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 по 30.06.2019 включно».

14.09.2020 до Відділу примусового виконання рішень Управління ЗПВР у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) надійшла заява від боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за №2100-0802-8/37767 про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 540/345/50 від 16.03.2020 ГУ ПФУ в Херсонській області проведено перерахунок пенсійної виплати за період з 01.06.2016 по 31.08.2019, загальний розмір боргу складає 233747,71 грн. Борг за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 (негайне виконання в межах одного місяця) в сумі 3474,19 грн. в червні 2020 перераховано на особистий рахунок ОСОБА_1 в банківській установі АТ «Ощадбанк» з датою виплати 22.06.2020 року. Виплату залишку боргу за період з 01.07.2016 по 31.08.2019 в сумі 230273,52 грн. буде здійснено з урахуванням вимог пункту 1 постанови КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 після прийняття КМУ передбаченого вказаною нормою окремого порядку. У зв`язку із чим просить закрити виконавче провадження у зв`язку із вимоканням рішення суду.

23.12.2020 від стягувача до відповідача надійшла заява із якої вбачається, що рішення суду не виконується.

У зв`язку із чим 29.12.2020 головним державним виконавцем Григоренко М.Ю. винесено постанову про накладення штрафу за ВП №62830155 у сумі 5100,00 грн. за невиконання боржником виконавчого листа № 696 від 06.08.2020. Зокрема, в даній постанові, головним державним виконавцем вказано про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі, боржником повідомлення поважності причини невиконання рішення суду не надходило. Дана постанова надіслана на адресу боржника супровідним листом від 29.12.2020 № 28730.

Відповідачем 05.01.2021 № 83/2 на адресу позивача спрямована вимога виконавця, відповідно до якої вимагалось невідкладно, протягом трьох днів з дня отримання вимоги надати відділу довідку про суму заборгованості ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 по 30.06.2019 включно.

На виконання вимоги позивачем направлено на адресу відповідача довідку на ім`я ОСОБА_1 про суму заборгованості з виплати пенсії за період з 01.06.2016 по 30.06.2019 р. відповідно до якої борг становить 216495,69 грн.

Позивач оскаржив постанову від 29.12.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. в рамках виконавчого провадження № 62830155.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року № 540/186/21 у задоволенні позовної заяви відмовлено.

12.03.2021 року на адресу відповідача надійшла заява стягувача про застосування повторних штрафних санкцій щодо боржника. У зв`язку із тим, що рішення суду залишається невиконаним.

18.03.2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григоренко М.Ю. винесено постанову про накладення штрафу в межах ВП №62830155 з невиконання виконавчого листа № 696 від 06.08.2020 року у розмірі 10200 грн.

18.03.2021 № 5647/2 відповідачем спрямовано до Головного управління Національної поліції у Херсонській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

18.03.2021 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62830155 по виконанню виконавчого листа №696 від 06.08.2020 на підставі п.11 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Позивач вважає постанову про накладення штрафу від 18.03.2021 року ВП № 62830155 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства: спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Принцип обов`язковості судових рішень також закріплений ч. 2 та ч. 3 ст.14 КАС України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно, виходячи з предмету спірних правовідносин, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII) та п.п. 1 та 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, відповідно, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII) та за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII).

Судом встановлено дотримання відповідачем вимог ст. 26 Закону №1404-VIII, у п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2020 № 62830155 вказано про необхідність боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками отриманої 23.12.2020 заяви від представника стягувача, в якій зазначено про невиконання боржником рішення суду та отриманого від Пенсійного фонду листа, головним державним виконавцем відповідно проведенням перевірки виконання рішення суду у справі №540/345/20, було встановлено невиконання рішення суду та відсутність повідомлення щодо поважності причин невиконання, винесено першу постанову від 29.12.2020 по ВП №62830155 про накладення штрафу на боржника у сумі 5100,00 грн.

Дану постанову Пенсійний фонд оскаржував в судовому порядку. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №540/186/21 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Таким чином, постанова головного державного виконавця від 29.12.2020 по ВП №62830155 про накладення штрафу на боржника у сумі 5100,00 грн. є чинною.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У свою чергу, ст. 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст. 75 Закону №1404-VIII).

Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку з урахуванням того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа від 09.12.2020 № 2100-0802-8/51663 який надісланий до головного державного виконавця, боржник визнає наявність заборгованості у сумі 233747,71 грн., але керуючись положеннями Законів №2262, № 4901 та нормами Бюджетного кодексу України зазначає про те, що виплата даної заборгованості за рішенням суду буде проведена по надходженню коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення відповідних коштів.

Таким чином, Пенсійний фонд вважає, що ним виконано виконавчий лист №696, зазначивши вказані вище обставини його виконання та вважає, що є усі підстави для закінчення виконавчого провадження, незалежно від того, що виплату заборгованості у сумі 273748,71 грн. ОСОБА_1 не здійснено через відсутність відповідних коштів у Пенсійного фонду. Тобто, з позиції Пенсійного фонду взагалі не вбачається наявності обставин поважності причин невиконання рішення суду у справі №540/345/20, позивач вважає, що ним повністю виконано рішення суду та виплата заборгованості перед ОСОБА_1 не залежить від боржника, оскільки він не є розпорядником бюджетних коштів та з визначення цільового їх призначення.

З позиції відповідача та зі спірної по справі постанови від 18.03.2021 за ВП №62830155 зазначено, що станом на 20.04.2021 рішення суду залишається невиконаним в повному обсязі, а саме виконавцем не встановлено здійснення виплати пенсійного забезпечення та компенсації втрат частини доходів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону №1404-VІІІ).

Таким чином, умовою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є встановлення фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно, боржник має надати державному виконавцю докази такого фактичного виконання у повному обсязі рішення суду за виконавчим листом.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи, Пенсійним фондом не надано суду доказів виконання рішення суду у справі №540/345/20 або поважності причин його невиконання, що відповідно позбавило головного державного виконавця врахувати такі обставини виконання чи невиконання такого рішення та встановити наявність чи відсутність поважність причин невиплати пенсії з урахуванням сум компенсації втрати частини доходів. Позивач по справі не надав докази на підтвердження факту вчинення усіх дій необхідних для виконання судового рішення, наданні докази у справі не підтверджують належне виконання рішення суду або неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин, тому підстави для накладення штрафу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, відповідач мав усі правові підстави для прийняття спірної постанови від 18.03.2021 за ВП № 62830155 про накладення штрафу на Пенсійний фонд за невиконання рішення суду у сумі 10 200,00 грн..

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 по справі №420/70/19 зауважив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Також Верховний суд щодо спірних правовідносин сформував правовий висновок у постановах від 28.02.2019 по справі №822/1080/17, від 13.06.2018 по справі №757/29541/14-а, згідно з яким невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Суд вважає необхідними зазначити що відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 (далі - Порядок №649), який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України (п.3 Порядку №649).

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (п. 4 Порядку №649).

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою (п.5 Порядку №649).

Відповідно до п. 6 та 8 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, яка приймає рішення: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

З матеріалів справи вбачається, що Пенсійним фондом не надано а ні до суду, а ні на адресу відповідача жодного доказу, який свідчив би про вчинення позивачем дій, зазначених у пунктах 5, та 8 Порядку №649.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про виконання рішення у справі №540/345/20, на підставі якого видано виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження ВП №62830155, оскільки позивачем фактично був здійснений розрахунок в межах суми за один місяць у розмірі 3474,19 грн.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Серінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 вказав, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків. Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

Суд зазначає, що надання Пенсійним фондом лише відповіді про те, що виплату буде здійснено з урахуванням вимог пункту 1 постанови КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 після прийняття КМУ передбаченого вказаною нормою окремого порядку та з урахуванням положень ст. ст. 22, 23, п. 20, 29 ст. 116 Бюджетного кодексу України за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України є недостатньою та необґрунтованою підставою для подання заяви про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VІ (далі – Закон №4901-VІ) встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Зокрема, абз. 2 та абз. 3 п. 3 Розділ II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VІ визначено, що заборгованість погашається в такій черговості - у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно з метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» від 03.09.2014 № 440 (далі – Порядок №440), який визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Пунктом 3 Порядку №440 визначено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів передавання матеріалів за справою ОСОБА_1 до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Відповідно до п. 8 Порядку №440 рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості, а саме, перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідальна особа не пізніше десяти робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов`язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено (п. 9 Порядку №440).

Якщо рішення виконано боржником або в інший спосіб в повному обсязі, таке рішення підлягає поверненню органу, що його видав, протягом семи робочих днів з дня одержання відповідного документального підтвердження, про що вноситься запис до Реєстру. Одночасно заявнику надсилаються копії документів, що підтверджують виконання рішення в повному обсязі (п. 11 Порядку №440).

У разі отримання документального підтвердження про часткове виконання рішення відповідальна особа вносить дані до Реєстру та у разі передачі рішень згідно з пунктами 13 - 17 цього Порядку протягом трьох робочих днів з дня отримання такого підтвердження повідомляє про часткове виконання рішення органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (п. 12 Порядку №440).

Під час перебування даної справи у провадженні суду та з наявних в матеріалах справи доказів позивачем не надано належні та допустимі докази на виконання положень пунктів 8-12 Порядку №440, з дотриманням боржником вимог щодо порядку передачі рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що визначеного пунктами 13-17 вказаного Порядком №440.

Суд погоджується із позицією представника відповідача про відсутність обставин виконання рішення суду у справі №540/345/20, Пенсійним фондом не надано належних та допустимих доказів виконання рішення суду. Дії Пенсійного фонду щодо подання заяви до головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження належним чином не обґрунтовані, оскільки відсутні обставини виконання рішення суду. Відсутність коштів з Державного бюджету виділених саме на здійснення виплати заборгованості пенсіонеру ОСОБА_1 не може розцінюватись як виконання рішення суду, в даному випадку такі дії позивача можна вважати обґрунтованими та поважними, але в разі дотримання останнім положень Законів № 1404-VІІІ, № 4901-VІ та Порядку №649, Порядку №440, на підтвердження та встановлення поважності причин невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Також суд зазначає, що ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, кожна зі сторін по справі має довести ті обставини, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення, а також надати до суду належні, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх правових позицій.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).

Суд приходить до висновку, що представником позивача не доведено протиправність спірної постанови про накладення штрафу від 18.03.2021 за ВП №62830155, представник відповідача довів законність даної спірної постанови та обґрунтував вчинення ним усіх необхідних дії по примусовому виконанню рішення суду у справі №540/345/20, визначені Законом №1404-VІІІ.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити в задоволені позову, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору не підлягають поверненню згідно положень ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області ( код ЄДРПОУ 21295057, 73036, м.Херсон, вул. 28 Армії, 6) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, 73011, м.Херсон, вул. Комкова, 87, корп.2), третя особа ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) про скасування постанови - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 105000000