Постанова № 9677363, 19.05.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2010 року Справа № 2а-3002/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Смішливої Т.В.

при секретарі Лейбенко О.Д., Попові М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача:Маслов А.І., дов. № 10579 від 25.12.2009,

від відповідача Берест Н.С., дов. № 1261/10/10-13 від 28.01.2010,

Гужва І.О., дов.№ 3601/10/10-013 від 11.01.2010.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання акту опису активів недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2010 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, у якому зазначив, що Державне підприємство «Луганськвугілля» є платником податків та знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську. Підприємство має податковий борг та з 30.07.2003 всі активи ДП «Луганськвугілля» знаходились у податковій заставі. 2 квітня 2010 року відповідачем було здійснено опис активів та складено два акти: № 2/24 та № 3/24. При цьому, акті опису активів № 3/24 від 02.04.2010 у якості предмету податкової застави зазначено: «уся вугільна продукція ДП «Луганськвугілля», у тому числі майбутня». Фактично перевірка наявності вугілля, яке передається у податкову заставу, не перевірялась, кількість вугілля не визначалась. Позивач вважав такі дії відповідача протиправними, так як розмір податкової застави залежить від суми податкового боргу, а загальна вартість вугільної продукції може перевищувати розмір податкової заборгованості. Крім того, вугільна продукція відокремлених підрозділів ДП «Луганськвугілля» різниця за характеризуючи ми показниками, має різну вартість. За наявності такої податкової застави неможливо вирішити питання про виключення окремих активів у разі зменшення податкової заборгованості. Також, податковий керуючий не надав платнику податків самостійно визначити перелік активів, які передаються у податкову заставу, чим порушив його право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Позивач просив суд визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську в частині складання акту опису активів № 3/24 від 02.04.2010, скасувати акт № 3/24 від 02.04.2010, зобовязати відповідача внести відповідні зміни до державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Послався на те, що 02.04.2010 відповідач також описав активи на суму понад 700 млн.грн., про що складено акт № 2/24. Таким чином, вартість описаних активів значно перевищує існуючий податковий борг.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, зазначили, що посадові особи Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську під час здійснення опису активів ДП «Луганськвугілля» діяли в межах повноважень та на підставі діючого законодавства. ДП «Луганськвугілля» має податковий борг, а тому є підстави для застосування такого заходу як податкова застава. СДПІ мало право самостійно визначити обсяг та перелік активів для передачі у податкову заставу. Вугільна продукція є рухомим майном, яке характеризується за родовими ознаками, а тому її неможливо визначити в акті опису. Законодавством не передбачено жорстких обмежень щодо відповідності розміру податкової застави сумі податкового боргу. Зазначили, що реальна вартість описаних активів відрізняється від залишкової балансової вартостя активів, вказаних в акті опису № 2/24 від 02.04.2010. Вважали позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 року за № 13821200000000520, код ЄДРПОУ 32473323.

ДП «Луганськвугілля» зареєстроване у якості платника податків в Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

Податковим керуючим Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Гужва і.О. 02.04.2010 здійснено опис активів ДП «Луганськвугілля» та складено акти опису активів № 3/24, яким описано усю вугільну продукцію ДП «Луганськвугілля», в тому числі майбутня. (а.с. 7)

Сторонами у справі не оскаржується той факт, що ДП «Луганськвугілля» має податкову заборгованість.

На підтвердження наявності та розміру податкового боргу відповідачем надано довідку про заборгованість ДП «Луганськвугілля» зі сплати податків, згідно якої загальна сума заборгованості станом на 01.04.2010 становила 45623343,13 грн., крім того, на суму 164716825,31 грн. надано розстрочку податкового боргу. (а.с. 36)

210340168,44 грн., з яких на суму 164716825,31 грн. надано розстрочку податкового боргу

Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для здійснення 02.04.2010 опису активів у вигляді всієї вугільної продукції без визначення її кількості та якості, у тому числі продукції у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи 02.04.2010 податковим керуючим складено два акти опису активів, на які поширюється право податкової застави.

Так, відповідно до акту опису № 2/24 від 02.04.2010 податковим керуючим описано активів, на які поширюється право податкової застави на суму 736933104,89 грн. (оригінал акту оглянуто у судовому засіданні, до матеріалів справи долучено витяг з акту а.с. 67-68)

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 08.04.2010 реєстратором зареєстровано зміну обєкту обтяжень, а саме замінено обєкт «невизначене майно всі активи ДП «Луганськвугілля» у податковій заставі з 30.07.2003 згідно першої податкової вимоги № 1/16» на обєкт «активи ДП «Луганськвугілля» згідно актів опису активів від 02.04.2010 № 2/24 та № 3/24» (а.с. 37 66)

Таким чином, вартість активів ДП «Донбасантрацит», які було описано та передано у податкову заставу станом на час складання оскаржуваного акту опису активів № 3/24 складала 736933104,89 грн. за наявності податкового боргу, строк сплати якого настав - 45623343,13 грн.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Згідно п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Підпунктом 19.3.7 п. 19.3 ст. 19 Закону України № 2181 передбачено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Згідно ст. 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" у процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом. Залежно від причини виникнення та обраного механізму погашення заборгованості до документів, на підставі яких складається акт про наявність та розмір заборгованості, можуть бути віднесені документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність в учасників розрахунків кредиторської або дебіторської заборгованості, а також копії рішень відповідних органів виконавчої влади про ліквідацію юридичних осіб-боржників або кредиторів тощо.

Позивач є учасником зазначених розрахунків, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів визначення обсягу боргу, який повинен бути забезпечений податковою заставою, у відповідності до вищевикладених положень Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 затверджено Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі.

Посилаючись на те, що оскаржуваний акт прийнято у відповідності до вимог Закону № 2181, однак, Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Статтею 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР передбачено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього закону (Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим).

У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Посилання відповідача на те, що в акті опису активів, на які поширюється право податкової застави, № 2/24 від 02.04.2010 зазначено залишкову вартість активів ДП «Луганськвугілля» на суму 736933104,89 грн., яка не відповідає реальній вартості можливої реалізації активів суд вважає необґрунтованим.

Так, на підтвердження зазначеного відповідачем надано лист Луганської агропромислової товарної біржі № 65 від 18.05.2010, у якому наведено вартість продажу аналогічних активів у 2009-2010 роках за пятьма позиціями (а.с. 70). Однак, у вказаному листі відсутні дані щодо строку експлуатації реалізованих товарів, ступень зносу, а також не надано оціночної вартості всього описаного в акті № 2/24 від 02.04.2010 майна.

Крім того, у своїх запереченнях відповідач посилається на податкове розяснення положень статті 8 Закону № 2181, затверджене наказом ДПА України № 385 від 06.07.2006, у якому зазначено, що у разі виникнення права податкової застави таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу.

Разом з тим, у вказаному розясненні також зазначено, що вартість активів, на які розповсюджується право податкової застави, визначається виходячи з їх балансової вартості за даними бухгалтерського обліку платника податків.

Таким чином, посилання відповідача на невідповідність залишкової вартості активів в акті опису № 2/24 від 02.04.2010 реальній її вартості суд вважає необґрунтованим.

Загальна вартість активів ДП «Луганськвугілля» описаних в акті № 2/24 становить 736933104,89 грн., що у три рази перевищує загальну суму податкового боргу позивача (210340168,44 грн.), у звязку з цим у відповідача відсутні підстави для здійснення опису активів у вигляді всієї вугільної продукції ДП «Луганськвугілля», в тому числі майбутньої.

Також, представниками відповідача, а саме податковим керуючим Гужва І.О. у судовому засіданні надано пояснення, що під час складання оскаржуваного акту опиму активів огляд вугільної продукції ДП «Луганськвугілля» не проводився, її місцезнаходження, кількісні та якісні характеристики, а також вартість не визначались.

Тобто, фактично у податкову заставу передано невизначене майно за якісними та кількісними характеристиками вугільна продукція, що суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування акту опису активів № 3/24 від 02.04.2010.

Позивачем крім вимог про скасування акту опису активів № 3/24 від 02.04.2010 заявлено вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині складання оскаржуваного акту.

Вказані вимоги суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п.п. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181 для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Податковий керуючий має право здійснювати перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, провадити опис (виділення) активів для їх продажу у випадках, передбачених цим Законом, одержувати від боржника повну інформацію про операції із заставленими активами, а в разі їх відчуження без згоди податкового органу (за умови коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з нормами цього Закону) отримувати пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.

Тобто, здійснюючи опис активів, на які поширюється право податкової застави, податковий керуючий діє в межах повноважень, наданих Законом.

Що стосується вимоги позивача про зобовязання відповідача внести відповідні зміни до державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна врегульовано Законому України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255 від 18 листопада 2003 року.

Вказаним законом врегульовано також підстави для виникнення та скасування публічних обтяжень, різновидом яких є податкова застава.

Статтею 43 вказаного Закону передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду. Таким чином, підставою для припинення обтяження є рішення суду про скасування документу, на підставі якого застосовано обтяження, та прийняття відповідного рішення органу, який ініціював обтяження як обовязкова підстава його скасування чинним законодавством не передбачено.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного акту опису активів від 02.04.2001 № 3/24 відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині вимог про скасування акту опису активів № 3/24 від 02.04.2010 та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 2, 11, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Луганськвугілля» задовольнити частково.

Скасувати акт опису активів Державного підприємства «Луганськвугілля» від 02 квітня 2010 року № 3/24.

В решті позовних вимог Державного підприємства «Луганськвугілля» відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Держаного бюджету України на користь Державного підприємства «Луганськвугілля» судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одна грн.. 70 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі виготовлено та підписано 25 травня 2010 року.

СуддяСмішлива Т.В.