Ухвала суду № 96640092, 28.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6880/21

Провадження № 4-с/752/168/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кахно І. А.,

при секретарі Чабанюк І. А.,

за участю учасників справи:

представника боржника - адвоката Ліщишина І. В.,

представника приватного виконавця - адвоката Нелюби С. А.,

представника стягувача - адвоката Кочіна Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Чепурного Віталія Миколайовича, заінтересована особа - акціонерне товариство «УкрСиббанк» (стягувач),

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Чепурного В. М., заінтересована особа - акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») (стягувач).

Скарга обґрунтована тим, що 24 грудня 2010 року Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 2-1941/10, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто в солідарному порядку заборгованість у розмірі 239 346,73 дол. США, що за курсом НБУ станом на 23 листопада 2010 року становило 1 899 862,54 грн, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн, всього - 1 901 682,54 грн.

На виконання зазначеного рішення Голосіївським районним судом міста Києва 01 червня 2011 року було видано виконавчий лист про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 901 682,54 грн в частині щодо ОСОБА_1 .

Стягувач 05 грудня 2016 року звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2-1941/10 від 01 червня 2011 року у зв`язку з втратою оригіналу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 січня 2017 року у справі № 752/20236/16-ц заяву ПАТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа № 2-1941/10 від 01 червня 2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 задоволено. Видано дублікат виконавчого листа замість втраченого оригіналу виконавчого листа № 2-1941/10, виданого 01 червня 2011 року на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2010 року у справі № 2-1941/10.

Крім цього, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року у справі № 752/11936/19 поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 2-1941/10.

На підставі вищевикладених ухвал, АТ «УкрСиббанк» звернулось до приватного виконавця Чепурного В. М. із заявою про примусове виконання відповідного дублікату виконавчого листа, на підставі якої останнім винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 липня 2020 року.

Проте, в подальшому представник боржника, адвокат Ліщишин І. В., оскаржив вищевказані ухвали суду першої інстанції про видачу дублікату виконавчого документа та про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/20236/16- ц; 752/11936/19 ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року у справі № 752/11936/19 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 2-1941/10 скасовано.

У зв`язку з вищевикладеним виникла ситуація, при якій на виконанні у приватного виконавця перебуває дублікат виконавчого листа з пропущеним строком для його пред`явлення, чим однозначно порушуються права боржника. ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Чепурного В. М. із заявою від 02 лютого 2021 року про закриття виконавчого провадження № 62584765, до якої додано копію відповідної постанови апеляційного суду.

Проте, листом приватного виконавця № 125 від 02 березня 2021 року відмовлено в завершенні виконавчого провадження та поверненні відповідного виконавчого документа стягувачу.

ОСОБА_1 вважає рішення приватного виконавця у формі листа за вих. №125 від 02 березня 2021 року протиправним та таким, що порушує його права, оскільки приватним виконавцем продовжується примусове виконання виконавчого листа, який пред`явлено з пропуском відповідного строку.

Крім цього, на майно на кошти боржника накладено арешт, а відомості про боржника внесено до Єдиного реєстру боржників, що значно обмежує ОСОБА_1 в реалізації його прав.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати рішення приватного виконавця Чепурного В. М. у формі листа за вих. № 125 від 02 березня 2021 року та його бездіяльність щодо не повернення виконавчого листа № 2-1941/10, виданого 19 липня 2017 року, стягувачу - протиправними; постанову про відкриття виконавчого провадження № 62584765 від 15 липня 2020 року, видану приватним виконавцем Чепурним В. М., - скасувати; зобов`язати приватного виконавця Чепурного В. М. зняти арешт та будь-які інші обтяження з майна та коштів ОСОБА_1 , а також виключити про нього відомості з Єдиного реєстру боржників; зобов`язати приватного виконавця Чепурного В. М. повернути виконавчий лист № 2-1941/10, виданий 19 липня 2017 року, стягувачу - АТ «УкрСиббанк».

20 квітня 2021 року до суду надійшов відзив приватного виконавця Чепурного В. М. на скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скарги, просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що зважаючи на те, що стягувач за виконавчим провадженням разом із дублікатом виконавчого листа надав ухвалу про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, приватний виконавець Чепурний В. М. не мав іншого законного способу процесуальної поведінки, окрім як відкрити виконавче провадження. Перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження визначені приписами статей 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження». Вищевказані норми Закону не містять такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження як скасування судом ухвали про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Законність відкриття виконавчого провадження боржником не оскаржується, а те, що у чинному законодавстві відсутня правова норма, на підставі якої можливо було б повернути виконавчий лист стягувачу або закінчити виконавче провадження за вказаних у скарзі умов, то ОСОБА_1 обрав неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Ліщишин І.В. скаргу підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що ті обставини, які повинен перевіряти приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, зокрема, дотримання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, були виявлені пізніше, не впливає на захист прав боржника в обраний ним спосіб і не звільняє приватного виконавця від обов`язку повернути виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Тому реальним захистом прав боржника є скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, що власне вправі був зробити і сам приватний виконавець. Крім того, сам стягувач і приватний виконавець формально визнають порушеними права боржника за обставин, які склалися. Інший спосіб захисту прав боржника у вигляді визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є проблемним для реалізації, виходячи із судової практики, оскільки судове рішення не виконане.

У судовому засіданні представник приватного виконавця - адвокат Нелюба С. А. просив відмовити у задоволенні скарги. Зазначив, що пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не застосовується до даної ситуації, оскільки зазначені в ній приписи передбачають обов`язок приватного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу у разі, якщо саме до прийняття виконавчого документу, буде з`ясовано, що строк на його пред`явлення пропущено. У даному ж випадку, на час відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були відсутні правові підстави для не прийняття виконавчого документу, оскільки стягувач надав ухвалу суду про поновлення строку на його пред`явлення до виконання. Приписи статей 37 і 39 Закону України «Про виконавче провадження» не містять такої підстави для повернення чи закриття виконавчого провадження як скасування ухвали про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дії приватного виконавця є законними, що підтверджується і листом Міністерства юстиції від 11 березня 2021 року. Боржник обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

У судовому засіданні представник стягувача - адвокат Кочін Г. І. просив відмовити у задоволенні скарги. Зазначив, що судове рішення боржником не виконано, заборгованість не погашена. Станом на день відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були відсутні правові підстави для повернення виконавчого листа. На звернення боржника приватний виконавець надав обґрунтовану відповідь згідно чинного законодавства, чітко роз`ясвнивши підстави відмови у поверненні виконавчого документу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2010 року у справі № 2-1941/10 задоволено позов АТ «УкрСиббанк». Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 239 346,73 дол. США, що за курсом НБУ станом на 23 листопада 2010 року становило 1 899 862,54 грн, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн, всього - 1 901 682,54 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 січня 2017 року у справі № 752/20236/16-ц заяву ПАТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа № 2-1941/10 від 01 червня 2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 задоволено. Видано дублікат виконавчого листа замість втраченого оригіналу виконавчого листа № 2-1941/10, виданого 01 червня 2011 року на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2010 року у справі № 2-1941/10.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року у справі № 752/11936/19 заяву АТ «УкрСиббанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволено. Поновлено ПАТ «УкрСиббанк» пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі № 2-1941/10 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 1 901 682,54 грн, виданого відносно боржника ОСОБА_1

13 липня 2020 року АТ «УкрСиббанк» звернулось до приватного виконавця Чепурного В. М. із заявою про примусове виконання відповідного дублікату виконавчого листа, на підставі якої останнім винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62584765 від 15 липня 2020 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/20236/16- ц; 752/11936/19 ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року у справі № 752/11936/19 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 2-1941/10 скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «УкрСиббанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа № 2-1941/10 до виконання.

02 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Чепурного В. М. із заявою про закриття виконавчого провадження № 62584765, до якої додав копію відповідної постанови апеляційного суду.

02 березня 2021 року листом приватного виконавця № 125 відмовлено боржнику в завершенні виконавчого провадження та поверненні відповідного виконавчого документа стягувачу.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання визначені частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За змістом частини першої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Отже, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до виконання.

Строки пред`явлення виконавчих документів встановлені приписами статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання визначено статтею 433 ЦПК України, частиною четвертою якої встановлено, що про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження визначені приписами статей 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вищевказані норми Закону не містять такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження як скасування судом ухвали про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Установлено, що стягувач, звертаючись до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення та відкриття виконавчого провадження, разом із дублікатом виконавчого листа надав чинну ухвалу про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тому у приватного виконавця не було жодних правових підстав для повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

В силу приписів статей 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження» скасування судом ухвали про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження.

Крім того, рішення суду, на підставі якого з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість, не скасоване та є чинним. ОСОБА_1 свій обов`язок з погашення заборгованості, покладений на нього вказаним судовим рішенням, не виконав.

Так, посилаючись на рішення Європейського Суду з прав людини від 05 липня 2012 року у справі «Глоба проти України», Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 905/3542/15 підкреслив, що основна мета виконавчого провадження - виконання судового рішення, яке у державі, що визнала верховенство права, не може залишатися невиконаним на шкоду одній із сторін, а держава повинна вжити усіх необхідних кроків, у межах своєї компетенції, для виконання остаточного рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 звернула увагу на те, що виконання судового рішення має бути зручним насамперед для стягувача і не створювати для нього зайвих перешкод і витрат. Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов`язку сплати виконавчого збору (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 442/2670/17).

Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

З огляду на наведене, суд вважає, що боржником не доведено протиправності дій приватного виконавця щодо виконавчого провадженя № 62584765, тому у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Чепурного В. М. слід відмовити.

Керуючись статтями 259, 263-264, 354, 447-452 ЦПК України, статтями 1, 4, 5, 11-12. 18, 26, 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Чепурного Віталія Миколайовича, заінтересована особа - акціонерне товариство «УкрСиббанк» (стягувач), відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 29 квітня 2021 року.

Суддя І. А. Кахно