Ухвала суду № 9666454, 15.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 р. Справа № 2-а-38261/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Водолажської Н.С.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Гуцала М.І.

при секретарі судового засідання - Чміленко Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2009р. по справі№2-а-38261/09/2070

за позовом Минківського сільського споживчого товариств

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Минківське сільське споживче товариство, звернувся до суду з позовом, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ Харківської області № 0001181501/1 від 25.12.08 р., яким підприємству донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 4604,00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 230,20 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2009р. по справі№2-а-38261/09/2070 адміністративний позов Минківського сільського споживчого товариства до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної податкової інспекції Харківської області № 0001181501/1 від 25.12.08 р., яким підприємству донараховано податкове зобовязання у сумі 4604,00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 230,20 грн.

Відповідач, Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція в Харківській області, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що в тому разі, коли в осіб, які в відповідному звітному податковому періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи, обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати єдиного податку (тобто витрати на придбання яких не було включено до складу валових витрат), вартість таких запасів не підлягає відображенню в таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств та відповідно не враховується при подальшому перерахунку відповідно п. 5.9 ст. 5 Закону. Порушення судом приписів п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до неправомірного застосування пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»при вирішенні спору.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 03.10.2008 р. Валківським відділення Нововодолазької МДПІ проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податку на прибуток Минківського сільського споживчого товариства з питань виявлення методологічних помилок у податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року.

За результатами перевірки складено акт №201/1501/30344922 від 03.10.2008 р., в якому зазначено порушення позивачем вимог п.5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001181501/1 від 25.12.2008 р., яким донараховано суму податкового зобовязання в розмірі 4604,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 230,20 грн.

Минківське ССТ з 01.07.2006 р. перейшло на загальну систему оподаткування. При складанні декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 р. в додатку К1/1 в рядку А графи 3 була відображена балансова вартість запасів на початок звітного періоду в сумі 18417,0 грн., тобто сума товарних залишків, які були придбані організацією до 01.07.2006 року. Відповідач посилається на те, що в рядку графи 3 необхідно поставити прокреслення і не відображати залишків запасів на початок податкового періодів, в звязку з чим вся сума в розмірі 21375 грн. підпадає під обкладення 25 % податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язує витрати платника податків і віднесення цих витрат до валових з господарською діяльністю такого платника податків, а отже позивач правомірно відніс суми на придбання товару до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 даного Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Витрати, понесені платником податку у звязку з одержанням доходу, мають бути включені до складу валових витрат у тому самому податковому періоді, в якому одержано кошти та збільшено суму валового доходу на відповідну суму.

Відповідно до п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п. п. 5.3 - 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону). При цьому п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення затрат на валові витрати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон пов'язує витрати платника податків і віднесення цих витрат до валових з господарською діяльністю такого платника податків, а отже позивач правомірно відніс суми на придбання товару до складу валових витрат.

Порядок визначення приросту або убутку балансової вартості запасів, передбачений п.5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" у відповідності до якого платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Відповідно до абзацу першого цього пункту платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання понесло підприємство та віднесло до складу валових витрат.

Але колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на положення п.5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дійшов висновку, що вказана норма передбачає неоднозначне її трактування стосовно осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи , у яких обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати єдиного податку, оскільки сутність перерахунку полягає в порівнянні вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з вартістю залишків на початок звітного року та відповідному уточненні платником податків або валових доходів (у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі приросту запасів), або валових витрат (у рядку 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі убутку запасів), хоча і у підприємства обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати єдиного податку та підприємство понесло витрати на придбання цього товару.

В разі незазначення в рядку А6 графи 3 додатку К1/1 залишку товарів на початок податкового періоду, в перерахунку приймуть участь ті запаси, витрати на придбання яких не включалися до складу валових витрат, що призведе до обкладення 25 % податку валових доходів організації замість прибутку, як того вимагає п.3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства".

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку є конфлікт інтересів та у відповідності до вимог пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів зазначає, що застосування нормативно-правових актів судом при вирішенні справи встановлено ст.ст. 8, 9 КАС України, а пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»застосовується податковим органом при визначенні податкового зобов'язання контролюючим органом, а також податковим органом в разі оскарження рішень контролюючих органів та узгодженні податкового зобовязання в апеляційному порядку.

Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідності до п. 2.15 наказу ДПА від 5 грудня 2008 року № 761 “Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток” (який є спеціальним, щодо порядку проведення камеральних перевірок декларацій з податку на прибуток) проведення камеральної перевірки за звітний податковий період проводиться підрозділами адміністрування податку на прибуток у такі строки: по звітності платників, що визначена пп. 2.13.2 та пп. 2.13.3 п. 2 цього Примірного порядку, протягом місяця; по звітності інших платників - до настання термінів подачі наступної за поданою звітністю.

Судом було встановлено, що строк проведення камеральної перевірки декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, передбачений п. 2.15 наказу ДПА від 5 грудня 2008 року № 761 “Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток”, вже минув та жодною нормою діючого законодавства не передбачена процедура продовження строків.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем при розгляді справи не доведено правомірність прийняття податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної податкової інспекції Харківської області № 0001181501/1 від 25.12.08 р.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2009р. по справі№2-а-38261/09/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2009р. по справі№2-а-38261/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Водолажська Н.С.

Судді Мінаєва О.М. Гуцал М.І. Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2010 р.