Рішення № 96638393, 25.02.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9807/15-ц

2/296/1447/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

"25" лютого 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Сингаївського О.П.,

за участю секретаря судового засідання Туровської К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" у серпні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №б/н від 27.10.211 в розмірі 33 631,76 грн.

Ухвалою судді Бондарчука В.В. від 04.09.2015 у справі за вказаним позовом відкрито провадження.

17.01.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що:

- в матеріалах справи відсутні належні письмові докази на підтвердження факту отримання кредитних коштів ОСОБА_1 ;

- позовна вимога щодо стягнення суми по процентам за користування кредитом є похідною від суми коштів, отриманих в якості кредиту, а оскільки жодних доказів на виконання зобов`язань п.3.11.1.8. про повідомлення ОСОБА_1 про визначення/встановлення дати терміну повернення кредиту саме до 01.06.2014 в матеріалах справи немає, відсутні підстави стверджувати про наявність заборгованості, тим більше простроченої заборгованості з відповідним безпідставним нарахуванням 56% за користування коштами ПАТ "Акцент-Банк". При цьому наголосив, що останнє на вимогу суду так і не надало обгрунтованого розрахунку заборгованості з посиланнями на умови договору;

- позовна вимога в частині стягнення комісії в розмірі 1654,60 грн. суперечить правовій позиції ВСУ у справі №6/174цс16;

- з позовною вимогою про стягнення пені у розмірі 7533,28 грн. позивач звернувся поза строками позовної давності в один рік (а.с. 130-131).

Представник позивача 18.06.2018 подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що пояснення відповідача у відзиві від 17.01.2018 не відповідають дійсності з огляду на наступне:

- Факт отримання кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_1 за період з 01.01.2012 по15.05.2018;

- Відповідач підписала Заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів і відбитка печатки від 27.10.2011. У даній Заяві відповідач погодилася із Умовами та правилами банківських послуг в А-Банку та саме в п.п. 3.11.4.1.1 - 3.11.4.1.3 зазначено і строки погашення кредиту, і відсоткові ставки;

- Розрахунок заборгованості, доданий до матеріалів справи, є повним, обгрунтованим та єдиним, а тому не потребує додаткового розрахунку;

- Оплата комісії передбачена умовами кредитного договору, який укладено для проведення діяльності ФОП. З тієї ж причини безпідставними є посилання представника відповідача на судову практику та ЗУ «Про захист прав споживачів»,

оскільки стороною договору є не фізична особа, а ФОП, яка не є споживачем в розумінні п. 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживача»;

- Стосовно строку позовної давності за пенею вказав, що цей строк банком не пропущено, банк вчасно звернувся до суду з позовом (позов здано на пошту 20.08.2015), а також строк позовної давності переривається відповідно до ст. 264 ЦК України вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання нею заборгованості (наприклад - погашення боргу).

З цих підстав просив задовольнити позовні вимоги ПАТ "Акцент-Банк" в повному обсязі (а.с. 138).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади, справу передано судді Сингаївському О.П.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Сингаївського О.П. від 02.07.2018 цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в скороченому провадженні з викликом сторін.

25.02.2021 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він заперечує проти стягнення 16422,06 грн. заборгованості за кредитом, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та письмові докази на підтвердження факту отримання кредитних коштів ОСОБА_1 . Щодо нарахування 56% річних за кредитними коштами також заперечив та пояснив, що згідно п. 3.11.1.8 спірного договору, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи Клієнт-Банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості у термін, вказаний в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня, вважається простроченою. З розрахунку заборгованості вбачається, що Банк визначив заборгованість ОСОБА_1 в сумі 16 422,06 грн. як прострочену з 02.06.2014 та в обгрунтування застосування відсоткової ставки 56 % надав копію претензії від 01.102014, яку нібито надсилав ОСОБА_1 14.10.2014. На думку адвоката, дану претензію не можна розцінювати як належне виконання позивачем п. 3.11.1.8 спірного договору та визначення даної заборгованості як простроченої з наступних підстав: перенесення суми з кредитної заборгованості в прострочену відбулося 02.06.214, при цьому з розрахунку, поданого позивачем, вбачається, що 17.02.2014 заборгованість за кредитом в сумі 18 913,06 грн. була повністю погашена; претензія датована 01.10.2014 та в ній вказано, що «…станом на 28.01.2014 за договором виникла прострочена заборгованість…за тілом кредиту 16422,06 грн.» також зазначає, що список згрупованих поштових відправлень №16600 взагалі сформований ПАТ «ПриватБанк», виконаний на бланку ПАТ «ПриватБанк» та завірений печаткою ПАТ «ПриватБанк», надані копії документів посвідчені не позивачем, а штампом іншої банківської установи - АТ «ПриватБанк», а також не містять підпису уповноваженого представника позивача, тому вважає дану претензію неналежним доказом у справі. Також зазначає про неправильність розрахунків заборгованості за відсотками, оскільки за період з 02.06.2014 по 20.08.2015 заборгованість становитиме 4567,58 грн. (16422,06 грн. х 24% /365 х 423 дні = 4567,58 грн.). Стосовно сплати комісії в розмірі 1654,06 грн. заперечив, зазначивши, що дана позовна вимога суперечить правовій позиції ВСУ у справі №6-174цс16, а також наголосив, що стягнення пені можливе лише за останній рік.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд дослідив матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Статтею 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Докази, які були надані суду, свідчать про те, що між Банком та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільні (зобов`язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача як кредитора у цьому зобов`язанні отримати кредитні кошти та сплату процентів за його користування.

Зокрема судом встановлено, що між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 27.10.2011 укладено договір № б/н, згідно умов якого банк встановив відповідачу кредитний ліміт в розмірі 19000 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Договір складається з заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 12, 13-22). У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені на сайті банку.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27.10.2011 вбачається, що ОСОБА_1 періодично здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, з чого можна зробити висновок, що кредитні кошти вона отримала та користувалася ними (а.с. 26-28).

В результаті порушенням зобов`язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідача станом на 23.07.2015 виникла заборгованість в розмірі 33631,76 грн., яка складається з наступного: 16 422,06 грн. - заборгованість за кредитом, 8021,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7533,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 1654,60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона- підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ "Акцент-Банк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 27.10.2011 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.10.2011, посилався на Витяг із «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг із «Тарифів Банку», в яких визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне

погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, позовну давність щодо вимог банку - 5 років та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг із «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг із «Тарифів Банку» розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, надані Витяг із «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг із «Тарифів Банку» не можуть вважатися належним та допустимим доказом, оскільки на них відсутні будь-які реквізити, які свідчать про їх офіційність (номер та дата складання документа; назва підприємства, від імені якого складено документ тощо), оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Разом з тим, відповідними доказами підтверджено отримання відповідачем ОСОБА_1 16422,06 грн. кредитних коштів (тіла кредиту) та користування ними, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість у розмірі 16 422 (шістнадцять чотириста двадцять дві) гривні 06 копійок.

Решту вимог залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 336,32 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Cуддя О. П. Сингаївський

Сторони по справі:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", код ЄДРПОУ 14360080, місце знаходження: м.Дніпро, вул. Батумська, 11; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, а/с 1800.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1