Постанова № 9670860, 16.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.02.10Справа №2а-11878/09/10/0170 09:57 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Черненко О.В., представник по довіреності №04-5/07 від 04.01.2010 року;

від відповідача не зявився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Сакського державного хімічного заводу

про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2008 рік,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів позивач 12 жовтня 2009 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакського державного хімічного заводу відповідач - про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 11966грн.00коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобовязаний виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, відповідач зобовязаний сплатити відповідним відділенням фонду адміністративно-господарські санкції, які дорівнюють середньорічній заробітній платі роботодавця за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів та не зайняте ними. Приймаючи до уваги, що відповідач повинен був забезпечити у 2008 році працевлаштування одного інваліда на даному робочому місці, у нього фактично інваліди не працювали, що підтверджується відомостями наданого відповідачем звіту за формою №3-ПН. Отже, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію в розмірі 11966 гривень 00 копійок, що дорівнює одній середньорічній заробітній платі роботодавця на підприємстві, яка була встановлена під час проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку у попередньому судовому засіданні (а.с.54), про причини неприбуття не повідомив, клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та щодо відкладення розгляду справи не надав, тому враховуючі думку представника позивача, суд вважає можливим відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням пояснень наданих представником відповідача під час судових засідань, які відбулися 08 грудня 2009 року та 20 січня 2010 року.

У судових засіданнях, які відбулися 08.12.2009 р. та 20.01.2010 року, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що відповідач знаходиться в процедурі банкрутства починаючі з 2000 року. Господарським судом АР Крим 03.03.2009 року прийнято ухвалу про введення процедури санації підприємства строком до 2014 року. Представник відповідача зазначає, що більшість працівників підприємства на час розгляду справи звільнена, працює лише 11 чоловік на особливо небезпечному обєкті підстанції; праця на вказаній підстанції інвалідів заборонена; за результатами звернення відповідача до Центру зайнятості м. Саки АР Крим отримано відповідаь, що на території м. Саки не має працівника інваліда, що має допуск до праці на особливо небезпечному обєкті. Також представник відповідача посилається на вимоги п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-XII протягом дії мораторію, що вводиться одночасно з порушенням провадження по справі про банкрутство, не нараховуються неустойка (штраф, пеня) та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання зобовязань.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Судом встановлено, що Сакський державний хімічний завод (код ЄДРПОУ 05761732, юридична адреса: 96500, АР Крим, м. Саки, вул. Заводська, буд.1) зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим 31.12.1991 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 11431200000000784), що підтверджується довідкою Головного управління статистики в АР Крим від 01.10.2009 р. №05.3-8.1/3220 (а.с.6).

Таким чином, судом встановлено, що Сакський державний хімічний завод є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю і гарантує рівні можливості для його реалізації.

Порядок, підстави та умови участі субєктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року №875-ХІІ.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що Сакський державний хімічний завод використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік №3664 від 18.09.2009 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складає 29 осіб (а.с.8). Отже, відповідно до частини 1 статті 19 Закону для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця.

Судом встановлено, що за даними звіту на підприємстві у 2008 році не працювали працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, що представником відповідача не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що відповідно до акту перевірки виконання ст.ст.19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", складеного Кримським Республіканським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, за 2008 рік за даними перевірки кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених позивачем відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 1 особу, що також підтверджено звітом відповідача від 18.09.2009 року, однак за результатами перевірки встановлено іншу суму середньорічної заробітної плати відповідача 11966грн.00коп. (а.с.7), у звязку з чим позивач прийшов до висновку, що відповідач має сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 11966грн.00коп.

Як свідчать матеріали справи Сакський державний хімічний завод звітом, що наданий позивачу 20.10.2009 року (а.с.43-44), підтвердив встановлену позивачем під час перевірки суму середньорічної заробітної плати штатного працівника 11966грн.00коп., але, пославшись на вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначив, що штрафні санкції в процедурі санації не нараховуються.

Суд зазначає, що відповідно до частини 8 статті 20 Закону Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 3.3. Порядку документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384), рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з зазначеного акту перевірки, відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2008 рік в кількості однієї особи, у звязку з чим суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 11966грн.00коп. адміністративно-господарських санкцій є законними та обґрунтованими.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення “Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 (далі Положення №314), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

В силу викладеного суд приходить до висновку, що відповідно до норм, визначених у Положенні №314, робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином стає очевидним, що підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні №314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Суд також вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи наявний лист Сакського міського центру зайнятості від 26.01.2010 року №247 (а.с.49) про неподання в 2008 році Сакським державним хімічним заводом звіту №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Відповідно до довідки Кримського республіканського відділення фонду інвалідів №044/76 від 20.01.2010 року (а.с.37) відповідач в 2008 році також не звертався з пропозицією про надання допомоги в працевлаштування інваліда і з інформацією про створення робочих місць для інвалідів та готовність працевлаштувати інвалідів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано всіх передбачених діючим законодавством дій, спрямованих на працевлаштування інвалідів, та доказів їх виконання відповідачем суду не надано.

Стосовно заперечень представника відповідача про неправомірність стягнення з відповідача вказаних штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника, суд зазначає, що як свідчить лист Кримського управління з питань банкрутства від 17.11.2009 року №11-17/2186 (а.с.35-36) провадження у справі про банкрутство відповідача було порушено 03.12.1999 року, тобто в період дії редакції Закону України «Про банкрутство» від 14.05.1992 року №2343-XII, яка не передбачала введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження введення мораторію на задоволення вимог кредиторів після порушення провадження по справі про банкрутство відповідача, такі докази не надані представником відповідача і на виконання вимог ухвали суду від 13.10.2009 року в частині надання документального підтвердження заперечень проти адміністративного позову. В частині посилання на вимоги п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-XII, суд зазначає, що вказана норма була введена Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" від 30.06.1999 року №784-XIV, який відповідно до п.1 Прикінцевих положень набув чинності з 01.01.2000 року, тобто після порушення провадження по справі про банкрутство відповідача, а крім того, положення п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачають звільнення від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань та зобов'язань по несплаті податків та зборів, до яких не відноситься відповідальність у вигляді адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Крім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині наявності на підприємстві лише 11 працівників, оскільки вказане твердження спростовується матеріалами справи (зокрема, звітами відповідача), та твердження про неможливість працевлаштування інваліда на підприємстві у звязку з необхідністю у такому випадку використання його праці на високо небезпечній електричній підстанції, оскільки на виконання вимог ст.71 та 72 КАС України відповідачем суду не надано жодних доказів на підтвердження відсутності на підприємстві інших робочих місць з 18 можливих (29 (по звіту) - 11) для працевлаштування інваліда, а також не надано доказів на підтвердження того, що і на зазначеній підстанції неможливо працевлаштування інваліда.

Суд зазначає, що здійснення функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2008 році 1 інваліда та сплати за непрацевлаштування інвалідів 11966грн.00коп.

Таким чином, позовні вимоги Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Судом 16 лютого 2010 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, у повному обсязі постанову складено 22 лютого 2010 року.

Керуючись ст.ст.160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Сакського державного хімічного заводу (код ЄДРПОУ 05761732, юридична адреса: 96500, АР Крим, м. Саки, вул. Заводська, буд.1) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31218230700021, ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740887, отримувач - Держбюджет м. Саки, код платежу - 50070000) адміністративно-господарські санкції в розмірі 11966 (одинадцять тисяч девятсот шістдесят шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кудряшова А.М.