Вирок № 96789209, 11.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/12581/20

Провадження №1-кп/127/489/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді: Шлапака Д.О.,

за участю секретаря Пилявець І.О.,

прокурорів Мішеніної Т.В., Ковтуна А.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Князької Н.А.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої ОСОБА_8

представника цивільного відповідача ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12020020010000395 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , розлученого, з вищою освітою, ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2020 року близько 23:45 години, водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Honda Accord», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись зі швидкістю близько 96.18 км/год по вулиці Гніванське шосе у місті Вінниці, чим перевищив максимально дозволену швидкість у населеному пункті, по напрямку до вулиці Сабарівське шосе, виїхав на регульоване перехрестя з вулицею Пирогова на червоний (забороняючий рух автомобіля) сигнал світлофора, не врахував дорожньої обстановки, а саме швидкості руху керованого транспортного засобу та заокруглення проїзної частини праворуч, внаслідок чого не впорався з керуванням, втратив змогу постійного контролю за рухом автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху з подальшим виїздом за межі проїзної частини, де допустив зіткнення з деревом.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Honda Accord» - ОСОБА_2 , отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 375 від 16.04.2020, представлені у вигляді сполучної травми тіла: відкрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку, перелом кісток основи та склепіння черепа (тім`яної кістки справа, скроневої кістки справа, тіла клиновидної кістки, скроневої кістки зліва), субарахноїдальний крововилив, пошкодження (травматичний неврит) відвідного нерву справа, лицевого нерву зліва, синець в лобній ділянці зліва, забій м`яких тканин обличчя, закрита травма грудної клітки - перелом 2, 3, 4-го ребер справа, забій легень з правобічним пневмотораксом, садно в ділянці лівого колінного суглобу. Вказані травми відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки черепно-мозкова травма з переломом кісток основи та склепіння черепа являлась небезпечною для життя в момент заподіяння.

Відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 162 від 10.03.2020, - «...У деталях та вузлах гальмівної системи та рульового керування автомобіля марки «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, не виявлено...».

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 1875/1876/20-21 від 14.04.2020, - «...В даній дорожній обстановці швидкість руху автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 на час початку розвитку події ДТП складала величину близько 96.18 км/год. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним нормам вимог п. п. 12.1, 12.4, 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України. Причиною виникнення події даної ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 технічним нормам вимог п. 12.4 ПДР України, який перевищив швидкісний режим руху автомобіля...».

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а), п. 12.4, п. 12.1, п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 2.9 - «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

п. 12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;

п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п. 8.7.3 - «Сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий або два червоних миготливих сигнали забороняють рух».

Порушення вимог п. 2.9 (а), п. 12.4, п. 12.1, п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому злочині визнав частково, а саме винуватість у вчиненні ДТП за обставин викладених в обвинувальному акті визнає в повному обсязі, заперечуючи лише стан алкогольного сп`яніння, зазначивши, що на момент скоєння ДТП був тверезий, а наявність проміле в його крові виявлено через вживання лікарських препаратів внаслідок вродженої вади сердця. Також пояснив, що обставини самого ДТП пам`ятає погано, оскільки все дуже швидко трапилося та після ДТП він втратив свідомість, тому обставини пам`ятає дуже погано. Разом з тим, погоджується з обставинами викладеними в обвинувальному акті та вважає, що ДТП трапилось за обставин викладених в обвинувальному акті. Керуючи автомобілем марки «Honda Accord», не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини, де допустив зіткнення з деревом. Внаслідок ДТП він та пасажирка автомобіля - колишня дружина ОСОБА_2 , отримали тілесні ушкодження. Також зазначив, що відволікся від керування, оскільки в нього з колишньою дружиною виник конфлікт. У вчиненому щиро розкаюється та просив суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що ОСОБА_1 її колишній чоловік. Вона ніколи не чула і не знала, що у ОСОБА_1 проблеми зі здоров`ям, в тому числі і з сердцем. Ввечері 22.02.2020 вона з подругою пішли в ресторан «Аура». В ресторані також вона побачила ОСОБА_1 який сидів за столиком в кінці залу разом із хлопцями та щось святкували. Вона бачила, що вся компанія в якій перебував обвинувачений пили віскі. Коли вона з подругою силі за столик, до неї підійшла сестра ОСОБА_1 , яка перебувала в п`яному вигляді, та почала їй пред`являти якісь претензії. Конфліктна ситуація продовжувалась на протязі 10-15 хвилин, після чого вона вирішила піти із закладу. Вийшовши із ресторану, вона з подругою вирішили поїхати до неї додому. По дорозі додому їй дзвонив обвинувачений та казав, що хоче поговорити. Вдома, вона переодягнулась, зібрала речі та вони поїхали додому до подруги, яка проживає в районі «Агрономічне». Приїхавши до подруги, через деякий час туди приїхав ОСОБА_1 , сказав їй сісти до нього в машину щоб поговорити. Вона сіла на заднє сидіння, пасками безпеки не пристібалась. Далі обставини пам`ятає погано. Момент ДТП також не пам`ятає. Вона знала, що ОСОБА_1 випивший Внаслідок ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, місяць лікувалася в лікарні. Наразі стан здоров`я вона так і не відновила, потребує подальшого лікування та реабілітації. Її обличчя понівечене та втратило будь-яку привабливість. Праве око паралізоване, на нього майже не бачить. Паралізована ліва частина обличчя через нефрит лицевого нерва. Не чує на ліве вухо. На даний час її активність обмежена. Пробиті легені не дають можливості нормально дихати, вона постійно задихається, змушена постійно зупинятися; зламані ребра спричиняють постійний біль, не дають можливості нормально рухатися. Докучають постійні головні болі, які пов`язані з відкритою черепно - мозковою травмою та її наслідками, через що вона страждає від хронічного безсоння. Відчуває коливання артеріального тиску. Вона змушена була покинути інтернатуру через фізичну неможливість її закінчити. Як наслідок, вже ніколи не зможе працювати за спеціальністю стоматолога, хоча й має диплом. Постійно знаходиться під контролем лікарів, а також періодично проходить стаціонарне лікування в Інституті нейрохірургії в м. Києві. Реабілітуючі процедури пов`язані з нестерпним фізичним болем. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має. Заявлений нею цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити. Щодо міри покарання, просить суд суворо покарати обвинуваченого.

Цивільний відповідач - представник АТ «СК «КРАЇНА» Журов Є.Є., в судовому засіданні зазначив, що цивільний позов заявлений ОСОБА_2 до АТ «СК «КРАЇНА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди страхова компанія не визнає, просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених в надісланому на адресу суду відзиву на позовну заяву. Зазначив, що ОСОБА_2 в досудовому порядку не зверталася до AT «СК «Країна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, заявою на виплату страхового відшкодування, жодних документів на підтвердження понесених нею витрат, медичної документації, як того вимагає Закон, тощо в досудовому порядку не надавала. AT «СК «Країна» не вбачає правових підстав для здійснення страхового відшкодування на користь потерпілої особи в заявленому обсязі витрат на лікування у зв`язку із відсутністю медичних призначень відносно деяких лікарських препаратів/виробів медичного призначення згідно з поставленим діагнозом, неможливістю розпізнати зміст деяких копій документів через низьку якість самих копій. Подання даного позову до АТ «СК «Країна» є передчасним, оскільки на даний час АТ «СК «Країна» відповідно до чинного законодавства України не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за Полісом, оскільки цивільним позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок звернення для отримання страхового відшкодування.

Крім показань самого обвинуваченого та потерпілої, винуватість ОСОБА_1 доводиться також зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами даного кримінального провадження, а саме:

-витягом з кримінального провадження № 12020020010000395;

-випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4414 від 23.02.2020, виданої КНП «Вінницька МКЛ ШМД» на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням отриманих тілесних ушкоджень;

-випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4415 від 23.02.2020, виданої КНП «Вінницька МКЛ ШМД» на ім`я ОСОБА_2 із зазначенням отриманих тілесних ушкоджень;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 23.02.2020 зі схемою та ілюстративною таблецею до нього, який детально досліджено в судовому засіданні;

-протоколом відбору зразків для дослідження від 23.02.2020, згідно якого у ОСОБА_1 відібрано зразки крові;

-копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копією реєстраційної картки ТЗ, згідно яких власником автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 ;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 25.02.2020 з описом матеріалів тимчасово вилученого майна;

-протоколом огляду предмету від 27.02.2020, згідно якого було оглянуто CD-R диск з відеозаписом події ДТП, який вилучено з Ситуаційного центру ВМР;

-висновком судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 162 від 10.03.2020 відповідно до якої, на момент експертного огляду гальмівна система автомобіля «Honda Accord», держ. номер НОМЕР_2 знаходиться в технічно несправному та непрацездатному стані, через несправності вказані в дослідницькій частині висновку. У деталях та вузлах гальмівної системи автомобіля «Honda Accord», держ. номер НОМЕР_2 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено. Зазначені несправності виникли в процесі розвитку події ДТП. На момент експертного огляду рульове керування, автомобіля «Honda Accord», держ. номер НОМЕР_2 знаходиться в технічно несправному проте працездатному стані, через несправності вказані в дослідницькій частині висновку. У деталях та вузлах рульового керування, автомобіля «Honda Accord», держ. номер НОМЕР_2 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено. Зазначені несправності виникли в процесі розвитку події ДТП. Оскільки під час експертного огляду у вузлах та агрегатах гальмівної системи, рульового керування автомобіля «Honda Accord», держ. номер НОМЕР_2 наявних несправностей, які б могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено, тому вирішення питання: «Якщо дані технічні несправності наявні, то чи є вони наслідком конструктивних недоліків системи або порушення правил експлуатації транспортним засобом?» втрачає технічний зміст і не досліджувалось;

-протоколом огляду предмету від 05.03.2020, згідно якого було оглянуто CD-R диск з відеозаписами з нагрудних камер співробітників патрульної поліції УПП м. Вінниці, які здійснювали виїзд на місце ДТП;

-схемою розміщення технічних засобів регулювання дорожнього руху на перехресті вул. Пирогова - вул. Гніванське шосе, циклограмою та режимом роботи по тактах світлофорного об`єкта «вул. Пирогова - вул. Гніванське шосе» станом на 23:40-23:50 год. 22.02.2020, наданих КП «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху» із зазначенням того, що інформації про збої в роботі, несправності обладнення чи припинення електропостачання світлофорного об`єкта, станом на зазначений час до підприємства не надходила;

-протоколом огляду від 24.02.2020, згідно якого було оглянуто веб-сайт газети «33-й канал», на якому розміщено публікація про ДТП яка сталася 22.02.2020 за участю автомобіля «Honda Accord» з прикріпленими відеозаписами;

-заявою ОСОБА_4 про добровільну видачу відеозапису з реєстратора на якому зафіксована подія ДТП яка сталася 22.02.2020;

-протоколом огляду предмету від 25.02.2020, згідно якого було оглянуто CD-R диск з відеозаписами події ДТП, який був добровільно наданий 24.02.2020 власником ОСОБА_4 ;

-копіями карток виїзду бригади екстреної медичної допомоги № 20037310 від 22.02.2020;

-протоколом огляду місцевості від 28.02.2020 з схемою до нього;

-висновком судової автотехнічної експертизи № 1875/1876/20-21 від 14.04.2020 відповідно до якої, експертним шляхом визначити швидкість руху автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 перед ДТП, з урахуванням ступеня деформації кузова автомобіля, його після аварійного розташування, слідової інформації, виявленої під час ОМП не видається за можливе по причинам, вказаним у дослідницькій частині. Відповідно відеозаписам камер зовнішнього спостереження «Ситуаційного центру» швидкість руху автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 на час початку розвитку події ДТП, складала величину близько 96.18 км/год. Максимально допустима швидкість руху автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 за даних дорожній умов визначалась вимогами п. 12.4 Правил дорожнього руху України та була обмежена величиною 50 км/год. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 12.1, 12.4 , 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України. За умови втрати керованості автомобіля за будь яких причин, при його допустимій швидкості руху -50 км/год, автомобіль рухався би до повної зупинки в стані бічного ковзання коліс відстань, яка була би в три рази менша, ніж зафіксована при огляді місця пригоди до наїзду на дерево, тому технічна можливість запобігання події даної ДТП забезпечувалась виконанням водієм автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 технічних норм вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України. 5. В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічніш нормам вимог п.п 12.1, 12.4, 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України. Причиною виникнення події даної ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 технічним нормам вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України, який, за відсутності перешкод технічного характеру, перед виникненням події даної ДТП, перевищив допустимий швидкісний режим руху автомобіля (вимоги п 12.4 ПДР України);

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 31.03.2020 з описом матеріалів тимчасово вилученого майна;

-висновком судово-медичної експертизи № 375 від 01.04.2020 - 16.04.2020 відповідно до якої, згідно наданих медичних документів, у ОСОБА_2 були виявлені, об`єктивні ознаки тілесних ушкоджень у вигляді сполучної травми тіла: відкрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку, перелом кісток основи і склепіння черепа (тім`яної кістки справа, скроневої кістки справа, тіла клиновидної кістки, скроневої кістки зліва) субарахноїдальний крововилив, пошкодження (травматичний неврит) відвідного нерву справа, лицевого нерву зліва, синець лобній ділянці зліва, забій м`яких тканин обличчя; закрита травма грудної клітини - переломи 2, 3, 4-го ребер справа, забій легень з правобічним пневмотораксом; садно в ділянці лівого колінного суглобу. Дані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати терміну події, вказаному в постанові про призначення судово-медичної експертизи - 22.02.2020, за ступенем тяжкості належать: - відкрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку, перелом кісток основи і склепіння черепа (тім`яної кістки справа, скроневої кістки справа, тіла клиновидної кістки, скроневої кістки зліва), субарахноїдальний крововилив, пошкодження (травматичний неврит) відвідного нерву справа, лицевого нерву зліва, синець лобній ділянці зліва, забій м`яких тканин обличчя - до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки черепно-мозкова з переломами кісток склепіння і основи черепа являлась небезпечною для життя в момент заподіяння (п. 2.1.3 «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.); - закрита травма грудної клітки - переломи 2, 3, 4-го ребер справа, забій легень з правобічним пневмотораксом - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером такі, що потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я (п. 2.2.1 «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.); - садно в ділянці лівого колінного суглобу - до легких тілесних ушкоджень (п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.»);

-висновком судово-медичної токсикологічної експертизи № 545 від 24.02.2020 - 03.03.2020 відповідно до якої, при судово-медичній експертизі крові громадянина ОСОБА_1 , 1999 р.н.: в крові, методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 0,5 %о. Наявність метилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. Наявність похідних барбітурової кислоти, 1,4-бензодіазепіну та фенотіазину, алкалоїдів групи опію, тетрагідроканабінолу, а також ефедрину та ефедрону не виявлено.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд вважає, що вищезазначені докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого є належними та допустимими, отриманими у рамках закону, оскільки всі вони стосуються обставин скоєного злочину і мають значення для кримінального провадження; та допустимими, оскільки не встановлено порушень норм кримінально-процесуального закону під час їх збирання. Щодо достовірності досліджених доказів, то слід відзначити, що судом не встановлено підстав для визнання жодного доказу недостовірним.

Оцінюючи вищенаведені докази, суд доходить висновку що вони є логічними і послідовними, доповнюють одне одного, узгоджуються між собою та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких досліджена в судовому засіданні.

Суд враховує показання потерпілої, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, а саме те, що потерпіла узгоджено та послідовно давала пояснення. Будь-яких підстав сумніватися у достовірності показань допитаної потерпілої по кримінальному провадженню немає.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме не визнання ним винуватості, в частині не визнання стану алкогольного сп`яніння та твердження, що на момент скоєння ДТП він алколгольних напоїв не вживав та був тверезий, а наявність проміле в його крові виявлено через вживання лікарських препаратів внаслідок вродженої вади сердця, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами в кримінальному провадженні та показаннями потерпілої.

Так, позиція сторони захисту стосовно заперечення керування обвинуваченим ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння спростовується дослідженим під час судового розгляду висновком судово-медичної токсикологічної експертизи № 545 від 24.02.2020 - 03.03.2020 відповідно до якої, при судово-медичній експертизі крові громадянина ОСОБА_1 , 1999 р.н., зразки якої були відібрані в приміщенні ВАР № 1 МКЛ ШМД 23.02.2020 в період часу з 02:37 до 02:41 год., за участю медичного працівника (спеціаліста) та в присутності понятих, що підтверджується протоколом відбору зразків для дослідження, в крові, методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 0,5 %о.

При цьому суд зауважує, що законодавцем не визначено ступінь алкогольного та/або наркотичного сп`яніння за якого вказану обставину можна вважати такою, що обтяжує покарання. Перебування обвинуваченого у стані навіть легкого алкогольного сп`яніння, чи під впливом алкоголю, не можна не враховувати при призначенні покарання, адже, керуючи автомобілем у нетверезому стані, ОСОБА_1 грубо порушив Правила дорожнього руху. Аналогічною є позиція Верховного Суду (Постанова Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, від 29 травня 2018 року, №484/3291/16-к, провадження №51-2658км18).

Доводи захисника про недоведеність перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння, а наявність проміле алкоголю в крові обвинуваченого ОСОБА_1 виявлено через вживання останнім лікарських препаратів внаслідок вродженої вади сердця, спростовуються показами потерпілої ОСОБА_2 , яка зазначила, що ввечері 02.02.2020 бачила як ОСОБА_1 в компанії друзів в ресторані «Аура» щось святкували та вживали алкогольні напої, а про наявність у ОСОБА_1 проблем зі здоров`ям, в тому числі і з серцем чує вперше. А також, висновком судово-медичної токсикологічної експертизи № 545 від 24.02.2020 - 03.03.2020.

Вказані докази, в своїй сукупності підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання та застосування практики рішень Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях («Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року п.161, «Кобець проти України» від 14.02.2008 року пункт 43, «Бочаров проти України» від 04.06.2011 року пункт 45, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, пункт 65), Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність випливає із співіснування достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04.07.2018 №51-597км17 дано визначення стандарту доведення поза розумним сумнівом, що означає щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, аналізом наведених доказів підтверджено вчинення ОСОБА_1 зазначених об`єктивних, необережних дій, зміст яких свідчить про порушення ПДР України які знаходяться у причинному зв`язку з наслідками ДТП, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів та вважає їх достатніми для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину та надання правової кваліфікації діям обвинуваченого.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення доведеною «поза розумним сумнівом», яка випливає із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків (доказів).

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Разом з тим, суд враховує те, що під час судового розгляду потерпіла пояснювала, що вона бачила як ОСОБА_1 вживав алкогольні напої та знала, що останній перебуває на підпитку, однак незважаючи на це добровільно сіла в автомобіль під керуванням ОСОБА_1 та нехтуючи ПДР України не пристебнувшись пасками безпеки поїхала з ним та під час керування ОСОБА_1 автомобілем в них відбувався словесний конфлікт. Тобто легковажна поведінка потерпілої ОСОБА_2 , серед іншого, також передувала події та наслідки даного злочину.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого є визнання винуватості та щире каяття.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає стан здоров`я обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю ІІІ гр., обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії необережних тяжких злочинів, конкретні обставини злочину, а саме - те, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, пост кримінальну поведінку обвинуваченого, особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, разом з тим, неодноразово (8 разів) притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, здебільшого за перевищення швидкості руху, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, згідно довідки з КП ВОНД «Соціотерепія», на диспансерному наркологічному обліку в даній установі не перебуває, згідно довідки з КНП «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», ОСОБА_1 за даними архіву лікарні, картотеки диспансерного відділення та стат. відділу на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною допомогою не звертався, приймає до уваги його вік, а саме те, що обвинувачений являється особою досить молодого віку, стан здоров`я, а саме те, що згідно відповіді на адвокатський запит за № 027 від 22 грудня 2020 року, наданої КНП «ЦПМСД № 3 м. Вінниці» за № 29 від 11.01.2021, з медичної документації пацієнта ОСОБА_1 , наприкінці 2020 року ОСОБА_1 звертався до КНП «ВРЦСП», м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 96 у зв`язку з болями в районі серця в результаті був проведений огляд лікаря кардіолога. З Консультативного висновку виданого 29 грудня 2020 року, лікарем-консультантом ОСОБА_6 , встановлено наступний висновок спеціаліста хворому ОСОБА_1 , а саме: Дисфункція вегетатики із частими вегето-судинними кризами. Вроджена вада серця: змінені та додаткові хорди в порожнині правого шлуночка, що убомовлює пролабування мітрального клапану (II ст.) з мітральною регергітрацією (II ст.) екстрасистолічна аритмія, є особою з інвалідністю ІІІ гр., сімейні обставини, згідно досудової доповіді складеної на ОСОБА_1 , виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції відповідної статті. Відповідно до ст. 75 КК України, врахувавши тяжкість злочину, особу винуватого та інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього певні обов`язки, в умовах контролю за його поведінкою із застосуванням ст. 76 КК України.

Також, виходячи з наведених вище мотивів та того, що санкція частини другої статті 286 КК України, передбачає застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, додатково беручи до уваги те, що неналежне використання обвинуваченим права керування транспортними засобами потягло спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а наявні захворювання у ОСОБА_1 є протипоказанням для водіння транспортними засобами категорії «В» та питання про допуск вирішується індивідуально за умови наступного періодичного огляду через 1 рік (на підставі висновків спеціалізованих закладів), про що безпосередньо і зазначено в «Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами», затвердженого Наказом МОЗ України N 299 від 24.12.99, зареєстрованого в МЮ України за N 31/4252 від 20 січня 2000 р., і дії обвинуваченого не свідчать про розуміння останнім характеру небезпеки наслідків використання такого права, суд знаходить підстави для застосування до останнього даного виду додаткового покарання.

Вирішуючи питання заявленого цивільного позову, ознайомившись із позовною заявою, матеріалами кримінального провадження, взявши до уваги позиції позивача та її представника, наданих ними письмових доказів на ствердження цивільного позову, позиції відповідача, суд приходить до наступного.

В кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_2 заявила цивільний позов до АТ «Страхова компанія «КРАЇНА» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Від відповідача АТ «Страхова компанія «КРАЇНА» надійшов відзив, з якого вбачається, що між ОСОБА_7 та AT «СК «Країна» укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 145889811, термін дії якого з 24.12.2019 до 23.12.2020. Відповідно до якого застраховано цивільну відповідальність осіб, що на законних підставах експлуатують транспортний засіб «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Так, згідно з Полісом , розмір страхової суми (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, складає 260 000,00 грн.; за шкоду, заподіяну майну, складає 130 000,00 грн. Основним нормативно-правовим документом в даній сфері господарської діяльності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ОСОБА_2 в досудовому порядку не зверталася до AT «СК «Країна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, заявою на виплату страхового відшкодування, жодних документів на підтвердження понесених нею витрат, медичної документації, як того вимагає Закон, тощо в досудовому порядку не надавала. Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Тобто, Законом передбачено, що обов`язковою умовою отримання страхового відшкодування є звернення потерпілої особи чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування до Страховика із повідомленням, заявою на виплату страхового відшкодування, доданими до неї належними документами, а також виконання інших дій, передбачених Законом. Згідно з п. 24.1 ст. 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбання лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом охорони здоров`я. AT «СК «Країна» не вбачає правових підстав для здійснення страхового відшкодування на користь Потерпілої особи в заявленому обсязі витрат на лікування у зв`язку із відсутністю медичних призначень відносно деяких лікарських препаратів/виробів медичного призначення згідно з поставленим діагнозом, неможливістю розпізнати зміст деяких копій документів через низьку якість самих копій та з інших нижченаведених причин.

З урахуванням того, що Потерпіла не зверталася до АТ «СК «Країна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, заявою на виплату страхового відшкодування, не надала документів з закладу охорони здоров`я, що підтверджують понесені нею витрати у зв`язку із лікуванням, тощо, останнє не має змоги дослідити всі обставини страхової події, а відтак і визначити розмір страхового відшкодування (страхової виплати). Лише в разі здійснення Потерпілою низки передбачених Законом дій, спрямованих на отримання страхового відшкодування, АТ «СК «Країна» зможе визначити розмір належного Потерпілій страхового відшкодування в якості відшкодування як понесених витрат на лікування, так і відшкодування моральної шкоди. Враховуючи вищевикладене, подання даного позову до АТ «СК «Країна» є передчасним, оскільки права Потерпілої особи не були порушені, невизнані чи оспорені АТ «СК «Країна». На даний час АТ «СК «Країна» відповідно до чинного законодавства України не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за Полісом, оскільки Цивільним позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок звернення для отримання страхового відшкодування. Просять відмовити в задоволенні цивільного позову.

Суд, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог та їх обґрунтування, врахувавши поданий відповідачем відзив та доводи представника цивільного відповідача, вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.

При цьому суд виходить із наступних матеріалів кримінального провадження та вимог Закону.

Згідно ст. 127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, згідно із вимог ст. 22 ЦК України, яка передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України передбачено відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, зокрема джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди завданої потерпілій ОСОБА_2 , суд враховує, що згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного ОСОБА_7 та AT «СК «Країна» за № 145889811, термін дії якого з 24.12.2019 до 23.12.2020. Страхувальник автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахував цивільно-правову відповідальність та забезпечив відшкодування шкоди, заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, і в наслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Договором також встановлено ліміт відповідальності страховика, зокрема 260 000 грн. на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю та 130 000 грн. на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 5 цього Закону передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 14-176цс18 (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку з`ясовується судом, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, з врахуванням наведених норм Закону та умов договору страхування, суд вважає, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди з АТ «СК «Країна» в сумі 71121,07 грн. підлягає частковому задоволенню, оскільки стороною цивільного позивача лише частково підтверджено вимоги про відшкодування матеріальної шкоди належними та допустимими доказами.

Дослідивши надані ОСОБА_2 документи на підтвердження вартості лікування та придбання лікарських засобів, суд дійшов висновку, що згідно платіжних документів видатки на лікування, догляд, медикаменти та супутні витрати, потерпілою доведений належними та допустимими доказами розмір шкоди на суму 60 675 грн. 59 коп.

Інших належних та допустимих доказів понесення потерпілою матеріальних витрат на суму 71121,07 грн. суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди з АТ «СК «Країна» підлягає частковому задоволенню на зазначену суму.

Доводи страхової компанії про те, що подання даного позову до АТ «СК «Країна» є передчасним, оскільки права потерпілої особи не були порушені, невизнані чи оспорені АТ «СК «Країна» та на даний час АТ «СК «Країна» відповідно до чинного законодавства України не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за Полісом, оскільки цивільним позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок звернення для отримання страхового відшкодування, суд до уваги не бере, що узгоджується з правовою позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к. Зокрема, обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування АТ «СК «Країна» моральної шкоди завданої потерпілій ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відшкодування страховою компанією моральної шкоди, заподіяної потерпілому, здійснюється відповідно до положень статті 26-1 Закону України № 1961-IV. Так, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи вказані норми матеріального права суд уважає, що потерпіла має право на відшкодування їй страховиком моральної шкоди.

З урахуванням того, що розмір страхового відшкодування складає 60 675 (шістдесят тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. 59 коп., моральна шкода відповідно до п. 26.1 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню в сумі 3033, 78 грн. із розрахунку відповідно до положень ст. 26-1 Закону України № 1961-IV.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення Вінницьким НДЕКЦ МВС України судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 162 від 10.03.2020 та ВВ КНДІСЕ автотехнічної експертизи № 1875/1876/20-21 від 14.04.2020 - покласти на обвинуваченого, оскільки проведення експертиз було зумовлено розслідуванням вчиненого ним злочину.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів, вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 174, 337, 368, 370, 371, 374, 395 КПК України, ст.ст. 65, 72, 75, 76, 286 КК України та ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 п.п. 1, 2 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_2 до АТ «Страхова компанія «КРАЇНА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з АТ «Страхова компанія «КРАЇНА» на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 60 675 (шістдесят тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. 59 коп.

Стягнути з АТ «Страхова компанія «КРАЇНА» на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3033 (три тисячі тридцять три) грн. 78 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення Вінницьким НДЕКЦ МВС України судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 162 від 10.03.2020 та ВВ КНДІСЕ автотехнічної експертизи № 1875/1876/20-21 від 14.04.2020 в сумі 3714 (три тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 11 коп.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.02.2020 на автомобіль марки «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , який було вилучено у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож.: АДРЕСА_1 та який знаходиться на території спеціального майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, що по вул. Ботанічна 30/32, м. Вінниці - скасувати.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: автомобіль марки «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , який поміщено на майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, що по вул. Ботанічна, 30/32, м. Вінниці - повернути власнику ОСОБА_3 .

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: диск з відеозаписом з камер «Ситуаційного центру ВМР», події ДТП, яка мала місце 22.02.2020 по вул. Пирогова, м. Вінниці, за участю а/м «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 ; диск з відеозаписами «20200223080350000981» та «20200223080413000982» та «20200223080116000237», «20200223080203000238», «20200223080250000239», «20200223080337000240», «20200223080424000241», « НОМЕР_3 », з нагрудних камер співробітників патрульної поліції УПП м. Вінниці, з місця ДТП, 22.02.2020 по вул. Пирогова, за участю автомобіля марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 ; диск з відеозаписом «HD0016», події ДТП по вул. Пирогова, м. Вінниці від 22.02.2020, за участю а/м «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 , приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: