Рішення № 96670971, 14.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Справа № 160/11787/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області , в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення в.о. начальника Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області Корнеєва Д.В. №12239-17-60/64 від 14 липня 2020 року про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що відповідно до Договору купівлі-продажу транспортного засобу №30А/14 від 25.03.2014 р. та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) з 29.03.2014 року володіє легковим автомобілем марки LEXUS, модель GХ 460 – (U1), рік випуску 2013, об`єм двигуна - 4608 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2 . При цьому, вказаний належний позивачеві на праві приватної власності автомобіль не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, оскільки вартість її автомобіля становила 793407,00 грн., що підтверджується Договором купівлі-продажу транспортного засобу №30А/14 від 25.03.2014 р. та є менше ніж це передбачено пп. 267.2.1 ст. 267 Податкового кодексу України. Крім того, позивач наголошує, що у Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального, та який щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, у 2016 році автомобіль позивача взагалі не значився. В подальшому, за твердженням позивача, на підставі незаконно нарахованого зобов`язання по сплаті транспортного податку, 14 липня 2020 року, в.о. начальника Лівобережного управління ДПС у Дніпропетровській області Коренєвим Д.В. було винесено незаконне рішення №12239-17-60/64 про опис нележного позивачеві майна у податкову заставу. Також позивачем наголошується, що при складанні податкового повідомлення-рішення допущено неповне з`ясування обставин справи, а таким чином посадовими особами відповідача не доведено жодними належними доказами факт порушення податкового законодавства, а отже, останній вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення та винесене на підставі нього рішення про опис майна у податкову заставу такими, що підлягають скасуванню. При цьому, у позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що строки звернення до суду з цією позовною заявою нею не пропущені, оскільки про спірне податкове повідомлення-рішення та винесене на підставі нього рішення про опис майна у податкову заставу, вона дізналась лише 10.09.2020р. з відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.08.2020р. №81646/10/04-36-52-60-22, а до цього про їх існування позивачеві відомо не було.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позовна заява була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин; належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для відповідача; належним чином завірених копій: документа на підтвердження своєї адміністративної процесуальної дієздатності (паспорту громадянина України), копії власної картки платника податків та свідоцтва про шлюб для відповідача; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 840,80 грн.

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 30.09.2020 року позивачем усунуті означені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду 09.10.2020 року заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Також позивачем разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2020 року надана заява про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року, яка обґрунтована тим, що спірне податкове повідомлення-рішення фактично отримано позивачем лише 10.09.2020р. у відповідь на письмове звернення до контролюючого органу, а до цього дня про його існування позивачеві відомо не було.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11787/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 16.11.2020 року за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

При цьому, задля повного та об`єктивного дослідження питання дотримання позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року, суд вирішив розглянути заяву позивача про поновлення строку звернення до суду після отримання додаткових пояснень та доказів з цього приводу від відповідача.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області завірену належним чином копію податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року, яким нараховано ОСОБА_1 транспортний податок у сумі 25000,00 грн. за 2016 рік, та докази направлення податкового повідомлення-рішення №13648-13 від 29.08.2016 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

30.11.2020 року на електронну адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання, в якому останній просив продовжити строк для надання відзиву у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження процесуального строку для надання відзиву та відповідних доказів у справі №160/11787/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу було задоволено та продовжено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для надання відзиву на позовну заяву та витребуваних ухвалою суду від 15.10.2020 р. доказів, разом з доказами їх надіслання позивачеві до 04.12.2020 року.

30.11.2020р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відповідно до Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, встановлено, що під оподаткування транспортним податком підлягає автомобіль «марка - LEXUS, модель - GX460, об`єм циліндра двигуна - 4600 куб.см., тип пального - бензин, рік випуску (включно) - до 5 років. З огляду на вказані характеристики, автомобіль позивача був визначений як об`єкт оподаткування транспортним податком у 2016 році. Так, відповідно до даних ДПС України підсистеми «Транспортний податок» ІТС «Податковий блок» ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки LEXUS, моделі GX460, об`єм циліндра двигуна - 4608 куб.см., рік випуску 2013, державний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. (750*1378.00=1033500,00 грн). З урахуванням наявності транспортного засобу у позивача та вимог ст.267 Податкового кодексу України, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення за 2016 рік від 29.08.2016 №13648-13 на суму 25000,00 грн. Крім цього, відповідач зазначав, що, керуючись вимогами ст.42 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу платника податків відповідно до даних ДРФО: АДРЕСА_1 , проте, зазначений лист повернуто на адресу відправника із зазначенням причин невручення - за закінченням встановленого строку зберігання, у зв`язку із чим у розумінні приписів ст.58 ПК України це податкове повідомлення-рішення вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Також відповідачем 30.11.2020р. надано витребувані ухвалою суду від 15.10.2020р. докази.

14 грудня 2020 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року у справі №804/11787/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України, а також з урахуванням того, що з 07.12.2020 р. по 11.10.2020 р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) на праві власності належить легковий автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4999 см.куб., державний номер НОМЕР_6 , право власності на який зареєстровано 16.01.2014р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 29.08.2016 року винесено податкове повідомлення рішення №13648-13, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлене на адресу позивача: АДРЕСА_2 (яка, зокрема, зазначена позивачем у позовній заяві), засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, поштове відправлення, яким воно надсилалося, повернуто до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв`язку від 29.05.2017р. про повернення у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Крім того, судом встановлено, що рішенням про опис майна у податкову заставу №12239-17-60/64 від 14 липня 2020 року в.о начальника Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_3 , відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України було вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ).

17 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Лівобережної державної податкової інспекції Лівобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з заявою, в якій остання зазначала, що 14 серпня 2020 року мені, їй надійшов лист-повідомлення в якому було зазначено, що співробітником податкової ОСОБА_4 , на підставі рішення начальника Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.07.2020 року №12239-17-60/64 було складено акт № 634/2729308783/52-60-64 від 29.07.2020 року, про опис та податкову заставу належного їй нерухомого майна, а також просила надати пояснення: на якій підставі було прийнято рішення начальника Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.07.2020 року № 12239-17-60/64, та був складений акт № 634/2729308783/52-60-64 від 29.07.2020 року, про опис та податкову заставу належного їй нерухомого майна та надати копію рішення начальника Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.07.2020 року № 12239-17-60/64, па підставі якого було складено акт опису належного мені нерухомого майна.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом №81646/10/04-36-52-60-22 від 19.08.2020 року повідомило позивача, про те, що відповідно до вимог ст.59 ПКУ у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, ГУ ДФС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 09.08.2017 №12239-17 на суму 25000,00 грн. по ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ), яку відповідно до вимог ст.42 ПКУ 19.08.2017 направлено на податкову адресу засобами поштового зв`язку, проте 04.10.2017р. поштове відправлення повернуто до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання». Крім того, з урахуванням положень п. 89.2 ст. 89 ПКУ, на адресу ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) 05.11.2015 засобами поштового зв`язку надіслано рішення про опис майна в податкову заставу від 09.08.2017 №12239-17/64, яке повернуто 04.10.2017 з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання». В квітні 2018 ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт опису майна від 02.04.2018 №20/ НОМЕР_8 , який зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 02.04.2018, а акт опису майна відповідно до вимог ст.42 ПКУ направлено боржнику засобами поштового зв`язку на адресу платника 06.04.2018р., однак поштове відправлення повернуто 10.05.2018 з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання». В липні 2020 ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт опису майна від 29.07.2020 №634/2729308783/52-60-64, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.07.2020р., а акт опису майна відповідно до вимог ст.42 ПКУ направлені боржнику засобами поштового зв`язку на адресу платника 04.08.2020.

Також у вищезазначеному листі зазначено, що станом на 19.08.2020 згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» по ОСОБА_1 обліковується податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 24869,86 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 13648-13.

Не погодившись з вказаними податковим повідомленням-рішенням та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами справи, суд зважає на таке.

Вказані спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до статті 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

13.07.2016 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №7/11 “Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 “Про місцеві податки і збори на території міста”, зокрема в частині визначення об`єкта оподаткування платників податку, податкового періоду та інших обов`язкових елементів транспортного податку згідно зі ст.ст. 46-49, 267 ПК України.

Як зазначалося вище, середньоринкова вартість транспортного засобу визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем розрахунок, здійснений у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг згідно з п.14 Методики, на підтвердження своєї позиції про те, що середньоринкова вартість автомобіля, належного позивачеві на праві власності, становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, не надано.

Натомість, позивачем надано до суду надано документи, за якими ОСОБА_1 здійснено придбання належного їй транспортного засобу.

Судом встановлено, що 25 березня 2014 р. між ТОВ «Арена Сервис, ЛТД» (Продавець) та ОСОБА_6 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №30А/14, відповідно до умов якого, з урахуванням Додатку №1 від 25 березня 2014 р., Продавець зобов`язується передати у власність Покупця транспортний засіб (автомобіль) LEXUS GX460 (U1) 2013 року випуску.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість Товару на дату укладання цього договору становить 793407,00 (сімсот дев`яносто три тисячі чотириста сім) гривень, в тому числі ПДВ 13 223,45 (тринадцять тисяч двісті двадцять три гривні 45 копійок).

Зазначена вартість автомобіля також відображена в додатку №1 Специфікація до договору.

Таким чином, вартість придбаного позивачем автомобіля є меншою, ніж передбачено підпунктом 267.2.1 ст. 267 Податкового кодексу України (1 033 500,00 грн.).

При цьому, відповідачем жодним чином не спростовано, що вартість належного позивачеві автомобіля перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, і не надано жодного розрахунку його середньоринкової вартості.

Натомість, судом встановлено, що на веб-сайті Мінекономрозвитку в розділі «Транспортні засоби: розрахунок вартості» серед переліку моделей автомобілів LEXUS модель GX460 (U1) взагалі відсутня.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували правомірність висновку контролюючого органу про те, що середньоринкова вартість автомобіля, належного позивачеві на праві власності, становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а також встановлення обставин відсутності на веб-сайті Мінекономрозвитку в розділі «Транспортні засоби: розрахунок вартості» серед переліку моделей автомобілів LEXUS моделі GX460 (U1) та встановлення вартості автомобіля при його придбанні позивачем, яка не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, суд доходить висновку про протиправність нарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання по транспортному податку позивачеві за 2016 рік та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 року №13648-13.

Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 року №13648-13 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині – задоволенню.

Щодо іншої частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає про таке.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

При цьому, податкова застава – це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом (пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Зокрема, у разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

В силу приписів пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, якщо платник податків не сплачує у встановлений строк грошове зобов`язання, то у контролюючого органу виникає право податкової застави.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого, відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також, на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі, якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі, якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також, на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 89.3 наведеної статті майно на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Отже, опис майна у податкову заставу є наслідком рішення керівника контролюючого органу (таке рішення керівника контролюючого органу має бути пред`явлено платнику податків, що має податковий борг).

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку, опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно з пунктом 89.5 статті 89 Податкового кодексу України, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (пункт 89.6 статті 89 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що в.о начальника Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Коренєвим Д.В. 14.07.2020 року прийнято Рішення про опис майна у податкову заставу №12239-17-60/64, яким вирішено відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ).

На підставі цього Рішення про опис майна у податкову заставу №12239-17-60/64 проведено опис майна ОСОБА_1 , про що складено Акт опису майна від 29.07.2020 №634/2729308783/52-60-64, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.07.2020р., та відповідно до вимог ст.42 ПКУ направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу платника 04.08.2020.

Приймаючи Рішення про опис майна у податкову заставу №12239-17-60/64 від 14.07.2020 року відповідач виходив з того, що позивач має податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб в загальній сумі 24869,86 грн. (інформація про наявність податкового боргу міститься в АІС «Податковий блок»), що виник у зв`язку із несплатою ОСОБА_1 у встановлені законом строки сум грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням №13648-13, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00грн.

Зважаючи на те, що вищевказане податкове повідомлення-рішення №13648-13 є протиправним та скасоване судом, то і рішення про опис майна у податкову заставу, винесене у зв`язку із наявністю податкового боргу, що виник на підставі вищевказаного податкового повідомлення-рішення, є протиправним та підлягає скасуванню, позаяк за наведених обставин у позивача фактично податковий борг відсутній, а, отже, і відсутні підстави для опису майна у податкову заставу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_7 у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн. підлягають відшкодуванню на користь останньої за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №13648-13 від 29.08.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення в.о. начальника Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області Корнеєва Д.В. №12239-17-60/64 від 14 липня 2020 року про опис майна у податкову заставу.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 1681,60грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс рішення виготовлено 14 грудня 2020 року.

Суддя О.М. Турова