Постанова № 9677360, 17.05.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.26

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2010 року Справа № 2а-2154/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Смішливої Т.В.,

при секретарі Попові М.Г.

за участю представників сторін:

представника позивача: Павлюченко І.В., за дов. № 9 від 01.01.2010.

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» до Прокурора Жовтневого району м. Луганська про визнання протиправними та скасування припису прокурора, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому зазначив, що 03.03.2010 прокурором Жовтневого району м.Луганська начальнику Луганських електричних мереж Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» внесено припис про усунення порушень вимог Закону України «Про електроенергетику», яким зобовязав невідкладно вжити заходів щодо безумовного виконання ст.ст. 17, 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» та п. 5.12 «Правил користування електричною енергією», укласти договір про спільне використання технічних електричних мереж для транзиту електроенергії з МКП «Благоустрій» та негайно перерахувати МКП «Благоустрій» збитки, нанесені грубим порушенням Закону України «Про електроенергетику» за період з 2007 по 2009 роки на загальну суму 1898040 грн.

Позивач вважав вказаний припис протиправним у звязку з тим, що Законом України «Про прокуратуру» не передбачено функції прокуратури щодо нагляду за дотриманням законів у відносинах між субєктами господарювання юридичними особами. Крім того, у приписі прокурор вказав на наявність порушень ст. 17 Закону України «Про електроенергетику» щодо нездійснення позивачем оплати на користь МКП «Благоустрій» за користування місцевими (локальними) електричними мережами, однак, місцеві (локальні) електричні мережі є власністю позивача та жодного відношення до МКП «Благоустрій» не мають. Стаття 26 Закону України «Про електроенергетику» регламентує обовязки МКП «Благоустрій» як споживача електричної енергії та жодним чином не встановлює обовязків позивача, який є постачальником електричної енергії. Положення статті 27 Закону України «Про електроенергетику» та п. 5.12. «Правил користування електричною енергією» також жодним чином не можуть регулювати правовідносини між ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» та МКП «Благоустрій», на які посилається прокурор. Крім того, позивач вважав, що вимога прокурора про відшкодування МКП «Благоустрій» збитків за період з 2007 по 2009 роки на загальну суму 1898040 грн. є перевищення прокурором своїх повноважень, так як питання щодо відшкодування збитків та їх розмір повинно вирішуватись у судовому порядку, а рішення суду з цього питання відсутнє.

Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати припис прокурора Жовтневого району м.Луганська від 03.03.2010 року № 689 вих-10.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. (а.с. 36) У наданих під час попереднього засідання письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, тому прокурор мав повноваження на внесення припису господарюючому субєкту. Також зазначив, що у приписі дійсно допущено плутанину у нумерації статей Закону України «Про електроенергетику», однак, вважав це технічною помилкою, яка не впливає на суть порушень та не є підставою вважати припис незаконним. (.с. 27-29)

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (далі ТОВ «ЛЕО») зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 02 квітня 2001 року за № 13821050010000206, ідентифікаційний код 31443937, основним видом діяльності за КВЕД є розподілення та постачання електроенергії, передача електроенергії. (а.с. 8-14)

Як вбачається з матеріалів справи 03.03.2010 прокурором Жовтневого району м.Луганська внесено припис про усунення порушень вимог Закону України «Про електроенергетику» начальнику Луганських електричних мереж Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (а.с. 6-7)

Зазначеним приписом прокурор зобовязав начальника Луганських електричних мереж Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» невідкладно вжити заходів щодо безумовного виконання ст.ст. 17, 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» та п. 5.12 «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996, укласти договір про спільне використання технічних електричних мереж для транзиту електроенергії з МКП «Благоустрій» та негайно перерахувати МКП «Благоустрій» збитки, нанесені грубим порушенням Закону України «Про електроенергетику» за період з 2007 по 2009 роки на загальну суму 1898040 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Під час здійснення своїх повноважень прокурор має право приймати заходи прокурорського реагування, одним з яких є припис прокурора.

Згідно статті 22 Закону України «Про прокуратуру» письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Статтею 25 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що у приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.

У приписі від 03.03.2010 відповідач вказує на порушення ТОВ «ЛЕО» ст.ст. 17, 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» та п. 5.12 «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996, при цьому прокурором зазначено, що позивачем протягом 2007-2009 років не укладено договору на використання спільних електричних мереж з МКП «Благоустрій» чим нанесено МКП «Благоустрій» збитки на загальну суму 1898040 грн.

Суд вважає, що посилання прокурора в оскаржуваному приписі на ст.ст. 17, 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» та п. 5.12 «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996, є безпідставними.

Так, ст. 17 Закону України «Про електроенергетику» визначено загальні принципи встановлення тарифів на енергію, зокрема, зазначено, що підприємства, які постачають електричну енергію мережами, які не є їх власністю, повинні купувати електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України та вносити плату за користування місцевими (локальними) електричними мережами.

Згідно ст. 1 вказаного Закону місцева (локальна) електрична мережа - приєднана електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії від магістральної електричної мережі до споживача; магістральна електрична мережа - електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії від виробника до пунктів підключення місцевих (локальних) мереж.

Свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами ТОВ «ЛЕО» здійснює на підставі ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України № 220850 від 20.04.2006. (а.с. 15) Таким чином, місцеві (локальні) електричні мережі знаходяться у користуванні позивача за законом та МКП «Благоустрій» немає до них жодного відношення.

Стаття 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлює обов'язки та відповідальність споживачів енергії, а позивач ТОВ «ЛЕО» є постачальником електричної енергії, а не споживачем.

Пунктом 5.12 «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996, передбачено, що у разі невиконання зобов'язань постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом перед споживачем та/або електропередавальною організацією продаж електричної енергії споживачу постачальником за регульованим тарифом відновлюється у повному обсязі з першого дня, наступного після дня припинення виконання зобов'язань постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

У разі закінчення терміну дії договору про купівлю-продаж електричної енергії з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та відмови споживача відновити купівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії за регульованим тарифом електропередавальна організація або основний споживач відключає електроустановки споживача у порядку, передбаченому цими Правилами.

В контексті оскаржуваного припису посилання на п. 5.12. Правил є недоречним. У приписі зазначено, що посадовими особами ЛМЕМ ТОВ «ЛЕО» протягом 2007-2009 років не укладено договору на використання спільних електричних мереж з МКП «Благоустрій».

Поняття та умови договору визначено у главі 52 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У приписі відсутні посилання на те, що укладання договору на спільне використання електричних мереж є обовязковим. На наведено даних про те, що МКП «Благоустрій» зверталось до ТОВ «ЛЕО» з пропозиціями про укладання такого договору та причини ухилення від його укладання з боку ТОВ «ЛЕО». Не надано вказаних доказів відповідачем і під час розгляду справи.

Прокурором у приписі не визначено стосовно яких конкретно електричних мереж позивач повинен був укласти договір з МКП «Благоустрій» на їх спільне використання, не наведено істотних умов такого договору.

В оскаржуваному приписі жодним чином не обґрунтовано наявність збитків у сумі 1898040 грн., порядок їх обчислення та підстави визначення. Будь-яких пояснень з цього приводу прокурором не надано і під час розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що під час винесення припису від 03.03.2010 року № 689 вих-10 прокурором Жовтневого району м.Луганська не дотримано вимог ст. 25 Закону України «Про прокуратуру», у звязку з чим вказаний припис підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Що стосується листа прокурора Жовтневого району м.Луганська від 13.04.2010 № 1050 вих-10 про повернення припису від 03.03.2010 року № 689 вих-10 без виконання, то суд оцінює його критично та не приймає до уваги у звязку з тим, що, по-перше, відповідачем не надано доказів направлення вказаного листа на адресу позивача, а по друге, Законом України «Про прокуратуру» передбачено можливість скасування припису вищестоящим прокурором або судом. Право прокурора на відкликання припису без виконання Законом України «Про прокуратуру» не встановлено.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 87, 98, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис прокурора Жовтневого району м.Луганська від 03.03.2010 року № 689 вих-10.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» судові витрати у сумі 3,40 грн.(три грн. 40 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі складено 21 травня 2010 року.

СуддяСмішлива Т.В.