Рішення № 96676801, 29.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/12068/20

Провадження № 2/201/1111/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого — судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (треті особи - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до АТ КБ “ПриватБанк” (треті особи - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. №4-9).

Одночасно із позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача — адвоката Іванчука В.Я. (діє на підставі ордера серія АЕ №1048126 від 17.12.2020р.) про витребування доказів, в якому представник позивача просив витребувати у приватного нотаріуса ДМНО Бондар І.М. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, сформованої за заявою АТ КБ “ПриватБанк” про вчинення виконавчого напису від 28.08.2020р. № 834 (а.с. №29-30).

Також, до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій представник просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого 28.08.2020р. вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондар І.М. реєстровий номер №834 (а.с. №31-33).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 22.12.2020р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №38).

Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського МНО Бондар І.М. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, сформованої за заявою АТ КБ “ПриватБанк” про вчинення виконавчого напису від 28.08.2020р. № 834.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 22.12.2020р. задоволено заяву представника позивачки про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондар І.М. від 28.08.2020р. №834 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру третьої черги житлового комплексу “Амфітеатр” містобудівного ансамблю “Крутогірний” заг.площею 204,9кв.м., що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. №39).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяви посилався на те, 17.07.2007р. між ЗАТ КБ “ПриватБанк” (правонаступником якого є АТ КБ “ПриватБанк”) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNHLGB00000749, відповідно до умов банк надав позивачці кредит в іноземній валюті у розмірі 603 000 дол.США з кінцевим терміном повернення до 17.07.2037р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,80% річних. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та позивачкою було укладено договір іпотеки №DNHLGB00000749, предметом іпотеки за яким (з урахуванням внесених змін) виступала квартира АДРЕСА_2 . 10.12.2020р. на адресу позивачки надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження №63577439 від 11.11.2020р., відповідно до якої, на виконанні державної виконавчої служби знаходиться виконавчий напис №834, який вчинено 28.08.2020р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондар І.М., яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки та за рахунок коштів, отриманих від реалізації запропоновано задовольнити вимоги банку в загальному розмірі 1 537 994,32 дол.США (що за курсом НБУ на 04.03.2020р. становить 38 355 425,15 грн.), а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису в розмірі 3 500 грн. Позивачка вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки з дня виникнення права вимоги стягувача до позичальника минуло більше трьох років, розмір заборгованості за кредитним договором не є безспірним, подані для вчинення виконавчого напису документи не підтверджують безспірність заборгованості позичальника перед банком. Відсутність у банку права на стягнення заборгованості за кредитним договором в будь-якому розмірі встановлена рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2020р. у справі №201/15310/16-ц за позовом банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, яке набуло законної сили 09.12.2020р. (рішення залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.12.2020р. провадження № 22-ц/803/9721/20). Даним рішенням встановлено, що 01.07.2010р. банком, відповідно до умов кредитного договору було розірвано договір в односторонньому порядку та висунуто вимогу про дострокове погашення в повному обсязі всієї суми заборгованості. Починаючи з цього моменту між банком та позичальником перестали діяти кредитні правовідносини в рамках кредитного договору, натомість, почали діяти боргові правовідносини, відповідно до яких банк мав право на повернення заявленої суми боргу з урахуванням 3% річних за користування чужими грошовими коштами, встановлених ст.625 ЦК України. Отже факт розірвання кредитного договору є безспірним, у зв`язку з чим, починаючи з 01.07.2010р. банк не мав права нараховувати платежі передбачені кредитним договором. Проте, з розрахунку наданого стягувачем приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису вбачається, що заборгованість за кредитним договором продовжує нараховуватись банком до теперішнього часу, у зв`язку з чим її розмір є недостовірним та спірним, а з дня виникнення у стягувача права вимоги до позивача минуло більше трьох років. З урахуванням викладеного, представник позивача просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 28.08.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондар І.М. зареєстрований в реєстрі за №834, а також вирішити питання про стягнення з відповідача понесених позивачкою судових витрат.

28.01.2021р. від представника відповідача АТ КБ “ПриватБанк”— Крилової О.Л. (діє на підставі довіреності від 30.04.2020р. - а.с.№102) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та посилався на те, що у позовній заяві ОСОБА_1 визнає факти укладення з АТ КБ “ПриватБанк” кредитного договору, договору іпотеки, отримання кредитних коштів та часткове виконання зобов`язань за ним, а також не заперечує обставини наявності заборгованості за кредитним договором. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку банку не повернуті, вимоги ч.2 ст.530 ЦК України та враховуючи, що факт отримання кредиту та розмір заборгованості позивачкою не спростовано належними та допустимими доказами, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Позивачкою не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису, факти які підтверджують відсутності боргу, або невідповідність суми боргу, яка вказана в написі. Банком для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи визначені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999р., в редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису, та які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником та розмір заборгованості. В свою чергу, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Строки передбачені ст.88 Закону України “Про нотаріат” за своєю природою не є позовною давність для вчинення виконавчого напису, що є позасудовим способом захисту цивільних прав, оскільки позовна давність застосується лише до вимог заявлених в судовому порядку. Укладений з позивачкою кредитний договір не був припинений, у пункті 7.1 договору зазначено, що він є дійсним до повного виконання сторонами зобов`язань так само як і договір іпотеки, який за приписами пункту 29 діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором, крім цього, строк надання кредиту встановлено в кредитному договорі по 17.07.2037р. Зобов`язання іпотекодавцем та позичальником ОСОБА_1 на сьогоднішній день не виконано, більш того, особа зловживає своїм правом на звернення до суду за для ухилення від виконання договірних обов`язків. У разі визначення строку дії договору, виконавчий напис може бути вчинений протягом строків, зазначених у підпунктах 3.1, 3.3 та 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбаченого КМУ з моменту закінчення строку дії договору, в даному випадку договір не виконано, отже він не припинив своєї дії. Крім цього, ухвалене судове рішення у справі №201/15310/16-ц у жодному разі не підтверджує факт виконання зобов`язання іпотекодавцем та позичальником ОСОБА_1 перед банком, а навпаки, підтверджує наявне у стягувача АТ КБ “ПриватБанк” право на стягнення боргу з іпотекодавця та позичальника ОСОБА_1 , яке згідно Закону України “Про нотаріат” нотаріус й мав би перевірити. Наявність зазначеної справи, не підтверджує наявність спірності у заборгованості. ОСОБА_1 продовжує користуватись нерухомістю, яка є предметом іпотеки, тобто своїх боргових зобов`язань перед банком не виконала, та досі має заборгованість за кредитним договором, жодного доказу визнання договорів недійсними матеріали позовної заяви та цивільної справи №201/12068/20 в цілому не містять. Отже, відповідач вважає, що виконавчий напис є цілком правомірним, доводи позивачки є нікчемними, нотаріус діяв у рамках чинного законодавства, а тому виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства (а.с.№84-91).

Треті особи - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний нотаріус Дніпровського МНО Бондар І.М. не скористалися правом на надання суду пояснень щодо предмету позову та доказів на їх обґрунтування.

12.01.2021р. на виконання ухвали суду від 22.12.2020р. від приватного нотаріуса Дніпровського МНО Бондар І.М. до суду надійшли засвідчені копії виконавчого напису та документів, на підставі яких 28.08.2020р. було вчинено виконавчий напис №834 (а.с. №52-82).

Суд, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін, оцінивши докази у справі у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України та законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

17.07.2007р. між ЗАТ КБ “ПриватБанк” (правонаступником якого є АТ КБ “Приватбанк”) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNHLGB00000749, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 603 000 дол.США у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на купівлю нерухомості з кінцевим терміном повернення до 17.07.2037р. та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,08% річних (а.с. №66-67).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №DNHLGB00000749 від 17.07.2007р. сторони уклали договір іпотеки №DNHLGB00000749 від 17.07.2007р., згідно з яким ОСОБА_1 надала в іпотеку майнові права на отримання у власність згідно договору №15-ИП про спільну діяльність у будівництві укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ “Перспектива Інвестмент” нерухомого майно будівництво якого незавершене, а саме: квартири будівельний номер АДРЕСА_3 (а.с. № 63-64).

14.04.2009р. між сторонами був укладений Додатковий договір №1 до договору іпотеки №DNHLGB00000749 від 17.07.2007р., яким пункти 38.3 та 38.4 договору іпотеки №DNHLGB00000749 були викладені в наступній редакції: пункт 38.3 “В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно: квартиру, третьої черги житлового комплексу “Амфітеатр” містобудівного ансамблю “Крутогірній” за №15, житловою площею 203,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ”. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 08.01.2009р. виконкомом Дніпропетровської міської ради, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.01.2009р. (а.с. №65).

14.04.2009р. між банком та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір №1 до кредитного договору №DNHLGB00000749 від 17.07.2007р., яким сторони погодили внести зміни до п.7.3 договору та викласти його в наступній редакції: “п.7.3. Забезпеченням виконанням позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 ; паркувальне місце поз.№ НОМЕР_2 , загальною площею 28,4 кв.м., яке розташовано в житловому комплексі "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний" за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. №68).

Вказані обставини підтверджуються копіями договорів, які знаходяться в нотаріальній справі, визнаються сторонами та встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2020р. у цивільній справі №201/15310/16-ц, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.12.2020р. Відомості перевірено судом у Єдиному державному реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93647431.

28.08.2020р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі №834, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, третьої черги житлового комплексу “Амфітеатр” містобудівного ансамблю “Крутогірній”, загальною площею 204,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ “ПриватБанк” у загальному розмірі 1 537 994,32 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом — 577 172,91 дол.США, заборгованість по відсоткам — 347 879,73 дол. США, комісія — 53 120,60 дол. США, пеня — 559 821,08 дол. США. Також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису в розмірі 3 500 грн, загальна сума, що підлягає стягненню складає — 38 358 925,15 грн. У виконавчому написі вказано, що стягнення здійснюється за період з 17.07.2007р. по 04.03.2020р. (а.с. №53).

Для вчинення виконавчого напису банком були надані наступні документи: заява представника банка про вчинення виконавчого напису, розрахунок заборгованості за кредитним договором №DNHLGB00000749 від 17.07.2007р. станом на 04.03.2020р. найменований стягувачем, як виписка з рахунків боржника, із зазначенням суми заборгованості з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, копії кредитного договору та договору іпотеки, додаткових договорів, вимога про погашення заборгованості, докази направлення вимоги (а.с. №54-73).

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Загребельської Д.С. на підставі виконавчого напису №834 від 28.08.2020р., вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондар І.М., відкрито виконавче провадження згідно з постановою ВП № 63577439 від 11.11.2020р. (а.с. № 11-12).

Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України “Про нотаріат” (в редакції від 08.08.2020р.) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.88 Закону України “Про нотаріат” (в редакції від 08.08.2020р.) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012р. За № 282/20595 (в редакції 10.02.2020р.) передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. Глави 16 “Вчинення виконавчих написів” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 (в редакції від 01.11.2017р.) Для одержання виконавчого напису на іпотечних договорах, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України “Про нотаріат” та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України “Про нотаріат”). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

З наданих приватному нотаріусу документів вбачається, що стягувачем не було надано засвідчену виписку з особового рахунку боржника, як того вимагає Перелік, хоча і є посилання на нього у додатках до заяви про вчинення виконавчого напису нотаріуса. Проте фактично нотаріусу разом із заявою банком надано лише розрахунок заборгованості (а.с. №72-73). При цьому сам по собі розрахунок заборгованості не є первинним документом у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а тому не дозволяє перевірити правильність такого розрахунку, розмір заборгованості та її безспірність, на що нотаріус, вчиняючи оспорюваний напис, уваги не звернув.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2020р. № №201/15310/16-ц, яким відмовлено у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за вищевказаними договорами з підстави пропуску позовної давності, встановлено, що оскільки кредитний договір №DNHLGB00000749 між сторонами укладено в 2007 році, умови пункту 2.3.3 які визначають право банку розірвати договір в односторонньому порядку недійсними не визнані, зміни до умов п.п. 2.3.1 та 2.3.3 договору сторонами не вносилися, вимоги викладені в листі №Г25.0.0.0./272 від 22.06.2010р. про одностороннє розірвання договору з 01.07.2010р. банком відкликані не були, та в подальшому банком вчинені дії щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки задля задоволення розміру грошових вимог станом на 01.07.2010р. (включаючи повністю суму боргу за тілом кредиту), суд дійшов висновку, що вчинені кредитором дії засвідчують про розірвання банком кредитного договору в односторонньому порядку з 01.07.2010р. Після настання строку повернення кредиту у зв`язку з розірванням договору з 01.07.2010р. АТ КБ “ПриватБанк” (ЗАТ КБ “ПриватБанк”), як кредитор, втратив право здійснювати нарахування процентів за користування кредитом та неустойки за ставкою визначеною в кредитному договорі №DNHLGB00000749 від 17.07.2007р. та права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов`язання (а.с. №19-23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018р. у справі № 548/981/15-ц (провадження № 14-182цс18) зазначила, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Отже, розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факт укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п. 23 договору іпотеки, сторони встановили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 17.6, 17.8.1, 17.8.2, 17.8.3, 17.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України “Про іпотеку” на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Умови пунктів 17.8.1, 17.8.2. договору іпотеки визначають право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. Згідно п.24 договору іпотеки, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до приписів ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України “Про іпотеку” іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст.3 Закону України “Про іпотеку”). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст. 3 Закону України “Про іпотеку”).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст.17 Закону України “Про іпотеку”.

Іпотека не припиняється за обов`язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто, розірвання кредитного договору не є підставою для припинення договору іпотеки, яка може забезпечувати виконання зобов`язання, що виникло до моменту такого розірвання.

Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.05.2020р. у справі № 539/3306/17.

Таким чином, після настання строку повернення кредиту у зв`язку з розірванням договору з 01.07.2010р. АТ КБ “ПриватБанк” (ЗАТ КБ “ПриватБанк”), як кредитор, втратив право здійснювати нарахування процентів за користування кредитом та неустойки за ставкою визначеною в кредитному договорі №DNHLGB00000749 від 17.07.2007р.

Як встановлено в рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2020р. внаслідок розірвання банком кредитного договору в односторонньому порядку, позивач, як кредитор, мав право вимоги до боржника у розмірі 280 508,71 дол.США.

Виходячи з розрахунку заборгованості станом на 04.03.2020р., який був наданий банком приватному нотаріусу ДМНО Бондар І.М. для вчинення виконавчого напису №834, вбачається, що станом на 04.03.2020р. банк продовжує нараховувати відсотки, комісію та пеню після встановленої банком дати розірвання договору 01.07.2010р., а тому нарахована банком заборгованість за кредитним договором №DNHLGB00000749 від 17.07.2007р. станом на 04.03.2020р. в загальному розмірі 1 537994,32 дол.США, яка визначена у виконавчому написі, не може вважатися безспірною, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, банком пропущено трирічний строк звернення до нотаріуса із заявою для вчинення виконавчого напису визначений ст.88 Закону України “Про нотаріат”, враховуючи зміну терміну виконання основного зобов`язання за кредитним договором.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2020р. у справі №201/15310/16-ц встановлено, що початок перебігу загальної позовної давності по заявленим банком вимогами, який збігається з правом майнової вимоги останнього до боржника, після встановленої банком дати розірвання договору 01.07.2010р. розпочався з 02.07.2010р.

Таким чином, враховуючи, що зміна строку виконання зобов`язання має істотне значення і в контексті визначення моменту виникнення у кредитора права вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та строку, в який виконавчий напис міг бути вчинений, строк звернення АТ КБ “ПриватБанк” до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, в межах якого у банка були достатні правові підстави реалізувати свої право задоволення своїх вимог у позасудовому порядку, тривав з 02.07.2010р. по 02.07.2013р.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, АТ КБ “ПриватБанк” звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського МНО Бондар І.М. із заявою про вчинення виконавчого напису лише 28.08.2020р. (а.с. №54), тобто зі спливом трирічного строку з дня виникнення вимоги після встановленої банком дати розірвання договору, що теж є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №834 від 28.08.2020р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати в загальному розмірі 1 261 грн. 20 коп. (сплата судового збору за подачу позову у розмірі 840 грн.80 коп. та заяви про забезпечення позову у розмірі 420 грн.40 коп.) (а.с.№ 2,3).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі № 548/981/15-ц, постановою Верховного Суду від 06.05.2020р. у справі № 539/3306/17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (треті особи - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню — задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 28.08.2020р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі №834, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, третьої черги житлового комплексу “Амфітеатр” містобудівного ансамблю “Крутогірній” загальною площею 204.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 261 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.