Ухвала суду № 9656686, 26.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-31/7433-2008А

26.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄланської О.Е.,

суддів Іщенко Г.М. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняСкубілова Г.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоегас.ком" у судове засідання не зявився, проте до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність;

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 03.11.09 року у справі № 2-31/7433-2008А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоегас.ком" (вул. Більшовицька, 27, оф.5, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»звернулось до Господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополь про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004452301/0 від 26.03.2008р. та №0004452301/1 від 04.06.2008р., якими донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 235697 грн., у тому числі 145187 грн., за основним платежем та 90510 грн., за штрафними санкціями, а також податкових повідомлень-рішень №0004462301/0 від 26.03.2008р. та №0004462301/1 від 04.06.2008р., якими донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 161844 грн., у тому числі 134870 грн., за основним платежем та 26974 грн., за штрафними санкціями.

У ході розгляду справі у суді першої інстанції позивач неодноразово уточняв та доповняв позовні вимоги та остаточно просив суд визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004452301/0 від 26.03.2008р., №0004452301/1 від 04.06.2008р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 141268 грн., та застосування штрафних санкцій в сумі 88550 грн. В інший частині позовні вимоги залишив без змін.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2009 року (суддя Привалова А.В.) у справі № 2-31/7433-2008А адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»до Державної податкової інспекції в м.Сімферополь про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень був задоволений частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДШ в м. Сімферополь № 0004462301/0 від 26.03.2008р. та № 0004462301/1 від 04.06.2008р., якими донараховано ТОВ «Автоегас.ком»податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 161844,00 грн., у тому числі 134870,00 грн., за основним платежем та 26974,00 грн., за штрафними санкціями. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополь № 0002081701/0 від 21.03.2008р., яким донараховано ТОВ «Автоегас.ком»податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5850,00 грн., у тому числі 1950 грн., за основним платежем та 3900,00 грн., за штрафними санкціями. Визнані частково протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0004452301/0 від 26.03.2008 року та № 0004452301/1 від 04.06.2008 року в частині донарахування ТОВ «Автоегас.ком»податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 231462,88 грн., у тому числі 140952,88 грн. за основним платежем та 90510 грн. за штрафними санкціями. В інший частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Сімферополі від 26.03.2008 року № 0004452301/0 та № 0004452301/1 від 04.06.2008 року в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 315,12 грн., основного платежу у задоволенні позову було відмовлено. Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду АРК від 22.07.2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автоегас.ком»3,39 грн. судового збору.

У судове засідання 26.04.2010 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоегас.ком" не зявився, проте до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

У судове засідання 26.04.2010 року представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 25.02.2008 року по 07.03.2008 рік ДПІ в м.Сімферополі АР Крим була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Автоегас.ком»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2006 року по 30.09.2007 рік, за результатами якої складений відповідний акт № 1863/23-2/33979676 від 17.03.2008 року.

Перевіркою встановлені порушення п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: підприємством не донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток 9 місяців 2007р., в сумі 134870,00грн.; порушення п.4.1 ст4., пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2, ст..7, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 181020,00грн., у тому числі у серпні 2007 року на 164687грн., у вересні 2007 року на 16333грн., а також встановлено порушення пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не донараховані податкові зобов'язання в сумі 1950,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі винесене податкове повідомлення-рішення № 0004452301/0 від 26.03.2008р., яким донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 235697грн., у тому числі 145187грн. за основним платежем та 90510 грн., за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0004462301/0 від 26.03.2008р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 161844 грн., у тому числі 134870 грн., за основним платежем та 26974 грн., за штрафними санкціями.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м. Сімферополь також винесено податкове повідомлення-рішення № 0002081701/0 від 21.03.2008р., яким визначено підприємству податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5850,00 грн., у тому числі 1950,00 грн., основного платежу та 3900,00 грн., штрафних санкцій.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення № 000445230/0 та № 0004462301/0 від 26.03.08 року, № 0002081701/0 від 21.03.2008 року в порядку адміністративного узгодження. За результатами розгляду первинної та вторинної скарг позивача податкові повідомлення-рішення залишені без змін. У зв'язку з чим ДПІ в м.Сімферополь винесла 04.06.2008 року податкові повідомлення-рішення № 000445230/1 і № 0004462301/1 та 03.07.2008 року податкові повідомлення-рішення № 000445230/2 і № 0004462301/2. Також за результатами апеляційного оскарження ДПІ у м.Сімферополь винесла податкові повідомленні-рішення № 0002081701/2 від 03.07.2008 року на ту же суму 5850 грн., і додатково № 0004661701/2 від 03.07.2008 року на суму 1032,36 грн., (донараховано податкове зобов'язання в сумі 344,12 грн., та 688,24 грн., штрафної санкції).

Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0004462301/0 від 26.03.2008 року та №0004462301/1 та 03.07.2008 року, якими донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 161844 грн., у тому числі 134870 грн., за основним платежем та 26974 грн., за штрафними санкціями, вказуючи на їх необґрунтованість та протиправність.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Сімферополі в акті перевірки № 1863/23-2/33979676 від 17.03.2008 року зазначила, що позивач у декларації за 9 місяців 2007 року занизив об'єкт оподаткування на суму 539481 грн., у тому числі занизив валові доходи на 824184 грн., і занизив валові витрати на 284703 грн., отже заниження податку на прибуток складає 134870 грн. (824184грн.- 284703грн.=539481грн. х 25%).

Зазначені порушення, за висновком відповідача, виникли внаслідок порушення п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки платником не включені у валовій дохід у декларації за 9 місяців 2007 року від продажу товарів суми по податковим накладним № 26 від 07.08.07р., № 59 від 13.08.07р. за операціями з купівлі-продажу пшениці ПП Фірма «Фокс Плюс», № 24 від 28.09.07р. за операціями з купівлі-продажу соняшника ПП «Мариенталь», на загальну суму 161667,60грн.

Висновком судово-економічної експертизи № 71/08 від 14.04.09р. по даній справі частково підтверджено висновки відповідача про заниження позивачем доходів на вказану суму. Встановлено, що у декларацію за 9 місяців 2007 року платником не включено у валовий дохід суми за податковими накладними № 26 від 07.08.07р. та № 59 від 13.08.07р. за операціями з ПП Фірмою «Фокс Плюс»на загальну суму 79999грн.

Також податковим органом встановлено заниження валового доходу на суму 529194,82 грн., яке виникло внаслідок не включення позивачем у декларацію про прибуток № 220200 від 09.11.2007р. за 9 місяців 2007 року суми доходу у вигляді вартості маркетингових послуг у сумі 400000 грн., та у вигляді вартості пшениці, рапсу у сумі 2356033,78 грн., наданих у Ш кварталі 2007 року Приватним підприємством «Марієнталь»без вимоги про їх оплату, що є порушенням пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновком судово-економічної експертизи №71/08 від 14.04.09 року даний факт не знайшов свого підтвердження, оскільки експертом встановлено повне погашення кредиторської заборгованості позивача за даними угодами в період з 15.08.07р. по 06.11.07р. за переліченими квитанціями у додатку №1 до експертизи (а.с.140, т.1.).

Позивач вважає, що зазначені товари помилково віднесені відповідачем до безоплатно отриманих товарів, яки відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 мають включатися до складу валових доходів, оскільки отримані товари та надані послуги були ним оплачені повністю, а відтак не є безоплатними.

Відповідач, вказує, що у звітному періоді позивач отримав безоплатні товари (послуги) від ПП «Марієнталь», відносно якого було порушено справу про банкрутство, а тому кредиторська заборгованість позивача не могла бути оплачена банкруту у зв'язку з його ліквідацією і повинна була бути включена до складу валового доходу.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «Марієнталь»30.07.07 року був укладений договір № 34/МК на проведення маркетингових послуг на суму 400000 грн., яким передбачена оплата за безготівковим та готівковим розрахунком. Актом приймання-передачі від 21.08.07 року підтверджено виконання послуг за договором у повному обсязі.

15.08.07 року позивач уклав з ПП «Марієнталь»договір купівлі-продажу № 15/08/07, за яким зобов'язувався купити зерно пшениці на загальну суму товару 10080000,00грн., у тому числі ПДВ в сумі 1680000,00грн. Пунктом 4.1 договору передбачено оплата покупцем товару шляхом 100% передоплати протягом одного банківського дня за безготівковим розрахунком.

18.08.2007 року позивач уклав з ПП «Марієнталь»договір купівлі-продажу № 18/08/07-р на поставку рапсу за ціною 1950 грн., за тону на загальну суму 40911,00 грн. Договір передбачає оплату за безготівковим розрахунком.

Податковими накладними № 52 від 18.08.07р., № 49 від 15.08.07р., № 48 від 15.08.07р., № 47 від 15.08.07р., № 78 від 21.08.07р. підтверджена поставка товару та надання послуг позивачу за вказаними договорами на загальну суму 635033,78грн., в тому числі ПДВ 105838,96 грн., без ПДВ 529194,82 грн.

Станом на 01.10.2007 рік за даними бухгалтерського обліку позивача кредиторська заборгованість перед ПП «Марієнталь»частково була погашена у сумі 177110,78 грн., залишок заборгованості у сумі 4579023,00 грн., був погашений позивачем повністю у жовтні, початку листопаду 2007 року, що встановлено висновком судово-економічної експертизи.

Згідно п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це, зокрема: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості ; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності , отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Пунктом 4.1.6 статті 4 встановлено, що валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді , крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Судом першої інстанції правильно не прийняти до уваги твердження відповідача про заниження позивачем валового доходу у звітному періоді на суму 529194,82 грн., оскільки матеріали справи свідчать про оплатний характер договорів, які були укладені позивачем у звітному періоді, часткову їх сплату на дату перевірки, та у подальшому на дату складання податкової декларації сплату в повному обсязі. Тому позивач цілком вірно не включив до складу валового доходу у декларацію за 9 місяців 2007 року суму 529194,82 грн., за договорами з ПП «Марієнталь», отже, висновок відповідача про заниження валового доходу є помилковим, таким, що не ґрунтується на первинних документах бухгалтерського обліку позивача.

Доводи відповідача щодо банкрутства контрагента ПП «Марієнталь»також не прийняти до уваги, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство не тягне автоматичне припинення виконання зобов'язань за укладеними договорами, і не робить неможливим погашення кредиторської заборгованості позивача перед кредитором, відносно якого порушено справу про банкрутство. Тим більш, що справу про банкрутство порушено господарським судом АР Крим ухвалою від 01.11.07 року, визнаний він банкрутом постановою суду від 20.11.07 року, а ліквідований 26.02.2008 року, тобто після проведених розрахунків за вказаними договорами.

ДПІ у м.Сімферополь в акті перевірки №1863/23-2/33979676 від 17.03.2008 року встановлено заниження валового доходу позивачем на 133322 грн., у декларації про прибуток за 9 місяців 2007 року.

Такий висновок відповідача знайшов своє підтвердження у висновку судово-економічної експертизи, якою встановлено, що у рядку 01.2 декларації приріст товарних запасів підприємством відображений лише у сумі 8061 грн., коли у бухгалтерському обліку позивача сума залишків запасів по товарно-матеріальним рахункам на 01.10.07 рік склала 141383 грн. Отже позивачем допущено заниження валових доходів у вигляді приросту товарних запасів в сумі 133322 грн. (141383грн. - 8061грн.).

Дана обставина не спростовується позивачем.

Перевіркою правильності формування валових витрат податковою інспекцією встановлено заниження валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на 300862 грн., і заниження валових витрат на 16159 грн., загалом на 284703 грн. (300862-16159).

Сума заниження валових витрат на придбання товарів на суму 300862 грн., підприємством не оскаржується.

Щодо інших валових витрат в сумі 16159 грн., судово-економічною експертизою встановлено, що сума інших витрат по стр.04.13 в декларації за 9 місяців 2007 року позивачем відображена у розмірі 16159грн., але згідно документів бухгалтерського обліку позивача витрати склали 16149,24 грн. Отже, сума інших валових витрат у декларації завищена позивачем на 10 грн.

Висновком судово-економічної експертизи встановлено заниження суми валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 300852 грн.

Таким чином, позивачем завищено оподатковуваний дохід за звітний період в сумі 87513 грн. (валовий дохід 213321 грн. - валові витрати 300852 грн. = -87513 грн.) Відтак, заниження оподатковуваного доходу на 539481 грн., і заниження податку на прибуток в сумі 134870 грн., визначене у спірному податковому повідомленні-рішенні, не підтверджується первинними документами позивача.

З наведеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про необґрунтоване визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 134870 грн., за основним платежем спірними податковими повідомленнями-рішеннями № 0004462301/0 від 26.03.2008 року та № 0004462301/1 від 04.07.08 року. В свою чергу відсутність податкового зобов'язання, яке неправомірно донараховане контролюючим органом, виключає застосування штрафних санкцій, тому застосування 26974 грн., штрафних санкцій також неправомірно.

ДПІ у М.Сімферополі у акті перевірки зазначила, що у перевіряємому періоді позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 181202,00 грн., у тому числі за серпень 2007 року в сумі 164687 грн., в вересні 2007 року в сумі 16333,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004452301/0 від 26.03.08 року та № 000452301/1 від 04.06.08 року, якими донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 235697,00 грн., у тому числі 145187 грн., основного платежу, 90510 грн., штрафних санкцій.

Позивач частково згоден з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями і погоджується з тим, що занизив податкове зобов'язання лише на суму 3919 грн., тому, на його думку, штраф з цієї суми підлягає сплаті у розмірі 1960 грн. (а.с.65, 67, т.2). В інший частині спірні податкові повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку підприємства, тому просить суд визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004452301/0 від 26.03.2008 року та № 0004452301/1 від 04.06.2008 року в сумі 141268 грн., податку на додану вартість та 88550 грн., штрафних санкцій.

Разом з тим, проведеною у справі судово-економічною експертизою встановлено, що висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 181020 грн., документально підтверджується у сумі 4234,12 грн., донарахування до сплати в бюджет ПДВ за спірними податковими повідомленнями рішеннями в розмірі 145187,00 грн., документально підтверджується в сумі 4234,12 грн.

Експертним дослідженням встановлено, що в декларації з ПДВ за серпень 2007 року позивач в рядку 1 відобразив суму податкового зобов'язання 255200 грн. Але в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у розділі 2 за серпень 2007 року відображені 7 податкових накладних на загальну суму ПДВ 271200 грн. Тобто не були включені у податкові зобов'язання податкові накладні № 26 від 07.08.07 року на загальну суму 5000 грн., у тому числі ПДВ - 833,33 грн., та № 59 від 13.08.07 року на загальну суму 91000 грн., у тому числі ПДВ - 15166,67 грн., за операціями з ПП Фірма «Фокс Плюс». Отже, позивачем допущено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2007 року на суму 16000 грн.

В декларації з ПДВ за вересень 2007 року позивач в рядку 1 відобразив суму податкового зобов'язання 244308 грн. Але в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у розділі 2 за вересень 2007 року відображені 8 податкових накладних на загальну суму ПДВ 259641,35 грн. Тобто не була включена до податкових зобов'язань податкова накладна № 24 від 28.09.07 року видана ПП «Марієнталь»на загальну суму 98001,12 грн., у тому числі ПДВ - 16333,52 грн. Отже, підприємством допущено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2007 року на суму 16333,52 грн.

Отже, висновок відповідача у акті перевірки № 1863/23-2/33979676 від 17.03.2008 року про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за серпень та вересень 2007 року у загальній сумі 32333,52 грн., підтверджений первинними документами позивача і позивачем не спростований.

Перевіркою правомірності включення позивачем суми ПДВ у податковий кредит за декларацією за серпень 2007 року № 165012 від 19.09.07 року ДПІ у м.Сімферополь встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2007 року на суму 105839 грн.

На думку відповідача, ТОВ «Автоегас.ком»неправомірно включені до складу податкового кредиту вартість маркетингових послуг у сумі 400000 грн., у тому числі ПДВ 66667 грн., та вартість пшениці, рапсу в сумі 235033,78 грн., у тому числі ПДВ 39172 грн., за податковими накладними, виданими ПП «Марієнталь», № 47, № 48, № 49 від 15.08.07 року, № 52 від 18.08.07 року та № 78 від 21.08.07 року, оскільки момент виникнення податкових зобов'язань у ПП «Марієнталь»у серпні 2007 року був відсутній через банкрутство підприємства та анулювання свідоцтва платника ПДВ, а також через те, що перевіркою не встановлено факту надмірної сплати постачальником до бюджету ПДВ у сумі 105839 грн., за серпень 2007 року.

Разом з тим, відповідно до п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, відповідач не спростовуючи факту надання позивачу послуг та поставки товарів ПП «Марієнталь»за договорами № 34/МК від 30.07.07 року на проведення маркетингових послуг, № 15/08/07 від 15.08.07 року купівлі-продажу зерна пшениці та № 18/08/07-р від 18.08.2007 року купівлі-продажу рапсу, дійшов хибного висновку, що обов'язковою підставою включення суми до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до бюджету.

Наведені приписи закону пов'язують право платника податку на податковий кредит саме з фактом отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом першої інстанції не прийнятий до уваги довід відповідача про відсутність у постачальника податкових зобов'язань, тобто відсутності права на видання податкових накладних, через порушення відносно нього справи про банкрутство та анулювання свідоцтва платника ПДВ, оскільки таке твердження відповідача є помилковим і таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Визнання ПП «Марієнталь»банкрутом постановою Господарського суду АР Крим від 20.11.2007 року та анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Марієнталь»30.11.2007 року, тобто після укладення угод між сторонами та проведення розрахунків за ними, не тягне за собою недійсність цих угод та податкових накладних, виданих у їх виконання. Отже на момент видання податкових накладних контрагент за договорами позивача був платником ПДВ і знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Таким чином, висновок відповідача про завищення податкового кредиту в сумі 105838,95 грн., не підтверджується матеріалами справи і не доведений відповідачем.

Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ «Автоегас.ком»обґрунтовано включило у податковій декларації за серпень 2007 року до складу податкового кредиту 41666,67 грн. ПДВ на підставі належним чином оформлених та виданих ПП «Металімпекс»податкових накладних № 28/с від 13.08.07 року на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., № 33/с від 15.08.07 року на суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ 25000,00 грн., які підтверджують право позивача на податковий кредит в сумі 41666,67 грн. При цьому, позивач оплатив товар платіжними дорученнями № 6 від 15.07.07 року та № 5 від 13.07.07 року в повному обсязі ПП «Металімпекс».

Посилання відповідача про ненадання платником вказаних податкових накладних до перевірки, судом першої інстанції правильно не прийняти до уваги, оскільки не позбавляє платника податків права посилатися на наявність у нього таких накладних у разі виникнення спору.

Отже, донарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання в сумі 41667 грн., необґрунтовано, оскільки приписи Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язують право платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної, тобто лише у разі відсутності взагалі податкової накладної таке право у платника відсутнє.

Ненадання же платником до перевірки податкових накладних, що підтверджують право на податковий кредит у відповідній сумі є лише підставою для застосування відповідальності відповідно до ч.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої у разі коли на момент, перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що податковим органом за даним епізодом застосовна штрафна санкція по п. 17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на донараховане податкове зобов'язання (25000грн. - 60%, але не більше 50%) (а.с.144, т.2).

Висновком судово-економічної експертизи по даній справі встановлено, що позивачем у податковій декларації за серпень 2007 року було допущено заниження податкового кредиту на суму 34652,64 грн., оскільки в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відображені 22 податкові накладні на загальну суму ПДВ 285732,64 грн., проте у декларації за серпень 2007 року в рядку 10.1 відображена сума податкового кредиту 251080 грн.

У податковій декларації за вересень 2007 року позивачем також допущено заниження податкового кредиту з ПДВ в сумі 6553,24 грн., оскільки в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відображені 24 податкові накладні на загальну суму ПДВ 233094,76 грн., проте у декларації з ПДВ за вересень 2007 року в рядку 10.1 відображена сума податкового кредиту 239648 грн.

Таким чином, заниження чистого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень-вересень 2007 року склало 4234,12 грн. (16000грн.+16333,52грн.-34652,64грн. + 6553,24грн.).

Відтак відповідачем обґрунтовано донараховано позивачу спірними податковими повідомленнями-рішенням податкове зобов'язання з ПДВ лише на суму 4234,12 грн., а тому штрафна санкція має бути визначена позивачу від цієї суми в розмірі 2117,06 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у податковій декларацій за серпень 2007 року позивачем була безпідставно включена до складу податкового кредиту сума ПДВ в розмірі 35833,00 грн., без податкової накладної за операціями з СПД ОСОБА_2, який не зареєстрований платником податку на додану вартість.

Зазначене порушення позивачем самостійно було виявлено і у декларації з ПДВ за жовтень 2007 року, в якої було проведено коригування податкового кредиту з ПДВ за серпень 2007 року в сумі 35833,0 грн. Проте позивач в порушення ст.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»самостійно не нарахував і не сплатив штрафні санкції у розмірі 5% від такої суми. При цьому ст.17.2 ст.17 вказаного Закону передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, відображає суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що податковим органом за даним епізодом застосовна штрафна санкція по п. 17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(21499,80грн. - 60%, але не більше 50%-17916,50грн.) (а.с.144, т.2).

Таким чином, позовні вимоги щодо часткового скасування в сумі 141268 грн., основного платежу податкових повідомлень-рішень № 0004452301/0 від 26.03.08 року та № 0004452301/1 від 04.06.2008 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 145187,00 грн., підлягають задоволенню частково в сумі 140952,88 грн., основного платежу.

Стосовно визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу штрафних санкцій з ПДВ в сумі 90510 грн., на підставі п.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суд зазначає наступне.

Згідно п.1.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафна санкція плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Спірні повідомлення-рішення винесені на підставі п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, для законного нарахування штрафних санкцій ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює необхідність первісного отримання податкового повідомлення-рішення платником податків від контролюючого органу з донарахованого зобов'язання.

Оскільки згідно з п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, то фактично п.п.17.1.3 ст.17 встановлює необхідність погодження податкового зобов'язання, з якого сплачуються штрафні санкції.

Даний факт також підтверджується тим, що пп.17.1.3 ст.17 зазначає обов'язок платника податків сплатити штраф на момент отримання податкового повідомлення, до узгодження податкового зобов'язання платник податків не має можливості встановити суму для розрахунку штрафних санкцій.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями одночасно визначено позивачу основне зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 145187 грн., та застосовані штрафні санкції по даному зобов'язанню в сумі 90510 грн., в той час коли це податкове зобов'язання ще не було узгоджено платником.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтоване застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями в повному обсязі в сумі 90510 грн., а позивач просить скасувати ці штрафні санкції в частині в сумі 88550 грн., то судом першої інстанції правильно не прийнято визнання позивачем обґрунтованості нарахування йому штрафних санкцій за цими зобов'язаннями в сумі 1960 грн., тому в цієї частини позов був розглянутий без заявлених уточнень.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення № 0002081701/0 від 21.03.2008 року, яким визначено підприємству податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5850,00 грн., у тому числі 1950,00 грн., основного платежу та 3900,00 грн., штрафних санкцій, то судом першої інстанції встановлене наступне.

Актом перевірки № 1863/23-2/33979676 від 17.03.2008 року відповідачем встановлено заниження суми податку з доходів фізичних осіб на 1950 грн. (15% від 13000грн.), а саме: неоподаткована сума надмірно отриманих платником податку коштів на придбання сільськогосподарської продукції, яки були видані робітнику ОСОБА_2, згідно витратного касового ордеру № 000005 від 07.08.07 року під звіт на суму 18630 грн., при тому що документально підтверджено витрати готівки на придбання товарів на суму 5630 грн.

Підставою донарахування податку з доходів фізичних осіб стало не прийняття відповідачем як доказу, що підтверджує витрати готівки в сумі 13000 грн., на придбання сільськогосподарської продукції підзвітною особою, квитанції до приходного касового ордеру ПСП «Мрія»від 16.08.2007 року, яка була додана до авансового звіту ОСОБА_2 №АО 000007 від 16.08.07 року, оскільки на думку відповідача квитанція оформлена неналежним чином, не містить певних реквізитів, а саме її номеру, а також на містить прізвища особи, яка вносила до каси грошові кошти від платника ТОВ «Автоегас.ком», тому не може вважатись належним доказом витрати готівки підзвітною особою.

Проте такий висновок не ґрунтується на нормах закону.

Приписами пункту 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.04 року, встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 7.41 ст.7 Положення передбачено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Отже приписи наведених норм пов'язують факт відсутності підтвердження витрати готівки підзвітною особою або з відсутністю підтверджувальних документів або з їх недостовірністю, але не з певними недоліками в їх заповненні.

Надана до авансового звіту квитанція ПСП «Мрія»на 13000 грн., відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить усі необхідні реквізити первинних бухгалтерських документів, які дозволяють ідентифікувати особу, назву документу, дату і місце складення, зміст господарської операції тощо.

Висновком судово-економічної експертизи встановлено що квитанції від прибуткових ордерів від 16.08.07 року від ПП «Мрія»та СПД ОСОБА_3 в інших авансових звітах не відображались, відтак вони зараховані однократно в авансовому звіті ОСОБА_2 № 7 від 16.08.07 року на суму 18630,00 грн.

Отже висновок ДПІ у м. Сімферополь, викладений у акті перевірки про відсутність підтверджувальних документів на витрати і в сумі 1300 грн., не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що висновки про заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб на суму 1950 грн., є необґрунтованими і не підтверджуються матеріалами справи. Тому донарахування позивачу податку в сумі 1950 грн., та застосування штрафних санкцій в сумі 3900 грн., податковим повідомленням-рішенням № 0002081701/0 від 21.03.08 року неправомірно, що є підставою для скасування рішення.

Проте, відповідачем порушуючи вимоги частині 2 статті 71 КАС України доказів обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень в зазначених частинах суду не надано.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Автоегас.ком».

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції матеріального чи процесуального права, при вирішенні цієї справи, не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно. Встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу підстав не має, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 03.11.09 року у справі № 2-31/7433-2008А, залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 03.11.09 року у справі № 2-31/7433-2008А, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 травня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.Е.Єланська

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська