Рішення № 96627833, 19.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2021 справа № 914/107/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС», с. Тур`я, Львівська область

про стягнення 9 855 823,82 грн

за участю представників:

від позивача: Тищенко Н. В. - адвокат;

від відповідача: Попко О.М. - адвокат.

Обставини розгляду справи.

16.01.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС», с. Тур`я, Львівська область про стягнення 9 452 329,34 грн.

Ухвалою від 19.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.02.2021.

Ухвалою суду від 15.02.2021 підготовче засідання відкладено на 01.03.2021.

01.03.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №839/21 від 01.03.2021), у якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 6 762 646,54 грн основного боргу, 2 062 470,24 грн штрафу, 297 180,29 грн пені, 733 526,76 30% річних.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною зазначено, що нею подано усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 01.03.2021 прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.03.2021.

01.03.2021 через канцелярію суду Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та встановлення відповідачу додаткового строку на подання відзиву (вх. №4780/21 від 01.03.2021).

В судовому засіданні 15.03.2021 було оголошено перерву до 22.03.2021.

19.03.2021 через канцелярію суду Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №6785/21 від 19.03.2021).

22.03.2021 через канцелярію суду Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №6862/21 від 22.03.2021).

Ухвалою від 22.03.2021 суд відклав судове засідання на 05.04.2021.

05.04.2021 через канцелярію суду Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу та відсотків річних (вх. №8029/21 від 05.04.2021).

В судовому засіданні 05.04.2021 було оголошено перерву до 19.04.2021.

16.04.2021 через канцелярію суду Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» надійшло заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафу та відсотків річних (вх. №9199/21 від 16.04.2021).

19.04.2021 через канцелярію суду Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» надійшли додаткові пояснення (вх. №9274/21 від 19.04.2021).

В судовому засіданні 19.04.2021 судом було ухвалено відмовити в прийнятті доказів, долучених до клопотання про зменшення штрафу та відсотків річних та прийняти докази, долучених до заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафу та відсотків річних.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог позивач посилався на те, що 27.02.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір №Тр270220/03 поставки на умовах товарного кредиту, на виконання умов якого відповідачу згідно накладних було передано у власність товар на загальну суму 11 664 380,25 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість на дату подання позову становила 6 762 646,54 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано штраф в сумі 2 062 470,24 грн, пеню в сумі 297 180,29 грн, 30% річних в сумі 733 526,76 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягав до стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, становив 9 855 823,82 грн.

В судових засіданнях представник відповідача просив суд зменшити заявлений позивачем розмір штрафу та 30% річних, зокрема, розмір штрафу до 25% до 5%, зменшити розмір 30% річних до 3% річних з підстав погіршення фінансового становища відповідача, відсутності заподіяння позивачу збитків та зважаючи на ступінь виконання зобов`язання.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

27.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» (покупець) було укладено договір №Тр270220/03 поставки на умовах товарного кредиту.

За цим договором продавець (позивач) зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення (мікродобрива), засоби захисту рослин, регулятори росту рослин, мінеральні добрива), а покупець (відповідач) зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2 договору, найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємними частинами. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2).

13.04.2020 сторони уклали додаток №1 до договору (специфікацію на товар, що поставляється), відповідно до якої позивач зобов`язувався поставити відповідачу товар загальною вартістю 869 637,07 грн.

На виконання умов вищевказаного договору та додатку №1 від 13.04.2020, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №Тр000082 від 14.04.2020, №Тр000089 від 15.04.2020, №Тр000091 від 15.04.2020, №Тр000098 від 17.04.2020, №Тр000100 від 17.04.2020, №Тр000055 від 08.05.2020, товар на загальну суму 869 637,07 грн.

Згідно п. 3 додатку №1 від 13.04.2020 оплата товару здійснюється на умовах: 10% вартості товару у розмірі 86 963,71 грн в строк до 30.04.2020; 90% вартості товару у розмірі 782 673,36 грн в строк до 30.10.2020.

13.04.2020 сторони уклали додаток №2 до договору (специфікацію на товар, що поставляється), відповідно до якої позивач зобов`язувався поставити відповідачу товар загальною вартістю 233 477,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору та додатку №2 від 13.04.2020, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №Тр000090 від 15.04.2020, №Тр000099 від 17.04.2020, №Тр000056 від 08.05.2020, товар на загальну суму 233 477,00 грн.

Згідно п. 3 додатку №2 від 13.04.2020 оплата товару здійснюється на умовах: 10% вартості товару у розмірі 23 247,70 грн в строк до 30.04.2020; 90% вартості товару у розмірі 210 129,30 грн в строк до 30.10.2020.

14.04.2020 сторони уклали додаток №3 до договору (специфікацію на товар, що поставляється), відповідно до якої позивач зобов`язувався поставити відповідачу товар загальною вартістю 87 661,20 грн.

07.05.2020 сторони уклали додаткову угоду №УА-00000838, якою додаток №3 до договору (специфікацію на товар, що поставляється) виклали у новій редакції, вартість товару визначили у розмірі 246 778,30 грн.

На виконання умов вищевказаного договору та додатку №3 від 14.04.2020 в новій редакції, позивач поставив відповідачу згідно видаткової накладної №Тр000058 від 08.05.2020 товар на загальну суму 232 344,37 грн.

Згідно п. 3 додатку №3 від 14.04.2020 оплата товару здійснюється на умовах: 10% вартості товару у розмірі 24 677,83 грн в строк до 30.04.2020; 90% вартості товару у розмірі 222 100,17 грн в строк до 30.10.2020.

14.04.2020 сторони уклали додаток №4 до договору (специфікацію на товар, що поставляється), відповідно до якої позивач зобов`язувався поставити відповідачу товар загальною вартістю 5 581 011,30 грн.

15.09.2020 сторони уклали додаткову угоду №УА-00001290, якою додаток №4 до договору (специфікацію на товар, що поставляється) виклали у новій редакції, вартість товару визначили у розмірі 6 021 848,40 грн.

На виконання умов вищевказаного договору та додатку №4 від 14.04.2020 в новій редакції, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №Тр000057 від 08.05.2020, №Тр000093 від 08.05.2020, №Тр000154 від 28.05.2020, №Тр000020 від 04.06.2020, №Тр000026 від 05.06.2020, №Тр000058 від 11.06.2020, №Тр000090 від 17.06.2020, №Тр000098 від 18.06.2020, №Тр000003 від 01.07.2020, №Тр000005 від 01.07.2020, №Тр000021 від 06.07.2020, №Тр000037 від 10.07.2020, №Тр000054 від 17.07.2020, №Тр000002 від 01.08.2020, №Тр000012 від 11.08.2020, №Тр000014 від 08.09.2020, №Тр000015 від 08.09.2020, №Тр000038 від 16.09.2020, товар на загальну суму 6 021 845,41 грн.

Згідно п. 3 додатку №4 від 14.04.2020 оплата товару здійснюється на умовах: 10% вартості товару у розмірі 574 202,31 грн в строк до 14.04.2020; 90% вартості товару у розмірі 5 167 821,06 грн в строк до 30.10.2020.

14.04.2020 сторони уклали додаток №5 до договору (специфікацію на товар, що поставляється), відповідно до якої позивач зобов`язувався поставити відповідачу товар загальною вартістю 1 745 055,71 грн.

28.07.2020 сторони уклали додаткову угоду №УА-00001103, якою додаток №5 до договору (специфікацію на товар, що поставляється) виклали у новій редакції, вартість товару визначили у розмірі 1 742 772,16 грн.

На виконання умов вищевказаного договору та додатку №5 від 14.04.2020 в новій редакції, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №Тр000059 від 08.05.2020, №Тр000021 від 04.06.2020, №Тр000027 від 05.06.2020, №Тр000099 від 18.06.2020, №Тр000004 від 01.07.2020, №Тр000038 від 10.07.2020, №Тр000068 від 29.07.2020, №Тр000001 від 01.08.2020, товар на загальну суму 1 565 316,40 грн.

Згідно п. 3 додатку №5 від 14.04.2020 оплата товару здійснюється на умовах: 10% вартості товару у розмірі 174 277,22 грн в строк до 14.04.2020; 90% вартості товару у розмірі 1 568 494,94 грн в строк до 30.10.2020.

24.04.2020 сторони уклали додаток №6 до договору (специфікацію на товар, що поставляється), відповідно до якої позивач зобов`язувався поставити відповідачу товар загальною вартістю 2 513 280,00 грн.

17.06.2020 сторони уклали додаткову угоду №УА-00000989, якою додаток №6 до договору (специфікацію на товар, що поставляється) виклали у новій редакції, вартість товару визначили у розмірі 3 060 000,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору та додатку №6 від 24.04.2020 в новій редакції, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №Тр000171 від 27.04.2020, №Тр000172 від 28.04.2020, №Тр000173 від 30.04.2020, №Тр000136 від 04.05.2020, №Тр000138 від 04.05.2020, №Тр000149 від 15.05.2020, товар на загальну суму 2 741 760,00 грн.

Згідно п. 3 додатку №6 від 24.04.2020 оплата товару здійснюється на умовах: 10% вартості товару у розмірі 306 000,00 грн в строк до 30.04.2020; 90% вартості товару у розмірі 2 754 000,00 грн в строк до 30.10.2020.

Відповідачем згідно накладної №152 від 04.05.2020 було повернуто позивачу товар вартістю 228 480,00 грн.

Протягом розгляду справи відповідач частково оплатив вартість товару у розмірі 3 753 960,50 грн, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи виписками з банківського рахунку за 17.03.2021 та за 19.03.2021.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Частиною 5 ст. 694 ЦК України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Протягом розгляду справи позивачем долучалися до матеріалів справи докази часткової сплати відповідачем основного боргу у розмірі 3 753 960,50 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, відповідачем після відкриття провадження у даній справі було сплачено частково основний борг у розмірі 3 753 960,50 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку за 17.03.2021 та за 19.03.2021.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 753 960,50 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, розмір основного боргу відповідача перед позивачем станом на дату розгляду справи судом становить 3 008 686,04 грн. Відповідачем належними на допустимими доказами не спростовано факт наявності вказаної суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 5.2. договору сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.3. договору керуючись положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 відсотків річних від простроченої суми.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 2 062 470,24 грн, пеню в сумі 297 180,29 грн та 30% річних в сумі 733 526,76 грн

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення неустойки та 30% річних у зв`язку із складним фінансовим становищем відповідача та неспівмірністю вказаних сум із залишком заборгованості відповідача перед позивачем.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки та 30% річних.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання

Статтею 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма передбачена і в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України: господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Як зазначалося судом вище, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 11 664 380,25 грн. З моменту виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати вартості товару та до дати розгляду справи судом, відповідачем було сплачено 8 655 694,21 грн, що становить 74,21% від всієї суми поставки, залишок заборгованості становить 3 008 686,04 грн (25,79% від всієї суми поставки).

Зважаючи на те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов`язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язання, враховуючи ступінь виконання зобов`язання боржником, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, та зменшити розмір нарахованих позивачем штрафу, пені та 30% річних на 50%.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 3 008 686,04 грн основного боргу, 1 031 235,12 грн штрафу, 148 590,15 пені, 366 763,38 грн 30% річних. В частині стягнення 3 753 960,50 грн основного боргу провадження слід закрити, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Беручи до уваги те, що судом закрито провадження в частині стягнення 3 753 960,50 грн основного боргу, судовий збір підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у разі подання відповідного клопотання.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог (з урахуванням вимог, які зменшені судом).

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС», с. Тур`я, вул. Центральна, буд. 1А, Буський район, Львівська область (ідентифікаційний код 42065128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ», м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7 (ідентифікаційний код 30530159) 3 008 686,04 грн основного боргу, 1 031 235,12 грн штрафу, 148 590,15 пені, 366 763,38 грн 30% річних, 91 526,11 грн судового збору.

3. В частині стягнення 3 753 960,50 грн основного боргу провадження закрити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 19.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.04.2021.

Суддя А.Б. Мазовіта