Ухвала суду № 9667115, 23.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 р. Справа № 2-а-9390/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Кононенко З.О.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Лаба О.П., Верман А.М.

представника позивача Семенова В.О.

представника відповідача Онопрієнко Л.М., Малахової Ю.А., Галаган О.М.

представника відповідача Федоренка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Повного товариства «ВАТ «Фінінвест»і Компанія»Ломбард «Ютар»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 р. по справі

№2-а-9390/08/2070

за позовом Повного товариства «ВАТ «Фінінвест»і Компанія»Ломбард «Ютар»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова,

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Повне товариство «ВАТ «Фінінвест» і Компанія» Ломбард «Ютар», 17 березня 2006 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 02.09.2005 року № 0003261702/0 та стягнути судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п.4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відноситься основна сума кредиту, що отримується платником податку. Позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, та, відповідно до п. 4.3.23 п.4.3 ст. 4 зазначеного Закону, не повинна розглядається як дохід фізичної особи.

Позивач вважає, що ломбард не є податковим агентом у даному випадку, оскільки у фізичної особи - позичальника не виникає дохід у вигляді суми позики у момент її отримання, відповідно до п. 4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Такий дохід виникає у фізичної особи у вигляді суми позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави. Однак, у даному випадку Позивач не є податковим агентом щодо заставних операцій, оскільки він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі в установлені заставною квитанцією строки, ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

Крім того, позивач вважає, що застосування пунктів 12.1 та 12.3 ст. 12 Закону до випадків неповернення позики та подальшої реалізації предмета застави є неможливим, оскільки ломбард не виконує посередницькі функції при такій реалізації предмету застави, а реалізує предмет застави самостійно, від свого імені.

Тому, доходи фізичних осіб, одержані у зв'язку з невиконанням ними своїх обов'язків перед ПП «ВАТ «Фінінвест» і Компанія» Ломбард «Ютар» щодо викупу закладених речей за договорами позики, є доходами, нарахованими не податковим агентом, і тому підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку. Тобто, такий платник податку - фізична особа - зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї податок відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 та п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

У випадках, коли сума, одержана ПП «ВАТ «Фінінвест» і Компанія» Ломбард «Ютар» від реалізації ломбардом предмета застави, перевищує розмір наданої останнім позики, позивач, реалізуючи предмет застави від свого імені, залишає таку різницю у своїй власності та включає її до складу своїх валових доходів та відображає у Декларації на прибуток підприємства, що підтверджено п.2.2 Акту перевірки №1988/23-5/30138014 від 31.08.2005 р. Таким чином, така різниця від продажу предмета застави також не може вважатися доходом фізичних осіб, що отримали від ПП «ВАТ «Фінінвест» і Компанія» Ломбард «Ютар» позику, оскільки вона включається до доходу та оподатковується останнім.

Постановою господарського суду Харківської області від 17 травня 2006 року позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі (т.1, а.с.138-143).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2006 року постанова суду першої інстанції залишена без змін (т.1, а.с.177-182).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2008 року постанову суду першої інстанції від 17.05.2006 року та ухвалу апеляційної інстанції від 01.08.2006 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції (Харківського окружного адміністративного суду) на новий судовий розгляд (т.1, а.с.228-232).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (т.2, а.с.50).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Повного товариства «ВАТ «Фінінвест» і Компанія» Ломбард «Ютар».

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права, а саме: п.1.2, п.1.15 ст.1, пп..4.3.23 п.4.3 ст. 4, п.12.1, п.12.3 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст.546, 589 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідачі не скористались правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена планова документальна перевірка позивача (Повного товариства «УРФК і К» Ломбард «Ютар») щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2005 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 1988/23-5/30138014 від 31.08.2005 р. (т.1, а.с.5-36).

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевіряється, ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" видавало громадянам суми грошових коштів у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) та мали місце випадки, коли громадяни, яким ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" видавало суми грошових коштів у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) не викупали заставу в указаний в угоді термін. В цих випадках ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" реалізовувало предмети застави Державній скарбниці.

Згідно п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями, ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" у випадках не викупу громадянами застави в указаний в угоді термін та реалізації предметів застави (рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) Державній скарбниці є податковим агентом цих громадян.

В порушення ст. 12, ст 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. №889-1У із змінами та доповненнями ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" податок з доходів фізичних осіб у цих випадках не утримувався.

За результатами перевірки ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 24980,62 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003251702/0 від 02.09.2005 р. про донарахування ПП «УРФК і К «Ломбард «Ютар» зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 24980,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 49961,24 грн. (т.1, а.с.8).

Позивачем вжито заходи адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення, за результатами розгляду - скарги позивача податковими органами залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0003251702/0 від 02.09.2005р. - без змін (т.1, а.с.37-55).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов виходив з того, що позивач у випадках несвоєчасного повернення суми позики та реалізації предметів застави (рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) Державній скарбниці є податковим агентом та зобов'язаний утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, вважаючи податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 02.09.2005 року за № 0003261702/0 законним та обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у звязку з наступним.

Судом першої інстанції встановлено, і це не заперечувалось сторонами в суді апеляційної інстанції, що позивач у період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року видавав громадянам суми грошових коштів у вигляді позик під заставу їх рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів або їх лому.

Матеріали справи свідчать про те, що в період, який перевірявся відповідачем, мали місце випадки, коли громадяни, яким позивач у справі видавав суми грошових коштів у вигляді позик під заставу їх рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів або їх лому, не виконували умови договору, тобто не викуповували предмети застави у встановлений в угоді строк, у звязку з чим позивач реалізовував їх до Державної скарбниці України (т.2, а.с.131-263).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача у звязку з наступним.

Відповідно до ст.. 1 Закону України від 12.07.2001 р. N 2664 "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

Саме на підставі зазначеного Закону позивач здійснював свою діяльність.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Під час виплати грошових коштів за договором позики (при наданні позики) ломбарди, як податкові агенти, виконують функції лише в частині нарахування та виплати зазначених доходів (наданої позики).

разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою, по закінченню терміну дії договору та виникнення у фізичної особи об'єкту оподаткування, ломбард, як податковий агент, на підставі п. 1.15 ст. 1 та п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», має виконати інші свої функції, а саме:

- нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону та за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону (з попередньо нарахованої суми виплаченого доходу у вигляді суми позики);

- надати, відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону, податковому органузвітність за формою № 1 -ДФ.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.

Згідно пп. 8.1.2. п. 8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

З огляду на положення пп..8.1.1 п.8.1 ст. 8 та п.12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом реалізується майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Як свідчать письмові докази, і цей факт підтверджено в суді першої та апеляційної інстанції, позивач в своїй діяльності не дотримувався зазначених вимог цього Закону.

За змістом пп..4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до настання визначеного договором строку її повернення ця сума не є обєктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобовязання та реалізації заставленого майна виникає обєкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих від реалізації такого майна. При цьому обєкт оподаткування (дохід) може виникнути також у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться в ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Відповідно до ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції від 12 березня 2009 року відповідає вимогам ст.. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Повного товариства «ВАТ «Фінінвест»і Компанія»Ломбард «Ютар»залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 р. по справі№2-а-9390/08/2070 за позовом Повного товариства «ВАТ «Фінінвест»і Компанія»Ломбард «Ютар»доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <підпис > Бенедик А.П.

Судді <підпис >

<підпис > Калиновський В.А. Кононенко З.О. <Список > <Текст > Повний текст ухвали виготовлений 01.03.2010 р.