Постанова № 9669002, 19.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.01.10Справа №2а-10754/09/6/0170 (15:17)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого суддіЛатиніна Ю.А. , при секретарі Лєбєдєвій О. М., за участю:

представника позивача - Іззетової Февзіє Русланівни, довіреність № 7 від 11.01.10,

представника відповідача - Болібкової Алли Валеріївни, довіреність № 3/10 від 01.12.09, розглянув адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК від 05.06.09 № 0007032301/0 з питань порушення позивачем законодавства України про плату за землю як безпідставне, оскільки воно суперечить діючому законодавству України.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.13, 15, 125, 193 Закону України "Про плату за землю" , згідно яких землекористувачі сплачують земельний податок або орендну плат з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Оскільки, як вважає позивач, договір оренди земельної ділянки площею 1,1411 га між позивачем та Сімферопольською міською радою державну реєстрацію не має, право користування у позивача зазначеної земельної ділянки не виникало, що тягне відсутність зобов'язань зі сплати плати за землю.

Відповідач проти позову заперечує, з посиланням на фактичне користування позивачем вищезгаданої земельної ділянки.

Дослідив матеріали справи, заслухав пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" зареєстроване як юридична особа 13.06.1997 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради за № 1 882 107 0005 002045 (а.с. 37).

Рішенням 33 сесії V скликання Сімферопольської міської ради від 25.12.07 надано позивачу земельну ділянку загальною площею 1,1411 га, у тому числі: земельну ділянку № 1 - площею 0,9370 га та земельну ділянку № 2-площею 0,2041 га пер. Елеваторний, 10-а у довгострокову оренду строком на 10 років до 10.01.2018 р. для обслуговування виробничо - торгівельної бази. На земельну ділянку площею 0,0705 га (прохід - проїзд) оформити сервітут в установленому законом порядку (а. с. 10).

26.11.2008 року між позивачем та Сімферопольською міською радою укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки (а. с. 13-20).

Матеріали справи містять акт приймання-передачі зазначеної земельної ділянки, що підтверджує факт фактичного користування позивачем зазначеною земельною ділянкою.

28.05.09 відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.08, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.08, за результатами якої складений акт № 4699/23-7/24878233.

Зазначеним актом встановлені порушення позивачем ст. 2, 5,16, 15 Закону України "Про оплату за землю", ст. 120 Земельного кодексу, п. 5, 14,15 рішення 33 сесії V скликання Сімферопольської міської ради від 25.12.07, 10.01.08 № 464, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по земельному податку за період з квітня по грудень на загальну суму 9627,29 грн. (а. с. 6-8).

05.06.09 ДПІ у м. Сімферополі АРК прийняло податкове повідомлення - рішення № 0007032301/0 на суму 14 440,94 грн., у тому числі за основним платежем 9 627,29 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій 4 813,65 грн. (а. с. 9).

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України «Про плату за землю»).

Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі” N 161-XIV, 06.10.1998 року оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.2 ст. 4 Закону України “Про оренду землі”).

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Закон України “Про плату за землю” визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до положень абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про плату за землю” оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.

Згідно до ст. 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Статтею 19 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору.

Тобто у даному випадку в силу договірної природи спірних правовідносин, визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою передбачається договором оренди земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, позивач та Сімферопольська міська рада уклали договір, де визначено розміри орендної платити за користування земельною ділянкою з урахуванням індексації орендної плати.

Судом встановлено, що зміни до договору оренди земельної ділянки щодо збільшення розміру орендної плати за землю не вносились, додаткові угоди не укладались та не реєструвались у відповідному порядку.

З аналізу законів України, що встановлюють правила та порядок користування земельними ділянками випливає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження.

Крім того, в силу ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Тобто, з встановлених обставин вбачається, що орендні відносини між радою та відповідачем не виникли і підстави для отримання орендної плати чи стягнення неотриманої орендної плати у ради не повинно було виникнути за Законом.

Проте користування землею є платним і наявність підстав для звільнення від плати за землю відповідач не доводив.

З аналізу положень ст. 2 та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про плату за землю" вбачається, що за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у ст.ст. 125-126 ЗК України, тобто без укладення договору оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році податок на землю.

Позивач не заперечує факт фактичного користування спірної земельною ділянкою протягом спірного періоду.

Згідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Крім того фактичне користування позивачем спірною ділянкою також підтверджується актом приймання-передачі, дослідженим раніш судом. Позивачем не надані суду докази вибуття у нього з фактичного користування спірної земельної ділянки (акт приймання-передачі та інше).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу .

Підпунктом 8 п. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) плату за землю (земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

В свою чергу ч. 1 ст. 2 цього Закону передбачає, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно зі ст. 2 цього закону та ст. 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Таким чином, виходячи з аналізу норм діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позивач повинен сплачувати плату за землю за весь час фактичного землекористування, тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0007032301/0 від 05.06.09 є прийнятим у межах і спосіб, передбачений ст. 19 Конституції України, відповідно до діючого законодавства.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За змістом ст. 94 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати з Державного бюджету України не повертаються.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 21.01.2010

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Латинін Ю.А.