Рішення № 96794669, 30.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 року м.Київ № 320/890/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника з 19.02.2020 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати 1910,34 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 17.12.1986 по 31.12.1986 померлим годувальником ОСОБА_2 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з 19.02.2020 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати 1910,34 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 17.12.1986 по 31.12.1986 померлим годувальником ОСОБА_2 та провести відповідні виплати з урахуванням вже проведених.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є дружиною померлого громадянина з числа ліквідаторів категорії І, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою. Позивач стверджує, що відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона має право на призначення державної пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% пенсії на день смерті чоловіка, виходячи з заробітної плати 1910,34 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 17.12.1986 по 31.12.1986 померлим годувальником ОСОБА_2 , але відповідач протиправно відмовив їй у цьому, чим позбавив передбачених законом гарантій.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Померлий годувальник отримував пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розрахованої з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсія померлому годувальнику виплачувалася на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2017 у справі № 361/7652/17.

Рішення суду стосувалося обрахування пенсії померлого годувальника.

Відповідач вказав, що у позивача відсутнє право на призначення 50% пенсії, яку отримував чоловік.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачка має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії І, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Київською обласною державною адміністрацією 09.07.2020.

Судом встановлено, що з 25.05.1974 позивачка перебувала в шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 .

Як вбачається з свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача ОСОБА_2 помер.

З матеріалів справи вбачається, що на день смерті померлий годувальник перебував на обліку в Броварському об`єднаному управлінні Головного управління Пенсійного фонду України Київської області та одержував пенсію у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи з заробітної плати одержаної в зоні відчуження за період з 17.12.1986 по 31.12.1986 в розмірі 1 910,34 грн.

Пенсія ОСОБА_2 обчислена на виконання Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2017 у справі №361/7652/17, якою суд зобов`язав Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, починаючи з 13.06.2017, виходячи із заробітної плати в сумі 1910,34 крб., одержану за роботу в зоні відчуження м. Чорнобиль за період з 17.12.1986 по 31.12.1986 без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.

З протоколу призначення пенсії ОСОБА_2 вбачається, що з 01.12.2019 основний розмір його пенсії складав 14 570,42 грн, обрахований з середньомісячного заробітку 18 213,02 грн.

Після отримання посвідчення дружини померлого громадянина з числа учасника ЛНА на ЧАЕС позивачка звернулась до відповідача про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

14.09.2020 позивачці призначено пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ за померлого ОСОБА_2 , в розмірі 2 944,19 грн.

30.11.2020 позивачка повторно звернулася до відповідача з заявою здійснити перерахунок та виплатити з 20.02.2020 державну пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% пенсії на день смерті чоловіка, ОСОБА_2 .

Листом № 13328-19231/Г-02/8-1000/20 від 18.12.2020 відповідач відмовив у перерахунку пенсії. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що з 14.09.2020 позивачу призначено пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ за померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розмір пенсії по втраті годувальника становить 2 944,19 грн, а саме: 2830,31 грн (4 528,49 розмір пенсії від середнього заробітку померлого годувальника х 50%) + 113,88 грн. щомісячна компенсація за втрату годувальника. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав - 5 660,62 грн. Розмір пенсії від середнього заробітку померлого годувальника - 5 660,62 х 80% (% втрати працездатності померлого годувальника) - 4 528,49 грн.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% пенсії на день смерті чоловіка, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Загальні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в ст. 36 Закону України №1058-IV, відповідно до якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Разом з тим, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ визначено, що пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Виходячи з наведених законодавчих норм, пенсії у зв`язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату, чи пенсію).

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Крім того, ч. 4 ст. 57 Закону №796-ХІІ визначено, що порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до ст. 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).

Порядок визначає механізм обчислення пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. 1 Порядку № 1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно п. 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії у разі втрати годувальника становить: на одного непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника, який був на його утриманні - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У п. 2 Порядку № 22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу 3 п.п. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.п. 4.3 п. 4 Порядку № 22-1).

Отже особам, які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, може призначатися пенсія за умови подання ними заяви та відповідних документів до пенсійного органу.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що у позивача відсутнє право на призначення 50% пенсії, яку отримував чоловік з тих підстав, що пенсія померлому годувальнику виплачувалася на виконання Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2017 у справі № 361/7652/17.

Судом встановлено, що Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2017 у справі №361/7652/17 зобов`язано Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, починаючи з 13.06.2017, виходячи із заробітної плати в сумі 1910,34 крб., одержану за роботу в зоні відчуження м. Чорнобиль за період з 17.12.1986 по 31.12.1986 без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.

Таким чином, починаючи з 13.06.2017 ОСОБА_2 отримував пенсію, обчислену із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження з 17.12.1986 по 31.12.1986 у розмірі 1 910,34 крб.

Суд наголошує, що за приписами ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 «Справа «Науменко проти України» Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії», де у відповідній частині було вирішено: "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».

У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов`язковості судових рішень, відмічає, що відповідачем не надано доказів оскарження рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2017 у справі № 361/7652/17, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього.

Окрім того, суд звертає увагу, що розмір заробітної плати та документи на підставі яких померлому годувальнику виплачувалась пенсія не оспорюється відповідачем.

Також суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку особи, яка звертається за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, доводити наявність підстав для призначення пенсії померлому (годувальнику).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачеві пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження померлим годувальником в сумі 1910,34 крб.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною 2 ст. 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у перерахунку пенсії, викладена у листі № 13328-19231/Г-02/8-1000/20 від 18.12.2020, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника з 19.02.2020 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати 1910,34 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 17.12.1986 по 31.12.1986 померлим годувальником ОСОБА_2 , підлягають задоволенню.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Разом із цим, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується; спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі №1-12/2003).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Таким чином, враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку, що звернення про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до поданої позивачем заяви від 04.09.2020 відбулось в межах строку встановленого законом.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення другої позовної вимоги та зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з 19.02.2020 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати 1 910,34 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 17.12.1986 по 31.12.1986 померлим годувальником ОСОБА_2 та провести відповідні виплати з урахуванням вже проведених.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 26.01.2021 № 73317.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.. 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ 71, вул. Ярославська, 40) ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у призначенні пенсії в разі втрати годувальника з 19.02.2020 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати 1 910,34 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 17.12.1986 по 31.12.1986 померлим годувальником ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ 71, вул. Ярославська, 40) призначити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію в разі втрати годувальника з 19.02.2020 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати 1910,34 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 17.12.1986 по 31.12.1986 померлим годувальником ОСОБА_2 та провести відповідні виплати з урахуванням вже проведених.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ 71, вул. Ярославська, 40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.