Постанова № 9670864, 19.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.05.10Справа №2а-6209/09/5/0170 12:27 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Сидоренка Д.В., при секретарі Лалаєві Д.О. розглянувши за участю представника позивача Шабанова Т.М. дов. № 04-5/01 від 04.01.10р., представника відповідача Фірсова С.Г. дов. № 16/10 від 14.01.10р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

до Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залив»,

про стягнення штрафних санкцій.

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залив» (далі відповідач) штрафних санкцій у розмірі 11103,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобовязаний виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а в разі недотримання цієї норми повинен сплатити штрафні санкції за не зайняті інвалідами робочі місця.

Заявою від 17.06.09р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 111063,00 грн. у звязку з тим, що у позові була допущена помилка у зазначенні розміру штрафних санкцій.

Під час розгляду справи представник позивача неодноразово надавав суду письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач проти позову заперечував та у запереченні на позов зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2002 році на підприємстві складала 2669 осіб, кількість робочих місць, що належать для працевлаштування інвалідів, відповідно встановленого нормативу повинна складати 106, якщо відраховувати цій норматив від загальної кількості робочих місць, без врахування робочих місць з тяжкими та шкідливими умовами праці. Підприємство у 2002 році мало 1566 робочих місць з тяжкими, шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких робота інвалідів заборонена (наприклад, збірники корпусів металевих судив, електрогазозварник тощо) це більше половини загальної кількості робочих місць, отже якщо відраховувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів виходячи з кількості робочих місць, де відсутні тяжкі та шкідливі умови праці, то такий норматив складає 45 осіб. Разом з тим, відповідач зазначає, що протягом 2002 року не було жодного випадку відмови інвалідам, що звернулись до нього для працевлаштування по відповідним направленням органів, зазначених у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а також самостійно.

Під час розгляду справи представником відповідача неодноразово надавались додаткові документи та пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Керченської міської ради (рішення № 11411070011000412), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.5).

Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі Закон).

Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством (ч. 3 ст. 18 Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 3 травня 1995 р. № 314 (редакція якого діяла на момент виникнення спірних відносин) (далі Положення № 314) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3 Положення № 314).

Згідно з п. 5 Положення № 314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1-2 статті 19 Закону (редакція якого діяла на момент виникнення спірних відносин) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2002 рік (а.с.6) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 2669 осіб.

Частиною 1 ст. 20 Закону (редакція якого діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, Підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 3,4,11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1767 (що діяла на час виникнення спірних відносин) підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що фонд оплати праці штатних працівників у 2002 році складав 19761800,00 грн., отже розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві у 2002 році складав 7404,20 грн. (19761800,00 грн.:2669 (рядок 01 звіту)).

Згідно з п.п. 3.3.1-3.3.3 Інструкції зі статистики численності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої Наказом Міністерства статистики України від 7 липня 1995 року № 171 (що діяв на момент виникнення спірних відносин) закріплений порядок середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу в цілому по підприємству, що працює на п'ятиденному робочому тижні. Відповідно до цієї Інструкції середньооблікова численність інвалідів (штатних працівників), які фактично працювали на підприємстві у 2002 році - 91 особа.

Таким чином, сума штрафних санкцій за 15 робочих місць (106-91) складає 111063,00 грн. (15х7404,20грн.).

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону, саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач у 2002 році повинен був перерахувати до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 111063,00 грн. штрафних санкцій.

Оцінюючи правомірність дій позивача щодо стягнення штрафних санкцій, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано суду жодних доказів звернення до Керченського міського центру зайнятості з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів. Отже, у діях відповідача наявний склад правопорушення, у звязку з чим саме він повинен нести відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

У звязку з чим, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 19.05.10р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 25.05.10р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залив» (98310, АР Крим, м. Керч, вул. Танкістів, 4: ЄДРПОУ 14307251) до Державного бюджету м. Керч (призначення платежу 50070000;01; Управління Державного казначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740946, р/р 31219230700019) штрафні санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2002 рік у розмірі 111063,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.