Ухвала суду № 9662740, 09.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 р. Справа № 2-а-39121/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.

за участю представника позивача Дягілєва Олександра Васильовича та представника відповідача Діанової Світлани Юріївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2009р. по справі№2-а-39121/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопак" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова <Текст > <3 особи > <3 особа > <за участю > <Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

03.06.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопак» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі, в якому просило:

- скасувати Рішення про розгляд первинної скарги (вих, № 613310/25-014 від 07.05.2009р.).

- скасувати Податкове повідомлення - рішення № 0000061800/0 від 10 квітня 2009 року прийняте ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

- скасувати рішення «Про надання відповіді» від 08.04.2009 року прийнятими за результатами розгляду заперечень.

02.09.2009 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.

Визнано нечинними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівсьому районі м. Харкова винесене відносно товариства з обмеженою відповідальністю “Технопак” № 0000061800/0 від 10.04.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 87300 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 р. по справі № 2а-39121/09/2070, та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволені позовної заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанову з порушенням норм матеріального права, а саме: положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі службового посвідчення УХК № 040817, виданого ДПІ у Комінтернівсьому районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету ОСОБА_3 за період з 01.04.08р. по 31.10.08р. була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ “Технопак” з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Компані Стріт”.

В ході даної перевірки встановлені слідуючи порушення:

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п 18 Порядку заповнення податкової накладної, а саме безпідставне віднесено до суми податкового кредиту у вересні 2008р. 58200 грн.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 01.04.2009р. № 850/18-012/30429225.

Скориставшись своїм правом, у відповідності до п. 4.4. ст. 4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, позивач направив до відповідача заперечення на вказаний акт. 07.04.2009р. Відповідачем розглянуто вказане заперечення та залишено без задоволення, про що листом за № 4673/10/18-022 повідомлено позивача.

Відповідно до цього акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000061800/0 від 10.04.2009р. щодо позивача про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 87300 грн.

На виконання свого права на апеляційне узгодження податкового зобов'язання, наданого ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” та керуючись абз. 7 п. 3, п.п. 5.1 п.5 “Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями”, затвердженого Наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996 року із змінами та доповненнями 23.04.2009р. позивач надав відповідачу скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення № 0000061800/0 від 10.04.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 87300 грн.

Рішенням ДПІ у Комінтернівсьому районі м. Харкова № 6133/10/25-014 від 07.05.2009р. про результати розгляду первинної скарги вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність платника податків настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, а посилання відповідача на ту обставину, що вказану в податковій накладній суму податку на додану вартість підприємством, яким видано податкові накладні, до бюджету не внесло, є безпідставними, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Колегія суддів погоджується з рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі відповідача від 07.04.2009р. за № 4673/10/18-022 про надання відповіді зазначено наступне: ДПІ у Комінтернівському р-ні м. Харкова встановлено, що ТОВ “Компані Стріт” є підприємством, кредитом якого можуть скористуватися інші суб'єкти підприємницької діяльності для мінімізації платежів до бюджету, а саме в інформаційних ресурсах податкових органів внесено запис про відсутність останнього за місцезнаходженням; керівник підприємства помер.

Висновок відповідача щодо того, що ТОВ “Компані Стріт” є підприємством, кредитом якого можуть скористуватися інші суб'єкти підприємницької діяльності для мінімізації платежів до бюджету є безпідставним, оскільки п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.2005 року N 327 передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо). ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не зазначає, що це за інформаційний ресурс і яким нормативним актом передбачений його статус для використання у висновках акту перевірки та при розгляді заперечень на акт перевірки.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачена солідарна відповідальність платників податків за неподання податкової звітності та несплату податків. Проте відповідач, виходячи з того, що ТОВ “Компані Стріт” не подала податкову звітність, приходить до висновку, що ТОВ “Тєхнопак” отримала податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у частині податкового кредиту та валових витрат, сформованих за рахунок ТОВ “Компані Стріт”. Позивач несе відповідальність лише за правильність ведення обліку на власному підприємстві і не має жодного відношення до контролю над іншими платниками податків.

Відповідно до акту перевірки відповідачем при здійснені перевірки зроблені висновки щодо недійсності податкових накладних, виданих ТОВ “Компані Стріт”, які були підписані ОСОБА_4., на підставі чого зроблено висновки про безпідставне віднесення до суми податкового кредиту 58200 грн. у вересні 2008 року.

Висновки щодо недійсності податкових накладних, виданих ТОВ “Компані Стріт” були зроблені виходячи з інформації про невиплату ОСОБА_4. заробітної плати та відсутності інформації про цю особу як керівника цієї юридичної особи у реєстрі ЄДРПОУ, на підставі чого податковий орган зробив висновки, що податкові накладні підписані були не уповноваженою на те особою, а тому є недійсними.

У відповідності до протоколу ТОВ “Компані Стріт” №2 від 20.12.2007 року виконуючим обов'язки директора товариства призначено ОСОБА_4 з 20.12.2007 року з правом діяти від імені товариства без доручення. Відповідно до цього протоколу 20.12.2007 року директором ТОВ “Компані Стріт” Ничипоровим Б.М. видано наказ №3 про призначення ОСОБА_4 виконуючим обов'язки директора ТОВ “Компані Стріт”.

Як свідчать матеріали справи та вказує відповідач станом на момент укладання спірних договору та накладних директор ТОВ "Компані Стріт" ОСОБА_5., який офіційно обліковувався у реєстраційних документах ТОВ "Компані Стріт", помер.

Підпис, вчинений ОСОБА_4 на первинних документах скріплений печаткою підприємства ТОВ "Компані Стріт".

Відповідно до п.п.3.2.6. п.3.2. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 р. N 17 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 р. за N 264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

При цьому колегія суддів зауважує, що справжність печатки ТОВ "Компані Стріт" податковим органом не оспорюється.

Крім того, відповідачем не доведено факт обізнаності позивача в момент укладення спірного договору про те, що у особи, яка підписала договір з боку ТОВ "Компані Стріт", відсутні повноваження на вчинення юридично значимих дій від імені підприємства.

В судовому порядку договір № 01/07-08 від 07.07.2008 року з підстав укладення неповноважною особою недійсним не визнавався.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з цього всі документи, що були видані зазначеним контрагентом слід вважати дійсними та оформленими належним чином. Отже, відображення позивачем на підставі податкових накладних, виданих ТОВ “Компані Стріт”, податкового кредиту в сумі 58200 грн. у вересні 2008 року є правомірним.

У відповідності до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа-продавець, зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що одержавши у встановленому порядку податкову накладну, у відповідності до п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону “Про податок на додану вартість”, виписана зареєстрованим платником податку на додану вартість та не має жодних порушень щодо порядку її заповнення.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у позивача податкових накладних, які підтверджують задекларований ним податковий кредит за період з 01.04.08р. по 31.10.08р., отриманий у результаті покупки товару у ТОВ “Компані Стріт”, підтверджено актом перевірки відносно позивача від 01.04.2009р. № 850/18-012/30429225.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем у відповідності із п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" при отриманні оформлених належним чином податкових накладних від ТОВ “Компані Стріт”, яке на той час було платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника ПДВ, та виписало податкові накладні за поставлені товари, правомірно віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2008р. на суму 58200 грн.

Отже, твердження відповідача щодо порушення вищезазначених норм закону, є безпідставним.

Дані щодо виключення з державного реєстру України підприємства від ТОВ “Компані Стріт” у акті перевірки не зазначені, що свідчить про те, що у період взаємовідносин позивача з ТОВ “Компані Стріт” останнє було діючим.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно отриманих податкових накладних ТОВ “Компані Стріт” був зареєстрований як платник податку на додану вартість, оскільки мав відповідне свідоцтво платника ПДВ.

У відповідності до положень Закону України „Про податок на додану вартість" обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено; суб'єкт підприємницької діяльності навіть не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Отже, колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивачем не порушувались норми Закону України „Про податок на додану вартість".

Момент виникнення податкових зобов'язань у підприємства від ТОВ “Компані Стріт” відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону “Закону України “Про податок на додану вартість" підтверджується фактом придбанням позивачем товарів, сплаченими грошовими коштами, та оригіналами податкових накладних.

Таким чином, норми пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” можуть застосовуватися лише до особи, яка виписала податкову накладну та регулюють виникнення податкових зобов'язань, а не право на податковий кредит.

Крім того, відповідальність платника податків настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, а посилання відповідача на те, що вказану в податковій накладній суму податку на додану вартість підприємством, яким видано податкові накладні, до бюджету не внесло, є безпідставними, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Відповідач вважає, що у разі, коли сторони не визначають у договорі поставки порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю № П-6 від 15.06.1965 р. та №П-7 від 25.04.1966р., а саме: одержувач продукції зобов'язаний був витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а також був зобов'язаний отримати акт приймання продукції і затвердити його у встановленому порядку та зареєструвати, що є безпідставним, оскільки сторони у договорі № 01/07-08 від 07.07.2008 року визначили порядок передання готової продукції.

Відповідно до ст. 213 ЦК України тлумачення правочину здійснюють сторони договору або суд.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2009р. по справі№2-а-39121/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <підпис > Дюкарєва С.В.

Судді <підпис >

<підпис > Зеленський В.В. Катунов В.В. <Список > <Текст > Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2010 р.