Ухвала суду № 96640096, 29.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/20369/21-к

Провадження №: 1-кп/752/1612/21

У Х В А Л А

29.04.2021 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бушеленко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Глоба К.О.

під час проведення у залі судового засідання у місті Києві підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №12021000000000512 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255 КК України,

за участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурора Носенка В.Н.обвинуваченого ОСОБА_1 захисника Маслєннікова В.С.перекладача Ляшенко Н.С.

ВСТАНОВИВ:

На стадії підготовчого провадження у Голосіївському районному суді міста Києва перебуває зазначене кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 .

29.04.2021 в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на строк 60 днів з утриманням в Ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Захисник та обвинувачений заперечень щодо розгляду 29.04.2021 у засіданні клопотання прокурора не висловили, підтвердили свою готовність до його вирішення.

Мотивуючи заявлене клопотання прокурор вказав на необхідність забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

До підстав продовження строку тримання під вартою обвинуваченого прокурор відніс наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, адже ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, не має постійного місця проживання на території України та сталих соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, а тому без належного контролю за його поведінкою може безперешкодно реалізувати описані ризики. Посилаючись на ч. 4 ст. 183 КПК України прокурор зауважив, що суд має право не застосовувати альтернативний вид запобіжного заходу, оскільки висунуте ОСОБА_1 обвинувачення охоплюється поняттям особливо тяжкого злочину.

Передумов, які б перешкоджали подальшому перебуванню ОСОБА_1 у станові попереднього ув`язнення за станом здоров`я обвинуваченого не виявлено.

Захисник заперечив проти задоволення заявленого клопотання, вказавши на те, що у цьому клопотанні відсутні обставини, які б містили дані про те, що заявлений ризик не зменшився та з`явився якийсь новий ризик, який виправдовує заявлену санкцію, відсутні обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою. Як зауважив захисник у справі наявна мирова угода, з якої слідує, що прокурором не виключається можливість виправлення ОСОБА_1 , його соціалізація та ведення ним нормального життя.

Обвинувачений підтримав правову позицію захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Розгляд клопотання прокурора відбувається за відсутності потерпілого, який був повідомлений про призначення у справі підготовчого судового засідання. На переконання суду неявка потерпілого, який є обізнаним з датою, часом і місцем призначення відповідних процесуальних дій, не перешкоджає вирішенню питання про продовження строку дії запобіжного заходу та не матиме негативного впливу на подальшу реалізацію ним своїх процесуальних прав та виконанню обов`язків.

Оцінивши доводи сторін, суд вважає за доцільне задовольнити заявлене прокурором клопотання, адже на переконання суду описані прокурором ризики, а саме: можливість переховування від суду, можливість незаконного впливу на потерплого і свідків, загроза вчинення іншого кримінального правопорушення є дійсним та триваючим і такими, що не зникли. При цьому суд заважає на наступне.

Так, ч. 3 ст. 315 КПК України передбачено право суду під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

З реєстру матеріалів досудового розслідування судом з`ясовано, що ОСОБА_1 був затриманий на стадії досудового розслідування у грудні 2020 року і станом на час проведення судового засідання відносно нього діє запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30.04.2021 включно.

Розглядаючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу суд також враховує:

- обставини кримінального правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_1 та ступінь їх тяжкості (умисні злочини із застосуванням насильства, за які передбачено покарання, у тому числі, у виді позбавлення доволі на строк до 12 років);

- поведінку обвинуваченого, який був затриманий правоохоронними органами, а не самостійно шукав правосуддя щодо себе;

- особу обвинуваченого, щодо якого під час розгляду цього клопотання не надійшло відомостей про офіційне працевлаштування, місця підробітку чи іншої соціально-трудової активності, з якими можливо було б визначити наявність у нього емоційної пов`язаності та зацікавленості у постійному відвідуванні;

- відсутність відомостей про наявність в обвинуваченого місця реєстрації на території України, враховуючи його громадянство і походження (територіальна віддаленість від України та міста Києва);

- стадію цього кримінального провадження;

- відсутність достеменних відомостей про зменшення ризиків, на які вказує прокурор;

- позицію Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільств, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (п. 219 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України").

Також суд зазначає, що продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується. Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи, зможе запобігти встановленим ризикам на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Стосовно можливості обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, суд посилається на повноваження, передбачені п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, де передбачено, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 255-255-3 КК України.

Щодо посилання захисника, суд зазначає, що дійсно до обвинувального акта приєднано угоду про визнання винуватості з погодженою мірою покарання, яка не виключає підстави вести мову про те, що прокурор вбачає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Проте, на момент вирішення судом питання про продовження строку тримання під вартою, питання обрання міри покарання ще не розглядається, адже суд наразі не перейшов до з`ясування питань, необхідних до вирішення в підготовчому провадженні згідно зі ст. 314-315 КПК України, а тому такий довод захисту відхиляється.

Отже, суд вважає за належне наразі продовжити раніше обраний запобіжний захід та залишити його без змін, оскільки суду не було доведено обставин зменшення ризиків, та того, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну поведінку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доцільність продовження ОСОБА_1 існуючої міри запобіжного заходу на строк шістдесят днів без визначення альтернативного виду запобіжного заходу.

Керуючись ст. 177, 314, 372, 395 КПКУкраїни, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

2. Продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у м. Києві на шістдесят днів, а саме: по 27.06.2021 року включно.

3. Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з 29.04.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Бушеленко