Рішення № 96792558, 05.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року Справа № 160/11945/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 при призначенні пенсії в подвійному розмірі стажу роботи на посаді лікаря психіатра-нарколога спеціалізованого закладу ЛТП-53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому в період з 14.09.1987 року по 31.03.1992 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в подвійному розмірі стаж роботи на посаді лікаря психіатра-нарколога спеціалізованого ЛТП-53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому період з 14.09.1987 року по 31.03.1992 року та провести перерахунок пенсії з 02.01.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу 02.01.2020 року призначена пенсія за віком. ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою зарахувати йому стаж на посаді лікаря психіатра-нарколога в період з 14.09.1987 р. по 31.03.1992 р. у подвійному розмірі та у зв`язку з цим провести перерахунок пенсії з 02.01.2020 року. Відповідач проінформував його про відсутність підстав для зарахування зазначеного періоду в трудовий стаж у подвійному розмірі, оскільки не надано доказів роботи в зазначений період у спеціальному закладі. Позивач не погоджується з такою відмовою, оскільки вважає, що стаж його роботи на посаді лікаря психіатра-нарколога спеціалізованого ЛТП-53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому повинен бути зарахований у подвійному розмірі. Просить позов задовольнити, оскільки стаж роботи в невизнані відповідачем періоди підтверджується записами в трудовій книжці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та запропоновано відповідачу у 15 денний термін надати відзив на позовну заяву.

23.10.2020 року відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що позивач перебуває на обліку з 02.01.2020 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 15.05.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою з питання зарахування стажу у подвійному розмірі за період проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді лікаря-нарколога з 14.09.1987 по 31.03.1992 р. згідно довідки від 02.08.2018 року №79/16-3392. Дана довідка від 02.08.2018 року №79/16-3392 підтверджує проходження служби позивача в органах внутрішніх справ на посаді лікаря-нарколога медичної частини установи ЯЕ-308/п-53, яка була окремим підрозділом та підпорядковувалась відділу охорони здоров`я управління Державного департаменту України з виконання покарань у Дніпропетровській області. Отже, позивачу неможливо зарахувати стаж у подвійному розмірі на посаді лікаря-нарколога оскільки не має підтверджень, що він працював у спеціалізованому закладі, який пов`язаний з наданням психіатричної допомоги. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З 02.01.2020 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

Позивачу пенсію обчислено виходячи із загального стажу зарахованого по 31.01.2020 року (з урахуванням кратного обчислення в подвійному розмірі стажу за період роботи з 20.04.1998 року по 31.12.2003 року), що складає 46 років 5 місяців 17 днів, заробітної плати за даними системи персоніфікованого обліку за періоди з 01.07.2000 по 28.02.2011, з 01.09.2011 по 31.01.2020 року.

На звернення позивача від 15.05.2020 та 16.06.2020 року щодо зарахування стажу у подвійному розмірі за період проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді лікаря-нарколога спеціалізованого ЛТП-53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому з 14.09.1987 по 31.03.1992 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило йому у врахуванні подвійного стажу роботи на посаді лікаря - нарколога спеціалізованого ЛТП-53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому у зв`язку з відсутністю в довідці №7/1-3902 від 11.06.2020 року підтверджень що позивач працював лікарем-наркологом у спеціалізованому закладі, діяльність якого пов`язана з наданням психіатричної допомоги. Відповідач також зазначає, що в додатку до довідки №7/1-4515кр20 від 07.07.2020 року відсутня інформація про періоди перебування в додатковій відпустці без збереження заробітної плати , на курсах підвищення кваліфікації, які зараховуються до стажу роботи в одинарному розмірі. Також відсутня підстава видачі довідки.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні періодів роботи при призначенні пенсії в подвійному розмірі на посаді лікаря психіатра-нарколога спеціалізованого закладу ЛТП-53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому в період з 14.09.1987 року по 31.03.1992 року неправомірними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СПІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» професійні права, обов`язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.

Пунктом 2 Інструкції «Про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 2002 року № 12, передбачено, що обов`язковий попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров`я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі психоневрологічні заклади), та надають психіатричну допомогу за місцем проживання громадян.

Згідно спільного листа Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29 грудня 2005 року № 625/0/15-05/039; № 10.01.09/2606; № 16918/02-20, психіатричні кабінети відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.12.2018 у справі № 310/385/17.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

В судовому засіданні було досліджено копію трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_2.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 14.09.1987р. по 31.03.1992 року безперервно 4 роки 6 місяців 17 днів та звільнений за скороченням штату.

Стаж роботи позивача в даний період було зараховано до загального стажу в одинарному розмірі, що підтверджується протоколом призначення пенсії від 24.02.2020 року.

Відповідно до довідки №79/16-3392 від 02.08.2018 року, ОСОБА_1 проходив у період з 14.09.1987 року (наказ ЯЕ-308/П-53 №306о/с від 11.09.1987 року) по 31.03.1992 року (наказ ЯЕ-308/П-53 №72 о/с від 20.08.1992 року) службу в органах внутрішніх справ і перебував на посаді лікаря-нарколога медичної частини установи ЯЕ-308/П-53, яка була окремим підрозділом та підпорядковувалась відділу охорони здоров`я управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області. Звільнений у зв`язку з скороченням посади.

Відповідно до довідки №7/1-3902 від 11.06.2020 року, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді лікаря психіатра-нарколога спеціалізованого закладу ЛТП-53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому, де надавалась психіатрична та наркологічна допомога хворим залежним від алкоголізму та наркоманії, в період з 14.09.1987 року по 31.03.1992 року.

Відповідно додатку до довідки №7/1 -3902 від 11.06.2020 року щодо уточнення діяльності ОСОБА_1 , лікаря психіатра-нарколога, останній виконував професійну діяльність в психоневрологічному відділенні спеціального закладу ЛТП -53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому, де надавалась психіатрична та наркологічна допомога хворим залежним від алкоголізму та наркоманії.

Враховуючи надані довідки, які уточнюють характер роботи позивача, суд приходить до висновку, що стаж роботи позивача на посаді лікаря психіатра-нарколога спеціалізованого ЛТП-53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому в період з 14.09.1987 року по 31.03.1992 року має бути зарахований у подвійному розмірі, відповідно пенсія позивача повинна бути перерахована з дати її призначення, а саме з 02.01.2020 року.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 681, 60 грн., сплата якого підтверджується квитанцією від 24.09.2020 року.

Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,буд. 26, ЄДРПОУ 21910427)про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 при призначенні пенсії в подвійному розмірі стажу роботи на посаді лікаря психіатра-нарколога спеціалізованого закладу ЛТП-53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому в період з 14.09.1987 року по 31.03.1992 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в подвійному розмірі стаж роботи на посаді лікаря психіатра-нарколога спеціалізованого закладу ЛТП-53 УВТУ УВС Дніпропетровського обласного виконкому в період з 14.09.1987 року по 31.03.1992 року та провести перерахунок пенсії з 02.01.2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 681 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська