Постанова № 9675074, 01.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2010 р. справа № 2а-8765/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шальєвої В.А.

при секретарі< Призвище секретаря >

при секретарі Химич М.В.

за участю представника позивача Кошуби В.О.

представника відповідача Радченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем на підставі акту від 17.03.2010 р. № 266/15-16-23/5-00191678 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки дотримання вимог валютного законодавства при поданні декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за 2009 рік 23.03.2010 р. прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000321322/9713/10/15-16-23/5, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1020 грн. за порушення п. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Позивач вважає зазначене рішення неправомірним, посилаючись на те, що між ДОКП „Донецькоблводоканал”, правонаступником якого є КП „Компанія „Вода Донбасу”, та акціонерним товариством відкритого типу „Русское угольное машиностроение і сервис” (Російська Федерація) 16.06.1999 р. був укладений імпортний контракт № 45 на придбання машин для зварювання поліетиленових труб. На виконання контракту позивачем на користь постачальника-нерезидента було здійснено попередню оплату на загальну суму 269100 рублів Російської Федерації або 42758 грн. платіжним дорученням № 1 від 30.11.1999 р. та 29100 рублів Російської Федерації або 5247 грн. платіжним дорученням № 2 від 07.12.1999 р. Постачальником було відвантажено продукцію на загальну суму 240000 рублів Російської Федерації або 46070,40 грн. Сума недопоставленої продукції за імпортним контрактом складає 29100 рос. рублів або 5247 грн.

Позивач надавав податковому органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.04.2009 р., 01.07.2009 р., 01.10.2009 р. про відсутність коштів, перерахованих за кордон за імпортними контрактами, по яких на звітну дату перевищено встановлені терміни здійснення контрактів.

Комісією позивача протоколом № 1 від 01.08.2009 р. списана наявна дебіторська заборгованість акціонерного товариства відкритого типу „Русское угольное машиностроение і сервис” (Російська Федерація) в сумі 5586,05 грн., тому позивач вважає, що він не повинен був у декларації від 01.10.2009 р. вказувати зазначені валютні цінності.

Позивач просить визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000321322/9713/10/15-16-23/5 від 23.03.2010 р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 340 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що в ході проведення камеральної перевірки було встановлено, що позивач має прострочену дебіторську заборгованість за імпортним контрактом № 45 від 16.06.1999 р. В деклараціях, які позивач надавав податковому органу, не відображена сума цієї заборгованості. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 03.09.2007 р. (а.с. 28), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00191678 (а.с. 18), відповідно до статуту є правонаступником Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромподчормет” та Комунального підприємства „Донецькоблводоканал” (а.с. 19-27).

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на підставі акту від 17.03.2010 р. № 266/15-16-23/5-00191678 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки дотримання вимог валютного законодавства при поданні декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за 2009 рік (а.с. 9-14) 23.03.2010 р. прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000321322/9713/10/15-16-23/5 (а.с. 8). Відповідно до цього рішення до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1020 грн. за порушення п. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Позивачем оскаржується це рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340 грн.

Суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом правомірно, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ДОКП „Донецькоблводоканал”, правонаступником якого є КП „Компанія „Вода Донбасу”, та акціонерним товариством відкритого типу „Русское угольное машиностроение і сервис” (Російська Федерація) 16.06.1999 р. був укладений імпортний контракт № 45 на придбання машин для зварювання поліетиленових труб. На виконання контракту позивачем на користь постачальника-нерезидента було здійснено попередню оплату на загальну суму 269100 рублів Російської Федерації або 42758 грн. платіжним дорученням № 1 від 30.11.1999 р. та 29100 рублів Російської Федерації або 5247 грн. платіжним дорученням № 2 від 07.12.1999 р. Постачальником було відвантажено продукцію на загальну суму 240000 рублів Російської Федерації або 46070,40 грн. Сума недопоставленої продукції за імпортним контрактом складає 29100 рос. рублів або 5247 грн.

Позивачем надавались податковому органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.04.2009 р., 01.07.2009 р., 01.10.2009 р. про відсутність коштів, перерахованих за кордон за імпортними контрактами, по яких на звітну дату перевищено встановлені терміни здійснення контрактів (а.с. 38-61).

Протоколом № 1 від 01.08.2009 р. позивачем списана наявна дебіторська заборгованість акціонерного товариства відкритого типу „Русское угольное машиностроение і сервис” (Російська Федерація) в сумі 5586,05 грн. (а.с. 37).

Режим здійснення валютних операцій на території України встановлено Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р. № 15-93. Цим Декретом визначаються загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до ст. 9 цього Декрету, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Декрету несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Як зазначалось вище, позивач у деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.04.2009 р., 01.07.2009 р., 01.10.2009 р. не декларував суму дебіторської заборгованості нерезидента акціонерного товариства відкритого типу „Русское угольное машиностроение і сервис” (Російська Федерація), а саме, суму коштів, перерахованих за кордон по імпортному контракту № 45, по якому на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цього контракту.

Факт наявності дебіторської заборгованості підтверджений в судовому засіданні протоколом № 1 від 31.08.2009 р. про списання такої заборгованості (а.с. 37).

Відтак, факт недекларування в порушення вимог ст. ст. 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” суми коштів, перерахованих за кордон по імпортному контракту, по якому на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цього контракту, є доведеним в судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.10.2009 р. підприємство не повинно було вказувати суму дебіторської заборгованості, оскільки така заборгованість була списана протоколом № 1 від 31.08.2009 р.

В ході проведення камеральної перевірки та наданні заперечень до акту перевірки позивач не надав податковому органу документи, які підтверджують факт списання дебіторської заборгованості як безнадійної.

Отже, на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій податковому органу не було відомо про списання дебіторської заборгованості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що приймаючи рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій № 0000321322/9173/10/15-16-23/5 податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладено, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення та відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову підприємства „Компанія „Вода Донбасу” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій відмовити.

Повний текст постанови буде виготовлений 7 червня 2010 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шальєва В.А.