Рішення № 96784519, 07.05.2021, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Справа №402/186/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2021 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді -Ясінського Л.Ю.

секретаря судового засідання - Кашнікова І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Благовіщенське Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Благовіщенської філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні.

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ульяновського районного суду Кіровоградської області із позовом до Благовіщенської філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що у період з 12 серпня 2013 року по 08 лютого 2021 року, він знаходився у трудових відносинах з Благовіщенською філією Державного Підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 та наказами про прийняття на робота та про звільнення.

Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата за січень місяць в розмірі - 9937 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 25 коп. Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана позивачу боржником №45 від 26.02.2021 за № 45 від 26.02.2021 року.

08лютого 2021 року позивача було звільнено в зв`язку зі скороченням штату, згідно наказу № 15-к від 08.02.2021 року(копія додається).

Вказаним наказом, була також передбачена відповідно до ст. 44 КзпП України виплата вихідної допомоги, та виплата компенсації за невикористану .порічну відпустку, яка в загальному складала на день звільнення 10 467 (десять тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 89 коп..

Крім того, ст.83 КзпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Однак, в день звільнення позивача 08.02.2021 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 Кзпп України.

Згідно довідки №45 від 26.02.2021 року наданої відповідачем у зв`язку із звільненням позивача було нараховано до виплати:

9937 грн. 25 копійок - заробітна плата за січень 2021 року;

1911 гр. 60 копійок - компенсація за невикористану відпустку;

8556 грн. 29 копійок - вихідна допомога при звільненні.

Всього відповідачем було нараховано 20 405 грн. 14 копійок, в сумі до виплати 16 426 грн. 13 копійок.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку 16 426 грн. 13 копійок.

Згідно довідки №45 від 26.02.2021 року наданої відповідачем середньомісячна заробітна плата за останні два календарні місяці роботи склала 8556 грн. 29 копійок. За таких обставин середньоденна заробітна плата позивача складає 356 грн. 51 копійка. У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 25 робочих днів , з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 8912грн. 75 копійок.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 4086 грн. витрат пов`язаних з правовою допомогою адвоката.

17 березня 2021 року винесено ухвалу про прийняття позову до розгляду та призначення справи до слухання в порядку спрощеного провадження .

Відповідно до вимог ст. 19, 274 ЦПК України справа за позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06 травня 2021 року до Ульяновського районного суду Кіровоградської області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить поновити строк для подання відзиву та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП "ЦСЕНСМ" в частині стягнення заборгованості по зарплаті відмовити повністю, оскільки відповідачем виплачено позивачу таку заборгованість, про що надано до відзиву копії квитанцій про перерахунок коштів в сумі 8426 грн. 65 коп. на рахунок отримувача ОСОБА_1 від 31 березня 2021 року, платіжне доручення №266, копію квитанції про перерахунок коштів в сумі 5999 грн. 48 коп. на рахунок отримувача ОСОБА_1 від 26 березня 2021 року, платіжне доручення №214, копію квитанції про перерахунок коштів в сумі 2000 грн. 005 коп. на рахунок отримувача ОСОБА_1 від 31 березня 2021 року, платіжне доручення №249.

Крім цього, представник відповідача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, враховуючи розмір простроченої заборгрванності просить зменшити позовні вимоги із 11846,88 грн. до 8733,12 грн., посилаючись на висновки викладені постанові ВП ВСУ від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Також представник відповідача не визнає позов в частині стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на значно завищену суму розрахунку витрат на правову допомогу, тому просить відмовити в задоволенні таких вимог.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з Благовіщенською філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" у період з 12 серпня 2013 року по 08 лютого 2021 року на посаді сторожа, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с. 7), копією наказу №108-к від 12 серпня 2013 року про прийняття на роботу на посаду сторожа ( а.с. 9) та копією наказу № 15 від 08.02.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа ( а.с.10).

Однак в порушення зазначених норм відповідач при звільненні не виплатив позивачу нараховану заробітну плату.

Позивачем надано довідку видану Благовіщенською філією ДП "ЦСЕНСМ" про загальну суму доходу за період 2020-2021 року в розмірі 52 152 грн. 35 копійок ( а.с.11).

В день звільнення позивача з роботи відповідач не провів повного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП.

Такими строками є:

1) день звільнення працівника;

2) не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (за умови, якщо працівник у день звільнення не працював, наприклад, у зв`язку з хворобою).

При цьому про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен у день звільнення виплатити не оспорювану ним суму.

31 березня 2021 року відповідачем на рахунок ОСОБА_1 було перераховано заборгованність по заробітній платі за лютий 2021 року в сумі 8426 грн. 65 коп., що підтверджується платіжним дорученням №266 ( а.с.35 ), 26 березня 2021 року відповідачем на рахунок ОСОБА_1 було перераховано заборгованність по заробітній платі за січень 2021 року в сумі 5999 грн. 48 коп., що підтверджується платіжним дорученням №214 (а.с.34), 31 березня 2021 року відповідачем на рахунок ОСОБА_1 було перераховано заборгованність по зарплаті за січень 2021 року в сумі в сумі 2000 грн. 05 коп. що підтверджується платіжним дорученням №249 ( а.с. 36 ).

Тобто, судом встановлено, що на день винесеня рішення суду заборгованість по заробітній платі позивачу виплачена, тому у задоволенні цієї вимоги суд відмовляє.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. ст.47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В день звільнення позивачу не було виплачено всіх сум, що належать йому від позивача, остаточний розрахунок з позивачем проведено 31 березня 2021 року, що не оспорюється сторонами та підтверджується копіями платіжних доручень ( а.с.34-36).Стаття 43 Конституції України

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захистправа працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Враховуючи, що відповідач в день звільнення позивача не провів з останнім повний розрахунок, а здійснив виплату всіх сум, що належать позивачу лише 31 березня 2021року, то позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 08.02.2021 року по 31.03.2021 року в розмірі 11846,88 грн.

Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки проводиться на підставі «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно довідки про доходи ( а.с.11)- заробітна плата позивача становила за грудень 2020 року 7175,23 грн.- за січень 2021 року - 9937, 25 грн. Згідно табелю робочого часу позивач працюва у грудні 2020 року- 21 день, у січні 2021 року - 31 день, разом 52 дні.

Середньоденна заробітна плата становить ( 7175,23+ 9937,25) :52=329,08 грн.

З 08.02.2021 року по 31.03.2021 року робочих днів: 36 (лютий-14 днів, березень-22. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить 11846,88 грн. (329,08 х 36 = 11846,88 грн.).

Таким чином, враховуючи, що відповідач в день звільнення позивача не провів з останнім повний розрахунок, а здійснив виплату всіх сум, що належать позивачу лише 31 березня 2021року, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 08.02.2021 року по 31.03.2021 року в розмірі 11846,88 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для зменшення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню.

Так, представник відповідача, обґрунтовуючи підстави для такого зменшення послався на правові позиції викладені у висновках Великої палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі 761/9584/15-ц та вваждає, що на підставі даних НБУ про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні, розмір суми яку працівник, недоотримавши належних йому коштів від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя - становить 8733,12 грн., що розхраховано у запереченні.

Суд дослідивши відзив, дійшов висновку, що представник відповідача не навів вагомих аргументів, що згідно зазначеного правового висновку можуть бути підставою для зменшення суми середнього заробітку, що підлягає відшкодуванню.

Крім того, відмовляючи у зменшення цієї суми відшкодування, суд враховує те, що відповідач, взагалі не обґрунтував причин, з яких середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не був виплачений.

Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така правова позиція, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, викладена в постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 р. у справі № 6-144цс1.

Щодо витрат на правову допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем та його представником на підтвердження відшкодування судових витрат за надання правових послуг адвоката було надано ордер серії КР №048156 адвоката ТерновенкоР.М. від 15.03.2021 року укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Терновенко Р.М. ( а.с.14), договір про надання правничої допомоги адвоката від 12 березня 2021 року укладена між адвокатом Терновенко Р.М. та Яровим Б.В. ( а.с.12) , копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР №00318 адвоката Терновенка Р.М. ( а.с.16), акт прийому - передачі виконаних робіт від 15.05.2021 року ( а.с.13), копія квитанції до прибуткового касового ордеру №9 від 15.03.2021 року прийнятого від ОСОБА_1 в розмірі 4086 грн. ( а.с.15).

Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таку правову позицію щодо застосування норм права висловив Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

За таких обставин, оцінюючи надані докази позивача та заперечення відповідача, суд вважає, що є достатньо підстав для задоволення позову в частині стягнення витрати на оплату правових послуг у розмірі 4086 грн. з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 115, 116, 117 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року, -

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Благовіщенської філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" Код ЄДРПОУ:37884028 в особі Благовіщенської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" код ЄДРПОУ:41362210 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 11 846 грн. 88 копійок.

Стягнути із Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Благовіщенської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" код ЄДРПОУ:41362210 на користь ОСОБА_1 4086 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути із Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Благовіщенської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" код ЄДРПОУ:41362210 на користь держави судовий збір в розмірі 1184 грн. 68 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів після проголошення рішення через Ульяновський районний суд Кіровоградської області, або безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Особи, які беруть участь у справі :

Позивач - ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Ульяновським РВ УМВС України в Кіровоградській області 18 червня 1996 року, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі - Благовіщенська філія державного підприємства " Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу", ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 41362210, місцезнаходження: 26423 Кіровоградська область Голованівський район село Новоселиця

Державне підприємство " Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу", код ЄДРПОУ 37884028, місцезнаходження: 04112 місто Київ вулиця Олени Теліги 8.

Суддя: Л.Ю.Ясінський