Постанова № 9660614, 21.05.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року Справа № 2а-1103/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.М.,

з участю представника позивача Олексюка С.М.,

представника відповідача Акту,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Україна» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000181/0 від 29 березня 2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Україна» звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000181/0 від 29 березня 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 322692грн. 15 коп., у тому числі 107564 грн. 05 коп. сума основного платежу, 215128 грн. 10 коп. нарахована штрафна (фінансова) санкція.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі Акту від 10.03.2010 року №571/2399/33381637 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Престиж-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.10.2009 року», яким встановлено порушення позивачем під час проведення операцій з купівлі нерухомого майна вимог пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 107564 грн. 05 коп. Проте, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не були враховані норми пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким передбачено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження обєктів нерухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповідний договір. Крім того, відповідачем не взято до уваги факт сплати до бюджету податку продавцем майна, про що свідчили відповідні платіжні доручення та договори купівлі-продажу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та пояснив, що позивач є податковим агентом при здійсненні операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, а нотаріуси відповідно до пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» виконують функції податкових агентів в частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договорів та забезпечують надання відповідної інформації податковому органу. Таким чином, позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб із виплат громадянину ОСОБА_3 за продаж обєктів нерухомості, чим порушено вимоги пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією проводилась планова виїзна перевірка позивача, результати якої оформлені Акту від 10.03.2010 року №571/2399/33381637 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.10.2009 року»

В ході перевірки зясовано, що позивачем відповідно до договору купівлі-продажу від 31.01.2008 року у громадянина ОСОБА_3 придбано незавершені будівництвом офісні приміщення з гаражами (готовністю 95%) за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Великий Омеляник, вул.Володимирська, 3б. Продаж незавершеного будівництва офісних приміщень з гаражами проводилась за вартістю 1309000,00 грн., ринкова вартість даного нерухомого майна склала 1871573,00 грн. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гаврилюк М.В. Кошти підприємством перераховано на розрахункові рахунки продавця.

Також Товариством придбано у громадянина ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2008 року, земельну ділянку площею 2500 м. кв., що розташована в с. Великий Омеляник, Луцького району Волинської області. Цільове призначення землі будівництво та обслуговування офісних приміщень з гаражами. Вартість даної земельної ділянки складає 279798,00 грн. Розрахунок повністю проведено позивачем шляхом перерахування на рахунок продавця ОСОБА_3 коштів станом на 31.01.2008 року.

Згідно акту перевірки, позивачем із зазначених операцій не утримано податку з доходів фізичних осіб із виплат ОСОБА_3 за продаж обєктів нерухомості, внаслідок чого порушено вимоги пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та занижено податок з доходів фізичних осіб всього на суму 107564 грн. 05 коп. за січень 2008 року.

На підставі акту перевірки Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0000181/0 від 29 березня 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 322692грн. 15 коп., у тому числі 107564 грн. 05 коп. сума основного платежу, 215128 грн. 10 коп. нарахована штрафна (фінансова) санкція.

Порядок оподаткування операцій з продажу нерухомого майна регулюється статтею 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпунктами 11.2.2, 11.2.3 пункту 11.2 якої встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з обєктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, або від продажу обєкта нерухомості, іншого, ніж зазначені у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону. Дохід від продажу обєкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого обєкта нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» нерухоме майно (нерухомість) обєкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Згідно пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від обєкта оподаткування, нарахованого податковим агентом.

Отже, з доходу, отриманого ОСОБА_3 внаслідок продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2008 року та купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2008 року, підлягає сплаті податок відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 11.3 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження обєктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору. Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом. Нотаріус, який посвідчив договір відчуження обєкта нерухомості, зобовязаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Отже, спеціальною нормою, яка регулює порядок оподаткування операцій з відчуження нерухомості, передбачено обовязок однієї зі сторін договору (продавця або покупця) сплатити податок та визначено, що податковим агентом у таких правовідносинах є нотаріус.

З оглянутої в судовому засіданні відповіді Головного управління Державного казначейства у Волинській області від 12.05.2010 року № 06-45/449-2947 вбачається, що кошти, сплачені ОСОБА_3 в сумі 13985,40 грн. за кодом бюджетної класифікації 11011100 податок з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності зараховані до Державного бюджету згідно меморіального ордеру від 31.01.2008 року № 36 (на рахунок №33218854700221, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014, Держбюджет Луцького району), а також кошти, сплачені ОСОБА_3 в сумі 93578,65 грн. за кодом бюджетної класифікації 11011100 податок з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності, зараховані до Державного бюджету згідно меморіального ордеру від 31.01.2008 року №36 на той же рахунок в Держбюджет Луцького району.

Разом з тим, приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу листом від 11.05.2010 року №21/01-14 повідомлено, що нею перевірено сплату громадянином ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб від продажу незавершених будівництвом офісних приміщень з гаражами на підставі поданого ним оригіналу квитанції № 36 виданої Відділенням № 372 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Луцьку від 31.01.2008 року на суму 93578,65 грн. та податку з доходів фізичних осіб від продажу земельної ділянки на підставі оригіналу квитанції № 36 виданої Відділенням № 372 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Луцьку від 31.01.2008 року на суму 13985,40 грн.

Таким чином, оскільки до нотаріального посвідчення договорів продавцем сплачено податок з доходів фізичних осіб, нотаріусом перевірено факт сплати податку, тому суд приходить до висновку, що сторонами по договорах купівлі-продажу дотримано спеціального порядку, встановленого статтею 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо обчислення та сплати податку до бюджету.

Твердження відповідача про те, що юридична особа, яка нараховує (виплачує) платнику податку фізичній особі дохід від купівлі у останнього нерухомого майна, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок за відповідною ставкою податку, а нотаріуси відповідно до пункту 11.3 статті 11 Закону виконують функції податкових агентів в частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договорів та забезпечують надання відповідної інформації податковому органу, до уваги судом не приймаються з наступних підстав.

Спеціальний порядок оподаткування операцій з відчуження нерухомості передбачено статтею 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якою встановлено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження обєктів нерухомого майна є нотаріус. Цією ж статтею встановлено обовязок сторін або однієї зі сторін договору, а не конкретно покупця юридичної особи, сплатити до бюджету податок при купівлі нерухомості у фізичної особи. Крім того, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податок нараховується, утримується та сплачується до бюджету від імені та за рахунок платника податку. З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Україна» повністю розрахувалось з ОСОБА_3 за придбане нерухоме майно шляхом перерахунку на її розрахункові рахунки у банківських установах повної суми коштів, податок з доходів фізичних осіб від продажу обєктів нерухомості до бюджету перераховано покупцем, а нотаріусом при посвідченні договорів купівлі-продажу перевірено дотримання сторонами вимог статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем неправомірно визначено позивачу податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 107564 грн. 05 коп. та нараховані штрафні санкції в сумі 215128 грн. 10 коп., оскільки чинним законодавством при здійсненні операцій з придбання нерухомого майна у фізичної особи не передбачено обовязку саме покупця юридичної особи утримувати податок з доходів фізичних осіб, а встановлено, що сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення, а податковим агентом при таких операціях виступає нотаріус.

При вирішенні даного спору судом також враховано, що податок з доходу від продажу ОСОБА_3 позивачу обєктів нерухомості за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2008 року, фактично сплачено до бюджету, а тому зобовязання позивача сплатити з цих же операцій податок з доходів фізичних осіб призведе до подвійної сплати такого податку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000181/0 від 29 березня 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 322692грн. 15 коп., у тому числі 107564 грн. 05 коп. сума основного платежу, 215128 грн. 10 коп. нарахована штрафна (фінансова) санкція суперечить вимогам чинного законодавства, в звязку з чим його слід визнати протиправним та скасувати.

Керуючись статтями 11, 17. 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0000181/0 від 29 березня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - з 26 травня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий О.А. Лозовський