Постанова № 9668975, 13.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.01.10Справа №2а-11603/09/6/0170 (13:11)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Лєбєдєвій О. М., за участю:

представник позивача - Подставнева Олексія Володимировича, довіреність № 10-11-03 від 05.01.10,

представника відповідача - Костіної Оксани Сергіївни, довіреність № 24 від 17.04.09,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське Примор'я"

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим

про визнання протиправними дії та скасування рішення

Суть спору. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до відповідача про визнання противоправними дії та скасування рішення № 0004252303 від 30.07.09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 324 004,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведені перевірки відповідачем не дотримані приписи ч. 4 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу України", оскільки позивач не був за 10 днів повідомлений відповідачем про початок перевірки, акт перевірки підписаний неповноважною особою (касиром), що порушує наказ ДПА України № 327 від 10.08.05. Крім того, позивач вважає, що положення закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки позивач надає санаторно-курортні послуги та не відноситься до торгівельних підприємств та громадського харчування; просить прийняти до уваги тій факт, що грошові кошти, отримані від реалізації господарської діяльності позивача відповідають денному звіту, а відповідач безпідставно прийшов до висновку про невідповідність грошових коштів денному звітові.

У ході судового розгляду позивач позовні вимоги уточнив просив визнати противоправними дії щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що мала місце 21.07.09; скасувати акт перевірки з дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів та ліцензій від 21.07.09 за № 000623; скасування рішення 0004252303 від 30.07.09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 324004,25; стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.01.10 позовні вимоги в частині стягнення суми моральної шкоди у розмірі 10 000 000, 00 грн. залишені без розгляду.

Відповідач проти позову заперечує, вважає оскаржуване рішення правомірним, оскільки, на його думку, порушення позивачем п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" мали місце, що тягне застосування приписів ст. 17 зазначеного Закону, які визначають порядок нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Дослідив матеріали справи, заслухав пояснення сторін, свідків, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримське примор'я" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АРК 11.09.2002 за № 1 145 105 0001 000082 (а.с. 6).

Згідно довідки з ЄДРПОУ АБ № 051472 станом на 05.06.08 основним видом діяльності позивача за КВЕД є діяльність санаторно - курортних закладів (а.с. 7).

Позивач прийнятий на облік ДПІ у м. Феодосія з 05.01.1995 за № 71, що підтверджується довідкою про взяття на облік платників податків від 19.09.02 за № 1284 (а.с. 8).

21.07.09 відповідачем проведена перевірка пансіонату "Кримське примор'є", що належить на праві власності ТОВ "Кримське примор'є" щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складений акт (довідка) (а.с. 34-35).

Актом встановлено порушення позивачем п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг" , а саме надання послуг з проживання, харчування та стоянці автотранспорту в пансіонаті "Кримське примор'є" з 21.07.09 по 25.07.09 на суму 3200,00 без застосування РРО, КУРО, РК, касовий чек не роздрукований, РК не виписана; не забезпечена відповідність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів , зазначених денним звітом РРО, невідповідність склала 61600,82 грн. (виявлена в ході перевірки сума - 84989,07 грн.; сума, зазначена позивачем у денному звіті реєстратора розрахункових операцій - 20188,25 грн.), при цьому інших документів, що підтверджують суму на місці проведення розрахунків на момент проведення перевірки надано не було.

Перевірка проведена у присутності касира ОСОБА_3, яка з актом перевірки ознайомлена, один екземпляр акту перевірки отримала. В зауваженнях до акту перевірки відобразила: "З актом перевірки не згодна. Пояснення будуть представлені у встановлений законом строк".

30.07.09 ДПІ у м. Феодосія прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004252303 на суму 324004,25 грн. (а. с. 36).

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання противоправними дії та скасування рішення № 0004252303 від 30.07.09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 324 004,25 грн., суд зобовязаний встановити чи діяли відповідачі на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби зобов'язані діяти виключно у меж ах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Перевіряючи наявність в діянні позивача порушень податкового законодавства при наданні послуг з проживання, харчування, стоянці автотранспорту в пансіонаті "Кримське примор'є", судом встановлено наступне.

Згідно приписів ст. 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Пунктом 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі не проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операції, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не використовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Отже, Законом передбачено, що РРО не застосовується при наданні будь-яких видів послуг підприємствами всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування.

Поняття терміну "туристичний продукт" визначено в ст. 1 Закону України "Про туризм", згідно якої туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Країна, в якій зареєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що реалізує туристичний продукт, визначається як місце продажу (реалізації) туристичних послуг (ст. 1 Закону України "Про туризм").

Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність є:

туристичні оператори (туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

туристичні агенти (турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність;

інші суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги з тимчасового розміщення.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про туризм" готелі, пансіонати, бази відпочинку, оздоровчі табори віднесені до інших суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з тимчасового розміщення (або проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг.

Як встановлено судом раніш згідно довідки з ЄДРПОУ позивача основним видом діяльності КВЕД ТОВ “Кримське приморє” є діяльність санаторно-курортних закладів, предметом перевірки, що мала місце 21.07.09, були саме послуги з проживання, харчування та стоянки автотранспорту, які надавались пансіонатом "Кримське примор'є", тобто послуги санаторно-курортного характеру. Отже, позивач згідно ст. 5 Закону України "Про турізм" позивач відноситься до інших суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з тимчасового розміщення (або проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг

Оплату за такі послуги позивач вносив до каси підприємства на підставі прибуткових касових ордерів та здавав до установи банку на підставі видаткових касових ордерів (копії названих документів у справі), що підтверджується матеріалами справи, зокрема відповідними касовими ордерами: (а. с. 51-58, а.с. 60-62, 64-70, 73-74, 76-81), вкладним листами касової книги (а.с. 50, 63), , реєстрами прибуткових касових ордерів за путівками від реєстратури за спірний період (а. с. 59, 72, 75), .

Отже, враховуючи положення п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачем під час реалізації туристичних послуг правомірно не застосовано реєстратор розрахункових операцій та розрахункова книжка.

Суд звертає увагу, що правовідносини з надання санаторно-курортних послуг (в силу особливості їх правової природи) регулюються нормами п. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону та не потребують застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжці.

Встановивши, що позивач не є підприємством торгівлі та громадського харчування, надавав туристичні послуги за наявності в нього відповідної ліцензії в межах своєї господарської діяльності шляхом проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, суд зазначає про неправомірність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій згідно п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Отже, суд приходить до висновку, що застосування ДПІ у м. Феодосія АРК штрафних (фінансових) санкцій до позивача на підставі п. 1 ст. 17 та п. 1 ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є безпідставним та тягне противоправність оскаржуваного рішення.

Допитаний судом свідок ОСОБА_4, яка працює касиром позивача пояснила, що 21.07.09 в офіс увійшли троє невідомих чоловіків, один з них попросив оформити путівку за що передав грошові кошти у розмірі 3200,00 грн. Касир при прийомі грошей оформила прибутковий касовий ордер, відривну квитанцію якого надала реєстратору пансіонату для оформлення путівки. Надали інший чоловік, представився працівником податкового органу та розпорядився роздрукувати х-звіт з РРО. Отримавши х-звіт працівники податкового органу направились до приміщення каси, де відчинивши сейф, порахували всі наявні кошти та склали опис грошових купюр, в який зафіксували кошти, зазначені в РРО та кошти, що знаходились у сейфі товариства.

Допитаний судом свідок ОСОБА_5, яка працює головним бухгалтером позивача, пояснила, що кошті у сумі 3200, 00 грн., отримані в ході перевірки 21.07.2009 від податкових інспекторів ДПІ у м. Феодосії були оформлені в касу позивача прибутковими касовими ордерами належним чином, оскільки працівника податкового органу вимагали повернення коштів у сумі 3200, 00 грн., відповідні ордери були анульовані, гроші повернути працівникам відповідача. Також зазначила, що оплату санаторно-курортних послуг позивач через РРО не реєструє, оскільки це не передбачено законодавством.

Допитана у якості свідка ОСОБА_6, яка працює адміністратором у пансіонаті «Кримське Приморє», пояснила, що 21.07.09 ОСОБА_7 оформив путівку на себе і свою жінку, отримав прибутково-касовий ордер на суму 3200,00 грн., після чого здійснив оплату послуг в касі позивача, про що отримав квитанцію. Надала ОСОБА_8 документи на поселення (путівку, талон на харчування та отривний талон).

ОСОБА_7, податковий ревізор-інспектор, допитаний у якості свідка, пояснив, що при оформлені послуг відпочинку у пансіонаті «Кримське Приморє»21.07.09 отримав від працівника позивача гостеву картку, після оформлення суми 3200,00 грн., його направили у касу, де він віддав за путівку гроші, але розрахункові документи він не отримав. Каса підприємства працівниками ДПІ у м. Феодосія АРК перевірялась. Свідок пояснив, що зі слів бухгалтера підприємства гроші виявлені відповідачем при перевірці відносились до фонду оплати праці позивача.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_9 податковий ревізор-інспектор, пояснив, що 21.07.09 працівниками відповідача з його участю була проведена контрольно-ревізійна операція щодо позивача. Фіскальний чек позивачем не був виданий, при цьому касовий апарат був у наявності. Працівника відповідача пройшли до каси пансіонату та здійснили перевірку у тому числі стол, сейф, касовий апарат. Всі грошові кошти були включені до опису. Потім були виявлені кошти, що знаходились в столі, вони також були включені до опису. За наслідком вищезазначеної операції працівниками податкового органу був складений акт, що був підписаний кожною стороною. При цьому свідок зазначив, що чек на суму 3200,00 позивачем не видавався, обґрунтування надходження коштів на момент перевірки не було.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_10, податковий ревізор-інспектор, пояснив, що при проведені перевірки пансіонату 21.07.09 позивачем видавався тільки квиток на проживання, по х-звіту було 20000,00 грн., а фактично було при перевірки виявлено 84000,00 грн. При перевірки були досліджені приміщення з касовим апаратом, книга обліку розрахункових операцій, сума операції у розмірі 3200,00 не була врахована в книзі; касовий документ не був виданий.

Суд не може погодитися з поясненнями свідків ДПІ у м. Феодосії АРК, вважає їх надуманими, оскільки останні спростовуються матеріалами справи та дослідженими обставинами: поясненнями позивача та наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами № R09/00281 від 21.07.09 на суму 1600,00 грн., прийняту від ОСОБА_7 (а.с. 11); №R09/00282 від 21.07.09 на суму 1600,00 грн., прийняту від ОСОБА_11 (а.с. 112); путівками № 09/01609, № 09/01608, талонами на проживання та харчування № 09/01609, № 09/01608 (а.с. 113-114), інформаційний лист реєстратури позивача з зазначенням номеру кімнати отриманий працівником відповідача при проведені перевірки (а. с. 96); відомістю на отримання грошових коштів по пансіонату "Кримське Примор'є" на 21.05.09 (а. с. 55); квитанцією № ав/7530/ав від 21.07.09 про внесення готівки на 82 тисячі 500 грн (а.с. 62); посадовою інструкцією касира (а.с. 119-120); посадовою інструкцією а. с. 121-122), посадовою інструкцією старшого адміністратора (а. с. 123-126).

Суд критично відносить до посилання відповідача на незабезпечення позивачем невідповідності наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, зазначених у денному звіті 21.07.09 на суму 23 728,25 грн, оскільки відповідачем при проведені перевірки 21.07.09 не прийняті до уваги наступні факти:

- правовідносини з надання позивачем санаторно-курортних послуг (в силу особливості їх правової природи) згідно п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ним не регулюються та не потребують застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжці, отже відповідно суми, отримані позивачем за прибутково-касовими ордерами за надання санаторно-курортні послуги не повинні реєструватись позивачем через РРО;

- згідно ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Сейф позивача, де зберігались кошти від попередніх операцій з санаторно-курортних послуг не може ототожнюватися з поняттям "місце проведення розрахунків", оскільки сейф - це місце зберігання грошових коштів, матеріальних цінностей та інше. Об'єднання сум грошових коштів, що знаходяться у сейфі та у місці проведення розрахунків є порушенням ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

-21.07.09 за видатковим касовим № 284 позивач видав 9000,00 грн. ОСОБА_12 за сільгоспзакупки по № 21 від 20.07.09 (а. с. 60) та 21.07.09 була позивачем здана виручка за 20.07.09 на суму 82500,00 грн. в обслуговуючий банк, що підтверджується квитанцією № ав/7530/ав (а.с 62) та вкладним листом касової книги (а.с. 50). Зазначені кошти не знаходились за місцем проведення розрахунків та помилково були інвентаризовані відповідачем як такі, що є не оприбуткованою 21.07.09 виручкою.

Отже, суд з досліджуваних обставин справи, суд не погоджується з доводами відповідача щодо незабезпечення позивачем відповідності грошових коштів отриманих від надання послуг та їх оприбуткуванням за результатами перевірки, що мала місце 21.07.09 необґрунтовані.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положеннями Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

При цьому у статті 1 Закону дано визначення терміну "державний нагляд (контроль)" як діяльності уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:

пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Крім того, як зазначено в частині першій ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції пункту 17 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") було визначено, що дія цього Закону не поширюється, зокрема, на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було визнано неконституційними, зокрема, положення пунктів 10 - 18 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Отже, з моменту набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 в Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відсутні положення, які прямо виключають поширення дії зазначеного Закону на відносини, що виникають під час здійснення контролю з боку податкових органів.

Статтею 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Згідно п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють у межах свої повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги.

Тобто в даному випадку мова йде само про контроль за законністю проведення розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги, тобто вказані перевірки не є перевірками додержання податкового законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику для життєдіяльності всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 №25 затверджені критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності в туристичній сфері та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). З урахуванням вказаних критеріїв до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться юридичні особи, створені згідно із законодавством, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність з надання характерних та супутніх туристичних послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність. До суб'єктів господарювання з середнім ступенем ризику відносяться юридичні особи, створені згідно із законодавством, а також фізичні особи - підприємці, які провадять посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів, що провадять та/або забезпечують туристичну діяльність, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх туристичних послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність. До суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику відносяться інші суб'єкти, що провадять та/або забезпечують туристичну діяльність відповідно до Закону України "Про туризм".

Оскільки готелі, пансіонати, бази відпочинку, оздоровчі табори не забезпечують попередню розробку і комплексне надання туристичних послуг (туроператорська діяльність) та не здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та інших суб'єктів туристичної діяльності (турагентська діяльність) - їх діяльність ліцензуванню не підлягає та вони повинні бути віднесені до суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику.

Відповідно до вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 №25 заходи державного нагляду (контролю) у туристичній сфері проводяться з такою періодичністю: з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п'ять років.

Разом з тим, 21 травня 2009 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №502 (надрукована у газеті “Урядовий кур'єр”, 2009, 05, 29.05.2009 N 94) “Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року”. Відповідно до вказаної постанови органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 р. тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вже було вказано вище, готель, що належить позивачеві відноситься до субєкта господарювання з незначним ступенем ризику.

Таким чином, суд надходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення планової перевірки, що не відноситься до перевірки додержання податкового законодавства, субєкта господарювання з незначним ступенем ризику, у період дії мораторію, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 №502. Тобто відповідачем порушений принцип щодо прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 N2 встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із критеріїв, встановлений ч.3 ст.2 КАС України для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що здійснюючи перевірку ТОВ "Кримське Примор'я" відповідач не діяв у спосіб, визначений ст. 19 Конституції України відповідно до діючого до спірних відносин законодавства. За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 18.01.09

Керуючись ст.ст.160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати противоправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Феодосії АРК щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське Примор'я" з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, що мала місце 21.07.09.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії АРК від 30.07.09 №0004252303 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське Примор'я" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 324 004,25 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське Примор'я" (код з ЄДРПОУ 02651049) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Латинін Ю.А.