Рішення № 96896915, 27.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/4567/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ТОВ "ГОЛДЕН ФРУІТ", представник - Бобаль І.І.,

відповідача: Галицька митниця Держмитслужби, представник - Рак З.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ФРУІТ" до Галицької митниці Держмитслужби про скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 13 травня 2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ФРУІТ" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №209000/2020/210024/2 від 13.10.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення №UA209140/2020/00490 від 13.10.2020 року.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 жовтня 2020 року з метою митного оформлення товару до Галицької митниці Держмитслужби було подано митну декларацію №UA209140/2020/095475, в якій митна вартість товару зазначена за ціною контракту у розмірі 13761,40 дол. США з розрахунку 0,61 дол. США за 1 кг. винограду та 0,74 дол. США за 1 кг. гранату.

Для підтвердження заявленої митної вартості були подані всі передбачені ст. 53 Митного кодексу України документи. Вказані документи не містять розбіжностей, однак всупереч діючим нормам митного законодавства відповідач відмовив у оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості такого. Вважає, що таке рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним, оскільки воно не містить відомостей щодо інформації та джерел, що були використанні при його прийнятті.

Окрім того, підставою для не застосування першого методу визначення митної вартості товару були обставини, що жодним чином не впливають на числові показники митної вартості, не можуть бути предметом митного контролю, а отже підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості. Вважає, що поданими до митного оформлення товару документами повністю підтверджено відомості про учасників товарної операції, місця їх вчинення, відомості про товар та його ціни, а тому відповідач не мав підстав для незастосування першого методу визначення митної вартості – за ціною контракту.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позову заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити. Так, зокрема, зазначає, що за результатами опрацювання інформації, що міститься у наданих до митного оформлення документах, було встановлено, що в CMR від 08.10.2020 у графі “Місце розвантаження” вказано “Україна”, що суперечить п.d ч.1 ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Також в графі 5 CMR наявні відомості щодо оформленої книжки МДП, яка не була подана до митного оформлення.

Представник відповідача також зазначив, що відповідно до п.2.2 розділу 2 Контракту №67 від 25.09.2020 року передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, які формуються за замовленням покупця та вказуються у інвойсах на кожну партію товару та в яких вказані опис товару, асортимент, вимоги щодо якості, умови поставки та оплати товару, однак у інвойсах відсутня інформація щодо термінів оплати та поставки товару.

Звертає увагу суду на те, що договір-замовлення від 05.10.2020 підписано на три дні раніше, ніж будь-який поданий до митного оформлення документ, який містив би конкретні відомості про партію товару, що, на його думку, свідчить про наявність документальних домовленостей щодо продажу товару ще до 05.09.2020. Однак такі документи до митного оформлення не подавались.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, згідно з якою доводи відповідача вважає безпідставними. Зазначає, що у поданому до суду відзиві відповідач посилається на обставини, що не були підставою прийняття оскарженого рішення, а тому такі не можуть враховуватися судом. Вважає, що поданими на запит митного органу документами повністю підтверджено відомості про заявлену митну вартість товару та числові складові митної декларації. У таких документах митним органом не було виявлено розбіжностей, як і не було зазначено про неможливість ідентифікувати товар чи числові показники на підставі таких. Вважає, що сумніви митного органу є обґрунтованими, тільки якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або такі не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару. При цьому митний орган зобов`язаний вказати всі сумніви та причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Разом з тим, в даному випадку відповідачем такий обов`язок виконаний не був. На думку позивача, вказані обставини свідчать про протиправність оскарженого рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 вересня 2020 року між MOS GLOBAL TARIM VE SANAYI URUNLERI ITHALAT IHRACAT TICARET LIMITED SIRKETI (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ФРУІТ" (далі – ТОВ "ГОЛДЕН ФРУІТ") (Покупець) укладено Контракт №67 (а.с. 25-32).

Відповідно до пп. 2.1 вказаного контракту, постачальник зобов`язується поставити і передати товар – свіжі фрукти, що виробляються виробником покупцю, а покупець зобов`язується прийняти такий товар на умовах та положеннях контракту.

Поставка товару здійснюється партіями, які формуються за замовленням покупця і вказуються в інвойсах, що виставляються на кожну партію товару, в яких вказані опис товару, його асортимент, вимоги до якості, кількості, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру товару, умови поставки і оплати товару, строки поставки, загальна вартість партії товару (п. 2.2 контракту).

П. 3.1 контракту передбачено, що ціна товару вказану в інвойсах, які виставляються на кожну партію товару. Ціна товару може змінюватися протягом строку дії контракту. Нові ціни можуть бути встановлені на підставі письмової домовленості між сторонами.

Відповідно до п. 3.3 контакту, загальна вартість такого складає 3000000,00 дол. США.

Згідно п. 4.1 контракту доставка товару здійснюється на підставі усної домовленості сторін у відповідності до вимог міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2010 і вказується в інвойсах.

Вартість товару оплачується покупцем на умовах, обумовлених сторонами, та вказується в інвойсах. При цьому можлива відстрочка платежу на строк не більше, ніж 20 календарних днів (п. 6.1 контракту).

На підставі укладеного контракту та інвойсу №GIB2020000000003 від 08.10.2020 року ТОВ "ГОЛДЕН ФРУІТ" придбало виноград свіжий, киш-миш у кількості 10750,00 кг загальною вартістю 6557,50 дол. США, вартість за одиницю товару вказана у розмірі 0,61 дол. США, а також гранат свіжий у кількості 9735,00 кг., загальною вартістю 7203,90 дол. США, вартість за одиницю товару вказана у розмірі 0,74 дол. США. Митна загальна вартість товару зазначалась 13761,40 дол. США.

Вартість послуг перевезення, відповідно до рахунку на оплату №Т1310-01 від 13.10.2020 року, складає 56540,00 грн., що також підтверджується довідкою про транспортні витрати (а.с. 39,40).

З метою здійснення митного оформлення придбаного товару ТОВ "ГОЛДЕН ФРУІТ" подало до Галицької митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA209140/2020/095475, відповідно до якої митна вартість визначена за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в сумі 13761,40 дол. США з розрахунку 0,61 дол. США за 1 кг винограду та 0,74 дол. США за 1 кг. гранату.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту разом з митною декларацією було подано контракт №67 від 25.09.2020 року, інвойс №GIB2020000000003 від 08.10.2020 року, автотранспорту накладну CMR А №822963 від 08.10.2020 року, митну декларацію країни відправлення №20353300ЕХ008603 від 08.10.2020 року, фіто-санітарний сертифікат ЕС/TR А 3898305 від 08.10.2020 року, сертифікат з перевезення (походження) товару №0285520 від 08.10.2020 року; договір про перевезення б/н від 07.10.2020 року, рахунок про надання транспортних послуг №Т1310-01 від 13.10.2020 року, проформу №GIB2020000000002 від 02.10.2020 року, платіжне доручення в іноземній валюті №188 від 05.10.2020 року.

За результатами розгляду поданих декларантом документів Галицькою митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2020/210024/2 від 13.10.2020 року із застосуванням резервного методу, згідно з яким скоригована митна вартість товару визначена в розмірі 24379,00 дол. США з розрахунку 1,0 дол. США за 1 кг винограду та 1,4 дол. США за 1 кг. гранату. Зазначена митна вартість ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях, а саме, МД №UA209170/2020/61376 від 27.08.2020 року та МД №UA500100/2020/12531 від 08.09.2020 року (а.с.19).

Прийняте Галицькою митницею Держмитслужби рішення аргументоване наявністю сумнівів у правильності визначення митної вартості, що ґрунтуються на наступному:

- у графі 3 CMR “Місце розвантаження” вказано – Україна, що суперечить п. d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів;

- згідно з графою 5 CMR вантаж переміщується під книжкою МДП TIR CARNET №YХ83281125 однак такий документ не подано до митного оформлення;

- відповідно до п.6.1 контракту умови і оплати повинні бути передбачені у інвойсі, проте така інформація відсутня.

Також у зв`язку з винесеним рішення про коригування митної вартості товарів Галицькою митницею Держмитслужби відмовлено ТОВ "ГОЛДЕН ФРУІТ" в митному оформленні товарів, про що складено картку відмови №UA209140/2020/00490 від 13.10.2020 року (а.с. 20).

Вважаючи такі рішення митного органу протиправними, прийнятими всупереч норм митного законодавства та такими, що порушують його права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 року (далі – МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Порядок здійснення митного оформлення регулюється нормами розділу VIII МК України. Так, метою митного оформлення згідно з митним законодавством є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в розумінні МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначене кореспондується також з положеннями ч. 4 ст. 58 МК України, згідно з якими митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).

Згідно ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Стаття 53 МК України регламентує перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Так, зазначеною статтею встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 264 та ч. 1 ст. 54 МК України, з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів, а також контроль правильності визначення митної вартості установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації, що полягає, в тому числі, у перевірці числового значення заявленої митної вартості.

В розумінні положень ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Як визначено ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положення ч. 5 ст. 53 МК України забороняють вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а саме, наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У зв`язку з вказаним суд вважає, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 19 березня 2021 року у справі №820/5525/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, за результатами розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем не зазначено, які саме документи містять розбіжності, до яких документів наявні зауваження. Більше того, митним органом не було повідомлено декларанта конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості товару, що прямо впливає на можливість доведення правомірності такої.

Згідно ч. 2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З поданої ТОВ "ГОЛДЕН ФРУІТ" митної декларації вбачається, що декларант визначив митну вартість товару за першим методом – за ціною договору.

Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару ТОВ "ГОЛДЕН ФРУІТ" було подано документи, що стосуються здійсненої операції з придбання такого товару та його транспортування, банківську виписку щодо оплати такого, сертифікати походження товару. Окрім того, додатково на вимогу митного органу надано платіжне доручення №188 від 05.10.2020 року, рахунок-проформа №GIB2020000000002 від 02.10.2020 року.

Суд вважає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Однак такі документи не були взяті до уваги Галицькою митницею Держмитслужби при прийнятті оскарженого рішення. Так, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, відповідач в обґрунтування причини неможливості визначення митної вартості за ціною контракту посилається на неповноту подання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 – 4 ст. 53 МК України.

Проте суд вважає, що враховуючи не встановлення конкретного переліку документів, що необхідно подати та не зазначення конкретних сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, такі мотиви відповідача є протиправними. Так, на думку суду, вказаними діями відповідач порушив принцип правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Норми ч. 2 ст. 58 МК України передбачають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При цьому, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).

Таким чином, за результатами проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок визначення митної вартості товару, суд дійшов висновку, що така визначається в першу чергу за ціною договору, і тільки в разі неможливості застосування такого, використовуються другорядні методи.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами неможливість застосування першого методу та необхідність визначення митної вартості саме за допомогою резервного методу.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів на неподанням декларантом МДП TIR CARNET №YХ83281125, відомості про яку міститься в CMR, оскільки окремі недоліки у заповненні CMR, як і припущення митного органу про можливість існування інших документів, що не були подані при митному оформленні товару, враховуючи не витребування таких від декларанта, не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту у разі, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.

Окрім того, при оцінці правомірності оскаржених рішень суд відхиляє посилання відповідача на інші сумніви достовірності визначення митної вартості товару, наведені у поданому відзиві, оскільки такі не були підставою прийняття оскаржених рішень, а відтак, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на них під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття та не може обґрунтовувати юридичну правомірність таких актів в контексті обставин, що не були підставою їх прийняття. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 804/11813/13-а, від 11 лютого 2021 року у справі №826/8228/16.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Частиною 6 зазначеної статті МК України також передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до положень ст.55 МК України, орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Зокрема, згідно з положеннями п.п. 2, 4 ч. 2 цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюються також Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі – Правила).

Так, відповідно до п. 2.1 Правил, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Тобто, законодавець встановив, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Разом з тим, в оскарженому рішенні відповідач зазначеного порядку не дотримався.

Положення ч. 7 ст. 54 МК України передбачають, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для визначення митної вартості товару за резервним методом та проведення її коригування, а тому заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ФРУІТ" до Галицької митниці Держмитслужби про скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №209000/2020/210024/2 від 13.10.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00490 від 13.10.2020 року.

Стягнути із Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ - 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ФРУІТ" (місцезнаходження: вул. Робітнича, буд. 2/2, м. Свалява, Свалявський район, Закарпатська область, 89300, код ЄДРПОУ - 39655147) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 6568,72 грн. (шість тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень сімдесят дві копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк