Рішення № 96536599, 26.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року м. Київ № 640/1569/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32а, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в ненаданні достовірної інформації на запит на отримання публічної інформації від 02 грудня 2020 року;

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати повну інформацію за запитом на отримання публічної інформації від 02 грудня 2020 року про розташування всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності в місті Києві, в тому числі, із земель запасу, резервного фонду, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у відповідності до вимог статті 121 Земельного кодексу України. Надати належні графічні матеріали вільних земель із вказаним цільовим призначенням, в тому числі із земель запасу, резервного фонду, які необхідні для дотримання порядку отримання земельної ділянки у власність громадянами у відповідності до норм статей 116,118,122 Земельного кодексу України.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є учасником бойових дій, відповідно, має право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, у зв`язку з чим в нього виникла потреба в отриманні інформації про наявність в межах території міста Києва вільних земельних ділянок, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з відповідним запитом на отримання публічної інформації від 02 грудня 2020 року.

Проте, як вказано у позовній заяві, листом від 11 грудня 2020 року №0570202/3-23246 відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ на публічну інформацію» та надіслав запит позивача до Головного управління Держгеокадастру в м. Києві.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, оскільки на його переконання, саме відповідач є розпорядником вказаної публічної інформації, а тому саме він має надати запитувану інформацію.

Більш того, позивач зазначив, що він у липні 2020 року звертався з аналогічними запитами до Голови Київської міської державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та до Департаменту містобудування та архітектури Київської державної адміністрації.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що згідно вимог чинного законодавства до повноважень Департаменту не відноситься збирання, зберігання тощо інформації щодо обліку земель комунальної та державної форми власності, про які запитував позивач, оскільки інформація про сформовані земельні ділянки, їх власників або відсутність таких, а також про всі землі в межах міста Києва знаходиться виключно у володінні Держгеокадастру.

Не погоджуючись з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій, посилаючись на норми законодавства, наполягає на тому, що саме відповідач є розпорядником запитуваної інформації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

02 грудня 2020 року позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з запитом на отримання публічної інформації, у якому із посиланням на статті 1, 13, 14 Закон України «Про доступ до публічної інформації» просив:

1. надати інформацію щодо місць розташування всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності в місті Києві, в тому числі із земель запасу, резервного фонду, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у відповідності до вимог статті 121 Земельного кодексу України, як учаснику АТО;

2. надати належні графічні матеріали вільних земель із вказаним цільовим призначенням, в тому числі із земель запасу, резервного фонду, які необхідні для дотримання порядку отримання земельної ділянки у власність громадянами у відповідності до норм статей 116, 118, 122 Земельного кодексу України.

Листом від 11 грудня 2020 року №0570202/3-23246 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про те, що Департаментом було вжито заходи на виконання положення частини 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо внесення інформації про земельні ділянки до Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим розпорядниками інформації про наявність вільних земельних ділянок слід вважати уповноважені органи з питань містобудування та архітектури та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеоркадастр), відповідна інформація має бути внесена до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру. Стосовно надання графічних матеріалів вільних земель із вказаним цільовим призначенням позивача проінформовано, що такі матеріали у створеному та зафіксованому вигляді в Департаменті відсутні, а тому надати їх не має можливості.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб`єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 13 січня 2011 року №2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації відповідно до статті 12 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

У відповідності до частини 1 статті 14 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Порядок розгляду і надання відповіді на запит визначено у статті 20 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI, зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частини 1, 4 статті 20 Закону).

У статті 22 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI наведений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.

Так розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Згідно з частиною 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

В свою чергу, рішенням Київської міської ради від 10 березня 2016 року №144/144 внесено зміни до положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року №182/342 (далі по тексту - Положення)

У відповідності до підпунктів 2.1. та 2.3. пункту 2 Положення до основних завдань Департаменту відноситься: забезпечення виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, проведення земельної реформи, спрямованої на приватизацію земель у межах міста; ведення міського земельного кадастру відповідно до законодавства, моніторингу земель, здійснення землеустрою.

Згідно з підпунктами 3.1., 3.3., 3.7. пункту 3 Положення Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з питань використання та охорони земель комунальної власності територіальної громади міста Києва та земель державної власності в межах міста Києва, проведення земельної реформи, а також виконує інші, делеговані Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) повноваження; організовує виконання робіт з інвентаризації земель, розроблення та реалізацію плану земельно-господарського устрою території міста; організовує та забезпечує проведення робіт з утримання, моніторингу та відновлення міської геодезичної мережі, а також щодо топографо-геодезичного забезпечення міського земельного кадастру та інших видів кадастрів.

Більш того, підпунктом 3.8. пункту 3 Положення передбачено, що Департамент виконує делеговані йому Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) функції замовника проектно-вишукувальних робіт, пов`язаних з проведенням земельної реформи, здійсненням землеустрою, веденням міського земельного кадастру, моніторингу земель, раціональним використанням і охороною земель, а також з топографо-геодезичною діяльністю в сфері землеустрою та для забезпечення ведення міського земельного кадастру та інших видів кадастрів.

У відповідності до підпунктів 3.30, 3.34 пункту 3 Положення Департамент забезпечує доступ до публічної інформації, розпорядником якої він є; надає відомості з Державного земельного кадастру у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, інформацією про земельні ділянки державної та комунальної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд володіють до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів відповідні виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади, розпорядниками якої і після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів вони залишаються, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 369/5491/16-а, від 27 листопада 2019 року у справі №127/28475/15-а, від 05 листопада 2019 року у справі №359/7966/16-а, від 07 лютого 2020 року у справі № 127/13810/17 та від 14 травня 2020 року у справі №127/5403/17.

Наведене в сукупності свідчить, що в межах спірних правовідносин, відповідач є розпорядником інформації, яку запитував позивач у розумінні вимог Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI, а тому мав надати таку інформацію.

В свою чергу, суд наголошує, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, що передбачений положеннями частиною 1 статті 22 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI, зокрема, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить висновку, що запитувана позивачем у запиті від 02 грудня 2020 року інформація відноситься до публічної інформації в розумінні Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI, розпорядником якої є відповідач.

Щодо твердження представника відповідача, що Департамент не має у своїй власності запитуваної позивачем інформації та позивачу за отриманням інформації необхідно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, суд їх оцінює критично, оскільки, як вже зазначалось судом, інформація про земельні ділянки державної та комунальної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд перебуває у володінні до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів у відповідних виконавчих органах сільської, селищної, міської ради, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або відповідному місцевому органі виконавчої влади, розпорядниками якої і після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів вони залишаються, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

В свою чергу, відповідачем не доведено, що запитувана інформація після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастру вибула з їх фактичного володіння.

Щодо вимоги надати належні графічні матеріали вільних земель із вказаним цільовим призначенням, в тому числі із земель запасу, резервного фонду, які необхідні для дотримання порядку отримання земельної ділянки у власність громадянами у відповідності до норм статей 116, 118, 122 Земельного кодексу України, суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено судом, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина 1 статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI).

Відповідач стверджує, що в нього така інформація відсутня, проте, останній не зазначає, що вона не була створена або отримана в процесі виконання своїх обов`язків, а тому не надання цих матеріалів, з підстав їх відсутності у розпорядника без зазначення законних підстав її відсутності, є лише формальною відпискою, відповідно, порушенням права особи на отримання інформації.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка полягає в ненаданні достовірної інформації на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 02 грудня 2020 року.

3. Зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32а, код ЄДРПОУ 26199097) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повну інформацію за запитом на отримання публічної інформації від 02 грудня 2020 року про розташування всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності в місті Києві, в тому числі, із земель запасу, резервного фонду, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у відповідності до вимог статті 121 Земельного кодексу України з наданням графічних матеріалів вільних земель із вказаним цільовим призначенням, в тому числі із земель запасу, резервного фонду, які необхідні для дотримання порядку отримання земельної ділянки у власність громадянами у відповідності до положень статей 116, 118, 122 Земельного кодексу України.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Cуддя К.Ю. Гарник