Рішення № 96676846, 22.04.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4157/20

Провадження № 2/202/351/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 квітня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді: Бєсєди Г.В.

за участю секретаря: Голобородько О.М.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та Дніпровська міська рада: Булаха М.О.

розглянувши у судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада про визнання відмови у праві на приватизацію житла протиправною, визнання права на приватизацію, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовними вимогами до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада та просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 у період з 31.12.1994 року по теперішній час; визнати відмову у праві на приватизацію житла , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , винесену Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/9-1457 від 27.03.2018 року, протиправною; визнати право на приватизацію квартири з жилою площею 30,4 кв.м., загальною площею 45,7 кв.м, яке складається з двох кімнат, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2018 року та вжити заходів щодо надання дозволу ОСОБА_1 на приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_2 за відсутності довідок про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та невикористаного права на приватизацію за період з 31.12.1994 року по 29.07.1996 року та з 10.04.1999 pоку по 18.11.1999 року.

В обґрунтування позовної заяви, яка в подальшому була уточнена, позивач зазначає, що 16 лютого 2018 року ОСОБА_1 було видано ордер на право зайняття житлового приміщення з жилою площею 30,4 кв.м., загальною площею 45,7 кв.м, яке складається з двох кімнат, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі вона зареєстрована та проживає з 21.10.1994 року, разом зі своїм сином ОСОБА_3 , що підтверджується актом проживання. Квартира до 2017 року належала до службових приміщень, проте 19.12.2017 року Дніпровською міською радою було винесено рішення № 1005, яким було виключено двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 жилою площею 30,4 кв.м., загальною площею 45,7 кв.м. з числа службових приміщень та прийнято рішення видати ОСОБА_1 ордер на зазначену квартиру. У березні 2018 року вона подала заяву до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про передачу у приватну власність квартири, яку вона займає разом зі своїм сином ОСОБА_3 на умовах найму. Проте, листом директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/9-1457 від 27.03.2018 року їй було повідомлено про неможливість розгляду такої заяви з причин відсутності відомостей про реєстрацію місця проживання її та сина в період з 31.12.1994 року по 29.07.1996 рік та з 10.04.1999 року до 18.11.1999 рік та невикористаного права на приватизацію.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали позовну заяву та просили її задовольнити, зазначивши, що ОСОБА_1 та її син дійсно з 31.12.1994 року по теперішній час проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач ОСОБА_1 просить визнати право на приватизацію квартири одноособово, що є порушенням законних прав та інтересів її сина ОСОБА_3 . Наголошували, що ОСОБА_1 було відмовлено у наданні адміністративної послуги через те, що надані документи не оформлені належним чином, а саме у позивача та її сина відсутні відомості про реєстрацію місця проживання та невикористання ними права на приватизацію з 31.12.1994 року по 29.07.1996 року та з 10.04.1996 року по 18.11.1999 року.

ОСОБА_1 надала відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначила, що звернулася до суду з метою захисту своїх порушених прав та прав сина, а тому визнання правова приватизації на квартиру за нею не порушить права члена сім`ї наймача. Звертала увагу суду, що вона зі своєю сім`єю у зазначеному житлову приміщенні приживає більше десяти років та має право на безоплатну приватизацію житла.

ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив обставини викладені в позовній заяві, зазначив, що з 31.12.1994 року по теперішній час проживає разом із матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що вона разом із сином - ОСОБА_3 з 31.12.1994 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заслухавши позивача, її представника, представника відповідача, третю особу, допитавши свідка та дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

16 лютого 2018 року ОСОБА_1 було видано ордер на право зайняття житлового приміщення з жилою площею 30,4 кв.м., загальною площею 45,7 кв.м, яке складається з двох кімнат, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

У зазначеній квартирі ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом зі своїм сином ОСОБА_3 з 21.10.1994 року по теперішній час, в тому числі у період з 31.12.1994 року по 29.07.1996 рік та з 10.04.1999 року по 18.11.1999 рік, за адресою: адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про проживання від 21.08.2020 року, який складено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 21.10.1994 року по теперішній час за адресою: адресою: АДРЕСА_1 , підтверджено показами допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_1 .

При цьому, суд визнає достовірність цих показів з урахуванням того, що вони відповідають і не суперечать іншим доказам, дослідженим і перевіреним судом.

Таким чином, суд вважає доведеним факт проживання факт постійного проживання ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 31.12.1994 року по 22.04.2021 року.

Враховуючи, що встановлення вищезазначених юридичних фактів, які відповідають вимогам закону, інтересам заявника та повністю доведені дослідженими доказами, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовної заяви ОСОБА_1 в частині встановлення факту постійного проживання.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог ст.345 ЦК Українифізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.ч.1,3,10ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.1ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів. Відповідно до п.п.4, 5ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.

Перелік документів, які передбачають подання до органів приватизації передбачено Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитку у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (далі - Положення).

Згідно із пп. 17-19 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Громадянин подає до органів приватизації такі документи, зокрема, довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі.

Довідка про реєстрацію місця проживання видається органом реєстрації відповідно до вимог Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (із змінами).

07.03.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою про передачу в приватну власність відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 27.03.2018 року за № 3/9-1457 Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради позивачу було повідомлено, що в поданих нею документах відсутні відомості про реєстрацію та невикористання права на приватизацію ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 31.12.1994 року по 29.07.1996 року та з 10.04.1999 року до 18.11.1999 року. Довідка з департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 28.02.2018 року, має невідповідність у даті реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за зазначеними у довідці адресами. Підставою у відмові надання адміністративної послуги є те, що надані документи не оформлені належним чином.

За змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради не оспорюється право позивача щодо наявності у неї та її сина ОСОБА_7 права на приватизацію квартири. Фактично підставою ненадання адміністративної послуги є неналежно оформленні документи та відсутність відомостей про реєстрацію позивача та її сина.

Отже, суд вважає, що підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання відмови у праві на приватизацію житла протиправною, визнання права на приватизацію, зобов`язання вчинити певні дії відсутні, а зазначені вимоги передчасні.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада про визнання відмови у праві на приватизацію житла протиправною, визнання права на приватизацію, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 31.12.1994 року по 22.04.2021 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 30.04.2021 року.

Суддя: Г.В. Бєсєда