Ухвала суду № 96638391, 23.04.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2301/21

2-з/296/85/21

УХВАЛА

Іменем України

"23" квітня 2021 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Адамович О.Й., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Житомирської міської ради, треті особи: Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, ОСОБА_4 про скасування рішення Житомирської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – ОСОБА_5 звернулася до Корольовського районного суду м.Житомира з позовною заявою до ОСОБА_3 , Житомирської міської ради, треті особи: Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, ОСОБА_4 про скасування рішення Житомирської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану.

21.04.2021 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0274 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1810136600:03:019:0063, що належить на праві власності ОСОБА_6 та заборонити ОСОБА_6 та третім особам здійснювати зведення будівель та споруд на земельній ділянці площею 0,0274 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1810136600:03:019:0063 до набрання рішенням по даній справі законної сили.

Необхідність забезпечення позову обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_6 проводить будівельні роботи на спірній земельній ділянці, зокрема, побудувала паркан та здійснює підготовку будівництва добудов. Також зазначив, що має обґрунтовані підозри того, що відповідач може відчужити спірну земельну ділянку на користь третіх осіб. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту та заборони вчиняти дії стосовно спірного майна – земельної ділянки може утруднити чи унеможливити виконання рішення по справі у разі задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши доводи та підстави поданої заяви, дійшов наступного висновку.

Згідно із ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вбачається, що заява про забезпечення позову подана із порушенням вимог ст.151 ЦПК України, оскільки вона не містить достатнього обґрунтування необхідності застосування зазначених заявником заходів забезпечення позову, інших відомостей, потрібних для забезпечення позову.

Зокрема в заяві не наведено відомостей про частину земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:019:0063, яка накладається на земельну ділянку позивача, а саме яка саме площа від вказаної земельної ділянки фактично накладається, її приблизні параметри та місце накладання, що не дозволяє суду проаналізувати співмірність заявленого забезпечення арешту на всю земельну ділянку з предметом позову та можливі наслідки для учасників справи.

Крім того суду не надано доказів, які б підтверджували, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів заявника, а лише містяться посилання на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням заявника.

Слід звернути увагу на те, що відсутність достатніх доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову, унеможливлює дати об`єктивну оцінку викладеним у ній обставинам.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З огляду на наведене, прихожу до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а тому підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353, 354, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою до суду,

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Житомирського апеляційного суду через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. Й. Адамович