Вирок № 96563171, 27.04.2021, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1657/21

Провадження № 1-кп/577/272/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

головуючого-судді Рідзевська І.О.,

з участю секретаря Волошко І.С.,

з участю прокурора Шерудила В.О.,

представника потерпілого Галяна В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021200450000222 від 23 березня 2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта повна середня, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкода.

Положеннями ст. 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ними збитки.

Згідно ч.3 ст.1 Лісового Кодексу України від 21.01.1994 року, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно ст. 7 Лісового Кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно ст. 8 Лісового Кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України: постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Згідно ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов зобов`язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

Частиною 5 статті 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.

Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може бути анульований органом, що його видав, у разі: різкого погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок природокористування, ліквідації підприємства, установи або організації, яка отримала дозвіл; порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду; втрати чи пошкодження дозволу, що не дає можливості визначити зміст дозволу.

Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно- заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів.

Крім того, Постановою Кабінету міністрів України від 27.07.1995 року №555 «Про затвердження Санітарних правил в лісах України» затверджено Санітарні правила в лісах України; Постановою Кабінету міністрів України від 12.05.2007 року №724 «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів» затверджено Правила поліпшення якісного складу лісів; Постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2007 року №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» затверджено Порядок спеціального використання лісових ресурсів і Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.01.2013 року №9 «Про затвердження Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України» затверджено Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України.

Однак, у порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів 23.03.2021 року в ранковий час у ОСОБА_1 виник злочинний корисливий умисел, направлений на незаконну порубку дерев у лісовому насадженні ДП «Конотопський агролісгосп» квартал 115 виділ 1 на території В`язівського старостинського округу Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, що знаходиться в лісозахисній смузі, з метою подальшого їх використання як дров.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконну порубку дерев, ОСОБА_1 , не маючи відповідного дозволу, розуміючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків 23.03.2021 року в ранковий час за допомогою бензопили марки STIHL MS 180 оранжевого кольору з номером НОМЕР_1 вчинив незаконну порубку 3 дерев - 2 породи клен ясенелистий, 1 породи вільха чорна у лісовому насадженні ДП «Конотопський агролісгосп» квартал 115 виділ 1 на території В`язівського старостинського округу Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, після чого частину незаконно зрубаної деревини розрізав на менші частини і перетягнув до власного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як дерево породи вільха залишилось на місці порубу.

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев на території ДП «Конотопський агролісгосп» квартал 115 виділ 1, складеного головним лісничим ДП «Конотопський агролісгосп» згідно Постанови Кабінету міністрів України від 23.07.2018 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» з урахуванням індексів споживчих цін 4.324, становить 38 496,58 грн.

Таким чином, вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_1 завдав ДП «Конотопський агролісгосп» матеріальну шкоду на вказану суму 38 496,58 грн.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, вказаного в обвинувальному акті.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведена і його дії слідкваліфікувати за ч. 1 ст. 246 КК України, тобто незаконна порубка дерев у іншому лісовому насадженні, що заподіяло істотну шкоду.

Під час досудового розслідування між представником потерпілого та обвинуваченим укладена угода про примирення від 05.04.2021 року.

Згідно даної угоди представник потерпілого та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 246 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений щиро каявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завданий збиток підприємству, має на утриманні малолітню дитину та непрацездатну матір. Вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 246 КК України із застосуваннями ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6800,00 грн.

У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 просив затвердити угоду та повідомив про добровільність своєї позиції при укладенні угоди про примирення між представником потерпілого та обвинуваченим, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладання та затвердження угоди, просив вказану угоду з представником потерпілого затвердити і призначити узгоджену міру покарання.

Представник потерпілого Галян В.П. підтримав укладання угоди про примирення та просив її затвердити.

Прокурор не заперечував проти укладання угоди про примирення. Вважає, що зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам діючого законодавства та угода підлягає затвердженню судом.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченими, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду та до початку розгляду справи по суті.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом з`ясовано, що представник потерпілого та обвинувачений цілком розуміють права, визначені ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінально-процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого, представника потерпілого, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоди на відповідність вимогам КПК України (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і на відповідність вимогам КК України (зокрема, щодо узгодженої міри покарання), суд прийшов до висновку, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.

За таких обставин, суд доходить висновку, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України, вона укладена з додержанням порядку, добровільно без будь-якого примусу, про що свідчать дані в судовому засіданні пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 . Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає вимогам загальним засадам призначення покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між представником потерпілого Галяном В.П. та обвинуваченим ОСОБА_1 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов по справі відшкодовано.

Судові витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення між представником потерпілого Галяном Володимиром Петровичем та обвинуваченим ОСОБА_1 , укладену 05 квітня 2021року.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6800,00 грн.

Вирок може бути оскаржено в Сумський апеляційний суд через Конотопський міськрайсуд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той саме строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: І. О. Рідзевська