Рішення № 96792559, 11.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Справа № 160/12081/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в якій, враховуючи уточнюючу позовну заяву, позивач просить визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні їй пенсії за втратою годувальника; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_2 та сплачувати пенсію по втраті годувальника в розмірі 100 % пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову зазначено, що листом від 31.07.2020 року № 0400-0305-8/62444 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, через те, що стаж її чоловіка складає 6 місяців 17 днів. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, та вважає, при розгляді документів було невірно враховано трудовий стаж померлого ОСОБА_3 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач скористався своїм правом та подав 15.12.2020 року відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на наступне. Так, 29.07.2020 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ". Водночас, обов`язковою умовою для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є наявність в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності. Так, статтею 32 цього ж Закону, закріплено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності в залежності від досягнення віку: від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки. Згідно наданих до управління документів, на момент смерті вік годувальника, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) становить 29 років. Таким чином, для призначення ОСОБА_2 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, страховий стаж померлого годувальника на день смерті мав бути 4 роки. Проте, за наданими документами страховий стаж померлого годувальника ОСОБА_3 становить 6 місяців 17 днів, про що було повідомлено позивачу листом від 31.07.2020 року № 0400-03058/62444.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

ОСОБА_2 являлась дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.04.2018 року.

У позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявні спільні діти: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 17.10.2016 року; ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 від 15.11.2018 року; ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 від 05.09.2020 року.

ОСОБА_3 перебував на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради та отримував допомогу при народженні дитини на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.10.2018 по 31.07.2020 включно (допомогу на дитину припинено з 01.08.2020 року у зв`язку зі смертю одержувача), що підтверджується довідкою від 21.07.2020 року № 1943.

Згідно п.13 Військового квитка серії НОМЕР_5 , 28.11.2018 року медичною комісією ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби за гр. ІІ розкладу хвороб (Наказ МО України 2008 року № 402).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер у віці 29 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 02.07.2020 року.

29.07.2020 року ОСОБА_2 звернулася до Криворізького південного об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, листом від 31.07.2020 року № 0400-0350-8/62444 "Про відмову в призначенні пенсії", ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позивачу повідомлено, що в призначенні пенсії по втраті годувальника відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Крім того, також повідомлено, що за наданими документами страховий стаж становить 6 місяців 17 днів, при необхідних - 4 роки.

Вважаючи таку відмову відповідача незаконною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам та спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Статтею 32 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною 3 статті 36 Закону №1058-IV визначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Таким чином, для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника необхідними умовами є наявність у померлого годувальника необхідного страхового стажу, що даному випадку становить 4 роки.

Судом у цій справі встановлено, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, що оформлено листом від 31.07.2020 року №0400-0305-8/62444, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу у померлого.

Статтею 24 Закону № 1058, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, в ході судового розгляду, судом досліджено долучену до матеріалів справи копію трудової книжки НОМЕР_7 (дата заповнення - 15.08.2019 року), з якої вбачаються наступні періоди роботи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

з 15.08.2019 року (наказ № 32-к від 15.08.2019) - прийнято електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 1 розряду до виробничої дільниці ТОВ "Бізнесінновації";

з 22.10.2019 року (наказ № 40/1 від 22.10.2019 року) - звільнено за власним бажанням.

Водночас, статтею 56 Закону № 1788 зазначається, що до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Зокрема, згідно ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На підтвердження періоду проходження військової служби з 06.10.2009 року по 20.05.2011 року, позивач надав військовий квиток Серії НОМЕР_5 , а також довідку від 14.07.2020 року № 194.

Водночас з довідки № 1943 від 21.07.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 отримував відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ї з дітьми" допомогу при народженні дитини на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.10.2018 року по 31.07.2020 року включно (допомогу на дитину припинено з 01.08.2020 року у зв`язку із смертю одержувача).

Так, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що органи соціального захисту населення за рахунок коштів державного бюджету здійснюють відрахування до Пенсійного фонду за всіх одержувачів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини, що дозволяє зберегти їх право на зарахування часу догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до трудового стажу.

Відповідно даних форми РС-відповідачем враховано до страхового стажу ОСОБА_3 періоди з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року - 5 місяців, з 01.11.2018 року по 30.06.2020 року - 1 місяць 17 днів, що складає 6 місяців 17 днів.

При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, не надано оцінку та не зазначено підстав неврахування до страхового стажу ОСОБА_3 періодів проходження ним військової служби з 06.10.2009 року по 20.05.2011 року, періодів отримання ним допомоги при народження дитини з 01.10.2018 року по 30.07.2020 року, періодів його роботи в ТОВ "Бізнесінновації" з 15.08.2019 року по 22.10.2019 року.

При цьому, судом встановлено, що окремі місяці періодів з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року - 5 місяців, з 01.11.2018 року по 30.06.2020 року - 1 місяць 17 днів, були зараховані відповідачем до страхового стажу, в той час як дані періоди входять до загального строку військової служби та часу отримання допомоги на дитину.

Обґрунтування підстав для неврахування окремих періодів страхового стажу чоловіка позивача, що дає право на отримання пенсії по втраті годувальника, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові у призначенні пенсії не зазначено.

Окрім того, суд зазначає, що згідно статті 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, жодного обґрунтування відповідачем не надано та не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж чоловіка позивача чи інші обставини, що мають значення для призначення пенсії позивачеві.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії позивачеві не відповідає зазначеним вимогам, оскільки воно не обґрунтоване, прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) і належним захистом порушеного права буде, в даному випадку, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії від 29.07.2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем, в даній адміністративній справі не доведено правомірність прийнятого рішення про відмову в призначенні пенсії по втраті годуваньника.

За таких обставин, враховуючи положення статті 245 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача та дотримання його соціальних гарантій і реалізації права на належне соціальне утримання суд дійшов висновку, що позивач має право на належний розгляд його заяви про призначення пенсії, яка подана ним 29.07.2020 р., документів для призначення пенсії та отримання належної відповіді за наслідками такого розгляду (рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії), та встановивши протиправність не зарахування періодів до страхового стажу, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов`язати розглянути повторно заяву з урахуванням спірних періодів та висновків суду.

Щодо вимоги позивача про призначення йому пенсії на пільгових умовах, суд вважає її передчасною, та відповідно такою, що не підлягає задоволенню, оскільки призначенню пенсії передує обрахування уповноваженим органом страхового стажу чоловіка позивача, що в даному випадку належить до виключних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат, а саме, судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_8 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49000, ЄДРПОУ 21910427) про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_2 пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника від 29.07.2020 року враховуючи висновки суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська