Рішення № 96676834, 26.04.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5492/20

Провадження № 2/202/497/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 квітня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

головуючої судді: Бєсєди Г.В.

за участю секретаря: Голобородько О.М.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Чікішевої Н.Ю.

третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський», треті особі: ОСОБА_3 , ПАТ СК «Саламандра» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський», треті особі: ОСОБА_3 , ПАТ СК «Саламандра» матеріальної шкоди у сумі 14 256, 50 грн. та моральної шкоди у сумі 30 000 грн. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 30 квітня 2020 року об 11 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем «Хюндай», д/н НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 рухався в районі буд. № 2 по пр. Героїв в м. Дніпрі, де відволікся від керування та не встежив за зміною дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль «КІА», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , яка зупинилася попереду. Своїми діями ОСОБА_3 спричинив матеріальний збиток та механічні пошкодженні зазначеним транспортним засобам. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2020 року ОСОБА_3 було визнано визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до рахунку-фактури № ЗФ-00443м від 04.06.2020 року та акту № ЗФ-1516 здачі - прийняття послуг від 24.06.2020 року, вартість здійснення ремонтних робіт складає 62 935 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Хюндай» д/н НОМЕР_1 застрахована в ПАТ «СК «Саламандра». Зазначає, що страховою компанією було здійснено відшкодування частини суми у розмірі 48 678, 50 грн. Різниця між страховою виплатою та витратами на ремонт автомобіля складає 14 256,50 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім цього зазначає, що ДТП завдало йому тяжкі душевні страждання, пов`язані зі страхом за своє життя, витрачанням часу на збирання документів та на звернення за юридичною допомогою, до страхової компанії, що позначилось на душевному стані, робочому часі та призвело до погіршення відносин в сім`ї.

Окрім того, для того, щоб доплатити за ремонт автомобіля, він звернутися за правовою допомогою та оплатити судові збори він вимушений був позичити грошові кошти. Зазначене також вплинуло на його душевний стан, а витрати на сімейний бюджет.

Представник приватного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський»надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначала, що позивач не надав суду належних, допустимих і достатніх доказів, якими обґрунтував фактичний розмір заподіяної шкоди його майну. В матеріалах справи відсутні докази в яких описані пошкодження автомобіля професійним експертом або висновок авто товарознавчого дослідження, який містить детальний розрахунок збитку, ремонтну калькуляцію на суму 62 935 грн. Також звертали увагу суду, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, розмір її не обґрунтовано та не доведено.

ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Представник приватного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» в судове засідання з`явився, заперечував щодо задоволення позовних вимог та зазначала, що позивач повинен був звертатися до суду із позовом до страхової компанії, оскільки ліміт страхового відшкодування за полісом № АО/4367681 складає 100 000 грн.

Представник приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

ОСОБА_3 позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що розмір матеріальної шкоди не підтверджений належними доказами та у разі наявності підстав для відшкодування матеріальної шкоди позивач повинен був звертатися до суду із позовом до страхової компанії, оскільки ліміт страхового відшкодування за полісом № АО/4367681 складає 100 000 грн.

Представник ПАТ СК «Саламандра» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмові пояснення суду не надавав.

Суд, заслухавши позивача та представника позивача, представника відповідача, третю особу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 квітня 2020 року об 11 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем «Хюндай», д/н НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 рухався в районі буд. № 2 по пр. Героїв в м. Дніпрі, де відволікся від керування та не встежив за зміною дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль «КІА», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , яка зупинилася попереду.

Своїми діями ОСОБА_3 спричинив матеріальний збиток та механічні пошкодженні зазначеним транспортним засобам.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2020 року ОСОБА_3 було визнано визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до рахунку-фактури № ЗФ-00443м від 04.06.2020 року та акту № ЗФ-1516 здачі - прийняття послуг від 24.06.2020 року, вартість здійснення ремонтних робіт складає 62 935 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля була застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АО/3136668 в приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія». Страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 100 000 грн. та передбачена франшиза в розмірі 1 000 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з приватного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» і виконував роботу водія.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля «Хюндай» д/н НОМЕР_1 застрахована в ПАТ «СК «Саламандра» відповідно до полісу № АО/4367681. Страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 100 000 грн.

Згідно страхового акту № 0026613.04.20/1 від 17.06.2020 року складеного представником ПАТ «СК «Саламандра» сума страхового відшкодування була визначена у розмірі 48 678, 50 грн.

ПАТ «СК «Саламандра» за полісом № АО/4367681, у межах ліміту відповідальності страховика, зазначеної у страховому полісі, здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 48 678, 50, що підтверджується платіжним дорученням № 6281 від 28.07.2020 року.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), який зводиться до наступного.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У зазначеному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «Хюндай» д/н НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «СК «Саламандра» з лімітом відповідальності у розмірі 100 000 грн., а оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду проводилось з участю уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції, а також з притягненням винної особи до адміністративної відповідальності (справа № 201/4830/20), майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у частині, яка не підлягає покриттю страховиком (втрата товарної вартості, страховий ліміт тощо). Вимог до ПАТ «СК «Саламандра» позивач не заявляв.

Враховуючи вищезазначене, ліміт відповідальності страховика, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з приватного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» матеріальної шкоди у сумі 14 256, 50 грн.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (стаття 1167 ЦК України).

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Встановивши, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «Комбінат «Придніпровський», моральна шкода відповідно до ст. 1172 ЦК України покладається на приватне акціонерне товариство «Комбінат «Придніпровський».

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Належних та допустимих доказів того, що внаслідок саме дорожньо-транспортної пригоди у позивача відбулось погіршення зору, матеріали справи не містять. В наданих оглядах лікаря-офтальмолога від 22.04.2020 року, 24.04.2020 року, 30.04.2020 року зазначено, що порушення зору позивача спричинено в наслідок травми, яка сталась 22.04.2020 року, а не в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.04.2020 року.

Суд враховує незначні вимушені зміни у життєвих стосунках пов`язаних з ремонтом автомобіля, який після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.04.2021 року, було вже відремонтовано 24.06.2020 року, що підтверджується актом здачі-прийняття послуг.

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача, відбулись у житті позивача незначні вимушені зміни у життєвих стосунках, враховує зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, глибину душевних страждань та вважає, що відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 2 000 грн. Вказана сума відповідає вимогам розумності і справедливості, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський», треті особі: ОСОБА_3 , ПАТ СК «Саламандра» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» (м. Дніпро, вул. Журналістів, 15, код ЄДРПОУ 01528186)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) моральну шкоду у сумі 2 000 (двох тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 30.04.2021 року.

Суддя: Г.В. Бєсєда