Постанова № 9669125, 19.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.02.10Справа №2а-11887/09/6/0170 (11:07)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого суддіЛатиніна Ю.А. , при секретарі Лєбєдєвій О. М., за участю:

представника позивача - Дубицької Алли Хачатурівни, довіреність № б.н. від 01.12.09,

представника відповідача - не з'явився, розглянув адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сивашський аніліно-фарбовий завод"

до Красноперекопської об'єднанної державної податкової інспекції в АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Красноперекопської ОДПІ про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Господарського суду АР Крим від 28.07.2006 рок, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року, позов задоволено у повному обсязі. Скасовані податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДШ: від 09.12.2005р. №0001091701/0 у частині донарахування штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб в сумі 47,40грн.; від 23.01.2006 р. № 0001091701/1 у частині донарахування штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб у сумі 47,40 грн.; від 09.12.2005 р. №0001101701/0 у частині донарахування штрафних санкцій з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин у сумі 1245,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 23.01.2005 р. №0001101701/1 у частині донарахування штрафних санкцій з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин у сумі 1245,00 грн. Скасовані рішення Красноперекопської ОДШ: від 14.12.2005 р. № 0000162333/0 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 1115,00 грн.; від 18.01.2006 р. № 0000162333/1 про застосування штрафних санкцій в сумі 1115,00 грн.; від 10.04.2006 р. № 0000162333/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 1115 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки; рішення від 25.05.2006 р. № 0000162333/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1115,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки; рішення від 21.12.2005 р. №0000592301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 697728,16 грн. за порушення валютного законодавства; від 23.01.2006 р. № 0000592301/1 про застосування штрафних санкцій в сумі 697728,16 грн. за порушення валютного законодавства; від 13.04.2006 р. № 0000592301/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 697792,16 грн. за порушення валютного законодавства; рішення від 15.05.2006р. № 0000592301/3 про застосування штрафних санкцій в сумі 697728,16 грн. за порушення валютного законодавства; рішення від 23.01.2006 р. №0000032200/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 227,97 грн. за порушення валютного законодавства; від 13.04.2006 р. № 0000032200/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 227,97 грн. за порушення валютного законодавства; від 15.05.2006р. № 0000032200/3 про застосування штрафних санкцій в сумі 227,97 грн. за порушення валютного законодавства. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ “Сиваський анілінофарбовий завод”03,40 грн. державного мита.

Ухвалою Вищого адміністративного суду АР Крим від 16.09.2009 року постанову Господарського суду АР Крим від 28.07.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємство знаходилось у процедурі банкрутства з 09.02.2001р. по 21.07.2005р. Ухвалою Господарського суду АРК від 09.02.01р. у справі №2-19/2411-2001 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в період дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, на думку позивача, відповідач не мав права нараховувати пеню за порушення у сфері ЗЕД в розмірі 697575,16грн. і штрафних санкцій за порушення валютного законодавства в розмірі 153,00грн. та за порушення касових операцій в сумі 1115,00грн., за порушення сплати податку з власників транспортних засобів в розмірі 1245,00грн., а також пені за несвоєчасну сплату податків з доходів фізичних осіб в розмірі 47,70грн.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов і додатковому відзиві. Представник відповідача просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість його доводів. Вважає що на дані штрафні санкції не поширює свою дію мораторій.

У ході судового розгляду справи позивач заявою від 08.06.06р. №01/100 доповнив свої позовні вимоги і просить суд скасувати рішення, що винесені за результатами адміністративного оскарження, про застосування штрафних санкцій за №0000032200/3 від 15.05.06р., №0000592301/3 від 15.05.06р. і №0000162333/3 від 23.05.06р.

У судовому засіданні 19.02.10 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням наданого доповнення і уточнення до позову.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду явку свого представника не забезпечив, про причину неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи у його відсутність суду не надав.

Керуючись положеннями ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача.

Дослідив матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.06р. Красноперекопською ОДПІ (правонаступником якої є ДПІ у м.Армянську) було проведено планову документальну перевірку дотримання податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством "Сивашський аніліно-фарбовий завод" за період з 01.01.03р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт №176/23-02/04601995 від 09.12.05р.

Документальною перевіркою встановлені порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у частині порушення строків повернення валютної виручки за експортним контрактом і ст.9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.12.93р. у частині порушення строків декларування валютних цінностей, що належать резиденту України і знаходяться поза її межами, за які рішенням №0000592301/0 від 21.12.05р. позивачу нарахована пеня в сумі 697575,16грн. і застосовані штрафні санкції в сумі 153,00грн.

Також встановлені порушення п.2 пп.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04р. №637, в частині ненадання первинних розрахункових документів за витрачену готівку отриманої під звіт робітниками ВАТ "Сивашський аніліно-фарбовий завод", за що відповідачем рішенням №0000162333/0 від 14.12.05р. застосована фінансова санкція на суму 1115,00грн.

Крім того, перевіркою встановлені порушення дотримання податкового законодавства: пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.4.2.1,пп.4.2.2,пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про доходи з фізичних осіб" і ст.10 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", за результатами якого виписане податкове повідомлення-рішення №0001091701/0 від 09.12.05р. про донарахування податкового зобов'язання в сумі 71,10грн., у тому числі 23,70грн. за основним платежем і 47,40грн. штрафної санкції, з якої позивач оспорює тільки 47,40грн. штрафних санкцій.

За результатами перевірки позивачу також надіслано податкове повідомлення-рішення №0001101701/0 від 09.12.05р., яким донараховано суму податкового зобов'язання по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин в сумі 3735,00грн., з якої позивач оспорює тільки нарахування штрафної санкції в сумі 1245,00грн.

Не заперечуючи проти самих фактів встановлених і зафіксованих у акті перевірки порушень і проти правильності визначення податковою інспекцією сум пені і штрафних санкцій, позивач здійснив процедуру адміністративного оскарження зазначених рішень до Красноперекопської ОДПІ, посилаючись при цьому на те, що відносно підприємства ухвалою Господарського суду АРК від 09.02.2001р. порушено справу про банкрутство і введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. За наявності мораторію, санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язання по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) не застосовуються.

Скарги ВАТ "Сивашський аніліно-фарбовий завод" були залишені без задоволення рішенням Красноперекопської ОДПІ №119/10/25-0 від 18.01.06р. з посиланням на те, що мораторій на санкції, які застосовуються до суб'єкта господарювання за порушення законодавства, регулюючого зовнішньоекономічну діяльність, порядок здійснення операцій з валютними цінностями і з регулювання обігу готівки, не поширюється, а також з мотивів, що пеня і штрафні санкції нараховані підприємству після припинення справи про банкрутство.

За результатами розгляду первинної скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення і рішення про застосування штрафних санкцій Красноперекопською ОДПІ виписані нові податкові повідомлення-рішення від 23.01.06р. №0001091701/1 та №0001101701/1, і рішення про застосування штрафних санкцій №0000162333/1 від 18.01.06р., №0000592301/1 від 23.01.06р., також збільшена сума пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД на 227,97грн. рішенням №0000032200/0 від 23.01.06р.

Скарги позивача в порядку адміністративного оскарження залишені без задоволення і ДПА в АРК (рішення №567/10/25-007 від 14.03.06р.), а також ДПА України (рішення від 12.05.06р. №5324/6/25-0415), на підставі чого за результатами оскарження Красноперекопською ОДПІ позивачу були виписані нові податкові повідомлення-рішення і рішення про застосування штрафних санкцій, які оспорюються позивачем у даному позові.

Як вбачається з матеріалів справи відносно позивача ухвалою Господарського суду АРК від 09.02.01р. у справі №2-19/2411-2001 було порушено справу про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду від 28.08.2001р. щодо боржника введено процедуру санації, яку ухвалами суду було продовжено до 21.07.05р. Ухвалою Господарського суду АРК від 21.07.05р. було затверджено мирову угоду і провадження у справі про банкрутство ВАТ "Сивашський аніліно-фарбовий завод" припинено. Постановою Вищого господарського суду від 28.02.05р. вказану ухвалу скасовано, отже підприємство вважається таким, що не виходило з процедури банкрутства.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Виходячи із приписів ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Посилання позивача щодо відсутності підстав нараховування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не може бути взятий до уваги судом у зв'язку з тим, що мораторій введений судом до виникнення спірних відносин.

Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов'язаннях, згідно загальних правил, застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Така позиція відповідає і вимогам ч. 1 ст. 23 цього ж Закону, згідно із якою з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

З порушенням провадження у справі про банкрутство і до дня внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася. Відповідно, із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у підприємства не припиняється обов'язку сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії, і за порушення податкового законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій, не припиняється також обов'язку дотримуватися встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності і за порушення таких правил нести передбачену законодавством відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Отже, оцінюючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення та рішення відповідача на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства України, суд виходить з наступного.

В силу ст. 41 Конституції України, ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України, штрафні санкції нараховані Позивачу Відповідачем за оскаржуваними рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій є конфіскаційними та належать до адміністративно-господарських санкцій, на які розповсюджується строк позовної давності встановлений у ст. 250 Господарського кодексу України. Дана позиція знайшла відображення і в існуючій судовій практиці. Так, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.09.2009р. по справі №2-31/10270-2006А визначає санкції, нараховані Позивачу за рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення-рішення, як адміністративно-господарські.

Судом встановлено, що при винесенні рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій Відповідач не дотримувався строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, яка визначає, що «адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом».

Крім того, на необхідність перевірки строків застосування адміністративно-господарських санкцій, визначених у ст. 250 Господарського кодексу України, вказав і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.09.2009р. по справі №2-31/10270-2006А.

Судом встановлено, що Відповідач 17.03.2004р. проводив документальну перевірку Позивача, за результатами якою нарахував останньому пеню за неповернення валютної виручки у сумі 77620,00дол. США за контрактом №108/146 від 12.08.2002р. за період з 19.08.2002р. по 17.03.2004р.

Пеня за актом перевірки №176/23-02/04601995 від 09.12.2005р. також нарахована за неповернення цієї ж валютної виручки, за цим же контрактом від 12.08.2002р. тільки за наступний період, тобто з 18.03.2004р. по 30.09.2005р. Отже, Відповідач нараховував пеню за актом перевірки від 19.12.2005р. через три роки и один місяць з дня вчинення правопорушення.

Загальний строк нарахованої Відповідачем Позивачу пені за несвоєчасне повернення валютної виручки складав три роки один місяць одинадцять днів, а цей строк перевищує загальні строки позовної давності, які встановлені в ст. 257 Цивільного кодексу України.

З порушенням вимог статті 250 Господарського кодексу України нараховані санкції за порушення строків декларування валютних цінностей у сумі 153,00грн.

В акті перевірки №176/23-02/04601995 від 09.12.2005р. (стор. 32 акту) зазначено, що інформація про несвоєчасне декларування валютних цінностей надійшла від ГУ НБУ в АР Крим листами від 18.11.04р. за №09-016/16441 та від 10.05.05р. за №09-016/6533, в яких зазначалось про порушення строків декларування валютних цінностей за 3 квартал 2004року та 1 квартал 2005року.

З вказаного слідує, що саме в цей час Відповідач дізнався про порушення з боку Позивача строків декларування валютних цінностей.

Згідно з Постановою КМУ та НБУ «Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю» №1044 від 26.12.1995р. (із змінами і доповненнями) Національний банк України щомісяця, не пізніше 20 числа, подає до податкового органу інформацію, щодо порушення резидентами встановлених законодавством термінів розрахунків в іноземній валюті.

В п. 5.9 ст. 5 Постанові Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» №136 від 24.03.1999р. (із змінами і доповненнями) зазначено обовязок подання банками податковим органам інформації у випадку порушення строків надходження в законодавчо встановленні строки валютної виручки.

Крім того, Позивач подав відповідні декларації 01.11.2004р. та 27.04.2005р., що надавало можливість Відповідачу накласти адміністративно-господарські санкції в межах строків давності, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій за дане порушення було можливе протягом шести місяців з дня виявлення порушення, тобто до 18.05.2005р. та 10.11.2005р. відповідно. Нарахування ж штрафних санкцій у розмірі 153,00грн. (9 днів х 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян) відбулось лише 09.12.2005р., після спливу строку для їх застосування.

Відносно нарахування штрафних санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 1115,00грн. встановлено, що на стор. 28 акту перевірки №176/23-02/04601995 від 09.12.2005р. зазначено дату порушення 29.07.2003р., оскільки саме тоді позивач провів операцію без подання одержувачем коштів платіжних документів на суму 1015,00грн., в результаті чого були нараховані штрафні санкції відповідно до абз. 6 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995р. (із змінами та доповненнями), тобто у розмірі сплачених коштів.

Строк для нарахування штрафних санкції у сумі 1015,00грн. відповідно до статті 250 Господарського кодексу України сплив 29.07.2004р.

Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000162333/0 від 14.12.2005р., №000162333/1 від 18.01.2006р., №000162333/2 від 10.04.2006р., №000162333/3 від 25.05.2006р. за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 1015грн. також винесені з порушенням вимог ст. 250 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 3 п.3.1. Порядку застосування штрафних санкції за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №542 від 04.10.1999р., «матеріали про порушення валютного законодавства розглядає та приймає рішення про застосування санкцій начальник (заступник) державної податкової інспекції у районі. Якщо сума штрафу перевищує 100,0 тис. доларів США, рішення повинно прийматись за згодою: - від 100,0 тис. доларів США до 1 млн. доларів США - голови (заступника) державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі».

Відповідно до вказаного вище акту перевірки та рішення (про результати розгляду первинної скарги) №119/10/25-0 від 18.01.2006р. позивачу було нарахована пеня за порушення валютного законодавства на суму 697803,13грн.

На день виникнення заборгованості офіційний курс НБУ 1 долара США становив 5,3304гривні (цей курс зазначений у додатку 1в до акту перевірки №176/23-02/04601995 від 09.12.2005р.), тобто сума штрафу становила 130910,09доларів США.

В порушення Порядку застосування штрафних санкції за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №542 від 04.10.1999р. відповідач самостійно прийняв рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за актом перевірки №176/23-02/04601995 від 09.12.2005р., з перевищенням наданих йому повноважень, тобто без достатньої законної підстави.

Ст. 19 Господарського кодексу України встановлює, що «органи державної влади і посадові особи зобовязані здійснювати інспектування та перевірки діяльності субєктів господарювання неупереджено, обєктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси субєктів господарювання».

Положення ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, у суді встановлено, що судовими рішеннями у справі №2-а-1249/08/0170, що набрали чинність, в яких брали участь ті самі сторони, що й у справі №2а-11887/09/6/0170, розглядалось питання про скасування рішень, за якими позивачу були нараховані штрафні санкції за неповернення валютної виручки у сумі 77620,00дол. США за контрактом №108/146 від 12.08.2002р. Так, в ухвалі Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі №2-а-1249/08/0170 від 02.07.2009р. зазначено, що за дане порушення «штрафні санкції можуть бути застосовані до позивача лише за порушення, вчиненні у період з 17.03.2003р. до 17.03.2004р.». Цей факт є встановленим і відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує додаткового доказування.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №1108-V від 31.05.2007р. було внесено зміни у ст. 4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994р. Відповідно до вказаних змін статтю 4 було доповнено нормами такого змісту: "Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)".

Загальний розмір пені нарахований Відповідачем за неповернення валютної виручки у сумі 77620,00дол. США складає 244130,48доларів США.

Із розрахунку: 113220,39доларів США (за актом перевірки від 17.03.2004р.)+130910,09доларів США (за актом перевірки від 09.12.2005р.)= 244130,48доларів США.

Тобто, сума пені більше ніж в три рази перевищує суму заборгованості.

На необхідність застосування судом норм, що помякшують відповідальність і які набрали чинності на момент ухвалення судового рішення, зазначено Верховним судом України згідно з постановою від 18.10.2005р., в якій зазначено, що «Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують відповідальність. У даний час, це конституційне положення знаходить законодавче закріплення в актах, що регулюють відповідальність юридичних осіб».

Відповідач при винесені рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000592301/0 від 21.12.2005р., №000592301/1 від 23.01.2006р., №000032200/0 від 23.01.2006р., №000592301/2 від 13.04.2006р., №000032200/2 від 13.04.2006р., №000592301/3 від 15.05.2006р., №000032200/3 від 15.05.2006р. неправомірно керувався Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями). Оскільки Верховний суд України у постанові від 18.09.2007р. по справі №07/135 зазначив, що «…цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів».

У супереч діючому законодавству є також застосування Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) відносно рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000162333/0 від 14.12.2005р., №000162333/1 від 18.01.2006р., №000162333/2 від 10.04.2006р., №000162333/3 від 25.05.2006р., №000162333/0 від 14.12.2005р., №000162333/1 від 18.01.2006р., №000162333/2 від 10.04.2006р., №000162333/3 від 25.05.2006р. оскільки штрафні санкції за порушення обігу готівки не визначені у ст.ст.14 і 15 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-ХІІ від 25.06.1991р. (із змінами і доповненнями), як податок або збір (обовязковий платіж).

З порушенням вимог діючого законодавства України також винесене податкове повідомлення-рішення від 23.01.2006р. №0001101701/1 у частині донарахування штрафних санкції з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин у сумі 128,12грн. Так, Вищий господарський суд України у постанові по справі №А-13/43-05 від 03.08.2005р. вказує, що «…Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачені інші підстави для прийняття нових повідомлень-рішень, ніж донарахування зобов'язань, або часткове задоволення скарги».

Так, Державна податкова адміністрація в Автономній Республіки Крим рішенням від 14.03.2006р. за №567/10/25-007 скасувала податкові повідомлення-рішення №0001101701/0 від 09.12.2005р. (№0001101701/1 від 23.01.2006р.) в частині донарахування штрафних санкцій з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 128,12грн. у звязку з тим, що відповідачем невірно було донараховано податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, а саме: завищена сума податку за 2004 рік, в результаті чого слідувало нарахувати санкції 1116,88грн. замість 1245,00грн. (відображено на сторінках 11-12 рішення від 14.03.2006р. за №567/10/25-007). Вказане рішення залишено в силі Державною податковою адміністрацією України від 12.05.2006р. №5324/6/25-0415. Але відповідач не виніс нове податкове повідомлення-рішення у зменшеній сумі.

Позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2005р. №0001091701/0, від 23.01.2006р. №000109101/1 у частині донарахування штрафних санкції з податку з доходів фізичних осіб у сумі 47,40грн., від 09.12.2005р. №0001101701/0, від 23.01.2006р. №0001101701/1 у частині донарахування штрафних санкції з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин у сумі 1116,88грн. не підлягають задоволенню у звязку з тим, що вони винесені відповідачем з дотриманням діючого законодавства та строків встановлених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність нарахування штрафних санкції у загальній сумі 1164,28грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 04.12.1992р. (із змінами та доповненнями) встановлює, що «посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права».

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Проте, відповідач доказів правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкції у повному обсязі не надав.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме:

- скасувати повністю рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим 21.12.2005р. .№000592301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 697728,16грн. за порушення валютного законодавства; від 23.01.2006р. №000592301/1 про застосування штрафних санкцій в сумі 697728,16грн. за порушення валютного законодавства; від 13.04.2006р. №000592301/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 697792,16грн. за порушення валютного законодавства; від 15.05.2006р. №000592301/3 про застосування штрафних санкцій в сумі 697792,16грн. за порушення валютного законодавства; від 23.01.2006р. №000032200/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 227,97грн., від 13.04.2006р. №000032200/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 227,97грн., від 15.05.2006р. №000032200/3 про застосування штрафних санкцій в сумі 227,97грн.

-скасувати повністю рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 14.12.2005р. №000162333/0 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 1115,00грн., від 18.01.2006р. №000162333/1 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 1115,00грн., від 10.04.2006р. №000162333/2 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 1115,00грн., від 25.05.2006р. №000162333/3 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 1115,00грн.

-скасувати частково у сумі 128,12грн. податкові повідомлення-рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0001101701/0 від 09.12.2005р., №0001101701/1 від 23.01.2006р.

У решті позовних вимог відмовити.

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.02.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 23.02.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати повністю рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим 21.12.2005р. .№000592301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 697728,16грн. за порушення валютного законодавства; від 23.01.2006р. №000592301/1 про застосування штрафних санкцій в сумі 697728,16грн. за порушення валютного законодавства; від 13.04.2006р. №000592301/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 697792,16грн. за порушення валютного законодавства; від 15.05.2006р. №000592301/3 про застосування штрафних санкцій в сумі 697792,16грн. за порушення валютного законодавства; від 23.01.2006р. №000032200/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 227,97грн., від 13.04.2006р. №000032200/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 227,97грн., від 15.05.2006р. №000032200/3 про застосування штрафних санкцій в сумі 227,97грн.

2. Скасувати повністю рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 14.12.2005р. №000162333/0 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 1115,00грн., від 18.01.2006р. №000162333/1 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 1115,00грн., від 10.04.2006р. №000162333/2 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 1115,00грн., від 25.05.2006р. №000162333/3 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 1115,00грн.

3. Скасувати частково у сумі 128,12грн. податкові повідомлення-рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0001101701/0 від 09.12.2005р., №0001101701/1 від 23.01.2006р.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод» 03,40грн. державного мита.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Латинін Ю.А.