Рішення № 96554682, 21.04.2021, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1650/19

Провадження № 2/131/69/2021

2021 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2021 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Курман Ю.М.,

розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про захист порушеного права кредитора, шляхом солідарного стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/035/22/41019 від 04.09.2006 року,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про захист порушеного права кредитора, шляхом солідарного стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/035/22/41019 від 04.09.2006 року, в якому вказав, що 04 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та громадянином ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/035/22/41019, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 19 800,00 дол. США строком до 03.09.2016, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 14% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора.

Проте, всупереч вимогам п. 5.1 кредитного договору, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а саме не здійснював щомісячно погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

23 березня 2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту було викладено у новій редакції в Додатках № 1 та №2.

Відповідно до п. 3. додаткової угоди, тимчасово, на період з 15.04.2009 р. до 15.03.2010 р. сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту та змінити строк його сплати відповідно до графіку повернення кредиту та сплати інших платежів, що є додатком до додаткової угоди.

Отже, з укладенням кредитного договору, у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.

Так, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 04 вересня 2006 року між банком та громадянином України ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 013/035-22/0666, відповідно до умов якого фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням боржника - ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №014/53-05/51252 від 09.08.2006 року, в повному обсязі цих зобов`язань.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу позичальника та поручителя було направлено повідомлення про неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором за вихідним № 114/5-165590 від 02.10.2019 року, № 114/5-165591 від 02.10.2019 року, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість.

Однак, вимоги кредитора не були виконані, заборгованість не погашена, тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість в розмірі 14 780 дол. США за кредитним договором та суму сплаченого судового збору у розмірі 5 364 грн. 60 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, при цьому просили суд розглянути справу у їх відсутність.

Крім того, згідно відзиву на позовну заяву відповідачі вказали, що відповідно до Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області, від 27 грудня 2013 року по справі № 207/1609/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки з участю майнового поручителя, укладеного 04 вересня 2006 року між Акціонерним поштово- пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 з метою забезпечення вимог, що випливають з кредитного договору №014/035-22/41019, укладеного 04 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 118,20 кв.м,

Також, АТ «Райффайзен Банк Аваль» звертався до Іллінецького районного суду Вінницької області з приводу отримання дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 207/1609/2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 204485,32 грн., та згідно ухвали Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 лютого 2019 року по справі № 207/1609/2012, дану заяву залишено без задоволення.

Пунктом 4.1 договору поруки між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 від 04 вересня 2006 року передбачено, що:

«4.1. Сторони договору встановлюють, що цей договір ступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов`язання.

Також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред 'явить вимоги до поручителя їп.4 ст. 559 Цивільного кодексу України).»

Відповідно до кредитного договору №014/035-22/41019 від 04 вересня 2006 року Відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 19800 доларів США строком до 03 вересня 2016 року зі сплатою 14,00 % відсотків річних.

Таким чином в силу пункту 4.1. договору поруки порука ОСОБА_2 припинена, так як кредитором - АТ «Райффайзен Банк Аваль» не пред`явлено до ОСОБА_2 вимоги в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором №014/035-22/41019 від 04 вересня 2006 року.

Звернення АТ «Райффайзен Банк Аваль» з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 204485,32 грн., тобто про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягненя змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається , що настав строк виконання договору в повному обсязі, а рішення суду про задоволення позову свідчить про закінчення строку дії кредитного договору, з цих підстав відповідачі просять залишити позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Так, судом установлено, що 04 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та громадянином ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/035/22/41019, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 19 800,00 дол. США строком до 03.09.2016, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 14% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора (а.с. 8).

23 березня 2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту було викладено у новій редакції в Додатках № 1 та №2 (а.с. 10-11).

04 вересня 2006 року між банком та громадянином України ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 013/035-22/0666, відповідно до умов якого фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням боржника - ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №014/53-05/51252 від 09.08.2006 року, в повному обсязі цих зобов`язань (а.с. 13).

Проте всупереч вимогам Кредитного договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання та станом на 01.10.2019 року заборгованість позичальника перед банком склала 192 079 доларів США 37 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає: 4 647 835 грн. 57 коп., яка складається з:

заборгованості за кредитом у розмірі 14 780 доларів США 05 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає: 357 639 грн. 88 коп.;

заборгованості за відсотками у розмірі - 17 582 доларів США 04 центи, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає: 425 440 грн. 96 коп.;

розрахована пеня 3 864 754 грн.73 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 6-7).

Згідно копій повідомлень про неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором від 02.10.2019 та 02.10.2019 (а.с. 14-15) банк неодноразово повідомляв відповідача про наявність простроченої заборгованості перед банком.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( п. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежного виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов`язання.

За кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2013 року по справі № 207/1609/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішено: звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки з участю майнового поручителя, укладеного 04 вересня 2006 року між Акціонерним поштово- пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 з метою забезпечення вимог, що випливають з кредитного договору №014/035-22/41019, укладеного 04 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 118,20 кв.м, житловою площею 67,00 кв.м., на плані позначений літерою «А» - житловий будинок, літня кухня - «В», погріб - «б/під», сарай - «Б1», гараж - «Б2», уборна - «У», вхідна площадка - «а», колодязь - «1», огорожа 2-3, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Іллінецької міської ради Вінницької області 25 лютого 2004 року, зареєстрованого в комунальному підприємстві «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 25 лютого 2004 року, записаного в книзі ФЖ 12 за номером 2724, та земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0521210100:05:005:0236, право на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії ЯБ №393001, виданим Іллінецькою міською радою Вінницької області 16 січня 2006 року на підставі рішення 23 сесії 04 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 21 червня 2005 року, та площею 0,0363 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521210100:05:005:0267, право на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії ЯБ №393002, виданим Іллінецькою міською радою Вінницької області 16 січня 2006 року на підставі рішення 23 сесії 04 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 21 червня 2005 року.

Встановити порядок реалізації іпотечного майна шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, зазначеною в договорі іпотеки від 04 вересня 2006 року, а саме: 134742 грн. 20 коп.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 3441 судового збору.»

При цьому, вищезазначене рішення не виконувалось.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

З обставин справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, при наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що на думку відповідача свідчить про застосування судом подвійного стягнення.

Однак, за приписами статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення.

Також відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року N 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закону про іпотеку), іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону про іпотеку).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону про іпотеку).

Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.

Отже, наявність самого судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь кредитора за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення заборгованості, передбачений законодавством.

Схожі правові висновки виклав Верховний Суд України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі N 22-ц/796/716/2014 (провадження N 6-1080цс15) та від 09 вересня 2014 року у справі N 922/3658/13 (провадження N 3-71гс14).

Згідно із частиною першою статті 7 Закону про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно зі статтею 5 ЦПК суд за вимогою особи має захистити права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Якщо ж закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зазначене співвідноситься із положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про захист порушеного права кредитора, шляхом солідарного стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/035/22/41019 від 04.09.2006 року, підлягає задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 5364,60 грн. судового збору, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 81, 41, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість, яка виникла за кредитним договором №014/035-22/41019 від 04.09.2006 року у сумі 14780 доларів США 05 центів.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 5364,60 грн судового збору сплаченого позивачем при подачі позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (01001, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: