Постанова № 9665510, 23.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 р. Справа № 2-а-36780/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2009р. по справі№2-а-36780/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс-2000" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст > <3 особи > <3 особа > <за участю > <Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс-2000" (далі ТОВ "Інвестсервіс-2000" ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі ДПІ у Київському районі м. Харкова) № 0000151800/0 від 22.01.2009 року та № 0000151800/1 від 19.02.2009 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він і його контрагент TOB „ПСК „Вертикаль" на час виникнення спірних правовідносин так і на час розгляду справи у суді включені до ЄДРПОУ, є платниками податку на додану вартість, свої господарські взаємовідносини оформили належним чином. Окрім того, в ході перевірки проведеною ДПА у Харківській області встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” (далі - ПБК “Вертикаль”) має ліцензію на право здійснення будівельної діяльності, але при цьому ним не дотримуються ліцензійні умови проведення будівельної діяльності, що затверджені Наказами Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України “Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)”. Таким чином, позивач вважає, що ДПІ у Київському районі м. Харкова було неправомірно зроблено висновок про порушення TOB „ПСК „Вертикаль" ліцензійних умов, а саме: відсутність трудових ресурсів та необхідних основних фондів та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення будівельної та іншої діяльності. А тому, на думку позивача, винесені ДПІ у Київському районі м. Харкова, на підставі акту перевірки 7011/18-010/33066498 від 25.12.2008 року податкові повідомлення-рішення № 0000151800/0 від 22.01.2009 року та № 0000151800/1 від 19.02.2009 року підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року адміністративний позов ТОВ "Інвестсервіс-2000" до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним було задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000151800/0 від 22.01.2009 року та № 0000151800/1 від 19.02.2009 року.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Київському районі м. Харкова було подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що при співставленні податкового кредиту позивача, в розрізі контрагентів, перевіркою встановлено правові відносини з ПБК “Вертикаль”. В ході проведення перевірки ПБК “Вертикаль” встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивілього кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПБК “Вертикаль” з постачальниками та покупцями, а також виявлено, що дані, які відображені ПБК “Вертикаль” у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання товарів, податкового зобовязання та податкового кредиту за перевіряємий період є недійсними. Крім того, у вище зазначеному акті перевірки було зазначено, що угоди укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду ПБК “Вертикаль” з покупцями товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Виходячи з цього, ДПІ у Київському районі м. Харкова вказує, що виявлені під час перевірки порушення, та як результат винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000151800/0 від 22.01.2009 року та № 0000151800/1 від 19.02.2009 року прийняті у відповідності до діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно ч.8 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ТОВ "Інвестсервіс-2000" (вул. Сумська, 24, м. Харків, 61057) було направлено копії ухвали про відкриття провадження, апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова, інформацію про права та обовязки, судову повістку. У відповідності до запису співробітників поштового відділення, адресата за зазначеною адресою знайдено не було. Позивачем в позовній заяві було зазначено свою адресу, а саме: вул. Сумська, 24, м. Харків, 61057, що відповідає адресі, зазначеній в матеріалах справи довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Виходячи з вище викладеного колегія суддів зазначає, що позивач не скористався належними йому процесуальними правами, тому у відповідності до ч.1 ст. 37 Кодексу адміністративного судочинства України вважається повідомленим належним чином.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

ТОВ "Інвестсервіс-2000" мало господарські взаємовідносини з ПБК “Вертикаль” згідно договорів :

- договір підряду №808 від 07.08.07р. на виконання будівельних робіт за адресою м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9 на загальну суму 500 000,00 грн.;

- договір №8/5/15 від 20.08.07р. на виконання робіт по освітленню території двору по м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9 на загальну суму 25 027,20 грн.;

- договір підряду № б/н від 23.08.07р. на виконання робіт по виготовленню огорожі та демонтажу старих споруджень на загальну суму 180 000,00 грн. за адресою м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.

ТОВ „ПБК „Вертикаль” надало послуги по виконанню робіт з монтажу продукції (виконання будівельних робіт, виконання робіт по освітленню території двору, виконання робіт по виготовленню огорожі та демонтажу старих споруджень) про що було виписано (оформлено) накладні (акти здачі-прийому робіт, тощо) та податкові накладні.

За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, з підстав того, що вважає угоди, укладені з ТОВ „ПБК Вертикаль” нікчемними, в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість за жовтень 2007 року - 88 128,40 грн., за червень 2008р. - 8 542,80 грн.

Також перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період визнано недійсними. В ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що ТОВ „ПБК „Вертикаль” встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного Кодексу України в момент вчинення правочину, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПБК “Вертикаль” з постачальниками та покупцями, а також виявлено, що дані, які відображені ПБК “Вертикаль” у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання товарів, податкового зобовязання та податкового кредиту за перевіряємий період є недійсними

Суд першої інстанції визнав таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

ТОВ "Інвестсервіс-2000" мало взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”, а саме: ТОВ „ПБК „Вертикаль” послуги по виконанню робіт з монтажу продукції (виконання будівельних робіт, виконання робіт по освітленню території двору, виконання робіт по виготовленню огорожі та демонтажу старих споруджень) про що було виписано (оформлено) накладні (акти здачі-прийому робіт, тощо) та податкові накладні.

На підставі спірних угод від ТОВ „ПБК Вертикаль”, яке як і позивач є платником податку на додану вартість, були отримані послуги. Внаслідок цього, ТОВ "Інвестсервіс-2000" було отримано податкові накладні від ТОВ „ПБК Вертикаль” від 21.05.2008р. № 5373, від 03.09.2007р. № 0908, від 24.09.2007 р. № 0976, від 24.09.2007р. № 0977.

Зазначені податкові накладні, копії яких приєднані до матеріалів справи, оформлені належним чином з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Після чого, ТОВ "Інвестсервіс-2000" включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну отриманих послуг по виконанню робіт з монтажу продукції (виконання будівельних робіт, виконання робіт по освітленню території двору, виконання робіт по виготовленню огорожі та демонтажу старих споруджень), у розмірі 96671 грн. (за жовтень 2007 року - 88 128,40 грн., за червень 2008р. - 8 542,80 грн.)

З наданих документів встановлено, що ТОВ "Інвестсервіс-2000"та ТОВ „ПБК Вертикаль” при вчиненні спірних правочинів знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платником податку на додану вартість.

Судом першої інстанції було зазначено, що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та TOB „ПБК „Вертикаль" на укладання такого договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Окрім того, що у відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків никчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та TOB „ПБК „Вертикаль" є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

За таких обставин суд першої інстанції не погодився з висновками акту документальної невиїзної перевірки 7011/18-010/33066498 від 25.12.2008 року № 485/182/33413642 від 06.02.2009 року, зробленими на підставі результатів перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року ( акт перевірки від 08.10.2008 року № 4729/23/32948799, відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Придбаний у контрагента послуги були призначені для використання та використані у господарський діяльності товариства.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд першої інстанції дійшов висновку, що за результатами надання послуг від ТОВ „ПБК Вертикаль”, ТОВ "Інвестсервіс-2000" правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 96671 грн. (за жовтень 2007 року - 88 128,40 грн., за червень 2008р. - 8 542,80 грн.)

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

По перше, не прийнято до уваги той факт, що перевіркою позивача працівниками відповідача встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період - не є дійсними. Крім цього, була встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

По друге, угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ “ПБК “Вертикаль” з постачальниками товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому відповідач правомірно дійшов висновку, що угоди укладені ТОВ "Інвестсервіс-2000" з ТОВ “ПБК “Вертикаль” є нікчемними.

Як було зазначено вище ТОВ "Інвестсервіс-2000" мало господарські взаємовідносини з ТОВ “ПБК “Вертикаль”, яке надало послуги по виконанню робіт з монтажу продукції (виконання будівельних робіт, виконання робіт по освітленню території двору, виконання робіт по виготовленню огорожі та демонтажу старих споруджень) про що було виписано (оформлено) накладні (акти здачі-прийому робіт, тощо) та податкові накладні.

Але судом першої інстанції не було враховано положення акту перевірки про те, що у перевіряємий період у ТОВ „ПБК „Вертикаль” були відсутні власні трудові ресурси та основні фонди для виконання таких робіт. Як зазначив відповідач згідно штатного розкладу протягом періоду, що перевірявся, на підприємстві (ТОВ ПБК “Вертикаль”) лічились: директор, бухгалтер, менеджер, прибиральниця та сторож. Доказів залучення ТОВ ПБК “Вертикаль” для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, робіт по укладці на піддони, також на пакетування будівельних матеріалів інших осіб суду не надано. Отже, щодо встановлення реальності укладених угод, позивачем суду не було надано первинних документів.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів вважає, що вказані вище правочини по отриманню послуг не були спрямовані на настання правових наслідків, що протиречать положенням ст. 202 глави 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких "правочин - є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".

Згідно ст.3. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) обєктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих ) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7 цієї статті.

В зв'язку з проведенням операцій з ТОВ „ПБК „Вертикаль” в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, дані, які відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток за жовтень 2007 року та за червень 2008 року в частині валових витрат є безпідставними, тобто в порушення 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством було зайво включено за жовтень 2007 року та за червень 2008 року суму валових витрат по оскаржуваним правочинам, в результаті чого відповідачем правомірно донараховано податок на прибуток

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вищенаведеного, в зв'язку проведенням операцій з ТОВ „ПБК „Вертикаль” дані, які відображені ТОВ "Інвестсервіс-2000"у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2007 року та за червень 2008 року про обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсними на суму 96671 грн. (за жовтень 2007 року - 88 128,40 грн., за червень 2008р. - 8 542,80 грн.), тобто в порушення пп.7.4.1 п.7.4.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" до податкового кредиту за жовтень 2007 року та за червень 2008 року зайво включена сума 96671 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість за жовтень 2007 року та за червень 2008 року у сумі 96671 грн., тобто податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем по визначенню податкового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 145 006 грн. 50 коп. є правомірними.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2009р. по справі№2-а-36780/09/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс-2000" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <підпис > Сіренко О.І.

Судді <підпис >

<підпис > Любчич Л.В. Спаскін О.А. <Список > <Текст > Повний текст постанови виготовлений 01.03.2010 р.