Ухвала суду № 9664259, 16.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 р. Справа № 9/214/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Кононенко З.О.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Лаби О.П.,Верман А.М.

представника позивача Гуйванюк Й.Є.,Биченко О.О.

представника відповідача Орлової М.Є.,Переяслівець В.М.

прокурора Сузого О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської областi від 28.07.2009 р. по справі№9/214/5018

за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональної

фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

за участю прокуратури Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Закрите акціонерне товариство транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта", звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2007 року № 0000462301/0/330, від 10 травня 2007 року № 0001982301/1/82, від 10 травня 2007 року № 0000462301/1/994, від 25 липня 2007 року № 0001982301/2/121, від 25 липня 2007 року № 0000462301/2/1585, від 4 жовтня 2007 року № 0001982301/3/150, від 04 жовтня 2007 року № 0000462301/3/2279.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним повністю дотримано вимоги пунктів 7.4, 7.5, 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість, а тому вважає неправомірним зменшення Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень, вересень - листопад 2005 року, січень - жовтень 2006 року на суму 3 417 160,00 грн. та донарахування податку на додану вартість в сумі 154 859,00 грн.

Позивач посилався на виконання умов договорів постачання природного газу від 18 травня 2005 року № 1452/3/2111, від 26 грудня 2005 року № 325/3/2111, укладених з ТОВ «Євротрансакція»; від 30 червня 2005 року № 1732/3/2111, укладених з ТОВ «Полтаванафтогазпостач»; від 06 березня 2006 року № 392/3/2111, укладених з ТОВ КВФ «Славія».

Постановою господарського суду Полтавської областi від 28.07.2009 р. позовні вимоги АТ „Укртатнафта" задоволено повністю.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20 лютого 2007 року № 0000462301/0/330, від 10 травня 2007 року № 0001982301/1/82, від 10 травня 2007 року № 0000462301/1/994, від 25 липня 2007 року № 0001982301/2/121, від 25 липня 2007 року № 0000462301/2/1585, від 4 жовтня 2007 року № 0001982301/3/150, від 4 жовтня 2007 року № 0000462301/3/2279.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта" 3,40 грн. відшкодування витрат по сплаті державного мита.

Відповідач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської областi від 28.07.2009 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 9 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", ст. ст. 11, 69, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу відповідача та просив задовольнити її.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, представників відповідача, прокурора, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області проведено невиїзну позапланову перевірку Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» з питання дослідження правильності формування податкового кредиту за період: липень, вересень - листопад 2005 року, січень-листопад 2006 року.

За результатами проведення перевірки складено акт перевірки № 98/23-120/00152307 від 16 лютого 2007 року (т.1, а.с.12-22).

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2007 року № 0000452301/0/30 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 3417160,00 гр. та застосування штрафних санкцій в сумі 1634884,00 гр.; від 20 лютого 2007 року № 0000462301/0/330 про донарахування податку на додану вартість в сумі 154859,00 гр. та штрафних санкцій у сумі 46458,00 гр.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені ЗАТ фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».

За результатами розгляду скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2007 року № 0000452301/0/30 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції, в розмірі 8 309,00 грн. в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (т.1, а.с.51-56).

Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2007 року № 0001982301/1/82 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 3417160,00 гр. та застосування штрафних санкцій в сумі 1626575,00 гр.; від 10 травня 2007 року № 0000462301/1/994 про донарахування податку на додану вартість в сумі 154859,00 гр. та штрафних санкцій в сумі 46458,00 гр. (т.1, а.с.27-28).

За результатами подальшого оскарження податкові повідомлення залишені податковими органами без змін, прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2007 року № 0001982301/2/121, від 25 липня 2007 року № 0000462301/2/1585, від 04 жовтня 2007 року № 0001982301/3/150, від 04 жовтня 2007 року № 0000462301/3/2279)т.1, а.с.23-26).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області, що викладені в акті перевірки, та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству, оскільки позивач не допустив тих порушень, які зазначені в акті перевірки, а тому зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та донарахування податку на додану вартість є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у звязку з наступним.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові докази, позивачем у 2005 та 2006 роках укладено договори постачання природного газу: договір №1452/3/2111 від 18 травня 2005 року, №325/3/2111 від 26 грудня 2005 року з ТОВ «Євротрансакція»(т.1,а.с.87-112); №1732/3/2111 від 30 червня 2005 року з ТОВ «Полтаванафтогазпостач» (т.1, а.с.69-76) ; №03/05/К-1/ 392/3/2111 від 06 березня 2006 року з ТОВ КВФ «Славія» (т.1, а.с.57-60).

Всі постачальники природного газу на час здійснення операцій постачання товарів на АТ «Укртатнафта» були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не оспорювалось ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

На виконання умов зазначених договорів постачання природного газу, АТ «Укртатнафта» отримало газ від постачальників, із оформленням відповідних актів приймання-передачі, видаткових накладних (т.1, а.с.61-65, 77-82,113-150, т.2, а.с.1-45). Вартість природного газу сплачена позивачем в повному обсязі, в складі ціни товару сплачено суми податку на додану вартість, що не оспорюється Кременчуцькою ОДПІ та підтверджено копіями платіжних доручень (т.1,а.с.33-36, т.2, а.с.46-117).

Постачальниками товару на користь АТ «Укртатнафта» на весь обсяг поставленого природного газу надано податкові накладні, які відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вартість придбаного позивачем природного газу, відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відноситься до складу валових витрат виробництва.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів; отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Суми податкового кредиту, відповідно до положень пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", підлягають відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України. Зазначеним пунктом також передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем вимоги зазначеного Закону було виконано в повному обсязі, про що свідчать письмові докази - копії декларацій з податку на додану вартість за період липень, вересень - листопад 2005 року, січень - листопад 2006 року (т.2, а.с.11-150, т.3, а.с.1-39).

Враховуючи наявність вищевказаних письмових доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на відшкодування податку на додану вартість, сплаченого у звязку з придбанням природного газу.

В суді першої та апеляційної інстанції відповідач посилався на те, що підприємствами - постачальниками при складанні податкових накладних було допущено порушення норм п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у неправильному визначені у цих документах сум податку на додану вартість за ставкою 20%, тоді, як необхідно було зазначити ПДВ за ставкою 0 %.

Такі твердження відповідач мотивував тим, що природний газ підприємствами - постачальниками (ТОВ «Полтаванафтогазпостач» та ТОВ КВФ «Славія») придбавався за ставкою 0% у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», який в свою чергу придбавався на підставі міжурядових угод України із Туркменією та Російською Федерацією. Природний газ реалізовувався ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з виконанням умов Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», тобто із зазначенням ПДВ за нульовою ставкою ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано не врахував такі доводи відповідача, оскільки, у відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", право платника податку на податковий кредит виникає з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів; отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на пункт 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на який податкова інспекція робить висновок про можливість відшкодування з державного бюджету лише сум податку, які фактично до нього надійшли, оскільки, відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які, відповідно до законодавства, зараховуються до державного бюджету.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, відмовляючи позивачу у відшкодуванні з державного бюджету сум податку на додану вартість, сплачених ним у складі придбаного товару, порушує вимоги ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг). У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріали справи містять письмові докази на підтвердження реальності господарських операцій з поставки природного газу та оплати цих послуг, а саме договори постачання природного газу та додаткові угоди до них, податкові накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення, посилання на які містяться вище; договори на транспортування придбаного природного газу з філією ДК «Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України» Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»; договори на транспортування природного газу від газорозподільної станції ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтобаз України» до вхідної засувної арматури АТ «Укртатнафта», сертифікати якості природного газу, довідки про взаєморозрахунки між ДП «Черкаситрансгаз» та АТ «Укртатнафта», які підтверджують факт оплати послуг за транзит газу у 2005-2006 роках (т.4, а.с.59-103).

Колегія суддів зазначає, що зазначені письмові докази свідчать про те, що позивач отримував придбаний природний газ від резидента України ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтобаз України» Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» шляхом транспортування газу через національні мережі газопроводу «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» та ВАТ «Кременчукгаз».

Відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що позивач придбавав у своїх контрагентів природний газ іноземного походження.

Натомість, зміст договорів на постачання природного газу позивачу (т.1, а.с.57-60,69-77,87-112) не свідчить про іноземне походження природного газу, і ці договори не скасовані, вони не визнавались недійсними і їх умови виконані сторонами.

Судом першої інстанції надана належна оцінка цим обставинам, оскільки при ухваленні судового рішення про задоволення позовних вимог позивача, враховані наявні у справі відповіді НАК "Нафтогаз України" ДК " Газ України " від 03.06.2009 р. № 31/10-5248 та від 15.07.2009 р. № 31/10-6917 на запити господарського суду Полтавської області та прокуратури Полтавської області, згідно яких ДК " Газ України" не володіє інформацією з питань чи ввозився на територію України природний газ на виконання умов зовнішньоекономічних договорів, укладених не на виконання міжнародних договорів України, та чи відбувався у 2005-2006 рр. імпорт природного газу на територію України поза умов міжнародних договорів України резидентами - суб'єктами господарювання України.

В порушення вимог ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем, який заперечував проти адміністративного позову, не доведено правомірність і законність прийнятих ним спірних податкових повідомлень - рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Постанова суду першої інстанції від 28 липня 2009 року відповідає вимогам ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської областi від 28.07.2009 р. по справі№9/214/5018 за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, за участю прокуратури Полтавської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <підпис > Бенедик А.П.

Судді <підпис >

<підпис > Калиновський В.А. Кононенко З.О. <Список > <Текст > Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2010 р.