Ухвала суду № 96670970, 14.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 грудня 2020 року Справа №160/11787/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення в.о. начальника Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області Корнеєва Д.В. №12239-17-60/64 від 14 липня 2020 року про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що відповідно до Договору купівлі-продажу транспортного засобу №30А/14 від 25.03.2014 р. та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) з 29.03.2014 року володіє легковим автомобілем марки LEXUS, модель GХ 460 – (U1), рік випуску 2013, об`єм двигуна - 4608 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2 . При цьому, вказаний належний позивачеві на праві приватної власності автомобіль не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, оскільки вартість її автомобіля становила 793407,00 грн., що підтверджується Договором купівлі-продажу транспортного засобу №30А/14 від 25.03.2014 р. та є менше ніж це передбачено пп. 267.2.1 ст. 267 Податкового кодексу України. Крім того, позивач наголошує, що у Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального, та який щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, у 2016 році автомобіль позивача взагалі не значився. В подальшому, за твердженням позивача, на підставі незаконно нарахованого зобов`язання по сплаті транспортного податку, 14 липня 2020 року, в.о. начальника Лівобережного управління ДПС у Дніпропетровській області Коренєвим Д.В. було винесено незаконне рішення №12239-17-60/64 про опис належного позивачеві майна у податкову заставу. Також позивачем наголошується, що при складанні податкового повідомлення-рішення допущено неповне з`ясування обставин справи, а таким чином посадовими особами відповідача не доведено жодними належними доказами факт порушення податкового законодавства, а отже, останній вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення та винесене на підставі нього рішення про опис майна у податкову заставу такими, що підлягають скасуванню. При цьому, у позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що строки звернення до суду з цією позовною заявою нею не пропущені, оскільки про спірне податкове повідомлення-рішення та винесене на підставі нього рішення про опис майна у податкову заставу, вона дізналась лише 10.09.2020р. з відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.08.2020р. №81646/10/04-36-52-60-22, а до цього про їх існування позивачеві відомо не було.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позовна заява була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин; належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для відповідача; належним чином завірених копій: документа на підтвердження своєї адміністративної процесуальної дієздатності (паспорту громадянина України), копії власної картки платника податків та свідоцтва про шлюб для відповідача; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 840,80 грн.

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 30.09.2020 року, позивачем усунуті означені недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду 09.10.2020 року заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Також позивачем разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2020 року надана заява про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року, яка обґрунтована тим, що спірне податкове повідомлення-рішення фактично отримано позивачем лише 10.09.2020р. у відповідь на письмове звернення до контролюючого органу, а до цього дня про його існування позивачеві відомо не було.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11787/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 16.11.2020 року за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

При цьому, задля повного та об`єктивного дослідження питання дотримання позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року, суд вирішив розглянути заяву позивача про поновлення строку звернення до суду після отримання додаткових пояснень та доказів з цього приводу від відповідача.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області завірену належним чином копію податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року, яким нараховано ОСОБА_1 транспортний податок у сумі 25000,00 грн. за 2016 рік, та докази направлення податкового повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

30.11.2020 року на електронну адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання, в якому останній просив продовжити строк для надання відзиву у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження процесуального строку для надання відзиву та відповідних доказів у справі №160/11787/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу було задоволено та продовжено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для надання відзиву на позовну заяву та витребуваних ухвалою суду від 15.10.2020 р. доказів, разом з доказами їх надіслання позивачеві до 04.12.2020 року.

30.11.2020р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відповідно до Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, встановлено, що під оподаткування транспортним податком підлягає автомобіль «марка - LEXUS, модель - GX460, об`єм циліндра двигуна - 4600 куб.см., тип пального - бензин, рік випуску (включно) - до 5 років. З огляду на вказані характеристики, автомобіль позивача був визначений як об`єкт оподаткування транспортним податком у 2016 році. Так, відповідно до даних ДПС України підсистеми «Транспортний податок» ІТС «Податковий блок» ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки LEXUS, моделі GX460, об`єм циліндра двигуна - 4608 куб.см., рік випуску 2013, державний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. (750*1378.00=1033500,00 грн). З урахуванням наявності транспортного засобу у позивача та вимог ст.267 Податкового кодексу України, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення за 2016 рік від 29.08.2016 №13648-13 на суму 25000,00 грн. Крім цього, відповідач зазначав, що, керуючись вимогами ст.42 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу платника податків відповідно до даних ДРФО: АДРЕСА_1 , проте, зазначений лист повернуто на адресу відправника із зазначенням причин невручення - за закінченням встановленого строку зберігання, у зв`язку із чим у розумінні приписів ст.58 ПК України це податкове повідомлення-рішення вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Також відповідачем 30.11.2020р. надано витребувані ухвалою суду від 15.10.2020р. докази.

14 грудня 2020 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України, а також з урахуванням того, що з 07.12.2020 р. по 11.12.2020р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці, справу та заяву позивача про поновлення строку звернення до суду розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне відповідне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року, а також надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення вищевказаної заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) на праві власності належить легковий автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4999 см.куб., державний номер НОМЕР_6 , право власності на який зареєстровано 16.01.2014р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 29.08.2016 року винесено податкове повідомлення рішення №13648-13, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлене на адресу позивача: АДРЕСА_2 (яка, зокрема, зазначена позивачем у позовній заяві), засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, поштове відправлення, яким воно надсилалося, повернуто до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв`язку від 29.05.2017р. про повернення у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення, тому відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України це податкове повідомлення-рішення вважається врученим саме 29.05.2017р.

Так, абзацом 2 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарги.

Абзацом 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Приписами п. «а» п.п.267.8.1 п.267.8 ст.267 ПК України встановлено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016р. направлено на податкову адресу позивача листом з повідомленням про вручення та відповідно до наданого відповідачем конверту, який повернувся на адресу податкового органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи, це податкове повідомлення-рішення відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вважається врученими платнику податків саме: 29.05.2017р., про що свідчить відбиток поштового штемпеля, проставленого на конверті, а, отже, визначене ним грошове зобов`язання зі сплати транспортного податку мало бути сплачене до 28.07.2017р., включно.

Разом з тим, судом встановлено, що фактично податкове повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016р. отримано ОСОБА_1 лише 10.09.2020р. разом із листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.08.2020р. №81646/10/04-36-52-60-22, наданим у відповідь на письмове звернення позивача від 17.08.2020р. з приводу підстав винесення рішення в.о. начальника Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області Корнеєва Д.В. №12239-17-60/64 від 14 липня 2020 року про опис майна у податкову заставу, що підтверджується цим листом, в додатках до якого зазначено про надіслання ним копії податкового повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016р.

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з абз.1 п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.15 статті 56 ПК України визначено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

За змістом приписів п.56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (п.п.56.17.1); днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги (п.п.56.17.2); днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.п.56.17.3); днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались (п.п.56.17.5). День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016р. в адміністративному порядку.

Суд також зазначає, що відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Так, п.102.1 ст.102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України в контексті з приписами п.56.18 ст.56 ПК України передбачена можливість оскаржити податкове повідомлення-рішення не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за днем отримання такого рішення.

Якщо протягом зазначеного строку оскарження не здійснено спір стосовно такого податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як було вказано вище, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею ж 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

Ураховуючи викладене, законодавцем здійснено правове регулювання питання строків оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, винесеного на підставі норм Податкового кодексу України. Приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України конкретизують строки давності, протягом яких платник податків має право оскаржити в суді рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, шляхом безпосереднього посилання на статтю 102 цього ж Кодексу. Тим самим законодавцем усунуто можливі різні тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в частині визначення тривалості строку для оскарження в суді рішень контролюючого органу. Цей строк, з урахуванням змісту статті 102 Податкового кодексу України, становить 1095 днів з дня отримання оскаржуваного рішення.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення строку позовної давності для оскарження податкового повідомлення-рішення у кількості 1095 днів кореспондується з встановленням ПК України граничного строку давності для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 ПК України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016р. направлено на податкову адресу позивача листом з повідомленням про вручення та відповідно до наданого відповідачем конверту, який повернувся на адресу податкового органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи, це податкове повідомлення-рішення відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вважається врученими платнику податків саме 29.05.2017р., про що свідчить відбиток поштового штемпеля, проставленого на конверті.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016р. відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вважається врученими платнику податків 29.05.2017р., останнім днем його оскарження в судовому порядку у розумінні приписів п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України є 29.05.2020р.

Водночас, судом встановлено, що фактично податкове повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016р. отримано ОСОБА_1 лише 10.09.2020р. разом із листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.08.2020р. №81646/10/04-36-52-60-22, і саме з цієї дати ОСОБА_1 дізналася про порушення вказаним податковим повідомленням-рішенням своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" №1645-III від 06.04.2020 року, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 215 від 16.03.2020, № 291 від 22.04.2020№ 313 від 29.04.2020, № 332 від 04.05.2020, № 343 від 04.05.2020, № 377 від 14.05.2020р., № 392 від 20.05.2020р.) запроваджено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20 травня 2020р. №392 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500) встановлено, що з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі — регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р.№ 760) установлено продовжити на всій території України дію карантину з 1 серпня до 31 жовтня 2020 року.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з п.3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 17.07.2020р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року №731-IX, з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до КАС України, згідно з якими пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Відповідно до п.1,2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року №731-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року №731-IX був опублікований в офіційних виданнях "Голос України" від 16.07.2020р. № № 119-120 та "Урядовий кур`єр" від 16.07.2020р. №135 та набрав чинності з 17.07.2020р.

Отже, в силу положень Закону №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом №731-ІХ, тобто 06.08.2020.

Як зазначалося вище, з позовною заявою про оскарження податкового повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016р. ОСОБА_1 , звернулась 25.09.2020р., тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

За змістом приписів ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).

Отже, практика Європейського Суду свідчить, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа “Девеер проти Бельгії”).

Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі “Іліан проти Туреччини” встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018р. у справі №569/16060/17 роз`яснив, що у визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об`єктивна - наявність факту порушеного права, суб`єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

Також суд касаційної інстанції роз`яснив, що обов`язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення законодавством встановлено спеціальний строк – 1095 днів, який обчислюється з дня отримання такого рішення.

Дійсно, у справі, що розглядається, встановлений приписами п.56.18 ст.56 та ст.102 Податкового кодексу України строк позовної давності щодо оскарження спірного податкового повідомлення-рішення сплив 01.06.2020р., оскільки у розумінні абз.2 та абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України це податкове повідомлення-рішення вважається врученим 29.05.2017р.

Разом з цим, зважаючи на те, що фактично про існування спірного податкового повідомлення-рішення позивач дізнався лише 10.09.2020р., що відповідачем не спростовано, а також враховуючи дію запровадженого на території України карантину, суд доходить висновку, що строк позовної даності щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016р. ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, а, отже, такий строк підлягає поновленню.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом зумовлений поважними причинами.

Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом є поважними, а, отже, такий строк підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 121-123, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року у справі №804/11787/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу.

Ухвала набирає законної сили в порядку приписів статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремому оскарженню від рішення суду не підлягає. Відповідно до ч.3 ст.293 КАС України заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено 14 грудня 2020 року.

Суддя: О.М. Турова