Ухвала суду № 9662742, 09.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 р. Справа № 2-а-38472/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.

за участю представника відповідача Діанової Світлани Юріївни та Сергієнко Масима Миколайовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2009р. по справі№2-а-38472/09/2070

за позовом Приватного підприємства "Візит-Сервіс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст > <3 особи > <3 особа > <за участю > <Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

13.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Візит-Сервіс» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі, в якому просило:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000091800/0 від 06.05.2009 року.

31.08.2009 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов приватного підприємства “Візит-сервіс”до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000091800/0 від 06.05.2009 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 р. по справі № 2а-38472/09/2070, та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволені позовної заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанову з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 228, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна перевірка ПП „Візит-Сервіс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль" (код 32948799) за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р., за результатами якої оформлено акт від 21.04.2009р. № 1008/18-012/32762013.

Перевіркою встановлені порушення ПП „Візит-Сервіс" наступних норм чинного законодавства:

- п.п.7.4.1., п.п.7.4.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

У зв'язку з виявленням вказаних порушень ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення від 06.05.2009р. №0000091800/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 21846,21грн. (основний платіж -14564,14грн., штрафні (фінансові) санкції -7282,07грн.).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що приватне підприємство “ВізитСервіс” мало право на отримання податкового кредиту, так як датою виникнення права платника на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “ПБК Вертикаль” уклало угоди з позивачем, а ПП “Візіт-Сервіс” отримало податкові накладні згідно даних угод. Відповідно до наданих суду документів первинного бухгалтерського обліку ТОВ “ПБК “Вертикаль” для позивача здійснювало наступні роботи поставка меблевої фурнітури (договір №3-ВС від 01.06.2006 р.; №3-ВС від 01.01.07 р., від 02.01.08р.) та надання послуг з реклами (договір №1-ВС від 01.01.2007р.) даної продукції.

На підставі вказаних угод позивачем було отримано від ТОВ “ПБК “Вертикаль” податкові накладні, які були включені до реєстру отриманих податкових накладних та відображені позивачем у складі податкового кредиту у податкових деклараціях.

Таким чином, ПП "Візит-сервіс" отримало від ТОВ “ПБК “Вертикаль” послуги з реклами на загальну суму з 18 027,84 грн., в тому числі ПДВ 3 003,14 грн.; транспортних послуг на загальну суму з 69 366,00 грн., в тому числі ПДВ 11 561,00 грн. та меблевої фурнітури на загальну суму 752 239,94 грн. у тому числі ПДВ 125 423, 33 грн..

Розрахунки між ПП "Візит-сервіс" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" за придбанні товари проводились у безготівковій формі.

Матеріали справи дають підстави колегія суддів вважати, що отримана від ТОВ "ПБК "Вертикаль" меблева фурнітура використовувалась підприємством позивача в господарській діяльності. З наявних в матеріалах справи податкових накладних вбачається, що позивач продавав отриману меблеву фурнітуру ЗАО "Бізнес-Центр "Лідер клас", ПП фірмі "Олбіс-Меблі", ПП "Юнона", ТОВ "Топаз", ТОВ фірма "Явір -2000", ТОВ "Кронос", ТОВ "Меблева фабрика "ДАРІМ", АТ "Олімп", СПДФО Коровіну А.В., ТОВ "Меблева фабрика "Премєра" та іншим.

Приватне підприємство “ВізитСервіс” мало право на отримання податкового кредиту, так як датою виникнення права платника на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія судів зазначає, що у відносності до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Укладені договори позивачем з ТОВ “ПБК “Вертикаль” не суперечить вимогам кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 ст. 92 ГК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

ТОВ “ПБК “Вертикаль” зареєстровано, як субєкт підприємницької діяльності юридична особа, є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 29286183, ІНН 329487920343).

Договори на виконання робіт (надання послуг) підписані сторонами в двустороньому порядку. Умови договорів виконані. Сторони претензій одна до одної не мають.

ДПА у Московському районі м. Харкова вважає, що факт виконання робіт за всіма договорами з ТОВ “ПБК “Вертикаль” є нікчемними правочинами. Визначення правочину, що є нікчемним, дає стаття 228 ЦК, а саме: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ст. 204 ЦК “Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.”

Недійсність даного договору та виконання робіт прямо не встановлено законом та не визначено судом.

Таким чином, колегія судів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, а постанова суду першої інстанції правомірною, та такою що не підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст. 198, 200, п.1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2009р. по справі№2-а-38472/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <підпис > Дюкарєва С.В.

Судді <підпис >

<підпис > Зеленський В.В. Катунов В.В. <Список > <Текст > Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2010 р.