Рішення № 96707541, 05.05.2021, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/324/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області

у складі головуючого судді Миколайчука П.В.,

за участю секретаря судового засідання Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт. Брусилів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Брусилівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Алчевськ Луганської області, що є тимчасово окупованою територією України.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 . Звернувшись до Брусилівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті її чоловіка, оскільки він помер на тимчасово окупованій території Україні, і документи про його смерть вважаються недійсними. Встановлення факту смерті має для заявника юридичне значення, так як вона зможе провести державну реєстрацію смерті чоловіка та отримати свідоцтво про смерть згідно законодавства України.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2021 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 14 квітня 2021 року.

Заявник в судовому засіданні заяву підтримала, пояснила, що з 2015 року мешкає на території, підконтрольній Україні, а чоловік залишився на території т.зв. «ЛНР». Вказала, що про смерть чоловіка дізналася від знайомих, після смерті через представника отримала свідоцтво про смерть, видане органами т.зв. «ЛНР», жодних додаткових доказів надати не може. Вказала, що встановлення факту смерті їй потрібне для можливості отримання соціальної допомоги на дитину в зв`язку з втратою годувальника. В судове засідання 05.05.2021 заявник не з`явилась, звернулась з заявою про розгляд справи без її участі, в якій також вказала, що не має можливості надати інших підтверджень факту смерті ОСОБА_2 .

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в телефонограмі просив здійснювати розгляд без її участі.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно п.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 №1064.

Згідно наказу Міністерства юстиції України № 1847/5 від 05.11.2014 року «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Луганської області (Антрацитівського, Краснодонського, Лутугинського, Перевальського, Слов`яносербського, Свердловського, Станично-Луганського районів, міст Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Луганськ, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханов). Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Пунктом 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о).

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-УІ від 01 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.

Отже, наведені вище норми законодавства не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Відповідно до листа Брусилівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 25.03.2021 за вих. № 173/22.3-27 заявнику було відмовлено в державній реєстрації смерті чоловіка ОСОБА_2 за наданим документом на підтвердження смерті останнього, оскільки наданий документ - свідоцтво про смерть видане не державними органами України на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому не може бути прийнято для реєстрації.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 27 лютого 2013 року Перевальським РВ УМВС України в Луганській області, заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Артемівськ Перевальського району Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1828-5000284879 від 03.06.2020 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого 16.01.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Перевальського районного управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 (дошлюбне - ОСОБА_3 ) одружилися ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 09. Місцем народження ОСОБА_2 зазначено м. Перевальськ, Перевальський район, Луганська область України.

Заявником надано копію документу - т.зв. «свідоцтва про смерть» серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Алчевськ, т.зв. «Луганської Народної Республіки», про що 26.11.2020 складено відповідний запис № 1542, реєстрація смерті проведена т.зв. «відділом запису актів громадського стану Алчевського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки». Місцем народження ОСОБА_2 зазначено м. Перевальськ, Перевальський район, Луганська область України.

Оцінюючи надане заявником т.зв. «свідоцтво про смерть» від 05.03.2021, оригінал якого досліджений в судовому засіданні, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Алчевськ, Луганської області, задовольнити, оскільки це підтверджується матеріалами справи та має на меті отримання соціальної допомоги на утримання дитини заявника.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення понесені заявником витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Брусилівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Алчевськ Луганської області, Україна, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Перевальськ Перевальського району Луганської області, Україна.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Житомирського апеляційного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Сторони по справі:

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа - Брусилівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), код ЄДРПОУ 22061611, який знаходиться за адресою: вул. Короленка, 17, смт. Брусилів, Житомирська області.

Суддя П.В. Миколайчук