Постанова № 9671969, 13.05.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 рокуСправа № 2а-912/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Шергіній Ю.О.,

за участю представника позивача Запотоцького А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-англійське підприємство «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за №0013681530/0 від 12 серпня 2009 року.

Заявою про зміну позовних вимог від 10 березня 2010 року позивач просить також зобовязати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва здійснити зарахування зайво сплачених грошових коштів в розмірі 62968,56 грн. за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А.Заболотного, 3 як земельний податок.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити. Крім того, повідомив суд, що 15 лютого 2010 року Шевченківський районний суд міста Києва постановою по справі №2а-3417/09 визнав протиправним з моменту прийняття та скасував пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року за .№944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлено з 11 квітня 2009 року плата за земельні ділянки, які використовуються субєктами господарської діяльності, але право на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено) справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки установленої статтею 21 Закону України « Про оренду землі». Вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству України.

Відповідач в запереченні на адміністративний позов від 2 квітня 2010 року за №2007/9/10-011 предявлені позовні вимоги заперечив, обґрунтовуючи тим, що позивачем порушено вимоги статті14 Закону України «Про плату за землю» та пункту 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року за №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення №0013681530/0 від 12 серпня 2009 року та останнє вважає правомірним та таким, що винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В судові засідання 9 квітня 2010 року, 29 квітня 2010 року та 13 травня 2010 року відповідач не зявився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неприбуття в судове засідання не повідомив. Ігнорування вимог суду і неодноразова не явка відповідача в судове засідання без поважних причин, суд розцінює такі дії як зумисне затягування судового процесу, що в даному випадку є порушення приписів статей 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно обовязку сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва 28 липня 2009 року проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за період з квітня по червень місяці 2009 року, за результатами якої було складено акт за №706/15-30/30887609.

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір податкового зобовязання з земельного податку спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, зазначений платником податку у податковій декларації (розрахунку) є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації (розрахунку) платником податку занижено земельний податок за квітень-червень місяці 2009 року.

На підставі акту перевірки №706/15-30/30887609 від 12 серпня 2009 року та згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 , підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у Голосіївському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0013681530/0 від 12 серпня 2009 року про визначення податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 62968,56 грн., в тому числі 59970,06 грн. основного платежу та 2998,50 грн. штрафних (фінансових) санкції.

Відповідно до пункту 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а частиною 2 статті 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу пункту 8 частини 1 статті 14, частини 2 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», частин 1 і 2 статті 2, частини 2 статті 4 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обовязкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту частини 5 статті 7 Закону України «Про плату за землю» належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах пятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд приходить до висновку, що пункт 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25 грудня 2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1 і 2 статті 2, частини 2 статті 4, частини 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю», пунктом 8 частини 1 статті 14, частини 2 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає частина 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Згідно реєстраційних посвідчень Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 11 грудня 2006 року за №024979 та №024980, будівля адміністративно-побутового корпусу загальною площею 3824,7 м2 та нежитлові приміщення загальною площею 6291,3 м2, що розташовані за адресою м. Київ, вул. А.Заболотного, 3 зареєстровані спільним українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на праві приватної власності.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 26 червня 2009 року за №18429 та від 24 липня 2009 року за №18680.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно позовних позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва за №0013681530/0 від 12 серпня 2009 року. При постановленні рішення суд відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України може визначити спосіб захисту порушеного права. Оскільки позивачем оскаржується акт індивідуальної дії, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва за №0013681530/0 від 12 серпня 2009 року як таке, що прийняте всупереч вимог чинного законодавства.

Оскільки спільним українсько-англійського підприємством «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю платіжним дорученням №19642 від 3 грудня 2009 року здійснено оплату податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва №0013681530/0 від 12 серпня 2009 року в розмірі 62968,56 грн., а тому позовні вимоги в частині зобовязання відповідача здійснити зарахування зайво сплачених грошових коштів в розмірі 62968,56 грн. за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А.Заболотного, 3 як земельний податок також підлягають до задоволення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про плату за землю», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 12 серпня 2009 року за №0013681530/0.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва зарахувати сплачені, згідно платіжного доручення від 3 грудня 2009 року за №19642, грошові кошти в сумі 62968,56 грн. як земельний податок за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А.Заболотного, 3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається позивачем протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 18 травня 2010 року, а відповідачем з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяА.Я. Ксензюк