Рішення № 96677543, 30.04.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4516/20

Провадження №2-о/367/49/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

Головуючої судді Саранюк Л.П.

при секретарі Герус Н.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Адміністрація Державної прикордонної служби про встановлення факту,-

в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду з даною заявою; заінтересована особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про встановлення юридичного факту, мотивуючи свої вимоги тим, що він проходить військову службу в Адміністрації Державної Прикордонної служби України (далі – Відповідач).

26 грудня 2019 року він звернувся до Комісії Адміністрації Державної Прикордонної служби України з вирішення питань щодо включення до особових справ військовослужбовців інших осіб як членів їхніх сімей (далі – Відповідач) з рапортом про включення до його особової справи, як члена сім`ї, пасинка (сина дружини) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розглянувши надані документи 25 лютого 2020 року Відповідач прийняв рішення, яке оформив протоколом № 1, відмовити у задоволенні клопотання про включення до його особової справи, як члена сім`ї, пасинка (сина дружини) ОСОБА_2 з причин не визнання його членом сім ’ї.

Вказує, що його пасинок, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 липня 2018 року по справі № 129/1305/18 був розірваний.

23 серпня 2018 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження. З цього часу вони з пасинком почали проживати разом.

Оскільки батько пасинка добровільно не виконував свого законного обов`язку надавати щомісячне утримання неповнолітньому сину, що підтверджується рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 липня 2018 року, то всі витрати на пасинка вони несли і продовжують нести разом із дружиною.

Його дружина ОСОБА_5 перебуває з 11 листопада 2019 року в соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-ри річного віку. Тобто по суті, всі витрати їхньої сім`ї в межах його грошового утримання.

З 13 грудня 2019 року по теперішній час вони разом із його дружиною, пасинком та дочкою зареєструвались за адресою: АДРЕСА_1 . До цього проживали в м. Одесі, де він проходив службу. Разом із його дружиною вони проживають майже два роки. Про те, що його пасинок проживає разом із ним свідчить і довідка № 676 від 17.12.2019р., видана Ірпінською спеціалізованою загальноосвітньою школою № 12, так як дитина навчається у 1-Б красі вказаної школи.

Відповідно до рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 липня 2018 року по справі № 129/1305/18, визначено, що його малолітній пасинок ОСОБА_6 проживатиме з матір`ю.

ОСОБА_6 , є членом його сім`ї, однак Відповідач заперечує цей факт.

Невизнання факту, що пасинок, ОСОБА_6 , є членом сім`ї заявника, по суті позбавляє його права на сім`ю, так к сім`я, в якій він народжений на даний момент не існує, його очевидне членство в нашій із його матір`ю сім`ї заперечується Відповідачем.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд встановити факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є членом сім`ї ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

В судовому засідання заявник заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

В судове засідання заінтересована особа свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання від заінтересованої особи про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухавши обґрунтування заявника, дослідивши письмові докази по справі, вважає заяву такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник працює в Адміністрації Державної Прикордонної служби України.

26 грудня 2019 року заявник звернувся до Комісії Адміністрації Державної Прикордонної служби України з вирішення питань щодо включення до особових справ військовослужбовців інших осіб як членів їхніх сімей з рапортом про включення до його особової справи, як члена сім`ї, пасинка (сина дружини) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розглянувши надані документи 25 лютого 2020 року Відповідач прийняв рішення, яке оформив протоколом № 1, відмовити у задоволенні клопотання про включення до його особової справи, як члена сім`ї, пасинка (сина дружини) ОСОБА_2 з причин не визнання його членом сім ’ї.

ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 липня 2018 року по справі № 129/1305/18 був розірваний. Також вказаним рішенням з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1 000,00 грн. щомісячно до досягнення повноліття.

23 серпня 2018 року заявник уклав шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» , в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Однак, у порушення вищевикладеного та п.1 ч.1 ст. 318 ЦПК України заявник у поданій заяві не вказує з якою метою він просить суд встановити даний факт, які юридичні наслідки для заявника породжує встановлення цього факту.

Мотиви заявника у поданій заяві зводяться до незгоди з рішенням Адміністрації Державної Прикордонної служби України викладеним у формі протоколу № 1 засідання комісії Адміністрації Державної Прикордонної служби України з вирішення питань щодо включення до особових справ військовослужбовців інших осіб як членів їхніх сімей, а отже між сторонами наявний спір про право.

При цьому, оскарження протоколу № 1 засідання комісії Адміністрації Державної Прикордонної служби України з вирішення питань щодо включення до особових справ військовослужбовців інших осіб як членів їхніх сімей здійснюється в позовному порядку шляхом звернення до суду з позовною заявою про скасування рішення комісії та визнання членом сім`ї військовослужбовця. Тобто законом передбачений інший порядок визнання особи членом сім`ї військовослужбовця.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

На підставі вищевикладеного, грунтуючись на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 34, 64 ЖК України, рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 (справа №1-8/99) суд, -

в и р і ш и в:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , - відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлено на протязі 10 днів, а саме 08.05.2021 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Л.П. Саранюк